Вибори в Румунії, наступ повстанців у Сирії, протести у Сакартвело, COP 29
___________________________________________________________
Сек’юрономіка — це економічна концепція, яку запропонувала Рейчел Рівз, канцлерка скарбниці Сполученого Королівства. Вона наголошує на балансі між державним втручанням та ринковими силами для довгострокового зростання та стійкості. Концепція надає пріоритет економічній безпеці як передумові ширшого процвітання, зосереджується на захисті ланцюгів постачання, зменшенні залежності від іноземних, особливо ворожих, країн та розбудові внутрішнього виробничого потенціалу. Джерело: The Week
Сага про вибори у Румунії
Доброго ранку! Минулий тиждень був настільки багатим на новини, що нам доведеться сьогодні взяти павзу у знайомстві з командою Дональда РЕБа. Продовжимо вже у п’ятницю, а сьогодні — вибори в Румунії, наступ повстанців у Сирії, протести у Сакартвело, підсумки кліматичного саміту СОР 29.
Розпочнемо з Румунії. Там 24 листопада відбулися президентські вибори, а вчора, 1 грудня, — парламентські. Про парламентські слухай вже у наступному випуску, а зараз поговоримо про сагу з президентськими.
Явка виборців у першому турі склала 52,5%. Як пишуть різні медіа, несподівану перемогу здобув Калін Джорджеску — ультраправий незалежний кандидат. У нього — майже 23% голосів. Джорджеску є професором університету та міжнародним консультантом зі сталого розвитку. Понад десять років політик працював у різних організаціях ООН.
Policito пише, що він надзвичайно релігійний і націоналістичний. Серед меседжів його кампанії були, зокрема, такі: зменшення залежності Румунії від імпорту, підтримка фермерів і збільшення внутрішнього виробництва продовольства та енергії. Джорджеску також стверджував, що ЄС і НАТО належно не представляють інтереси Румунії, а американські військові компанії маніпулюють війною в Україні. У 2022 році він заявляв, що американська протиракетна система у Девеселу на півдні Румунії є частиною політики конфронтації, а не заходом для підтримки миру. Схожу думку висловлював свого часу і Владімір Путін. Джорджеску каже, що він не має підтримки з боку Росії, але відчуває близькість з її культурою. Ще політик захоплюється Угорщиною, особливо тим, як ця країна провадить міжнародні переговори. А крім цього, раніше він висловлювався про румунських нацистів 1930-х як про національних героїв і мучеників.
На другому місці за результатами голосування у першому турі — ліберальна реформаторка, голова опозиційної партії «Союз порятунку громадян» Олена Ласконі з трохи більше як 19%. За нею — чинний прем’єр-міністр — соціал-демократ Марсель Чолаку. Від пані Ласконі політика відділили 2700 голосів. Уперше з 1989 року, коли у Румунії революція повалила комуністичний режим, кандидат від соціал-демократів не потрапив до другого туру виборів. Чолаку після такого удару подав у відставку.
І про другий тур виборів. Він мав би відбутися 8 грудня, але це ще не точно. Ось у чому справа. Джорджеску не мав партійної підтримки, і в ході опитувань виборців перед голосуванням прем’єр-міністр не був претендентом на перемогу. Імовірно, аналітики виборчого процесу злегковажили діяльністю кандидата у TikTok, а саме на цій платформі він сконцентрувався найбільше, використовуючи її для більших охоплень завдяки зв’язку з молодими виборцями та румунською діаспорою. Лише за два тижні кількість підписників політика злетіла у більш ніж 10 разів, а його відео отримали мільйони вподобань.
Уже після того, як стали відомі результати волевиявлення, у публічному просторі почали обговорювати, що напередодні голосування на користь Джорджеску у TikTok працювали тисячі фейкових акавнтів. Платна політична реклама заборонена правилами платформи, але, здається, їх доволі легко обійти. Румунська влада і законодавці ЄС стверджують, що тисячі фейкових акаунтів посилили кампанію Джорджеску і потенційно порушили Закон про цифрові послуги. TikTok заперечує будь-які преференції, але дебати про вплив платформи на політику ще далекі від завершення. У середині минулого тижня генерального директора TikTok викликали до Європейського парламенту, щоб він відповів на питання щодо ролі платформи під час волевиявлення у Румунії. Румунський телекомунікаційний регулятор навіть закликав призупинити роботу TikTok до проведення подальшого розслідування.
