Протести в Ірані, анти-ICE протести у США, Grok Ілона Маска
____________________________________________
Readaway — формат подорожі або відпочинку, спеціально організований навколо читання, де книжки є головною метою поїздки, а не супутнім заняттям. На відміну від звичайного читання у відпустці, readaway передбачає, що читання є основною метою поїздки, а не дозвіллям «у вільний час»; локацію та умови навмисно підбирають або створюються для тривалого, зосередженого читання; програма мінімізує туристичні активності й не передбачає обов’язкових екскурсій чи розваг. Участь у readaway часто передбачає спільноту книголюбів. Джерело: Unpack′26 report.
Батіг і пряник від іранської влади
На вихідних у всій Європі люди зібралися на знак солідарності з протестувальниками в Ірані. У Лондоні демонстрант скинув з іранського посольства прапор і замінив його на той, який був до революції 1979-го року. Із цим стягом люди виходять на вулиці і в самому Ірані.
Почнімо з того, чим протести в Ірані різняться від попередніх. Якщо більшість демонстрацій упродовж останніх двох десятиліть ґрунтувалася на продемократичних вимогах, а участь у них брали здебільшого представники та представниці середнього класу, то протести, які розпочалися наприкінці грудня, спричинені насамперед економічною скрутою. Крім того, осередками подій стали бідні райони, провінційні міста та містечка. Чому так сталося?
За останні кілька місяців рівень життя в Ірані впав до історичного мінімуму. Financial Times розповідає про 30-річну Лейлу, яка мешкає разом з мамою та сестрою у провінції Лурестан, одному з найбідніших регіонів Ісламської республіки, який, власне, і став епіцентром протестів. Сім’я Лейли фактично живе на пенсію матері, а це приблизно 130 доларів, цього ледве вистачає на їжу та ліки. І коли ми прочитали у статті про еквівалент цієї суми в іранській грошовій одиниці, ріалах, мусили протерти очі і перечитати це речення ще раз. 130 доларів — це 180 мільйонів ріалів. Обмінний курс становить 1 американський долар до майже 1,5 мільйона іранських ріалів.
Узагалі економіка Ірану роками перебувала у складному становищі через американські санкції, безгосподарність та корупцію, але ситуація різко погіршилася влітку. Пригадаймо червень. Ірано-ізраїльська війна, коли Ізраїль завдав ударів по ключових ядерних та військових об’єктах Ірану. До того ж Іран зіштовхнувся з низкою екологічних криз, включно з найгіршою за 60 років посухою. Ще й ООН після того, як Тегеран та європейські уряди не змогли переглянути ядерну угоду, наприкінці року відновила санкції проти Ісламської Республіки. Усе це призвело до того, що ріал втратив близько 40% своєї вартості, а річна інфляція у грудні сягнула 42%. Продовольча інфляція за друге півріччя 2025-го року зросла на 72%, а ціна на хліб підскочила на 113%.
На такому напруженому тлі наприкінці грудня власники точок на базарах у центрі Тегерана ініціювали протести, які швидко перекинулися на університети та вийшли далеко за межі великих міст, перетворившись на загальний спротив режиму. Дуже цікаво, що крамарі, перші протестувальники, традиційно є прихильниками Ісламської Республіки.
Уже коли протести розпочалися, уряд змінив голову Центрального банку, а позаминулого тижня реформував свою валютну політику, яка раніше субсидувала імпорт певних товарів першої необхідності, себто деякі імпортери отримували доступ до дешевших за ринкову ціну доларів. Після цього рішення підприємцям довелося підняти ціни на продукти, а деякі взагалі позакривали свої магазини. Президент Ірану Масуд Пезешкіан пояснив такий крок тим, що окремі сектори експлуатували обмінний курс, не знижуючи при цьому ціни. Пізніше речниця президента повідомила, що 10 мільярдів доларів, які раніше щорічно витрачали на субсидування певних імпортних товарів, тепер будуть скеровані безпосередньо громадянам у вигляді щомісячних виплат. Вони становитимуть близько 7 доларів, громадяни їх отримуватимуть у вигляді кредитів, які можна витратити на визначені товари.
Фактично ця програма є спробою влади Ірану скоригувати свою економічну політику у відповідь на протести. І, як пише New York Times, це ще один момент, який відрізняє ці демонстрації від попередніх. Раніше в хід першим ділом пускали метод силової відповіді суспільству. Але Ти не подумай, цього разу без неї теж не обійшлося.
