Випуск №298
Дебати щодо російського газу в ЄС, розпад уряду в Норвегії, Мерц та AfD
___________________________________________________________
Вроджена ідея — так у філософії називають ідею, що нібито вроджена у людському розумі, на відміну від тих, що отримані або скомпоновані з досвіду. Вчення про те, що принаймні певні ідеї (наприклад, Бога, нескінченності, субстанції) мають бути вродженими, оскільки неможливо уявити їхнє задовільне емпіричне походження, процвітало в 17 столітті. Джерело: Britannica.
Російський газ
Доброго ранку! Сьогодні без довгих вступів, а відразу до важливого, що відбулося минулого тижня. У середу Financial Times написали про те, що у ЄС відроджуються дебати щодо відновлення роботи російських газопроводів. І це, у їхньому баченні, є частиною мирної угоди з Україною.
Прихильники купівлі російського газу стверджують, що це дозволить знизити ціни на енергоносії, заохотить Москву сісти за стіл переговорів і дасть обом сторонам підстави для запровадження та підтримання режиму припинення вогню. Вгадаєш, хто ці прихильники? Видання з покликанням на трьох анонімних офіційних осіб пише про деяких представників Угорщини та Німеччини.
Проти такої ідеї відразу виступили найближчі європейські союзники України. Один з них сказав Financial Times: «Це божевілля. Наскільки дурними ми можемо бути, щоб бодай думати про це як про можливий варіант?». Кінець цитати. Нагадаємо, що Європейський Союз задекларував мету — повністю позбутися від російського викопного палива до 2027 року. Комісар ЄС з енергетики Ден Йоргенсен у березні має представити план досягнення цієї мети. Відновлення експорту в Європу істотно збільшило б доходи Росії. До повномасштабного вторгнення в Україну потоки російського газу через трубопроводи становили близько 40% загальних поставок ЄС, а Німеччина посідала перше місце серед імпортерів. У 2024 газ із Росії, який доставляли трубами, становив близько 10% від загального обсягу поставок ЄС. Тепер, оскільки закінчився транзитний контракт з Україною і залишилася лише інша труба «Турецький потік», об’єм зменшився вдвічі.
Пожвавлення дебатів про повернення до російського газу викликає неспокій і в деяких американських імпортерів зрідженого природного газу (ЗПГ). Вони прагнуть підписати довгострокові угоди з європейськими компаніями. Але якщо відновиться транзит російського газу через Україну, це може зробити їхню продукцію не конкурентоспроможною, адже їхня продукція дорожча за трубопровідний газ. У 296 випуску ми розповідали, що Дональд Трамп пригрозив ЄС тарифами, якщо блок не купуватиме більше американського ЗПГ. Минулого тижня високопосадовиця Європейської комісії, яка відповідає за енергетику, Дітте Юул Йоргенсен перебувала у Сполучених Штатах для проведення перемовин з експортерами ЗПГ щодо потенційних довгострокових поставок.
Компанія «Новатек» та російський вплив
Але ж не лише американці мають зріджений газ, росіяни теж володіють ним. І паралельно з детами про відновлення поставок російського газу через українську трубу, тривають дебати про заборону імпорту ЗПГ з Росії. Минулого тижня Європейська комісія запропонувала обмежено заборонити його постачання до портів ЄС, які не підключені до магістральної газової мережі блоку. Цю пропозицію мають схвалити усі члени Європейського Союзу. В якомусь з останніх випусків ми згадували, що імпорт зрідженого газу з Росії зріс минулого року до рекордного рівня. Більше 90% обсягів з нього надійшло із заводів, мажоритарний власник яких — це «Новатек», найбільша російська компанія, яка виробляє зріджений газ.
Ця ж компанія звернулася до щонайменше трьох аналітичних центрів у Брюсселі, чиї звіти та пропозиції впливають на рішення ЄС, щоб ті виступили проти посилення санкцій щодо Росії. Центр європейської політики, Брейгель та Центр регулювання в Європі отримали однаковісінькі листи, якими їх запрошували на зустріч із заступником голови «Новатека» Денисом Соловйовим. Ці три аналітичні центри відмовили у зустрічі. Був ще четвертий. Його назва невідома, але начебто і з цим think tank-ом у «Новатека» не зрослося.