На тлі історії з фейковими обліковими записами, потенційним зовнішнім втручанням у виборчий процес, невеликим розривом між 2 і 3 місцями консервативний кандидат у президенти Крістіан Тереш, який отримав 1% голосів, оскаржує результати у суді. Власне, він просив про скасування результатів виборів. Суд наразі відтермінував винесення цього рішення, але у четвер одноголосно постановив перерахувати голоси. Очікується, що у понеділок, себто сьогодні, суд вирішить, чи визнавати результати дійсними. Тож цілком імовірно, що до п’ятниці ми вже будемо мати остаточне розуміння, чи відбудеться 8 грудня другий тур президентських виборів, чи виборчий процес розпочнеться спочатку. Розповімо про це вкупі із результатами парламентських виборів.
Протести у Сакартвело
Перейдімо до ситуації у Сакартвело. Ці події у нашому інформаційному просторі висвітлюють доволі широко, тож поговорімо про це коротко.
Ти пам’ятаєш, наскільки суперечливими там були парламентські вибори, після них розпочалися масштабні протести, які, втім, до минулого тижня так і не набули системного характеру. Ще до цього волевиявлення, на початку жовтня ЄС призупинив усі зустрічі високого рівня із представниками картвельського уряду через антиєвропейську риторику панівної партії. Нещодавно Європейський парламент видав резолюцію, у якій назвав парламентські вибори у Сакартвело “невільними та несправедливими”. У четвер картвельський уряд повідомив, що вирішив призупинити свої зусилля щодо вступу до Європейського Союзу та відмовитися від бюджетних грантів ЄС до кінця 2028 року. При цьому премʼєр-міністр Іраклій Кобахідзе наголосив, що у 2028 Сакартвело буде економічно готова розпочати переговори про вступ до Європейського Союзу, щоб у 2030 вже приєднатися до блоку.
На таку заяву свого уряду активна частина суспільства зреагувала протестами. А на протести, своєю чергою, зреагували й правоохоронні органи. Зіткнення почали відбуватися ще у четвер. Спецназ застосовував проти незгодних димові шашки, сльозогінний газ та водомети. Надалі демонстрації продовжилися, як і зіткнення та застосування всього перерахованого до мітингувальників. Деяких учасників акції та журналістів жорстоко побили. У соцмережах також ширилася інформація про перші затримання. Можемо виснувати, що картвельських правоохоронців все ж краще називати за радянською-російською традицією — силовиками. Україна офіційно засудила застосування сили до протестувальників. Сполучені Штати також, призупинивши стратегічне партнерство із Сакартвело. Ми більше не будемо зупинятися саме на протестах, оскільки революційні події завжди мінливі та стрімкі, та й Ти точно прочитаєш про перебіг подій оперативно в українських новинах.
Ми у блоці про Сакартвело зачепимо ще тему президентських виборів.
У Тбілісі 25 листопада відбулося перше засідання нового скликання парламенту. На сесію зареєструвалися 88 депутатів. У засіданні взяли участь виключно депутати правлячої партії. Вони ж схвалили конституційні зміни, які скасували прямі вибори президента.
Тож 14 грудня у Сакартвело главу держави вперше обиратиме не народ, а Виборча колегія. До її складу увійдуть 300 осіб, зокрема 150 депутатів та депутаток, члени Верховних рад Аджарії та Абхазької автономної республіки (у вигнанні). 109 членів колегії висунуть політичні партії зі складу представницьких органів місцевого самоврядування згідно з квотами, які визначила Центральна виборча комісія. Квоти сформували на основі принципу пропорційного географічного представництва та відповідно до підсумків місцевих виборів, які були проведені у 2021.
Цілком вірогідно, що в голосуванні за президента чи президентку не буде брати участі 61 депутат від опозиції, оскільки саме опозиційні партії не визнають легітимність цього скликання парламенту. Наразі незрозуміло, чи братимуть участь у голосуванні представники опозиції з органів місцевого самоврядування.
Право на висування кандидата в президенти мають щонайменше 30 членів виборчої колегії. Кандидатом від владної «Мрії» стане колишній футболіст Михаїл Кавелашвілі. Він — один із лідерів партії «Сила народу», що формально відкололася від «Картвельської мрії».
