Німецькі партії, напад на різдвяний ярмарок, Аргентина після року Мілея
___________________________________________________________
Healthwashing — позиціонування товарів, як от їжа та вітаміни, більш здоровими, ніж вони є насправді.
Програми німецьких партій
Доброго ранку! Перша новина: у «Ранкове допіо» повертається Дональд Трамп! З Дональдом РЕБом прощаємося, оскільки зібрали необхідні 100 тисяч гривень на збір «РЕБнемо ворога» від фонду компетентної допомоги армії «Повернись живим» та «Нової пошти». Зібрали навіть більше — 105 тисяч. Дякуємо за всі Твої донати, без Тебе нам би нічого не вдалося.
А далі, на щастя, не про Трампа, а, на жаль, про огляд виборчих програм німецьких партій. Минулого разу ми встигли розповісти про Християнсько-демократичний союз та соціал-демократів, якщо це пройшло повз Тебе, то вмикай 288 випуск.
Тож наступні на черзі — «Зелені». З одного боку, вони вважають, що структурні проблеми в Німеччині настільки серйозні, що країна повинна «винайти себе заново». Це цитата кандидата у канцлери від «Зелених» Роберта Хабека. З іншого боку, вони обіцяють «доступне життя» і цілу низку соціальних гарантій — мінімальну заробітну плату в 15 євро за годину, надбавку за будівництво житла, вищу фіксовану ставку податку на прибуток та кліматичні бонуси (це ідея перерозподіляти кошти, які держава акумулює внаслідок зростання цін на СО2, безпосередньо серед громадян та громадянок, а не скеровувати їх на державні програми). «Зелені» також хочуть полегшити життя компаніям – зменшити бюрократію, знизити вартість електроенергії та надавати інвестиційні бонуси. Як і соціал-демократи, «Зелені» звертають увагу на необхідність відновлення інфраструктури. Як саме всі ці субсидії та вкладення мають фінансуватися, незрозуміло. Точніше, «Зелені» відкрито закликають до реформи боргового гальма, щоб сприяти інвестиціям. Але у їхній програмі немає конкретних бюджетних цифр.
Spigel пише, що у передвиборчій програмі «Зелених» є кілька пунктів, які не є класичними передвиборчими маніфестами для партії такого ідеологічного спрямування. Наприклад, вони пропонують субсидувати отримання водійських прав для учнів.
«Вільна демократична партія». Її лідер — Крістіан Лінднер. Ти його маєш пам’ятати. Лінднер був міністром фінансів в уряді Олафа Шольца. Це його звільнення призвело до розпаду коаліції та дострокових виборів.
«Менше бюрократії, більше свободи, більше чистого доходу», — обіцяють вільні демократи. Себто значні податкові послаблення. Наскільки ми розуміємо, така обіцянка — це база, ґрунт, основа і фундамент цієї партії чи не на кожних виборах. Актуальна програма включає пропозиції підняти показник річного доходу, з якого буде застосовуватися максимальна ставка податку на прибуток, зменшити податкове навантаження на компанії і повністю скасувати внесок солідарності. Це додатковий збір, який ввели у Німеччині після возз’єднання двох її частин, щоб фінансувати інфраструктурні проєкти у федеральних землях, що раніше входили до Німецької демократичної республіки, так званої «Східної Німеччини».
У своїй програмі «Вільна демократична партія» зобов’язується відмовитися від встановлених національних кліматичних цілей. Німеччина взяла курс, згідно з яким має досягти кліматичної нейтральності до 2045 року. На противагу такій цілі «Вільна демократична партія» пропонує продовжити цей процес до 2050. Spigel зазначає, що подібну обіцянку на ділі буде важко виконати, навіть якщо вільні демократи сформують коаліцію з християнськими демократами, адже останні планують дотримуватися попередніх планів.
Ще один цікавий пункт програми вільних демократів — це Deutschland-Abitur, що передбачає, щоб у кожній з 16 федеральних земель діяли однакові стандарти для вступу до університету. Оскільки освіта у Німеччині є справою федеральних земель, то наразі там немає стандартизованого атестату зрілості — свідоцтва про закінчення середньої школи.