Фабіан Зуліг, виконавчий директор Європейського політичного центру, сказав у коментарі Financial Times, що російські економічні гравці намагаються таємно впливати на формування західних політик, аби зняти обмеження на свою діяльність. Пан Зулінг наполягає, що ЄС повинен протистояти спокусі відновити економічні відносини з Росією, оскільки Москва й надалі буде використовувати взаємозалежність як зброю.
Раніше Соловйов їздив також до Вашингтона, де він у співпраці з тамтешніми лобістами, намагався наблизитися до американського уряду. Адміністрація Байдена у 2023 наклала на один з проєктів «Новатеку» санкції. Please use the sharing tools found via the share button at the top or side of articles. «Arctic LNG 2» мав стати найбільшим у Росії заводом з виготовлення ЗПГ зі суднами, що перевозять паливо. «Arctic LNG 2» зі серпня минулого року здійснив кілька поставок, точніше пробував здійснити. Жодну з них не прийняли клієнти, які побоюються наслідків мати справу з американськими наслідками.
Норвегія та митні загрози
Про багаті на газ Росію та Штати поговорили, то чому б не зачепити у цьому епізоді ще й Норвегію? Коли у Північному морі в 1969 році відкрили нафту, це стало ключовим фактором для перетворення Норвегії на одну з найбагатших країн Європи. В управлінні цим ресурсом ключову роль відіграє уряд. Йому належить 67% акцій Equinor, національної нафтової компанії. Норвезький уряд минулого тижня розпався, і це пов’язано з енергетичними директивами ЄС.
Норвегія до Європейського Союзу не входить, оскільки на референдумі 1994 року народ країни проголосував проти членства у блоці. Однак вона входить до Європейської економічної зони, і через це приймає більшість директив ЄС. Дехто таку ситуацію висміює: мовляв, треба приймати правила блоку, не маючи там права голосу, відтак жодного впливу. Норвезьке суспільство, згідно з останніми опитуваннями, досі проти вступу до Європейського Союзу.
Про ставлення до ЄС у Норвегії ми розпитали Наталю Іліщук, перекладачку з норвезької та шведської мов, членкиню громадської організації «Українсько-Скандинавський Центр»:
«Для короткої довідки Норвегія не є і ніколи не була членом ЄС.
Однак причини асоціювати Норвегію з ЄС дійсно є, адже у них дуже близькі зносини, які регулюються кількома ключовими угодами, серед яких мабуть, найважливішою є угода про Європейський економічний простір від 1994 року. Також це Шенгенська угода чинна з 2001 року, угода про Європейську асоціацію вільної торгівлі, угода про Євроюст та рамкова угода про участь в зовнішній політиці та оборонних місцях ЄС від 2011 року.
Ці угоди забезпечують Норвегії економічну інтеграцію з ЄС, але країна зберігає політичну незалежність і не бере участі в спільній сільськогосподарській рибальській чи валютній політиці ЄС.
Чи були в Норвегії спроби вступу до ЄС? Так, ми можемо зараз говорити про чотири офіційні спроби вступу до Європейського Союзу або до його попередника Європейського економічного співтовариства.
Вперше Норвегія подала заявку про вступ до ЄС в 1962 році, разом з Великою Британією, але тоді її заблокувала Франція на чолі з Шарлем де Голом, який наклав вето на вступ Великої Британії, що автоматично вплинуло також і на членство Норвегії та інших країн. У 1967 році було подано нову заявку, яку також було відхилено через вето Франції.
І в 1972 році Норвегія вже провела народний референдум. Загалом з в новітній історії країни з 1905 року відомо про шість таких всенародних референдумів, два з яких стосувалися саме членства в ЄС. Перший з цих двох референдумів був в 72-му році, і на якому 53,5% виборців проголосували проти членства в ЄС.
Після цього другий референдум був проведений в 1994 році. І тоді знову ж таки більшість, 52,2%, проголосували проти. Хоча на той момент більшість парламенту, Суртинга, були за вступ країни до ЄС. Тобто найбільше таких спроб було з 62-го по 94-й рік.
Опісля про ідеї вступу Норвегії в ЄС говорилось вже не так багато, хоча, звісно, це питання дуже часто виникає на порядку денному.
Щодо євроскептицизму норвежців, то можна виділити три основні причини негативного ставлення більшості норвежців до членства в ЄС, серед яких перш за все — це прагнення зберегти національний суверенітет. Багато норвежців побоюються втратити контроль над національними ресурсами і політикою приступів ЄС.