«Сила народу» відома антизахідною риторикою та підтримкою так званих «традиційних цінностей». Кавелашвілі був членом парламенту двох попередніх скликань і на останніх також став депутатом.
Алеппо звільнили
Сирія. Думаємо, Ти знаєш про те, що там минулої середи після декількох років відносного затишшя відновилися активні бойові дії. Угруповання «Гаят Тахрір аш-Шам», що базується в провінції Ідліб, розпочало наступ на урядові сили на північному заході країни. Мохамад Башир, прем’єр-міністр органу управління в Ідлібі, заявив, що наступ спричинили атаки сирійського уряду на безпечні райони, внаслідок яких десятків тисяч цивільних осіб були переміщені. За його словами, метою цієї військової кампанії є “усунення джерела обстрілів з боку злочинного ворога” та повернення цивільних до їхніх домівок. Бойовики-джихадисти перекрили дорогу між Дамаском і Алеппо. Зіткнення з урядовими силами відбувалися на межі провінцій Ідліб і Алеппо, менш ніж за 10 кілометрів від околиць міста Алеппо.
Ми спершу думали сьогодні зробити більш комплексний огляд на війну в Сирії, розібратися, хто, чому і за що там воював чи воює; розповісти про угруповання, яке очолює наступ. Зрештою зрозуміти або ж просто знайти для себе рішення, як більш коректно називати сторону, що здійснює наступ? Повстанці? Бойовики? Опозиція? Усі три варіанти можна прочитати у різних медіа. Коли ми почали досліджувати це питання, то зрозуміли, що, по-перше, потребуємо більше часу на підготовку, по-друге, можливо, є сенс відвести цілий випуск самому сирійському контектсу. Дай нам знати, що саме Тебе би цікавило у цьому керунку. Можливо, вже у п’ятницю розповімо, а наразі — декілька актуальних моментів:
- Відомо, що у четвер російська авіація завдала ударів по сільській місцевості у місцях бойових зіткнень. Постраждали та загинули мирні жителі.
- Нік Герас, аналітик Інституту стратегії та політики New Lines, у коментарі The Guardian розповів, що деякі бойові угруповання, які підтримує Туреччина, приєдналися до наступу. «Анкара посилає сигнал і Дамаску, і Москві, щоб вони відступили від своїх військових зусиль на північному заході Сирії». Кінець цитати. Туреччина заявила, що “збереження спокою в Ідлібі та прилеглому регіоні є пріоритетом”.
- Сирійського диктатора Асада, крім Росії, підтримують Іран і його союзні бойовики, включно з ліванською Хезболлою. Ізраїль останнім часом посилив свої удари по іранських проксі-групах у Сирії. Іранське інформаційне агентство повідомило, що генерал Революційної гвардії Ірану в четвер загинув під час боїв між сирійськими урядовими силами та повстанцями.
- Нік Герас стверджує, що сили повстанців зараз перебувають у кращому становищі, ніж сирійські урядові сили. Союзники Асада останнім часом трішки зайняті іншими справами. Росія, на жаль, Україною. Іран — Ліваном.
- «Гаят Тахрір аш-Шам» розпочали атаку в день, коли набуло чинності перемир’я між Ліваном та Ізраїлем. Аналітик Хаїд Хаїд вважає, що наступ готували доволі довго, не маючи при цьому вдосталь часу, адже якби початок операції затягнувся, то режим Асада міг би зміцнити свої лінії фронту, оскільки сили Хезболли більше не зайняті війною в Лівані.
- Мілітарний повідомляє, що повстанцям знадобилося два дні, щоб “подолати близько 25 км території з шириною фронту 20 км і вийти на західні околиці Алеппо”. У суботу після обіду вони увійшли до центральних районів міста, а в ніч з суботи на неділю повідомили про повний контроль. Репортер опозиційного телеканалу Aleppo Today показав бойовиків у формі на порожній центральній площі. На кадрах видно, як люди під звуки святкової стрілянини зносять статую Басселя аль-Асада — брата правителя Сирії.
