Випуск №355
Новий прем’єр-міністр і протести у Франції, протести у Непалі
___________________________________________________________
Ауйлурофілія — патологічна пристрасть до котів.
Лекорню премія «За найгірший перший робочий день»
Доброго ранку! Ну і тиждень, солодашко! Пишемо цей випуск у середу, коли довкола тільки й розмов, що про російські дрони у Польщі. Але, якщо дозволиш, ми цю тему сьогодні оминемо, оскільки навряд чи розповімо Тобі щось нове. Основні теми сьогоднішнього випуску — Франція і протести у Непалі. І почнемо ми з французьких новин, бо там новий прем’єр-міністр.
Трішки математики для старту. «Ранкове допіо» виходить десь 3,5 роки, може, трохи більше, і за цей час це вже шостий прем’єр-міністр Франції; третій за останній рік. Це п’ятий прем’єр-міністр з початку другого терміну Емманюеля Макрона у 2022-му році. Вражає.
У понеділок після дев’яти місяців перебування на посаді Франсуа Байру оголосили вотум недовіри, що було цілком очікувано. За це рішення проголосували 364 депутати та депутатки. Лише 194 висловили свою довіру вже колишньому прем’єр-міністру. Уряд меншості Байру розпався. Нового прем’єр-міністра Макрон призначив у вівторок. Ним став Себастьян Лекорню, який в останніх кількох урядах працював міністром оборони.
Лекорню 39 років. Уже в 19 він розпочав свою кар’єру в традиційній правоцентристській партії колишнього президента Ніколя Саркозі, працюючи помічником депутата. У 2008-му політик став наймолодшим у Франції міністерським радником. Встиг він побувати мером міста Вернон та наймолодшим президентом ради французького департаменту Ер у Нормандії. У 2017-му Лекорю приєднався до центристського табору Макрона. Його вважають надзвичайно відданим президентові.
The Guardian пише, підвищення Лекорню свідчить про те, що Макрон рішуче налаштований створити черговий уряд меншості, який підтримуватиме його пробізнесову економічну програму. Незвичним називають і офіційне повідомлення президентського офісу, у якому зазначили, що Макрон попросив Лекорню провести переговори з усіма політичними силами в парламенті, щоб перед початком формування кабінету знайти компроміси щодо бюджету та інших суперечливих питань. Але це ще не всі новини із Франції.
Себастьян Лекорню до виконання обов’язків прем’єр-міністра офіційно взявся у середу. Це було 10 вересня. І Тобі вже доводилося чути про цю дату у контексті Франції, коли ми розповідали про рух «Ніколя». Так, це день масових протестів під назвою «Блокуємо все». Ти знаєш, ми готові видати Лекорню премію «За найгірший перший робочий день». Сподіваємося, він до цього готувався, адже ще напередодні йшлося про те, що протести призведуть до перебоїв у роботі транспорту, освітніх закладів та інших важливих сфер суспільного життя.
Рух «Блокуємо все» набирав обертів упродовж усього літа у соцмережах та зашифрованих чатах. Він не має чітко визначеного керівництва. Вимог у прихильників «Блокуємо все» чимало. Велика частина з них спрямована проти суперечливих планів жорсткої економії, які просував Франсуа Байру, а також ширші скарги на нерівність. Заклики в інтернеті до страйків, бойкотів, блокад та інших форм протесту 10 вересня супроводжувалися також проханнями уникати насильства.
За словами міністра внутрішніх справ, для охорони правопорядку у середу залучили рекордну кількість поліцейських — 80 тисяч. Уже в перші години протестів заарештували більше 200 людей, лишень у столиці — 130. Всього у середу затримали близько 500 осіб.
У Ренні підпалили автобус, а пошкодження лінії електропередач у Тулузі призвело до зупинки руху потягів. У Парижі, намагаючись перекрити рух, студенти встановили барикаду біля ліцею. На ній залишилися обгорілі предмети, які згодом прибрали пожежники. Крім того, правоохоронці зупинили близько тисячі людей під час спроби прорватися на вокзал Гар-дю-Нор.
У Нанті демонстранти перекривали автомагістраль, підпалюючи шини та смітники. Поліція відповіла сльозогінним газом. У Монпельє сутички сталися біля кільцевої дороги, де протестувальники встановили барикади й вигукували заклики до відставки Макрона. У Марселі близько двохсот людей намагалися перекрити головну трасу, але їх розігнали поліцейські. У Ліоні протестувальники назвали призначення нового прем’єр-міністра Себастьяна Лекорню «ляпасом» та вимагали змін.