Це, на мою думку, має значне історичне підґрунтя, адже з 1397 по 1905 рік Норвегія була залежною, спершу від Данії, тоді вона була під Швецією. І лише на початку XX століття країна змогла отримати повну незалежність, яка цінується досить високо, тим більше після Другої світової, коли країна була окупована нацистською Німеччиною.
Друга причина — це економічна незалежність, адже Норвегія має значні доходи від експорту нафти і газу, що забезпечує доволі високий рівень життя. Існують певні побоювання, що членство в ЄС може негативно вплинути на економічну стабільність країни. Норвезькі вчені говорять про те, що більшість країн вступає до ЄС, тому що хочуть підвищити добробут або рівень безпеки. А Норвегія вже там наприкінці XX століття мала доволі міцну економіку. Пізніше вона уникнула глибоких економічних криз, що також вплинуло на думку населення про вступ до ЄС. Ну і багато хто знає про норвезький пенсійний фонд, який називається Оліфунне, тобто нафтовий фонд, який зараз вважається найбагатшим у світі.
Третя причина – це захист сільського господарства і рибальства, які є дуже важливими галузями для Норвегії і також багато хто з населення вважає, що політика ЄС у цих сферах може зашкодити національним інтересам.
Таким чином, історично так склалося, що значна частина норвезького суспільства скептично ставиться до ідеї євроінтеграції, віддаючи перевагу збереженню незалежності і контролю над власними ресурсами і політикою.
Втім, незважаючи на те, що Норвегія не є членкинею ЄС, країна прийняла близько 75% законів ЄС і на сайті уряду вказано, що в юридичному та адміністративному плані країна дуже сильно інтегрована в ЄС, хоча в політичному знаходиться поза його межами і, відповідно, немає ніякого впливу на політичні рішення Європейського Союзу.
За останніми соціологічними дослідженнями, які я знаходила, зараз лише близько 30% населення підтримують ідею вступу в ЄС, тобто значно менше, ніж в тому ж таки 1994, коли було проведено останній народний референдум. Існує також рух, «Ні — ЄС», який виступає проти зближення Норвегії та ЄС і перехід від угоди про Європейський економічний простір до ідеї вільної торгівлі.
І говорячи наостанок про перспективи, як зараз бачимо вони дуже невеликі. І багато норвезьких дослідників серед причин вступу Норвегії до ЄС бачать лише якісь непередбачувані економічні економічну чи безпоковую кризу», — Наталя Іліщук.
Минулого року, коли відзначали 30 річницю з проведення референдуму, один з представників правлячої Лейбористської партії сказав, що аби відновити дебати про ЄС у Норвегії, потрібне щось по-справжньому шокове, можливо, щось від Трампа. Це було в листопаді. Зараз маємо на календарі лютий, а у Білому домі — Трампа. І дехто у норвезькій Лейбористській партії тепер вважає, що час Осло зміцнити свої зв’язки з Брюсселем, щоб уникнути ізоляції, якщо Дональд запровадить для Європи мита. А ще ж зазіхання на Гренландію! Це може мати наслідки для норвезького арктичного архіпелагу Шпіцберген, де, до того ж, мешкають дві російські громади.
Трішки зупинимося на митах. З одного боку, Осло має гарні відносини з Вашингтоном. Норвегія планує вже цього року перевищити ціль НАТО щодо витрат на оборону у 2% ВВП. Її довгостроковий оборонний план полягає у тому, щоб подвоїти свій оборонний бюджет до 2036. 52% суверенного фонду Норвегії в розмірі 1,8 трильйона доларів інвестовано в Північній Америці. До того ж, скандинавська країна має дефіцит торгівлі зі Сполученими Штатами, себто купує у США більше товарів та послуг, ніж продає їм. Усе це, звісно, подобається Дональду Трампу. То чому ж норвежці непокояться щодо мит?
Просто якщо їх впровадять щодо ЄС, а Європейський Союз відповість своїми тарифами, то Норвегія буде затиснена між двома партнерами у сварці.Усе це дуже цікаво, бо в останні роки між Осло та Брюсселем зросло тертя. Багато країн ЄС, виявляється, незадоволені так званим «енергетичним націоналізмом» і вважають, що Норвегія має щедріше ділитися своєю гідроенергією та не погрожувати припиненням експорту електроенергії до Данії, Сполученого Королівства та Німеччини. Про що йдеться?
