Вибори в Нідерландах, новий президент Аргентини, сестри Мірабаль
Віктимблеймінг — «звинувачення жертви». Ситуація, коли люди замість того, щоб засуджувати злочинця, намагаються знайти йому виправдання і стверджують, що постраждалі самі винні в тому, що з ними трапилося.
Сюрприз-сюрприз
Доброго ранку! Вибори в Нідерландах. Із цієї теми почнемо сьогодні, але спершу важливе оголошення. Мусимо взяти невеличку павзу. На наступний випуск Ранкового допіо чекай аж 8 грудня. Знаємо, що Ти сумуватимеш за цим ритуальним подкастом. Ми також. Але уяви, як буде радісно, коли Допіо повернеться. У період його відсутності запрошуємо слухати інші подкасти від Sebto Media. Ну а тепер давай про вибори у Нідерландах.
Здається, всі медіа, які ми моніторимо, написали про несподівану перемогу Партії свободи, нідерландською відому як PVV. PVV здобула 23,6% голосів. На другому місце — альянс Партії зелених та лейбористів. У них — 15,5% голосів. А відразу за ними — Народна партія за свободу та демократію (VVD). Представником цієї політичної сили є багаторічний прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте. VVD набрала 15,2% голосів.
Про переможця. Лідером Партії свободи є Герт Вілдерс. Йому 60. У нідерландській політиці він вже десятки років. Став відомим через свою антиісламську риторику та євроскептицизм. Політик отримував погрози через свої антиісламські погляди. З 2004 політик навіть перебував під захистом поліції. Йому також не раз доводилося отримувати судові позови. Наприклад, у 2020 суд визнав Вілдерса винним за звинуваченнями в образі. Йшлося про коментарі про марокканських мігрантів. Покарання йому так і не призначили. Цікаво, що мати Вілдерса народилася в Індонезії та має змішане нідерландсько-індонезійське походження. Політик не дуже охоче про неї згадує. На відміну від батька, корінного лімбуржця. Лімбург — це провінція на півдні Нідерландів. Видання «Бабель» підготувало класний матеріал про біографію політика. Переказувати не будемо, просто порекомендуємо Тобі почитати.
Тепер про передвиборчі обіцянки Вілдерса:
- провести обов’язковий референдум щодо виходу Нідерландів з Європейського Союзу.
- відмовитися я від своїх міжнародних кліматичних зобов’язань.
- Масово скоротити імміграцію.
- Заборонити Коран і закрити мечеті.
- Припинити надсилання допомоги Україні.
PVV за попередніми підрахунками отримає 35 депутатських мандатів. Більшість — це 76 місць. Себто щоб сформувати уряд, потрібно спершу створити коаліцію. Як переможець виборів очолюватиме цей процес Вілдерс. Після того, як були опубліковані результати екзит-полів, він запропонував створити правоцентристську коаліцію. До неї мали би увійти Народна партія за свободу та демократію, щойно створена правоцентристська група «Новий суспільний договір» і Громадянський рух фермерів. Разом у них було б 86 місць у парламенті.
Рух фермерів заявив, що хоче брати участь у коаліційному процесі. Лідерка Народної партії за свободу та демократію перед виборами зазначила, що може бути готова до партнерства з Вілдерсом, але в ніч голосування політикиня дещо відступила від своїх планів.
Сам Вілдерс напередодні дня голосування заявив, що готовий піти на компроміс і відступити від деяких своїх обіцянок, щоб сформувати коаліцію. Однак наскільки і від яких обіцянок він може відступати , політик не уточнив.
Незважаючи на те, що Партія свободи отримала найбільше голосів виборців, посада прем’єр-міністра Вілдерсу не гарантована. В історії країни вже був випадок, коли у 1982 найбільше місць в парламенті отримала Нідерландська лейбористська партія, але її правоцентристські суперники очолили урядову коаліцію.
Наразі ж можемо підсумувати, що перемога Партії свободи на виборах у Нідерландах тривожить, але варто дочекатися сформованої коаліції. У будь-якому разі цю країну чекають великі зміни. Марк Рютте був прем’єр-міністром протягом 17 років. Раніше він заявляв, що тепер вже точно все. Дякуємо йому за рішення про передачу літаків F-16 Україні. Чекаємо їх дуже, а Марку Рютте бажаємо гарно відпочити.