Сам Лекорню на такому тлі заявив, що його перший офіційний день на посаді обійдеться без гучної промови. Але він також відзначив, що новому уряду потрібно буде проявити креативність, вести переговори з опозиційними партіями та бути готовими до змін.
Можливо, до теми «Блокуємо все» ми ще повернемося у понеділок, якщо стане відомо про наслідки протестів. Ну або ж з’являться плани на нові блокування. А наразі перейдімо до протестів у Непалі.
Молодь Непалу змусила уряд піти у відставку
Думаємо, і Тебе не оминули кадри парламенту Непалу, який палає. Що цьому передувало? Якщо ми все правильно пам’ятаємо, то ця країна у «Ранковому допіо» з’являється вперше. Звісно, за 355 випусків ми цілком могли забути, що вже колись згадували про Непал, але це навряд чи була якась масштабна чи сенсаційна історія. Тож слухай.
Непал простягається вздовж південних схилів Гімалаїв вузькою смугою із заходу на схід. Ця держава без виходу до моря на сході, півдні та заході межує з Індією, а також із Тибетським автономним районом Китаю на півночі. Населення країни становить близько 30 мільйонів людей. Столиця — Катманду. Офіційна назва — Федеративна демократична республіка Непал. Але республікою він став відносно недавно, у 2008-му році. І якщо Ти думаєш, що зараз ми розповімо, за яких обставин це сталося, то тут доведеться трішки зачекати. Бо спершу ми поговоримо про те, як Непал став монархією.
Створення сучасного Непалу пов’язують із 18 століттям, коли правитель Гірської держави Горкха Прітхві Нараян Шах підкорив долину і переніс столицю до Катманду. Династія Шахів намагалася централізувати владу, але фактично мусила ділитися повноваженнями з місцевими елітами. У 19 столітті Непал вів війни з Тибетом, Китаєм, Британською Індією, зазнав поразок і втратив території. Щоб зберегти незалежність, країна мусила укласти фактичний союз зі Сполученим Королівством: дозволити вербувати непальців у гуркхські підрозділи британської армії та погодитися на британський вплив у зовнішній політиці. Водночас всередині країни владу зосередили у своїх руках аристократичні родини. Найсильнішою з них стала династія Рана.
Родина Рана фактично встановила режим спадкових прем’єр-міністрів. Вони узурпували владу після кривавого перевороту 1846-го року і тримали її у своїх руках понад століття. Король формально залишався главою держави, але реальна влада належала прем’єр-міністрам, які передавали посаду у спадок своїм нащадкам. Ми згадуємо про цей період, бо Britannica зазначає, що саме через політику ізоляціонізму, яку провадила династія Рана, Непал і сьогодні залишається однією з найменш розвинених країн світу. Рана вважали, що закритість допоможе зберегти їхню владу й захистить Непал від колонізації, яка вже охопила Індію. Але наслідком стало те, що країна відірвалася від світових процесів модернізації і згодом вже не мала змоги надолужити втрачені можливості прогресу.
Після Другої світової та виходу британців з Індії режим Рана втратив опору. У 1950-му антиранівські сили об’єдналися з королем Трібхуваном і за підтримки Індії підняли революцію. Як наслідок, вдалося відновити владу короля, а демократичні сили отримали вплив в уряді. До кінця 1950-х у Непалі ухвалили конституцію і провели перші вибори. Але вже наступного року король розпустив уряд і запровадив «безпартійну» систему. Монархія зосередила владу у своїх руках. У 70-80-х були спроби трохи пом’якшити режим: монархи відкривали більше простору для політичної участі громадськості, дозволяли певні дискусії, обіцяли зміни. Але цього було замало, тому суспільне невдоволення лише наростало. Люди вимагали реального впливу на рішення, а не декоративних поступок. Урешті-решт протести стали настільки масштабними, що на початку 90-х монархія змушена була піти на поступки й погодитися на багатопартійну систему та нову конституцію.
1990-ті та 2000-ні були нестабільними. Уряди по черзі формували монархісти з партії «Непальський конгрес» і комуністи, а країна занурювалася у кризу. У середині 90-х у Непалі з’явився новий радикальний рух — маоїсти. Це були комуністи, які орієнтувалися на ідеї Мао Цзедуна. Вони вважали, що демократична система, яка тоді щойно зародилася, не здатна вирішити проблеми країни, а монархію взагалі треба ліквідувати, щоб захистити бідних. Маоїсти знайшли підтримку серед селян і швидко перейшли від гасел до збройних методів. Вони нападали на поліцейські відділки, адміністративні будівлі, встановлювали контроль у селах. Населення залякували, але водночас обіцяли більше справедливості для бідних. Уряд відповідав жорсткими репресіями, і країна фактично занурилася у стан громадянської війни, яка тривала понад 10 років.