Наприкінці минулого року дві основні урядові партії заявили, що хочуть відмовитися від лінії електропередач з Данією. Лунали і заклики до перегляду з’єднань зі Сполученим Королівством та Німеччиною. Причиною були високі ціни на електроенергію. Найвищі з 2009 року, що викликає паніку в суспільстві і вимогу спершу забезпечити низькі ціни вдома, а тоді займатися експортом.
У вересні в Норвегії мають відбутися вибори, і Лейбористська партія заявила, що одна з передвиборчих обіцянок полягатиме у тому, щоб розірвати з’єднання з Данією у 2026 році, коли їх мали би оновлювати. І загалом, як Ти можеш розуміти, основні політичні сили країни щодо цього питання мають консенсус. Але ж ми почали з того, що норвезький уряд розпався через енергетичні директиви ЄС. То що сталося?
Прем’єр-міністр Йонас Гар Стьоре, який представляє Лейбористську партію, наполягав на тому, щоб імплементувати три енергетичних директиви ЄС з четвертого пакету чистої енергії ЄС, спрямованого на збільшення відновлюваної енергії та заохочення будівництва більш енергоефективної інфраструктури. Міністр фінансів і лідер Партії Центру Трюгве Слагсволд Ведум заявив, що вимоги ЄС переходять межу, і він їх не підтримає, оскільки хоче змінити енергетичну політику Норвегії і забезпечити нижці та стабільні ціни. Прем’єр-міністр Стьоре на пресконференції сказав, що це не той результат, якого він прагнув, і хотів би, щоб Партія Центру залишилися в коаліції, але виконання її вимог означало би відмову від всіх нових правил ЄС зараз та у майбутньому. Партія Центру раніше фігурувала під назвою Партією фермерів і загалом як представляла, так і досі представляє у Норвегії євроскептичну позицію.
Тепер вперше за останні 25 років Лейбористська партія самостійно керуватиме країною. У всякому разі до виборів, які відбудуться 8 вересня.
Данці проти США
Залишимося ще на трохи у Скандинавії. The Guardian опублікували дослідження, проведене YouGov з 15 до 22 січня. Воно продемонструвало, що 46% данців вважають США або «дуже великою загрозою» або «досить великою загрозою» для Данії. Цей показник перевищує частку тих, хто розглядає як загрозу Північну Корею чи Іран: 44% і 40% відповідно. При цьому найбільше небезпеки данців вбачають з боку Росії. 86% опитаних заявили, що вважають Москву загрозою. Серед респондентів та респонденток 78% виступають проти продажу Гренландії США, але 72% вважають, що остаточне рішення має ухвалювати сама Гренландія, а не Данія. Згідно з іншим соціологічним дослідженням, 85% жителів Ґренландії не підтримують ідею приєднання острова до Сполучених Штатів. Опитування соціологічної агенції Verian на замовлення данської газети Berlingske зафіксувало, що лише 6% ґренландців підтримують приєднання до США, натомість 9% ще поки не визначилися.
Минулого тижня медіа писали, що Метте Фредеріксен, прем’єр-міністерка Данії, мала дзвінок з Дональдом Трампом, і розмова була жахливою. Після вочевидь не надто приємної бесіди політикиня поїхала до Берліна, Парижа та Брюсселя, щоб заручитися там підтримкою. Пані Фредеріксен наголошує, що Європа має об’єднатися перед лицем змін у відносинах зі США.
Міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро заявив, що Франція може розглянути можливість відправлення європейських військ до Гренландії, якщо цього вимагатимуть інтереси безпеки. Політик називає Арктику «новим полем конфлікту». Данія наразі не підтримує ідею введення європейських військ до Ґренландії, але вкладає 2 мільярди євро у зміцнення оборони Арктики, зокрема через додавання нових бойових кораблів.
Вибори у Німеччині
А зараз вирушимо до сусіда Данії — Німеччини. Ти ж пам’ятаєш, що там вже цього місяця вибори?
