Випуск №363
Вотум недовіри уряду Франції, нобелівські лавреати, переворот на Мадагаскарі
___________________________________________________________
boom boom — це тренд у моді та культурі, що передає відчуття розкоші, гламурності та самовпевненості. Його естетика часто відсилає до яскравих і сміливих тенденцій 1980-х років. Джерело: dictionaryblog.cambridge.org/category/new-words/.
Реформа, що мало не коштувала уряду
«Цієї осені я запропоную парламенту призупинити пенсійну реформу 2023-го року до президентських виборів», — анонсував цього вівторка у парламенті прем’єр-міністр Франції Себастьян Лекорню. Ліві партії у залі вітали таку заяву бурхливими оплесками.
Новий уряд Лекорню, склад якого оголосили 12 жовтня, — це, як пише Le Monde, суміш міністрів, яких відновили на посаді, та нових облич. Але в основі «лежать» ті ж самі партії, що й раніше: «Відродження» Макрона, його союзники з центру — «Горизонти» і «МоДем»; та «Республіканці». Уряд меншості у Франції наразі має вигляд найбільш хиткого, ніж будь-коли. У Національних зборах його підтримують 211 депутатів та депутаток. Це лишень 37%. До того ж «Республіканці» вагаються: бути чи не бути в уряді. А деякі інші партії, як-от «Горизонти», погрожують вийти з кабінету, якщо політика Лекорню зміститься надто вліво. Така бентега у них виникає, вочевидь, через заяву про замороження пенсійної реформи.
Але от тільки для того, щоб уникнути повалення уряду, Лекорню дуже потрібна підтримка соціалістів. Саме їхній голос є вирішальним у поточній ситуації. Як Ти можеш пам’ятати, партія Марін Ле Пен «Національне об’єднання», коли Лекорню подав у відставку, відразу заявляла, що не прийматиме жодних компромісів, натомість вимагає дострокових виборів до парламенту. Такої ж позиції дотримується і ліва радикальна партія «Нескорена Франція» Жан-Люка Меланшона. Ці політичні сили переконані, що вибори — це єдиний спосіб покласти край політичному глухому куту, тому оголосили на ранок четверга голосування за вотум недовіри кабінету міністрів. Однак аби повалити уряд «Національному об’єднанню» та «Нескореній Франції» потрібна була підтримка лівоцентристських партій. Після цього соціалісти заявили, що готові підтримати уряд Лекорню, але лише за умови, що він пообіцяє повне призупинення пенсійної реформи Макрона. Підтримка центристського блоку та соціалістів мала дати Лекорню достатньо голосів, щоб втриматися, але йдеться про настільки обмежену кількість голосів, що будь-які коливання всередині партій цілком могли призвести до того, що прем’єр-міністр побив би власний рекорд із найкоротшого перебування на посаді. На щастя, до цього не дійшло. Але французи були близькі до того, щоб повалити уряд.
За відставку кабінету міністрів проголосував 271 депутат. Для винесення вотуму недовіри потрібно було 289 голосів. Не вистачило лишень 18 «за». І, як пише The Guardian, результат виявився ближчим до відставки, ніж на це очікували. Але, як бачиш, уряд наразі функціонує, тож повернімося до обіцянок Лекорню, які він дав, аби втримати його вкупі. Le Monde виокремлює 3 основні питання, які розділяють політичні партії у парламенті. Перше — як досягти скорочення дефіциту бюджету? Про це ми поговоримо якось іншим разом. Сьогодні зосередимося на двох інших питаннях. Це вже згадана пенсійна реформа та механізм 49.3.
Щодо останнього, то йдеться про статтю 49, пункт 3 Конституції Франції, яку дуже критикує опозиція, називаючи її недемократичним способом управління, оскільки вона дозволяє «проштовхувати» законопроєкт через парламент без голосування. Цією можливістю за часів Макрона масово користувалися прем’єр-міністри: з 2022-го року таке ставалося 26 разів. Власне, саме завдяки цьому механізму в березні 2023-го і «протягнули» пенсійну реформу.
Коротко нагадаємо Тобі, як це було. Минуло менше року з часу переобрання Еманюеля Макрона на посаду президента. У країні вже кілька місяців тривають політичні дебати, вирують страйки та вуличні протести проти пенсійної реформи президента, яка мала поступово підвищити пенсійний вік з 62 до 64 років. Але зрештою, незважаючи на широкий опір громадськості, відповідний законопроєкт ухвалюють без голосування у парламенті.