Минулої п’ятниці Ілон Маск написав у Твіттері, що «Німеччину врятує тільки AfD». Жодного здивування, звісно, що Ілон підтримує неонацистів, але погляньмо на те, як вони збираються рятувати Німеччину.
Центральна тема їхньої передвиборчої кампанії — економіка. AfD,
«Альтернатива для Німеччини», закликає «негайно припинити нинішнє одностороннє сприяння електромобілям, а також фінансування зарядної інфраструктури з державних коштів». Ілоне, що Ти скажеш на це?
AfD також хочуть повернення до ядерної енергетики і продовження роботи вугільних електростанцій. Що стосується міграції, то ця партія хоче, цитуємо, «закрити німецький рай притулку». Себто ця політична сила, як і християнські демократи, хоче перенести розгляд заяв про надання притулку та додатковий захист за межі Німеччини. AfD виступає проти «загальних імміграційних квот, а також квот на перерозподіл мігрантів у національному, європейському або неєвропейському контексті».
Податок на багатство, який і так був призупинений, «Альтернатива для Німеччини» хоче повністю скасувати. Як і податок на спадщину. Податок на прибуток обіцяють зменшити, корпоративні податки хочуть знизити, а внески солідарності скасувати. І при цьому жодного слова про те, як саме AfD збирається компенсувати дефіцит федерального бюджету в мільярди євро.
В основній програмі «Альтернативи для Німеччини» є пункт про повернення обов’язкової військової служби, однак у передвиборчій програмі такого заклику немає. Лідер AfD пояснює: такий пункт завадив би їхньому позиціонуванню як партії миру.
«Ліві» основну увагу приділяють полегшенню тягаря для бідних людей і пропонують підвищити мінімальну зарплату, боротися зі зростанням цін, включно з орендною платою. Серед вимог — «скасувати мільярдерів». Яке цікаве казкове формулювання! У них в програмі багато подібних емоційно забарвлених тверджень.
«Ліві» обіцяють створити орган управління цінами та скасувати ПДВ на основні продукти харчування, засоби гігієни, автобуси та поїзди. Партія вимагає 200 мільярдів на кліматичну реорганізацію промисловості. І як все це вони збираються фінансувати? Через перерозподіл податків. Щодо міграційного питання, то «Ліві» виступають проти депортацій.
А у нас залишається ще одна партія — «Альянс Сари Вагенкнехт», який свою передвиборчу програму не презентував. Лідерка партії, чиїм іменем, власне, вона і називається, повідомила, що з колегами вони працюватимуть усі свята і підготують програму на початок січня. Утім, ключові тези в Альянсу вже є. Серед них, зокрема, такі: «великі статки» мають обкладатися більшим податком, економіка має стимулюватися за рахунок інвестицій, а мінімальна заробітна плата має зрости до 15 євро на годину, як цього також хочуть соціал-демократи, зелені й ліві. Але, на відміну від цих партій, Альянс наполягає на жорсткій міграційній політиці.
Окремо ми ще хочемо зачепити тему позиції кожної зі сьогоднішніх партій щодо України. Розпочнемо з Альянсу. Ця партія проти постачання зброї Україні. Таку саму позицію поділяє «Альтернатива для Німеччини». Вони ж партія миру, пам’ятаєш?
«Ліві» виступають за спільну ініціативу з Китаєм, Бразилією та іншими «країнами Глобального Півдня» для посилення тиску на Путіна. Вони таки люблять казки!
Щодо «Зелених», то міністерка МЗС Німеччини в уряді Шольца Анналена Бербок є представницею цієї партії. У листопаді вона закликала «Зелених» продовжувати надавати військову допомогу Україні. Нещодавно вона сказала, що в разі припинення вогню, важлива міжнародна присутність в Україні, яка би забезпечувала такий режим. Що не виключає, зокрема, участі німецьких військових та солдатів з інших країн НАТО.