- Спротиву не було. Військам Асада віддали наказ відходити на південний схід. Мілітарний також зазначає, що повстанцям вдалося сконцентрувати для цієї операції близько 20 000 бійців, а рейди в тилу дезорганізували асадівські війська й посіяли паніку. Серед таємних операцій — наприклад, повторення «атаки пейджерів». Безпосередньо перед штурмом міста багато особистих радіостанцій командирів сил Асада вибухнули.
- The Guardian пише, що повстанці захопили важливу військову базу на півдні, одночасно взявши під контроль Саракіб, стратегічне місце на шосе до столиці Дамаска. Наступна ціль, імовірно, — військовий аеропорт на схід від Алеппо.
На сьогодні про Сирію — все. Наступного разу продовжимо, а точніше спробуємо розібратися у важливих контекстах.
COP 29 у Баку
Наприкінці листопада у Баку відбувався кліматичний саміт COP 29. Офіційно — Конференція ООН зі зміни клімату. Ця подія є щорічною, у попередні роки ми висвітлювали її у Допіо, тому й цьогоріч вирішили продовжити цю традицію. Поспілкувалися з Діаною Попфалуші, радницею “Української кліматичної мережі”, яка брала участь у саміті. “Українська кліматична мережа” — об’єднання 39 українських громадських організацій, які займаються різними аспектами захисту довкілля — від управління відходами і захисту тварин до юридичних і політичних питань.
Основна ціль цієї конференції, як і попередніх, — втримання глобального потепління на рівні 1,5 C. Щороку до неї додаються ще певні додаткові питання. Ключовими завжди залишаються адаптація і пом’якшення впливу зміни клімату. Діана розповіла нам, що кліматичні конференції зазвичай готуються заздалегідь. Основним результатом цих подій є позиційний документ (cover letter), який готує країна-господарка конференції. Цей документ часто не дуже амбітний через велику кількість країн-учасниць, а вони всі мають різні позиції, рідко коли готові йти на компроміси, тож важливо, щоб cover letter хоча б формально завершив перемовини. І навіть попри таке часто формальне значення, конференції зазвичай затягуються. Минулоріч перемовини завершилися із затримкою на добу, а вже цьогоріч — на дві доби.
Попередні тексти для обговорення на конференції формують під час проміжної зустрічі, яка відбувається щороку влітку у німецькому Бонні. У ній беруть участь перемовні делегації країн, і вони узгоджують початкові позиції. Під час кліматичної конференції тексти доопрацьовують вже за участі профільних міністрів і міністерок. Часто це шлях, що веде у глухий кут, але є визначені сценарії розв’язання конфліктів.
- Відкладення рішень. Якщо прогресу не досягнуто, обговорення переносять на наступний рік до Бонна.
- Альтернативні варіанти. Цей сценарій передбачає, що готують компромісні тексти, частину з яких можуть затвердити та включити в підсумковий документ.
- Сценарій третій — пакетні домовленості. Країни поступаються у певних питаннях, щоб досягти загального прогресу.
Буває і таке, що стосовно певних рішень ніхто не має заперечень. Наприклад, минулого року так безпроблемно створили фонд втрат і збитків. Але у Баку нічого подібного не трапилося.
Цьогоріч кліматичну конференцію ще називали «фінансовим СОРом», адже основну увагу було сфокусовано на нових зобов’язаннях країн. Раніше розвинені держави обіцяли щорічно виділяти 100 млрд доларів на кліматичні проєкти для країн, що розвиваються. У Баку обговорювали нову мету. 1,3 трильйона доларів для того, щоб країни, які найбільше страждають від зміни клімату, могли адаптуватися до неї та захистити себе від природних катаклізмів. Це величезна цифра, але вона цілком відображає шкоду, якої зазнають країни, що розвиваються.
Ще дві важливих теми конференції у Баку — це ринкові та неринкові механізми торгівлі квотами на викиди парникових газів і скорочення їхніх викидів.
Загалом Діана підсумовує, що попри тривалі дискусії, значну частину питань, які мали вирішити у Баку, зрештою відклали до наступних зустрічей у Бонні та СОР 30 у Бразилії.
“Загальна атмосфера події була трохи напруженою. Перший тиждень я пропустила, приїхала на другий, із самого початку стало очевидно, що амбітні цілі не будуть досягнуті. Зокрема не вдалося реалізувати обіцяні трильйони і здійснити адаптаційні заходи. Виглядало, що перемовини більше скочуються до формальностей: замість реальних рішень, обговорювалися механізми звітування та вимоги до цього процесу. Це викликало деяку втрату ентузіазму.
