Випуск №239
Цивілізована дискусія, вибори у Франції та британські вʼязниці
Амперсанд (лат. ampersand) — назва знака «&», що є означає сполучник «і».
Цивілізована дискусія
27 червня, зовсім незабаром, в Атланті відбудуться дебати між кандидатами у президенти США. Усі погляди спрямовані на Джо Байдена і Дональда Трампа. Скидається на те, що ніхто з кандидатів від неосновних партій участі взяти не зможе. CNN, які є організаторами дебатів, мають низку вимог, зокрема, щодо рівня підтримки тих, хто балотується на президентських виборах. Зараз 5 політиків подали свої заяви до американської ЦВК, але лише Трамп та Байден підпадають під вимоги, необхідні для участі у дебатах. Тож так. США й увесь світ прикипіли очима до Джо та Дональда.
Минулого тижня CNN оприлюднили деталі прийдешніх дебатів. Обидва кандидати прийняли запрошення телемережі та погодилися із запропонованими правилами та форматом.
Дебати триватимуть 90 хвилин та міститимуть 2 рекламні павзи. І поки авдиторія дивитиметься рекламний блок, штаби кандидатів не матимуть доступу до претендентів на посаду президента США.
Байден та Трамп виступатимуть на єдиному подіумі, а їхні місця на ньому визначать шляхом підкидання монетки.
Під час дебатів мікрофон вмикатимуть лише тому, кому належатиме слово. Себто, ймовірно, ми можемо розраховувати, що принаймні один з кандидатів буде вражати не лише своїми навичками риторики, але й виразами обличчя та жестикуляцією. Від Дональда ми вже цього очікуємо, але й у Джо віримо. Він теж зможе.
Кандидатам не дозволено брати із собою нотатки. На подіумі вони отримають пляшку води, блокнот і ручку. Тож якщо буде потреба щось записати під час дебатів, Байден і Трамп матимуть таку змогу.
У студії не буде глядачів. Лише кандидати, модератор і модераторка — Джейк Таппер і Дана Беш. Останні «використовуватимуть усі наявні в них інструменти, щоб забезпечити дотримання часу та цивілізовану дискусію».
Ну що ж. Ми внесли до календарів подію «Цивілізована дискусія» на 27 червня 2024 року о 21:00 за місцевим часом. Але за Києвом це буде 28 червня 4 ранку. Ми могли помилитися на +/- годину, але в будь-якому разі не в найзручніший для нас час. Подивимося вже в записі.
Стабільність у Європарламенті
А зараз продовжмо тему виборів. Поки «Ранкове допіо» було на канікулах, відбулося голосування за новий склад Європарламенту, єдиного у світі транснаціонального керівного органу, який обирається шляхом прямих виборів. Обирали 720 депутатів та депутаток. Це на 15 більше, ніж 5 років тому. Представництво кожної країни залежить від її розміру. Так, наприклад, у Німеччині обирали 96 європарламентарів, а на Мальті — 6. Радіо Свобода звертає увагу на те, що попри величезну кількість заголовків про популярність правих популістів на цих виборах, результат є напрочуд стабільним — три найбільші політичні групи у новому складі Європейського парламенту залишаються незмінними.
Правоцентристська група Європейської народної партії, яка перемагала на всіх виборах з 1999 року, набрала найбільше голосів. На другому місці — Прогресивний альянс соціалістів і демократів, на третьому — ліберально-центристська партія «Відновлення». Разом у них — 403 парламентських місця. Це, хоч і на 14 менше, ніж за результатами минулих виборів, але все одно більшість. Видання називає цю групу проукраїнською.
Також знаковим після цих виборів стало те, що майже 100 незалежних кандидатів та кандидаток здобули мандати. Надалі буде інтрига, чи приєднаються вони до якоїсь політичної групи, щоб збільшувати свій вплив, а можливо, створять якусь свою.