«Зелені» як партія входили до урядової коаліції Шольца, але останнім часом вони дистанціювалися від його політики щодо України. Їхній новий лідер Франциск Брантнер сигналізував, що чітка підтримка Києва буде легшою з Християнсько-демократичним союзом і що «Зелені» у позиції щодо російсько-української війни ближчі саме до цієї партії. Нагадаємо, що лідер ХДС нещодавно побував у Києві і заявив, що є відкритим до ідеї постачання Україні Taurus-ів. Щодо «Вільних демократів», то у листопаді ця партія випустила заяву, в якій закликала доставити квадратні ракети в Україну.
Із німецькими виборами на сьогодні все, але ось у самій Німеччині ми наразі залишаємося. На жаль, привід трагічний.
Напад на різдвяний ярмарок
У п’ятницю ввечері у східнонімецькому місті Магдебург чоловік на чорному BMW X5 в’їхав у натовп людей на різдвяному ярмарку. Щонайменше п’ятеро людей загинули, більше 200 зазнали поранень (з них 41 людина — зі серйозними ушкодженнями). Канцлер Олаф Шольц у суботу відвідав місце нападу.
Нападника відразу заарештували, його особу встановили. Це був Талеб аль-Абдулмохсен. 50-річний лікар родом із Саудівської Аравії, який приїхав до Німеччини в 2006 році на навчання. Країна його походження — дуже важлива, оскільки відразу після інциденту почала поширюватися хвиля дезінформації, що нападник — сирієць. Талеб аль-Абдулмохсен працював психіатром і психотерапевтом у Бернбурзі, 32-тисячному місті між Галле і Магдебургом.
Райнер Хазелофф, прем’єр-міністр східної землі Саксонія-Ангальт, заявив, що Талеб аль-Абдулмохсен не був відомим поліції як ісламіст.
Профіль чоловіка у твітері свідчить про те, що він є запеклим критиком ісламу. На його профілі у цій соціальній мережі зображено кулемет. У липні 2016 року він отримав статус біженця після того, як заявив, що йому погрожували смертю за відмову від ісламу. Spiegel Online повідомляє, що Абдулмохсен допомагав людям, які не погоджуються з режимом у Саудівській Аравії, зокрема жінкам, втекти з країни. Також він керував сайтом з інформацією про німецьку систему надання притулку.
У 2019 році Адбулмохсен дав кілька інтерв’ю про свою діяльність. В одному з них він сказав, що «порвав» з релігією у 1997 і є «найагресивнішим критиком ісламу».
Spigel повідомляє, що чоловік також висловлював захоплення партією AfD і звинуватив Німеччину в тому, що вона робить недостатньо для боротьби з ісламізмом.
Пітер Нойман, експерт з тероризму з Королівського коледжу в Лондоні, затвітив: «Після 25 років у цій справі здається, що тебе вже нічим не здивуєш. Але 50-річний колишній мусульманин із Саудівської Аравії, який живе у Східній Німеччині, любить AfD і хоче покарати Німеччину за толерантність до ісламістів, — такого я ще не бачив». Кінець цитати.
Коли ми записуємо цей випуск у суботу ввечері, то багато чого залишається незрозумілим щодо аль-Абдулмохсена та його мотивації до нападу. В останні місяці він, схоже, відійшов від активізму і посів вкрай критичну, сповнену теорій змов, позицію щодо німецької влади.
У листопадовому твіті він виклав «вимоги саудівської ліберальної опозиції» і закликав Німеччину «захистити свої кордони від нелегальної імміграції». Цитуємо: «Стало очевидно, що німецька політика відкритих кордонів була планом Меркель з ісламізації Європи». Він також вимагав від Німеччини скасувати розділи кримінального кодексу, які, за його словами, «обмежують свободу слова, роблячи з образи та приниження релігійних доктрин і практик правопорушення». Аль-Абдулмохсен писав, мовляв, Німеччина переслідує жінок із Саудівської Аравії, які шукають притулку, щоб зруйнувати їхні життя.