Іранська влада спробувала застосувати підхід батога та пряника, розділивши протестувальників на 2 табори: на «законних», які висловлюють економічні скарги, та «учасників заворушень» за підтримки іноземних держав, що намагаються дестабілізувати Іран. Уряд заявив, що начебто веде діалог з першими, але правозахисні групи повідомляють про те, що насильство зростає щодо всіх типів протестувальників.
1 січня, на п’ятий день протестів, у медіа з’явилися повідомлення, що сили безпеки для розгону демонстрантів використовують бойові набої, а державні ЗМІ Ірану тоді підтвердили інформацію про щонайменше 2 загиблих. Як Ти розумієш, в умовах закритого режиму важко розраховувати на якісь точні цифри та оперативну інформацію, тим паче, що наприкінці минулого тижня влада Ісламської Республіки вимкнула для населення зв’язок. Повідомлення про кількість загиблих та затриманих протестувальників настільки різняться між собою, що ми навіть не будемо ділитися ними з Тобою, бо це просто не має сенсу. BBС вдалося дізнатися, що місцеві лікарні забиті, а лікарі анонімно розповідають, що до них надходили пацієнти з вогнепальними пораненнями, зокрема, від бойових боєприпасів, а також із прямими ураженнями в голову та серце. Морги також переповнені.
Раніше, ще до блокування зв’язку, Financial Times відзначали, що похорони загиблих під час протестів стали особливими точками напруги. Також відомо, що в місті Ілам сили безпеки переслідували протестувальників навіть у лікарнях, зіткнення відбувалися навіть там.
З повідомлень BBC зрозуміло, що та інформація, яку ми бачимо з Ірану після вимкнення зв’язку, доходить завдяки Starlink. Крім повідомлень від лікарів, в останні дні також ширилися відео, на яких видно, що тисячі людей у Тегерані скандують «Смерть Хаменеї» та «Хай живе шах». Напередодні, власне, син останнього шаха Ірану, якого повалили в результаті ісламської революції 1979-го року, Реза Пахлаві назвав протести «величними» та закликав іранців продовжувати їх на вихідних. Цитуємо: «Наша мета — не просто вийти на вулиці. Мета — підготуватися до захоплення та утримання центрів міст». Пахлаві проживає у США, але він заявив, що готується повернутися до країни. Прапор з емблемою лева і сонця, який використовували в Ірані як офіційний до революції 1979-го року, протестувальники почали використовувати як свій символ.
Як видно з відео, правдивість якого підтвердило Agence France-Presse, пізно в суботу спалахнули нові протести: люди зібралися на мітинг у північному районі Тегерана. Над площею Пунак у столиці Ірану запускали феєрверки, демонстранти стукали в горщики та вигукували гасла на підтримку династії Пахлаві. Натовпи протестувальників також пройшли вулицями Мешхеда, рідного міста Верховного лідера Ірану Алі Хаменеї, і палили там багаття.
Коли протести розпочалися, Дональд Трамп неодноразово погрожував втрутитися, якщо іранська влада вб’є протестувальників. Президент США заявив, що іранська влада «має великі проблеми». Далі — цитата: «Краще вам не починати стріляти, бо ми теж почнемо». Трамп також припускав, що Алі Хаменеї готується тікати з країни. Верховний лідер Ірану, зі свого боку, у своєму першому телевізійному зверненні з початку протестів у п’ятницю пообіцяв, що влада Ірану «не відступить» перед обличчям дедалі масштабніших протестів, звинуватив Сполучені Штати у підбурюванні до демонстрацій і дав зрозуміти, що варто готуватися до ще масштабнішого придушення протестів. Демонстрантів Хаменеї назвав «вандалами» та «диверсантами», які працюють на користь іноземних інтересів. Раніше голова судової гілки влади Ірану, крім США, звинувачував також Ізраїль. Державний департамент США заявив на це, що такі звинувачення є «марною спробою відвернути» увагу від викликів, перед якими постав режим, а Трамп у п’ятницю повторив, що США «дуже сильно вдарять по них», маючи на увазі владу Ірану, якщо «вони почнуть вбивати людей». Він уточнив, що це, втім, не означає «наземну присутність». Цікаво, чи скаже хтось Дональду, що «вони» вже вбивають людей?
Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у суботу заявила, що Європа підтримує масові протести іранців і засуджує «жорстокі репресії» проти демонстрантів. Речник ООН Стефан Дюжаррік висловив глибоку стурбованість через втрату життів. А Стармер, Макрон і Мерц опублікували спільну заяву, в якій закликали іранську владу «забезпечити свободу слова та мирних зібрань без страху помсти».