Тисячі людей загинули, сотні тисяч були змушені покинути власні домівки. Держава слабшала, економіка деградувала, авторитет монархії танув. І посеред цього всього вбивають майже всю королівську сім’ю, але Ти не спіши думати на маоїстів.
На початку червня 2001-го року принц Діпендра перестріляв батька, матір, тобто короля і королеву, ще декількох осіб, а тоді застрелився сам.
А що стало причиною, що молодий чоловік відкрив вогонь по родичах, ми розкажемо за донат від 10 гривень на нашу допоміжну банку до спільного збору Військової школи «Боривітер» та Благодійного фонду Сергія Притули «Вагон знань». За донат від 100 гривень Ти також зможеш взяти участь у розіграші пуроверу та мікролотів кави від Escobar coffee roasters. Усі Твої внески подвоює Фундація змін, тож це ще один привід задонатити. Лінк на банку — https://send.monobank.ua/jar/5cBd6m7J4z.
Після інциденту із розстрілом королівської сім’ї довіра до монархії впала остаточно, і маоїсти стали однією з головних політичних сил у країні. Новий король намагався втримати владу, в якийсь момент навіть розпустив парламент, але це лише посилило протести. І врешті-решт монархія втратила контроль. У 2006-му уряд і маоїсти за посередництва ООН підписали мирну угоду. Повстанці погодилися скласти зброю й отримали місця в уряді.
За два роки в Непалі провели вибори до Установчих зборів. На них маоїсти здобули найбільшу кількість місць, а тоді парламент ухвалив рішення скасувати монархію. Король Г’янендра залишив Королівський палац, щоб жити життям пересічного громадянина. Так, у травні 2008-го року Непал офіційно став демократичною республікою. І ось ми тут. І ми наближаємося до причин нинішніх протестів.
Справа в тому, що проголошення республіки не принесло Непалу стабільності. Уряди постійно змінювалися, економічні й соціальні проблеми залишалися невирішеними, а політичні еліти чубилися. У 2015-му країна пережила руйнівний землетрус, який забрав близько дев’яти тисяч життів і став величезним викликом для держави. Та навіть ця трагедія надовго не об’єднала політиків. Того ж року прийняли нову конституцію, яка закріпила статус Непалу як світської федеративної республіки. Але не всі були із цим рішенням згодні: на півдні країни почалися протести меншин, які вважали, що їхні права не врахували. У наступні роки влада часто переходила з рук у руки: від комуністів до маоїстів та представників «Непальського конгресу».
І поруч з десятиліттями цього політичного хаосу, звісно, розгорталася і безкарна корупція. Її та слабку економіку називають серед причин, чому в Непалі вже давно наростало обурення. Економіка Непалу значною мірою залежить від коштів, які надсилають додому непальці, які працюють за кордоном. За даними Світового банку, у 2024-му особисті грошові перекази становили більше 33 відсотків ВВП країни.
Дійшло до того, що дехто захотів повернення монархії. Пам’ятаєш короля Г’янендру? Він навесні мав тур західним Непалом. А коли повернувся до Катманду, його зустріли десятки тисяч прихильників, які вимагали відновлення монархії й повернення індуїзму як державної релігії.
Невдоволення переросло в гостру фазу минулого тижня після того, як уряд заблокував соціальні мережі, включно з Facebook, Instagram, WhatsApp, YouTube та X. Загалом ішлося про 26 платформ. Своє рішення в уряді пояснили тим, що ці платформи не зареєструвалися у відповідних органах, і воно є частиною боротьби зі зловживаннями: використанням фейкових акаунтів, дезінформацією та кібершахрайствами.
Блокування соціальних мереж стало приводом для протестів, але організатори наголошують, що вони відображають розчарування цілого покоління, яке не має економічних перспектив. За даними Світового банку, у 2024-му році рівень безробіття серед непальської молоді віком від 15 до 24 років становив майже 21 відсоток.