Раніше цього місяця він дав інтерв’ю антиісламському блогу, в якому звинуватив владу, що та проводить таємну операцію — полює на колишніх мусульман зі Саудівської Аравії, одночасно надаючи притулок сирійським джихадистам.
У суботу Reuters написали, що їхні джерела у Саудівській Аравії повідомили, що тамтешня влада попереджала уряд Німеччини про нападника після публікацій Абдулмохсена у твітері.
Рік Мілея
У п’ятницю ми також обіцяли Тобі поговорити трохи про Аргентину. То виконуємо, бо навколо тільки й розмов, що Аргентині вдалося. Але що саме їй вдалося після року Хав’єра Мілея у президентському кріслі? Розберімося. Пропонуємо максимально структуровано підійти до цього.
Коли Хав’єр Мілей обійняв посаду президента Аргентини в грудні 2023 року, країна боролася з важкою економічною кризою. Попередні уряди друкували гроші, щоб покривати видатки, що підірвало вартість песо і призвело до того, що річна інфляція досягла тризначних цифр. Така фінансова нестабільність занурила країну в глибоку рецесію, а рівень бідності до середини 2024 року зріс до 53%. Кризу посилили тривалі наслідки неефективного управління економікою в період пандемії та цикл боргових дефолтів, які підірвали довіру до Аргентини з боку кредиторів. За останні 10 років країна двічі оголошувала дефолт.
Мілей проводив передвиборчу кампанію, обіцяючи радикальні економічні перетворення. Серед його обіцянок були такі:
- Відмова від десятиліть державного втручання в економіку.
- Скорочення державних витрат для стримування інфляції.
- Заміна песо на американський долар для стабілізації економіки.
- Боротьба з укоріненою політичною корупцією.
Він також пообіцяв скоротити бюрократію, ліквідувати марнотратні соціальні програми та модернізувати економічну структуру Аргентини для залучення іноземних інвестицій.
Після вступу на посаду Мілей провів низку агресивних реформ:
- його адміністрація запровадила заходи жорсткої економії, різко скоротивши субсидії та витрати державного сектору;
- дерегуляція, щоб стимулювати приватне підприємництво та зменшити втручання держави;
- жорстка монетарна політика значно знизила інфляцію;
- зростання експорту в сільському господарстві та гірничодобувній промисловості допомогло стабілізувати окремі сектори економіки, хоча з переробною промисловістю та будівництвом справи й далі не дуже;
Зрештою у третьому кварталі 2024 року ВВП Аргентини зріс на 3,9%, що стало першим зростанням з кінця 2023 року. Державні облігації Аргентини стали більш привабливими для інвесторів. Додаткова сума грошей, яку інвестори просять за утримання боргу Аргентини (порівняно з безпечнішими державними облігаціями США), знизилася на 4,4%.
Під час передвиборчої кампанії Мілей робив багато гучних обіцянок, але у президентському кріслі він виявився більш прагматичним. Зокрема, політик наразі відклав свої плани зі заміни песо на долар. Залишається незавершеною комплексна податкова реформа, спрямована на спрощення системи та залучення інвестицій. Але тут ми також хочемо нагадати, що минув лише рік.
Деякі системи соціального захисту, які Мілей перед виборами збирався ліквідувати, продовжують функціонувати, хоча і зі скороченим фінансуванням.
Відгуки про перший рік його президентства неоднозначні. Чимало правих політичних діячів, включно з Ілоном Маском, хвалили Мілея за його сміливість і швидкий контроль над інфляцією. Вони ж стверджують, що це основа для довгострокового відновлення.
Хоча заходи Мілея досягли короткострокових успіхів, деякі аналітики застерігають, що інституційна слабкість Аргентини та політична нестабільність можуть підірвати стійкий прогрес. JPMorgan прогнозує зростання аргентинської економіки на 5,2% у 2025 році, але зазначає, що це лише відновить ВВП на душу населення до рівня 2021 року.