Останнє, про що сьогодні хотілося би поговорити з Тобою у контексті протестів в Ірані, це про їх масштаб. І тут відразу такий невеликий дисклеймер: не забуваймо, що медіа в Ірані контрольовані державою, зв’язок там вимкнули, і міжнародні видання чи новинні агенції зараз не можуть вести репортажі з місця подій, тож у таких умовах насправді важко зробити якісь цілісні висновки про обсяг чи потенціал цих протестів. Але ми можемо зібрати вже наявну інформацію і продовжувати спостерігати за подальшими подіями в Ірані.
У неділю рано вранці американське інформаційне агентство Human Rights Activists повідомило, що вже відбулося понад 570 протестів, які охопили кожну з 31 провінції Ірану.
До вимкнення зв’язку західні медіа оцінювали ці протести як менш численні, ніж ті, що спалахнули в 2022-му після того, як жінка померла під вартою, коли її затримали через нібито неналежне носіння хіджабу. Після тих подій відбулося значне послаблення обмежень щодо жіночого одягу. Зараз у великих містах жінки ходять без хіджабу, а після червневої війни соціальні свободи розширилися ще більше. Про це пише Financial Times. Можливо, це також повпливало на те, що профіль учасників теперішніх протестів відрізняється від попередніх акцій, і, ймовірно, він змінюється та буде змінюватися. Тож цілком імовірно, що оцінка масштабів протестного руху ще тиждень тому була передчасною.
Усе почалося із крамарів і людей у найбільшій економічній скруті. Іранський економіст Саїд Лайлаз позаминулого тижня характеризував протест як повстання периферії проти ядра; супротив людей, які не мають представництва в системі і яких ніхто не помічає. Далі — цитата: «Для жителів мегаполісів інфляція вимірюється двозначними цифрами, але для мешканців маленьких містечок вона тризначна, тому що їхній основний раціон — це хліб. Вони буквально втрачають купівельну спроможність щомісяця». Кінець цитати.
Також з останніх цікавих спостережень — це те, що очевидці протестів, які відбулися у четвер та п’ятницю, у коментарях BBC відзначають значну роль покоління Z, на що ще днів з 10 тому не зважали. Молоді іранці заохочують приєднуватися до протестних маршів своїх батьків та інших родичів похилого віку, закликають їх не боятися.
Серед слабких точок процесів, які зараз відбуваються в Ірані, відзначають брак організації та впізнаваних лідерів, які могли би втримувати суспільну енергію та тримати її у фокусі.
І на цьому про Іран ми будемо завершувати, оскільки, здається, розповіли все, що нам видалося цікавим та важливим. Лише ще раз нагадаємо, що наразі весь світ має дуже обмежене розуміння, що там відбувається, тож просто пам’ятай, що не варто будувати поспішних висновків та великих очікувань, а також краще не вестися на емоційні новини.
Стрілянина агентів ICE
Продовжимо про протести, але цього разу в Сполучених Штатах. Ти, ймовірно, вже знаєш, що минулого тижня агенти ICE, Міграційної та митної правоохоронної служби, стріляли у трьох людей в Міннеаполісі та Портленді. Жінку в Міннеаполісі поранили смертельно. Її звали Рене Гуд. Їй було 37 років. Рене була матір’ю трьох дітей та християнкою.
Нагадаємо Тобі, що з поверненням Трампа до Білого дому, в різні міста у всій країні почали скеровувати агентів ICE та федеральних агентів для боротьби з нелегальною міграцією. Фактично ж це часто призводить до погроз, нападів та арештів членів громади, які навіть не є нелегальними іммігрантами. Поговорімо трішки про те, що останнім часом відбувалося у Міннеаполісі та Сент-Пол, це два центральні сусідні міста у штаті Міннесота. Їх ще називають містами-близнюками. Вони сусідять уздовж річки Міссісіпі, мають спільну економіку та транспорт попри те, що є окремими адміністративними одиницями. Сент-Пол є столицею штату Міннесота, а Міннеаполіс — найбільше місто.
Упродовж кількох тижнів федеральна влада різко наростила там кількість імміграційних агентів. У місті з’явилися сотні автомобілів ICE, агенти ходили від дверей до дверей, заходили на робочі місця, зупиняли людей у машинах просто на вулицях і на трасах. Разом із цим серед громади різко зросла тривога, про що свідчить, зокрема те, що збільшилася кількість звернень до правозахисних та громадських організацій. Люди дзвонили, щоб повідомити про агентів, просили допомоги після затримань, юридичної та психологічної підтримки. Райони, де живуть сомалійські та латиноамериканські громади, ще у грудні стали менш людними та активними, ніж це було раніше. За словами активістів, за кілька тижнів у штаті затримали понад 600 людей. І майже всі затримані — годувальники своїх сімей, тож це призводило і до економічного напруження. Як і те, що люди перестали виходити на роботу через страх рейдів.