Повертаючись до теми правих популістів, вони дійсно показали кращий результат, ніж у попередні роки. У Франції та Австрії взагалі говорять про їхній особливий успіх. Партія Марін Ле Пен «Національне об’єднання» обійшла на 15% коаліцію Емманюеля Макрона. Далі потрібно спостерігати за динамікою — як об’єднаються праві групи.
Вибори. Тепер ще й у Франції
Ти, мабуть, знаєш, що після того, як стали відомі результати волевиявлення на виборах до Європарламенту, пан Макрон розпустив Національну асамблею, призначивши дострокові вибори на 30 червня та 7 липня. Так-так, було мало нам виборів, а тепер ще й Франція додалася. Розпочнемо з того, чому там відразу 2 дати для голосування? Все дуже просто. Там двотурова виборча система з одномандатними округами. Обиратимуть 577 депутатів та депутаток. Один або одна від одного округу. 539 округів знаходяться на материковій європейській території Франції, 27 — на заморських територіях та департаментах. Долю ще 11 мандатів визначатимуть громадяни та громадянки Франції, які мешкають за кордоном. Якщо кандидат чи кандидатка у першому турі набирає абсолютну більшість голосів, що також є не меншим, ніж 25% від кількості зареєстрованих виборців на окрузі, то він або вона відразу ж перемагає. Якщо не вдається показати такий результат, то на окрузі проводять другий тур. До участі допускають тих, хто в першому турі набрали не менше 12,5% від кількості зареєстрованих виборців. Якщо раптом так стається, що лише одна людина відповідає цьому критерію, то до участі в другому турі допускають ще 2 кандидатів з найкращими результатами у першому турі. Досвід попередніх парламентських виборів свідчить про те, що на більшості округів відбуваються і перший, і другий тури.
Тепер до головних гравців цієї кампанії. Є 4 основні блоки: лівий альянс «Новий народний фронт», партія Макрона «Відродження» та її союзники, консерватори «Республіканці» і ультраправе «Національне об’єднання».
Щодо останніх двох, то між сталася цікава історія. Лідер «Республіканців» Ерік Чіотті заявив, що його партія має сформувати альянс з «Національним об’єднанням». Ніколи раніше традиційні праві у французькій політиці не укладали жодних політичних угод з крайніми правими. Віцепрезидентка «Республіканців» Флоренс Портеллі заявила, що партія звільнить Чіотті за такі пропозиції. І його таки звільнили, але суд поновив політика на посаді.
Газета Le Monde виділяє 8 основних тем, навколо яких у цей короткий передвиборчий період розгортаються суперечки та дискусії: пенсії, зарплати, податки, ціни на енергоносії, працевлаштування, криза французьких інституцій, імміграція та війна в Україні. Щодо останнього — давай детальніше.
Лівий альянс «Новий народний фронт» після дискусії між різними групами, які до нього входять, все ж дійшов спільної позиції «неухильно підтримувати суверенітет і свободу українського народу, а також цілісність його кордонів», зокрема через «постачання необхідної зброї». Про Макрона Ти, мабуть, знаєш. Він каже, що готовий не лише зброю постачати, але й не проти, щоб французькі інструктори приїздили до України, і взагалі він останнім часом не був скупим на гучні заяви. «Республіканці» за те, щоб фінансово підтримувати Україну. Вони вважають, що Франція у цьому аспекті відстає від інших європейських країн. Конкретної суми, якої було б достатньо для підтримки Україні, не називають. «Республіканці» також проти вступу України до ЄС. У «Національному об’єднанні» — все складно. З одного боку, вони намагаються відмитися від своєї прокремлівської позиції, якої дотримувалися протягом багатьох років. Пані Ле Пенн заявляла, що ніщо не може виправдати напад Росії на Україну, але водночас критикувала санкції проти Росії.
«Національне об’єднання» називають фаворитами. Їхній лідер Жордан Барделла вже скоро може стати новим прем’єр-міністром Франції. Протеже Марін Ле Пенн 28 років. Він походить з родини італійських мігрантів. До партії Ле Пенн Барделла приєднався ще підлітком. Свого часу він кинув вивчати географію у Сорбонні, щоб займатися місцевою політикою.