Заходи жорсткої економії призвели до того, що мільйони людей опинилися за межею бідності, і це викликає занепокоєння щодо реакції громадськості. Айра Сон, колишній кредитор та почесний професор економіки та фінансів Університету Монклер, попереджає, що реформи Мілея ризикують поглибити нерівність і можуть призвести до нового циклу економічної нестабільності, якщо вони не отримають підтримки виборців на проміжних виборах. У 2025 в Аргентині обиратимуть новий склад Конгресу. Мілей спробує отримати там більшість.
Усі дії першого року президентства він здійснив, фактично не маючи своїх людей у Конгресі. Це вдавалося найчастіше через його публічність і агресивну комунікацію до колег у соціальних мережах. Однак без підтримки Конгресу він не зможе перейти на реалізацію інституційних реформ і довгострокових рішень. А саме вони мають бути спрямовані на вирішення структурних проблем.
Financial Times зібрали відгуки громадян та громадянок Аргентини на політику Мілея. Люди зізнаються, що за цей рік витратили всі свої заощадження, аби вижити, але їх тішить, що інфляція нарешті під контролем, хоч і присутнє хвилювання, чи надовго. Одна аргентинська вчителька відзначила, що скорочення витрат сильно вдарило по державній освіті. Цитуємо: «Таке відчуття, що нас залишили на узбіччі».
Завершити тему першого року Мілея ми б хотіли реченням зі статті на Washington Post: «зараз з’явилися ознаки того, що химерна економіка Аргентини, яка довго перебувала під поганим управлінням, потроху починає набирати ознак нормальності».
Небайдужість року
У Франції завершився багатомісячний судовий процес у справі Жизель Пеліко щодо масового зґвалтування та застосування наркотиків. Домініка Пеліко та 50 інших чоловіків суд визнав винними у зґвалтуванні або сексуальному насильстві над Жизель Пеліко.
72-річний чоловік, який організував зґвалтування дружини десятками незнайомців, поки вона була не при тямі, отримав максимальний термін ув’язнення за зґвалтування при обтяжливих обставинах — 20 років.
Президент Франції Еммануель Макрон подякував Жизель Пеліко за її силу, сміливість та гідність. Подяки висловили й деякі іноземні лідери.
Коли ми з командою обговорювали рік, то відзначили, що саме історія про справу Пеліко нас шокувала та вразила найбільше. І сьогодні у ній ми найбільше відзначаємо вагу небайдужості. Згадай, що поліція дізналася про злочини Домініка Пеліко, коли на нього поскаржилися, бо він у супермаркеті знімав жінок під спідницями. Правоохоронці після цього обшукали його комп’ютер і знайшли там фото та відео насильства над дружиною. Це був перший фактор небайдужості. З одного боку, ми можемо сказати, що поліція просто виконувала свою роботу. З іншого боку, є більш ніж достатньо свідчень, що у справах про сексуальні домагання у будь-якій з країн світу правоохоронці легко закриють на такі порушення очі.
Те, як вирішила діяти Жизель Пеліко, — це безперечно про величезну сміливість, але також і про не меншу небайдужість. Вона мала право на непублічний судовий процес та повну конфіденційність. І ця жінка відмовилася від таких можливостей, які могли би їй спростити життя, з думкою про інших жінок. Щоб привернути увагу до сексуального насильства, щоб надати сили іншим постраждалим звертатися до поліції, щоб зрештою нагадати, що соромно має бути саме її кривдникам.
Дуже некомфортно, що після такої новини ми перейдемо до побажань на 2025 рік, але ми просто хочемо побажати усім нам небайдужості одне до одного. Будьмо реалістами: це буде ще один важкий рік. Можливо, важчий, ніж попередні. Як часто ми вже залишалися у ситуації, коли ставало зрозуміло, що розраховувати доводиться лише на себе. А самі собі ми допоможемо лише тоді, коли будемо небайдужими одне одного. Тож нехай нас з Тобою оточують небайдужі люди, і нехай ми самі не дозволимо собі бути байдужими.
Солодашко, ми йдемо на різдвяні канікули. Повернемося до Тебе 10 січня.