Азербайджан, звісно, залишається країною, що сильно залежить від видобутку нафти, і це створює свої політичні нюанси. Але, незважаючи на все це, кількість учасників все ж була досить великою — хоча, чесно кажучи, менше людей, ніж у Дубаї минулого року. Зареєстровано було 55 000 осіб, але на стадіоні, де ми перебували, людей було менше.
Формат цього заходу також дещо відрізнявся від Дубаю, більш схожий на те, що ми бачили в Єгипті два роки тому. Прохідність павільйонів була кращою, ніж в Дубаї, де ми були розміщені в окремих будівлях, і потрібно було конкретно вирішувати, в який павільйон йти.
Подія була поділена на три зони: блакитна, для офіційних делегацій та громадськості, зелена, з виставками та розвагами, і окрема зона для перемовників. Організаційно все було на високому рівні, але дещо нагадувало Мінськ. Відчувалася велика увага до зовнішнього вигляду, але знову ж таки, атмосфера була такою, ніби людям нелегко дихати. Що стосується людей, з якими ми спілкувалися — здебільшого вони позитивно відгукувалися про Україну. Однак контактувати довелося в основному з тими, хто працював у готелі, на фудкорті чи в таксі. Мені не вдалося провести глибшу комунікацію. Завітала я до кількох павільйонів, але, на жаль, не вдалося побачити все, що хотілося. Однак країни, які активно працюють у технологічній сфері, такі як Південна Корея, Японія та Сінгапур, продемонстрували цікаві технологічні новинки. Німеччина, наприклад, відновила павільйон, який привезли минулого року, не використовуючи додаткових ресурсів — це типовий німецький підхід”.
Кліматичні конференції критикують щороку, але коли ми читали матеріали про подію в Баку, то здалося, що критики було більше, ніж раніше. Вона стосувалася як міста, в якому відбувалася подія, так і її формату загалом. Тож ми розпитали Діану, що вона думає із цього приводу? Чи потрібен COP загалом?
“Я вважаю, що такі конференції мають сенс, бо це, як мінімум, можливість для світової спільноти зібратися й відчути актуальні глобальні тенденції. Особливо зараз, коли, наприклад, у США відбулися президентські вибори, і не до кінця зрозуміло, як розвиватимуться подальші механізми співпраці.
Зустріч міжнародної спільноти в певний час і в певному місці має сенс, хоча формат потребує змін. Сучасна модель часто нефункціональна: консенсус потрібен, але країни, які блокують рішення, значно уповільнюють процес. Є також дисбаланс між впливом розвинених країн та країн, що розвиваються, хоча останні найсильніше страждають від наслідків зміни клімату.
Потрібно створити кращий механізм, щоб країни, які зазнають непропорційно великих збитків, отримали сильніший голос. Це важливо для просування амбітних рішень. Наприклад, якщо країна підписує договір про відмову від викопного палива, це надсилає потужний сигнал іншим державам, що це можливо. Є приклади країн, які вже досягли майже 100% використання відновлюваної енергії або намагаються жити в гармонії з природою.
Однак проблема у функціонуванні органів ООН залишається: величезні ресурси витрачаються на переговори, але одна чи дві країни можуть усе заблокувати. Наприклад, Росія мала б робити великі внески до фонду втрат і збитків, але стверджує, що це мають робити ті, хто колонізував і експлуатував інші країни.
Такі конференції важливі також для моніторингу — ми спостерігаємо за меседжами, які просувають різні країни, зокрема Росія.
З іншого боку, конференції допомагають побачити синергію між позиціями України та ЄС. Завдяки євроінтеграційним процесам ми фактично доповнюємо одне одного. Такі міжнародні майданчики іноді стають кращою платформою для діалогу між владою і громадськістю, ніж це можливо в Україні.
Отже, формат конференцій має бути змінений, але вони залишаються важливими для розуміння глобальних тенденцій і налагодження співпраці”.
Звісно, ми не могли не розпитати, як Україна була представлена на Кліматичній конференції у Баку.