У 2019 пані Ле Пенн довірила йому вести партію на виборах до Європарламенту. У «Національному об’єднанні», раніше відомому як «Національний фронт», не всі були задоволені стрімким розвитком кар’єри молодого політика. Але щось залишається незаперечним: він дуже добре працює на молодий електорат, є політиком свого покоління. Раніше Барделла був ігровим стрімером. Тепер він переключився на TikTok: має більш ніж 1,5 мільйона фоловерів, міксує агітаційні відео з контентом, де він сам вичавлює майонез у хот-дог або підійматися на борт рибальського траулера в тумані. Барделла виглядає, як хороший хлопець у кіно. Що ховається за його зовнішністю, наразі важко сказати однозначно. Його риторика є доволі загальною. Він уникає деталей та подробиць. Імовірно, тому що до кінця не розуміє, як працюють уряд та бюджет.
Барделла звинувачував Путіна в ескалації війни. Це відрізняється від заяв Ле Пенн, яка критикувала за ескалацію Макрона.
І ще один момент. Барделла має стосунки з племінницею Марін Ле Пенн, тож, ймовірно, «Національне об’єднання» й надалі залишатиметься сімейною справою.
От-от побачимо результати першого туру голосування на парламентських виборах. Сьогодні лише додамо, що The Economist пише про те, що чимало з однопартійців Макрона злі на нього: називають рішення про розпуск Національної асамблеї дуже поспішним, скаржаться на стислі терміни кампанії та відсутність нормальної підготовки до неї.
Але це ще не все про Францію. Окрім ключових тем, які ми окреслили, минулого тижня у фокусі було також питання антисемітизму. У середу стало відомо, що двом французьким підліткам висунули попередні звинувачення у зґвалтуванні 12-річної дівчинки та насильстві на релігійному ґрунті. Прокуратура, відповідно до своїх політик захисту постраждалих, не вказала віросповідання дівчинки та не розкрила її особу. Це стандартна практика для розслідування злочинів на ґрунті ненависті у Франції. Пізніше адвокат і єврейський лідер Елі Корчіа заявив в інтерв’ю французькій телекомпанії BFM, що потерпіла є єврейкою, і що під час нападу кривдники згадували Палестину. Прем’єр-міністр Франції Габріель Атталь написав у X, що дівчину «зґвалтували через те, що вона єврейка», та назвав це антисемітським нападом.
Минулого тижня декілька вечорів поспіль сотні людей виходили у центр Парижа, щоб протестувати проти антисемітських настроїв. І тут у центрі опинилися ультраправа партія «Національне об’єднання» та ультраліві політичні сили. Перша у своєму запліччі, ще коли була «Національним фронтом», має серйозну антисемітську риторику. Ультраліві діячі, тим часом, зіштовхнулися зі звинуваченнями в антисемітизмі через реакцію на напад ХАМАСу на Ізраїль та всі подальші події.
Індія: після виборів
На початку червня ми Тобі розповідали, що вибори в Індії завершилися зовсім не так, як цього хотілося би Нарендрі Моді. Його партія вперше за останні 10 років втратила парламентську більшість, тож замість утвердження одноосібного сильного лідерства політика, йому довелося формувати коаліцію з регіональними партіями, які мають дуже різні ідеології. Ще й «Опозиційний альянс» отримав лише на 61 місце менше.
Відразу після проголошення результатів волевиявлення Моді у своїх заявах зосереджувався на темі консенсусу та на тому, що посада прем’єр-міністра має належати «народу, а не Моді». Однак заяви заявами, а життя є життям. Призначення в новому уряді продемонстрували, що партія «Бхаратія Джаната» не збирається поступатися будь-якими владними місцями. Усі вони залишаються за найближчими союзниками прем’єр-міністра. І невідомо, як працюватиме коаліційна домовленість, і яким буде третій термін урядування Моді.