Ще на секундочку повернімося до Герта Вілдерса. Time пишуть, що він політик того ж типу, що Дональд Трамп та новообраний президент Аргентини Хав’єр Мілей. І саме про аргентинця буде далі в Допіо.
Президент з 5 собаками
Хав’єр Мілей. Чоловік-мем. Минулого понеділка було чимало контенту із цим персонажем в українському сегменті соціальних мереж. Ну бо як же не поширити відео, де політик розмахує бензопилою? Давай знайомитися з ним.
«Ексцентричний популіст», «правий популіст», «крайній правий лібертаріанець» — так його називають у медіа. Сам Мілей називає себе лібертаріанцем та анархо-капіталістом.Ще багато уваги приділяють собакам політика. Їх у нього аж п’ять, і вони є генетичними копіями його першого пса. Про клонованих собак багато не розповідатимемо, бо вже записали епізод подкасту «Макіавельки» про домашніх тварин політиків та політикинь, і в ньому — дуже багато про собак-клонів новообраного президента Аргентини, а також про етичні виклики клонування тварин. Виявилося, що серед багатих та знаменитих — це доволі поширена практика. Дещо вражає, що аргентинець зізнається, що вважає песиків своїми стратегічними радниками. Дуже цікаво, звісно.
Мілей набрав трохи більше 55% голосів у другому турі голосування, і це є найвищим показником після повороту Аргентини від військової диктатури до демократії у 1983 році.
Колишній рок-музикант. Став відомим як економіст і теле- та радіокоментатор. Незважаючи на те, що є членом Конгресу з 2021 року, любить подавати себе політичним аутсайдером. Під час кампанії він не лише виступав з бензопилою, але й розбив піньяту в прямому ефірі. Так метафорично він хотів проілюструвати свої позиції. Трішки про, власне, позиції політика.
Почнімо з того, що ближче до нашої української душі. Мілей на проукраїнських позиціях, що не часто зустрічається серед лідерів країн Південної Америки. Він вже мав телефонний дзвінок з Володимиром Зеленським. Маємо відзначити, що нам було б цікаво послухати, як вони говорили, а може навіть переглянути відео цієї зустрічі. Уяви: аргентинець в оточенні 5 собак-клонів. Зеленський — зі своїми радниками-людьми.
— Пане Зеленський, прошу знайомитися з моїми радниками. Конана тут, Мюррей тут, Мілтон тут, Роберт тут, Лукас також тут.
— Пане Мілей, а біля мене Єрмак, керівник офісу. Вдома маю собаку, кота, нервового папугу та інших звірів.
— О, ми порозуміємося.
— Давайте розумітися щодо російської агресії в Україні.
І після цього запропонував Мілей Зеленському провести в Аргентині мирний саміт, Зеленський його запросив до Києва, щоб «надіслати потужний політичний сигнал».
Тепер не про Україну. Мілей виступав за скорочення державних витрат, ліквідацію центрального банку, перехід національної валюти з аргентинського песо на долар США та приватизацію державних компаній. Він також виступав проти статевого виховання в школах, оскільки це руйнує так звану «традиційну сім’ю», пообіцяв обмежити доступ до абортів і відкидав науку про клімат як соціалістичну змову.
Дуже цікаво з оцим пасажем про традиційну сім’ю, адже це говорить чоловік, який собак називає своїми чотирилапими дітьми. І ніхто йому не забороняє робити це, але й нам ніхто не забороняє відзначити двозначність ситуації. Тим паче, що, крім дуже ніжного ставлення до песиків, медіа пишуть також про дещо особливі стосунки Мілея зі сестрою. А ще! Ще він захоплюється Трампом.
Мілей називав Папу Франциска брудним лівим, а американського гангстера Аль Капоне героєм. Критики політика часто вказували на його незвичайну поведінку та дивні висловлювання, щоб аргументувати його некомпетентність.
Політик, як ми вже згадували, називає себе лібертаріанцем. Лібертаріанство — це філософська течія, яка зводить «індивідуальну свободу у найвищу політичну цінність». Так писав Девід Боаз, колишній віцепрезидент Інституту Катона, приватної дослідницької та просвітницької організації, яка займається поширенням ідеї класичного лібертаріанства.