До цього всього ще й Трамп, його молода команда та дружні до них медіа почали інформаційно атакувати губернатора Міннесоти Тіма Волца. Ну як почали… Продовжили! Цього разу Волца звинувачують у «потуранні» мігрантам і пов’язують з кількома резонансними справами про шахрайство із соціальними виплатами, у яких фігурували представники сомалійської громади. Ці кейси активно розкручувалися як доказ нібито системної корупції. Не обійшлося і без конспірології. Пригадуєш, кілька місяців тому у Міннесоті вбили місцеву депутатку та її чоловіка? Так ось, MAGA-тусовка без доказів прив’язує цю трагедію до теми міграції. На такому тлі Тім Волц у понеділок робить заяву, що він не буде балотуватися на новий губернаторський термін.
А містяни тим часом самоорганізувалися. Тисячі людей пройшли навчання, щоб бути спостерігачами. Це волонтери, які відвідують протести, щоб контролювати взаємодію між правоохоронними органами та демонстрантами, документувати будь-які конфронтації чи потенційні порушення закону. У чатах громад люди постійно писали, коли бачили машини ICE, ділилися їхніми маршрутами. Містяни також виходили патрулювати вулиці і сигналізували, коли бачили рейди.
Ось це, власне, про атмосферу, яка передувала вбивству Рене Гуд. А тепер про сам фатальний інцидент. Як агент ICE стріляв у жінку, зафіксували на відео. Є також свідки. На відеозаписах видно, як двоє агентів ICE підійшли до автомобіля Рене Гуд, який близько трьох хвилин стояв боком на дорозі, блокуючи одну зі смуг. Видно також, як жінка кілька разів махала рукою, щоб автомобілі ICE проїхали повз неї. Два агенти вийшли зі свого автомобіля, попрямували до автівки жінки, і очевидці вказують на те, що вони давали Рене Гуд суперечливі накази. Один агент сказав жінці поїхати з місця події, а інший крикнув їй вийти з машини.
З відео видно, що коли агенти наближаються до її автомобіля, жінка починає їхати геть, і в цей момент у неї стріляють. Міністерка внутрішньої безпеки Крісті Ноем, коментуючи інцидент, заявила, що Гуд «переслідувала правоохоронні органи та перешкоджала їхній діяльності». З лементом на захист ICE кинувся і Джей Ді Венс, сонечко наше ясне.
Керівник вашинґтонського бюро The Guardian Девід Смітт із цього приводу написав колонку, у якій відзначив, що позаминулого тижня, коли Сполучені Штати захопили Мадуро, віцепрезидент наче набрав у свого поганого рота воду й показово мовчав, тож всі лаври та крики обожнювання з боку прихильників MAGA дісталися держсекретарю Марко Рубіо. Аж тут, схоже, смерть Рене Гуд Венс вирішив використати для того, щоб завдати удару у відповідь та, ймовірно, вирівняти баланс у президентських шансах. Нехай у Рубіо спецпризначенці, бомбардувальники та високі ідеї про повалення авторитарних режимів у Латинській Америці, Джей Ді Венс цьому може протиставити свій голосовий апарат, з якого потоком без жодного сорому можуть литися образи, звинувачення та спекуляції, а потім він піде і буде цілувати своїх дітей. Венс зібрав пресконференцію і в якийсь момент прогарчав: «Усі, хто повторює брехню, що це якась невинна жінка каталася по Міннеаполісу, коли в неї вистрілив співробітник правоохоронних органів, вам має бути соромно за себе, кожному з вас». Кінець цитати. Речниця Білого дому Керолайн Левітт при цьому заворожено спостерігала за віцепрезидентом, схвально киваючи. Дуже цікаво, а що в цей момент робила вдова Чарлі Кірка Еріка…. Не будемо цього уявляти, все ж понеділки треба розпочинати пристойно. Краще повернемося до протестів.
Після стрілянини в Міннеаполісі та Портленді у суботу та неділю у всіх Сполучених Штатах анонсували понад тисячу акцій протесту: маршів, мітингів, вуличних зібрань і меморіалів. Усі вони об’єднані меседжем про те, що системна присутність ІСЕ у міському просторі переходить межі, а насильство стало допустимим інструментом державної політики. Коли ми записуємо цей випуск, то ще нічого невідомо про результати протестів, але ми вже знаємо, що здебільшого їх планували не як одноразові акції, а як тривалу кампанію тиску. Тому подивимося, що буде далі, і поговоримо про це у наступних випусках.