“Для України все крутилося навколо того, аби зробити видими збитки, завдані довкіллю, і аби притягнути Росію до відповідальності. Як на мене, то дуже мало говорилося про екоцид, тому що минулого року це була така прям дуже нагальна тема, дуже чіткий меседж. Зараз у центрі була формула миру Зеленського, восьмий пункт — екологічна безпека, але її також не дуже активно прокомунікували.
Що було прокомуніковано? 1000 днів війни, який випав на один з днів COP. Тоді приїхала наша нова міністерка захисту довкілля Світлана Гринчук. Вона провела кілька заходів, зокрема чудову пресконференцію, де розповіла про збитки завдані довкіллю внаслідок війни. І, в принципі, все, тобто це був основний меседж України, щоб нас почули, які в нас є зараз втрати.
Український павільйон був цього року знову ж таки красивий. Ну, що очікувати від об’єкту, яким займається Gres Todorchuk. І з однієї сторони, це була така зала, де відбувалися події, потім всередині була кімнатка для перемовин, а з іншої сторони була інсталяція. І взагалі павільйон був дуже гарно оформлений з переробленого паперу з опалого листя та насіння, який виготовляє український стартап Relif. Вони виготовляють його не в Україні, але все одно це українець Валентин Фречка. Художниця вручну розмалювала павільйон, що додало йому оригінальності.
Уперше цього року в заходах брали участь не лише Міністерство охорони довкілля, але й ще п’ять інших міністерств. Це є важливим кроком до того, щоб уряд почав розуміти важливість міжсекторальної взаємодії. Хоча, наприклад, Міністерство аграрної політики та Міністерство освіти ще не зовсім усвідомлюють свою роль у цій справі, але вони починають долучатися до розв’язання кліматичних викликів. Це значною мірою пов’язано з процесом євроінтеграції України, і нам треба ще багато надолужити. Але це вже гарний початок.
Бізнесів на заходах було більше, і це добре, оскільки вони мають кошти для організації подій і залучення спікерів. Хоча тут є компроміси. Якщо основним спонсором українського павільйону є компанія “ДТЕК”, то очевидно, що доводиться йти на компроміси.
Представники влади теж зазначають, що, працюючи з бізнесом, вони намагаються досягти компромісу, аби забезпечити їхню участь.
Щодо інсталяції, то це була віртуальна реальність, що дозволяла зануритись у тематику збитків, завданих Росією довкіллю. Окуляри віртуальної реальності занурювали користувачів у страшні наслідки війни, такі як: знищені міста, вбиті тварини та вигорілі ліси. Хоча для мене це було занадто жорстко, більшість людей, які проходили через інсталяцію, відзначали, що їм це дуже сподобалось. Прохідність павільйону була меншою, ніж у попередні роки – близько 700 осіб. Це, звісно, не мало, але й не багато, порівняно з попередніми заходами.
Середина павільйону використовувалась для домовленостей, що знову ж підтверджує важливість кліматичних перемовин для України, де головна мета — це не тільки переговори, а й налагодження зв’язків з іншими країнами та залучення міжнародної підтримки.
Основним досягненням цього року для України стало отримання фінансової допомоги та нових домовленостей у сфері клімату. Чи подобається мені це? Не зовсім, але я розумію, чому так відбувається. Позиція України часто збігається з позицією Європейського Союзу, який має більші фінансові та людські ресурси для просування цих ініціатив. Україна ж просто долучається та підтримує.
Тому, наразі, весь фокус сконцентровано на павільйоні, щоб показати шкоду, завдану Росією, та звернути на це увагу міжнародної спільноти. Залишається незадоволення тим, що Україна не акцентує увагу на тому, що війна, яка зараз триває, є Fossil Fuel War, оскільки Росія фінансує свою агресію через експорт викопного палива. Однак я розумію, що це більше меседж для громадськості.
Україна сама ще не готова повністю відмовитись від викопних енергоресурсів, і її стратегія декарбонізації покладається на розвиток атомної енергетики, що теж не дуже сприймається громадськістю. На COP було презентовано нову кліматичну стратегію України, яка включає довгострокову стратегію декарбонізації, а також підписані домовленості про встановлення малих ядерних потужностей. Це тривожні дзвіночки, адже ми відходимо від чистої енергетики в бік ядерної. Проте в цілому Україна успішно представила свої позиції на міжнародному рівні, зокрема щодо відповідальності Росії за завдані збитки та необхідність фінансування відновлення”.