«Лібертаріанець визнає, що можна виправдано змушувати людей робити певні речі, наприклад, стримувати їх від посягання на волю інших. Проте для лібертаріанця неприйнятно змушувати когось служити іншим, навіть якщо це заради його блага», — пояснює Філософська енциклопедія Стенфордського університету.
Американський філософ Джейсон Бреннан у межах Австрійської школи економічної думки писав, що «лібертаріанці вважають, що повага до свободи особистості є центральною вимогою справедливості. Вони вважають, що людські стосунки мають будуватися на взаємній згоді. Лібертаріанці виступають за вільне суспільство співпраці, толерантності та взаємної поваги».
BBC news mundo підсумовують, що лібертаріанці з підозрою ставляться до держави, вважаючи її агресивною та непотрібною. Вони стверджують, що «деякі форми порядку у суспільстві виникають природно та спонтанно, без центрального керівництва». Із цієї причини лібертаріанці зрештою відокремилися від класичних лібералів, які вважали, що необхідна структура (наприклад, уряд та закони), яка дозволяє вирішувати конфлікти та скорочувати нерівності.
На практиці лібертаріанці просувають вільний ринок, захищають приватну власність та концепцію держави, яка обмежена у своїх функціях. Якщо говорити про ідеологічний спектр, лібертаріанці опинилися на його правому фланзі. Крім зазначених вже елементів лібертаріанства, варто ще згадати про інші, не менш важливі. Захист індивідуальної свободи, особливо щодо питань сексу та наркотиків, а також пацифізм. І тут вже цікаво, бо ці елементи також ключові і для лівих ідеологій.
Колишній керівник Інституту Катона соціолог Феліпе Бенітес у коментарі BBC news mundo підкреслив, що лібертаріанці не сприймають старого політичного поділу між лівими та правими доктринами. У центрі всього вони ставлять волю кожної людини.
І от, власне, співставляючи все це, виникають питання, наскільки правдивим лібертаріанцем є Мілей. Найбільше питань саме через його позицію щодо абортів: «Я проти абортів, тому що сприймаю життя як щось вище. Жінка може розпоряджатися своїм тілом, але те, що в неї в утробі, — це не її тіло, це інша особа».
Аргентинський політичний консультант Лукас Ромеро у коментарі Associated Press зазначив: «Це тріумф, який стався не стільки завдяки Мілею та його особливостям, скільки через вимогу змін».
Називають три основні причини, чому аргентинці зробили такий вибір. Коротко можна виснувати, що жага змін перемогла страх. Тепер про причини:
- Аргентина переживає серйозну економічну та соціальну кризи. 40% населення живе у бідності, а річний рівень інфляції у жовтні досяг 143%. Це, як зазначає аргентинський політолог Росендо Фрага, вже третя велика криза за останні 40 років. Мілей з’явився як альтернатива економічним та соціальним наслідкам, які можуть виявитися ще гіршими, ніж у попередні два рази. У цьому контексті більшість виборців схилилася до радикальних змін, які пропонує ексцентричний політик. А раптом спрацює?
- Протиставлення традиційним елітам. Окрім обіцянок економічної лібералізації, Мілей виступив проти істеблішменту, який він називає «політичною кастою». Такий підхід дозволив політику залучити виборців, яким набрид нинішній уряд та традиційний політичний клас. Утома від одних і тих самих людей пересилила страх та невпевненість від пропозицій Мілея. Найкраще йому вдалося активізувати молодь. Підтримка цієї групи стала ключем до його перемоги. Як показували різні опитування громадської думки, що молодшими були виборці, то сильніше вони його підтримували.
Вододіл в аргентинській політиці вже багато десятиліть проходить між пероністами та антипероністами. Саме на останніх зробив свою ставку Мілей, і представники цього табору його підтримали, додавши трохи голосів. У пошуках правоцентристських та антипероністських голосів у другому турі Мілей уже не так активно пропагував свої радикальні плани щодо скорочення бюджету.
11 хвилин
У п’ятничному випуску ми згадували про те, що зараз проходить Всесвітня акція «16 днів проти насильства». Маємо тематичну новину, а потім розповімо історію, чому 25 листопада є Днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.
Пам’ятаєш, десь влітку була новина, як в Італії виправдали працівника школи, який домагався школярки, бо суд вважав, що 10 секунд — це надто малий проміжок часу для зґвалтування. Тоді ще почався флешмоб, коли люди знімали, як вони тримають себе або інших людей за інтимні місця протягом десяти секунд.