Політик відомий своїми ідеями індуїстського націоналізму. Саме завдяки йому ця ідеологія почала домінувати в країні, через що мусульманська меншина в Індії, яка налічує більше 200 мільйонів людей, зіштовхнулася з переслідуваннями та дискримінацією. Нюанс у тому, що кілька ключових коаліційних партнерів партії «Бхаратія Джаната» є відверто світськими, а деякі користуються значною підтримкою виборців-мусульман. Так, лідери партії «Телуґу Десам» вже заявили, що не дозволять Моді приймати суперечливі рішення в одноосібному порядку. Ідеться, зокрема, про намір запровадити єдиний цивільний кодекс замість різних культурних звичаїв та законів, за якими зараз живуть різні групи та релігії по всій Індії. Щодо ідеї такого кодексу вже давно висловлюють побоювання, що така на позір юридична рівність насправді стане ще одним інструментом переслідування меншин.
Зважаючи на таку конфігурацію в коаліції, аналітики припускають, що на початку свого терміну Моді найбільш імовірно надасть пріоритет економічним реформам, збільшенню робочих місць та проблемам сільського господарства.
ПАР: після виборів
Ще коротке оновлення про Південно-Африканську республіку. Пам’ятаєш, там за результатами виборів партія «Африканський національний конгрес» (АНК) вперше за 30 років втратила парламентську більшість? Так ось, вже є там коаліція. АНК об’єднався з «Демократичним альянсом», який посів друге місце, та кількома дрібнішими партіями. Ця угода дозволила Сирілу Рамафосі залишитися президентом.
Тепер ще й MEGA
Серйозне виходить «Допіо» після канікул. Хотіли розповісти щось веселе або хоча б миле, але, на жаль, нічого такого нам не трапилося. Тому ми розкажемо Тобі, що тепер у нас є не лише MAGA (рух трампістів «Make America Great Again»), але й MEGA. Наступні пів року Європейським Союзом керуватиме Угорщина. Уряд Орбана минулого тижня заявив, що робитиме це під гаслом «Make Europe Great Again» — MEGA. Так багато хочеться сказати, але краще ми промовчимо. Ти й так все розумієш.
І перед тим, як переходити до виборів у Сполученому Королівстві, нагадаємо, що далі за планом у нас — 28 червня. Так, День Конституції України, день, коли за київським часом відбудуться дебати між Трампом та Байденом, а ще це мав би бути останній випуск «Ранкового допіо» у червні, а це означає, що його не буде, а буде «Вечірнє розе» для нашої спільноти. У третьому «Вечірньому розе» ми плануємо зробити підсумки місяця та розповісти багато історій, які не увійшли до «Допіо», — наприклад, про боротьбу з туристами-одноденками та протизаплідний гель для чоловіків. Підписуйся на Patreon або Buy me a coffee. Зможеш послухати і нове «Вечірнє розе», і два попередніх. У попередньому, до речі, було про нуар північного оленя.
Вибори: Сполучене Королівство
4 липня — вибори у Сполученому Королівстві. Лейбористська партія має намір отримати 516 місць. Опитування свідчать, що це цілком реально. І якщо так дійсно станеться, це буде безпрецедентним результатом. Консервативна партія, зі свого боку, впевнено рухається до найгіршого результату в історії. Видання Telegraph пише про опитування від Savanta та Electoral Calculus, яке передбачає, що консерватори отримають лише 53 парламентських місця. Далі розташовуються ліберальні демократи. Їм пророкують 50 місць у новому парламенті. Партія «Reform UK», попри популярність, яка зростає, найбільш імовірно не увійде до парламенту.
Перед новим лейбористським урядом постане низка викликів: школи, лікарні, транспорт. Про це багато мовиться в ході передвиборчої кампанії. Нашій спільноті сьогодні ми розповімо про ще одну гостру проблему, яка, втім, наразі недоотримує уваги. Реформа в’язниць.