Deutsche Welle повідомляють, що якби голосування відбулося вчора, то перемогу із 30% голосів здобув би блок Християнсько-демократичного союзу та Християнсько-соціального союзу (ХДС/ХСС). Це на один пункт менше, ніж цей альянс мав на початку січня. На другому місці фінішувала би «Альтернатива для Німеччини» із 20% відсотками. Далі — «Соціал-демократична партія» Шольца та «Союз 90/Зелені», в обох по 15%. «Союз 90/Зелені» покращили на один пункт свій показник порівняно з попереднім опитуванням. До парламенту також би пройшла «Ліва партія», мінімально здолавши виборчий бар’єр. А ось рейтинги «Вільної демократичної партії» та «Союзу Сари Ваґенкнехт» дозволяють виснувати, що цим політичним силам імовірно не вдасться потрапити до Бундестагу.
Прикметно, що всі провідні політики та політикині, окрім Сари Ваґенкнехт та Крістіана Лінднера з «Вільної демократичної партії», покращили свої особисті рейтинги. Особливо Олаф Шольц та Фрідріх Мерц з ХДС/ХСС. А лідирує Роберт Габек, який представляє партію «Союз 90/Зелені». У політика 29% схвалення. За ним — Мерц, Шольц та Аліс Вайдель з «Альтернативи для Німеччини».
Опитування також засвідчує, що більше третини респондентів та респонденток хочуть, аби ХДС/ХСС формували коаліцію разом із соціал-демократами. Чи можливо це? Щоб дізнатися, чекати залишилося недовго. Зрештою це опитування не враховувало ситуацію, що сталася у середу.
Фрідріх Мерц заручився підтримкою «Альтернативи для Німеччини» (AfD), щоб ухвалити резолюцію щодо посилення імміграційних правил. Цим політик порушив давнє табу на співпрацю з крайніми правими партіями: центристські партії Німеччини традиційно уникали будь-якої співпраці з ультраправими, дотримуючись того самого принципу «ніколи знову», який сформувався після Другої світової війни.
Дії Мерца викликали хвилю обурення. Під час засідання парламенту канцлер Шольц назвав цей крок «непрощенною помилкою». До критичних коментарів вдалася навіть Ангела Меркель, яка раніше була лідеркою ХДС/ХСС, а тепер нечасто щось публічно коментує. Політикиня заявила, Мерц зробив велику помилку, відмовившись від своєї відданості «великій державній політичній відповідальності» і «свідомо дозволив AfD отримати більшість у голосуванні в німецькому Бундестазі … вперше». Чи правильно було, коли Меркель відмовилася від своєї відданості «великій державній політичній відповідальності» і свідомо дозволила Росії отримати Європу в свою енергетичну залежність?
Повертаючись до Мерца, то у четвер біля штаб-квартири християнських демократів зібралося декілька тисяч протестувальників. Ще вранці берлінська поліція попередила політиків, що їм потрібно покинути офіс.
Що цікаво, то це те, що резолюція, для якої потрібні були голоси «Альтернативи для Німеччини», — це документ, що не має юридично обов’язкової сили. У ньому просто закріплені вимоги про постійний прикордонний контроль з усіма сусідніми країнами, заборону на в’їзд для осіб без чинних документів, ув’язнення мігрантів, які підлягають депортації, та щоденні рейси для їхньої висилки. Себто фактично це популістичне рішення. Фрідріх Мерц пояснив, що воно було необхідне з огляду на нещодавні трагічні події: смертельний напад з ножем позаминулого тижня на півдні Німеччини та на різдвяний ярмарок у грудні. У п’ятницю Мерц представив вже законопроєкт, який у разі його прийняття матиме обов’язкову дію та обмежуватиме міграцію.
Попри дискусії, які збурило голосування «Альтернативи для Німеччини» за резолюцію Мерца, політик заявив, що готовий просувати свої пропозиції незалежно від того, які партії за них голосуватимуть. Імовірно AfD підтримає і його законопроєкт.
Реліз DeepSeek-R1
Серед важливих подій минулого тижня, безперечно, реліз DeepSeek-R1. Випуск нової моделі штучного інтелекту, створеної у Китаї, поставив під сумнів припущення про перевагу США в галузі штучного інтелекту. DeepSeek, ймовірно, прискорить комерційну розробку та впровадження штучного інтелекту, як це зробив ChatGPT у 2022, та загрожує зруйнувати інвестиційні припущення, які лежать в основі всього фондового ринку США. Сьогодні про DeepSeek детально вже не встигнемо поговорити, але ця тема ще точно неодноразово найближчим часом виринатиме у «Ранковому допіо». Така сама ситуація і з тарифами. Не у цьому випуску, але невдовзі точно ще до них повернемося.