У п’ятницю надійшли новини зі Швейцарії, від яких стало гірше. Бо там Федеральний суд в одній зі справ про сексуальне насильство помʼякшив покарання ґвалтівнику, адже зґвалтування було «доволі коротким» — 11 хвилин.
Йдеться про злочин, який вчинили двоє чоловіків (17 і 33 роки) у місті Базель у лютому 2020 року. На жінку напали в підʼїзді її будинку. Суд вважає, що напередодні вона нібито подала «неправильні сигнали». Перед судом постав лише старший ґвалтівник. Пом’якшення вироку обґрунтували не лише тривалістю зґвалтування, але й тим, що у жінки був незахищений секс в туалеті бару.
У декількох швейцарських містах вже відбулися протести, тепер справу розглядатиме ще один суд. Сподіваємося, адекватний.
Сестри Мірабаль
А тепер про День боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. 25 листопада обрали для нього невипадково. Цього дня у 1960 році в Домініканській республіці вбили 3 сестер Мірабаль.
Сестри Мірабаль також відомі як «Метелики». Вони відіграли вирішальну роль у протистоянні диктатурі Рафаеля Трухільо. Декілька характеристик про його правління:
- авторитарне правління. Трухільо централізував владу в своїх руках, створив однопартійну державу під керівництвом Домініканської партії. Він використовував військових і таємну поліцію для придушення опозиції.
- культ особистості. Диктатор називав себе «благодійником» і «вічним батьком» домініканського народу. Його портрет був всюди.
- порушення прав людини. Політичних опонентів систематично переслідували, відомі численні випадки тортур, ув’язнень і розстрілів.
- різанина гаїтян. У 1937 році Трухільо наказав ліквідувати тисячі гаїтян, що проживали в Домініканській Республіці.
- економічна експлуатація. Його політика була спрямованою на задоволення власних інтересів та апетитів найближчого кола. Він використовував ресурси країни для особистої вигоди, що призвело до економічної нерівності та бідності населення.
Літературознавиця Ілона Середа у колонці для «Ґендер в деталях» пише, що Патрія, Мінерва, Марія-Тереза виросли у заможній родині муніципалітету Салчедо. У жінок була ще одна сестра Деде. Деде трималася осторонь політики, що зрештою зберегло їй життя.
Патрія була найстаршою з сестер Мірабаль. Спочатку вона підтримувала режим Трухільо, але згодом розчарувалася в його деспотичному правлінні і приєдналася до підпільного руху проти диктатури.
Мінерва Мірабаль, мабуть, була найбільш відвертою опоненткою режиму Трухільо. Вона вивчала право, і через її політичну позицію жінці відмовили у ліцензії на ведення юридичної практики. Зрештою Мінерву ув’язнили. Вона стала символом опору.
Марія-Тереза Мірабаль спочатку була менше залученою в політику. Згодом, побачивши жорстокість режиму Трухільо та гноблення народу, вона приєдналася до своїх сестер в опорі.
25 листопада 1960 року Патрію, Мінерву і Марію-Терезу Мірабаль жорстоко вбили поплічники Трухільо. Їхня смерть ознаменувала переломний момент у суспільному сприйнятті режиму Трухільо та сприяла міжнародному тиску, який зрештою призвів до вбивства диктатора у 1961.
У 1999 році саме для вшанування пам’яті сестер Мірабаль, їхньої жертви та боротьби за справедливість, Організація Об’єднаних Націй оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Історія сестер зафіксована в романі Хулії Альварес «В часи метеликів». Є екранізація цього твору.
Голова без тіла
Морські зірки. Раніше вважалося, що ці істоти не мають голови. Тепер є версія, що тільки головами вони і є.
Особлива форма морських зірок довго пантеличила вчених, оскільки їхні тіла не схожі на тіла більшості тварин. Вони належать до групи голкошкірих, до якої також входять морські їжаки. Їхні тіла симетрично розділені на п’ять частин, і досі було «неможливо» побачити, як ці шматки пов’язані з тілами інших тварин.
Тепер, використовуючи передові молекулярні та геномні методи, науковці створили 3D-карту, яка показала, що гени, які зазвичай беруть участь у формуванні тулуба тварини, в морських зірок не є вираженими. Отримані дані свідчать про те, що морські зірки просто скинули тіла своїх предків, щоб зрештою стати лише головами.