Тут ще важливо згадати, що у соціальних мережах в Непалі набрав популярності рух проти так званих «Nepo Kids» — дітей політиків, які демонструють розкішний спосіб життя. І він ще більше підживлював обурення через прірву між можновладцями та звичайними непальцями. Ці протести, які організували представники покоління Z, стали наймасовішими заворушеннями в країні за останнє десятиліття. У понеділок вони переросли у насильницькі, коли демонстранти зіштовхнулися з поліцією біля парламентського комплексу в Катманду. За даними Reuters, поліція відкрила вогонь гумовими кулями та застосувала сльозогінний газ проти тисяч молодих протестувальників, багато з яких прийшли туди в шкільній чи студентській формі.
Уряд скасував заборону на соцмережі, але у вівторок протестувальники знову вийшли на вулиці столиці, порушивши комендантську годину. Демонстранти підпалили приватний будинок прем’єр-міністра Шарма Олі, його офіс, а також пошкодили вогнем частини офіційної президентської резиденції, будівлі парламенту та верховного суду. Міжнародний аеропорт Катманду закрили. За два дні загинуло щонайменше 22 людини. Сотні зазнали поранень. Більшість жертв загинула в понеділок після того, як сили безпеки почали використовувати бойові набої, гумові кулі та водомети.
У вівторок прем’єр-міністр Шарма Олі пішов у відставку, покликаючись на «надзвичайну ситуацію» в країні. Політик вже чотири рази обіймав прем’єрське крісло. Минулого року його комуністична партія утворила коаліційний уряд із лівоцентристським Непальським конгресом. Прессекретар Олі повідомив, що прем’єр-міністр покидає посаду, «щоб полегшити поточну ситуацію». Міністр внутрішніх справ також подав у відставку. Протестувальники ці рішення привітали. Пізніше у вівторок президент Непалу Рамчандра Паудел закликав протестувальників «сприяти мирному врегулюванню» та звернувся до молоді із закликом до переговорів.
У середу непальські солдати патрулювали вулиці Катманду та наказували людям залишатися вдома, щоб можна було відновити порядок. Міжнародні спостерігачі стежили за ситуацією на предмет будь-якого додаткового застосування сили з боку внутрішніх сил безпеки. Мешканці столиці у цей час почали збиратися, щоб прибрати місто після протестів. Молоді люди розчищали завали, збирали розбиті меблі та скло, прибирали в офісах, підмітали підлоги та тротуари, пакували сміття у пакети та завантажували їх у сміттєвози.
Як можна зрозуміти з одного з репортажів на The Guardian, молодь, попри обурення та біль через загиблих, має відчуття перемоги після відставки урядовців. Однак питання залишається відкритим: а яким буде майбутній уряд?
Нед із Вайрарапи шукає своє кохання
Сьогодні у «Ранковому допіо» прем’єра не лише для Непалу, але й для равликів. Цих молюсків у подкасті представить Нед. Нед живе у новозеландському містечку Вайрарапа. Він — звичайний садовий равлик, але з певною особливістю: його мушля закручується ліворуч, тоді як у більшості равликів — праворуч. Таких, як Нед, із «лівосторонньою» спіраллю, лише 40 тисяч равликів. Інша мушля означає, що статеві органи Неда є несумісними із равликами, в яких «правостороння» спіраль, тож пару йому знайти дуже складно.
Неда знайшла на власному городі письменниця та ілюстраторка Жизель Кларксон. Жінка відразу зрозуміла, що перед нею дуже рідкісний молюск. Вона назвала равлика на честь Неда Фландерса, персонажа «Сімпсонів», який колись відкрив магазин для шульг. Жизель також звернулася до редакції журналу New Zealand Geographic. І там запустили національну кампанію з пошуку пари для особливого равлика.
Претенденток було багато, але всі вони виявлялися «правоспіральними». Крім того, через суворі правила біологічної безпеки, імпортувати равлика з-за кордону до Нової Зеландії неможливо. Але надія ще жевріє.
Схожий випадок колись був у Сполученому Королівстві. Там шукали партнерку для рідкісного равлика Джеремі. Пошуки були успішними, і Джеремі зрештою залишив по собі 56 нащадків.
Кінофестиваль Wiz-Art у Львові
Перш ніж перейти до останніх новин на сьогодні, маємо анонс, який може Тебе зацікавити. Із 17-го до 21-го вересня у Львові відбудеться міжнародний кінофестиваль Wiz-Art, який об’єднає українську та міжнародну конкурсні програми. Wiz-Art пройде вже вшістнадцяте, але вперше на фестивалі покажуть повнометражні фільми. Тож якщо Ти наступного тижня у Львові, обов’язково завітай на якусь із подій. А якщо не у Львові, але маєш змогу приїхати, то Wiz-Art — це точно гарний привід.