І ось у вівторок, коли Лекорню звертався до парламентарів, він говорив не лише про призупинення пенсійної реформи, але й пообіцяв утриматися від використання механізму 49.3, вдаючись натомість до парламентських дебатів.
Щодо пенсійної реформи, то прем’єр-міністр сказав, що багато французів називають її запровадження «раною для демократії». Разом із обіцянкою призупинити її реалізацію, Лекорню також заявив депутатам та депутаткам, що цей крок у 2026-му році коштуватиме 400 мільйонів євро та ще 1,8 мільярда у 2027-му, тож ці витрати доведеться «компенсувати коштом інших заощаджень».
Нагадаємо, що дефіцит французького бюджету цього року становить 5,4% від ВВП. Державний борг Франції на початку цього року складав 3,4 трильйона євро або майже 114% ВВП. Це третій за величиною показник у єврозоні після Греції та Італії. BBC пише, що оскільки Лекорню — один із найвірніших союзників Макрона, його рішення відмовитися від пенсійної реформи показує, наскільки президент прагне уникнути подальших потрясінь. Філіпп Аґьон, який у понеділок став одним із лавреатів Нобелівської премії з економіки, раніше заявляв, що він також підтримує призупинення пенсійної реформи, оскільки це однаково матиме менші наслідки, ніж нестабільність, що настане після чергового краху уряду.
Творче руйнування як рецепт світового добробуту
Коли ми натрапили на коментар Філіппа Аґьона, нам враз стало цікаво, за що він отримав. Нобелівську премію. Можливо, Тобі теж, тож слухай.
Нобелівську премію у галузі економіки цьогоріч розділили на 2 половини і її отримало 3 економістів — Філіпп Аґьон, Джоел Мокір та Пітер Говітт — за дослідження, які пояснюють, як інновації стимулюють економічне зростання. Комітет наголосив, що ці вчені створили теоретичну основу, яка дозволяє зрозуміти взаємозв’язок між технологічним прогресом і сталим зростанням, яке підвищує рівень життя, здоров’я й добробуту людей у всьому світі.
Джоел Мокір отримав половину премії за аналіз економічного зростання як норми після промислової революції. У своїй книзі «Культура зростання» він продемонстрував, що інновації стають процесом, який сам себе підживлює, лише тоді, коли суспільство має наукове пояснення, чому технологічні прориви працюють, і готове приймати нові ідеї.
Філіпп Аґьон і Пітер Говітт поділили другу половину нагороди за розробку теорії «тривалого зростання через творче руйнування». Вони математично описали процес, у якому нові, кращі продукти постійно замінюють старі, як, наприклад, смартфони витіснили дискові телефони. Ця модель показує, що навіть коли окремі компанії занепадають, економіка загалом продовжує розвиватися, даючи урядам орієнтири для політики у сфері досліджень та інновацій.
Загалом головні висновки лавреатів такі:
- По-перше, наука, інновації та відкритість до змін — це три опори сталого економічного розвитку.
- По-друге, торгівельні бар’єри та ізоляціонізм шкодять обміну ідеями і гальмують прогрес.
- По-третє, держави повинні підтримувати науку й міграцію, щоб найкращі фахівці могли працювати там, де вони є найбільш потрібними.
- По-четверте, інновації — ключ до подолання кліматичних викликів і старіння населення, але вони не виникають спонтанно. Потрібна цілеспрямована державна політика.
Філіпп Аґьон у цьому контексті додає, далі — цитата: «Відкритість — рушій зростання. Але я бачу темні хмари попереду». Кінець цитати.
Далі ми продовжуємо про Нобелівських лавреатів, але тепер вже у галузі хімії, адже саме ця тема перемогла у донатному голосуванні.
Молекулярний готель отримав Нобеля
Спершу підіб’ємо підсумки Твого волевиявлення. Серед донатів із номером у коментарі на користь теми №1 «Цьогорічні лавреати Ігнобелівської премії» надійшло 455 гривень. А тема №2 про новий тип матеріалів, які називаються MOF, зібрала в 10 разів більше — 4509 гривень. Тож тепер слухай про те, за що цьогоріч вручили Нобелівську премію в галузі хімії.
Лавреатів троє: Сусуму Кітаґава, Річард Робсон і Омар Яґі. Їх Нобелівський комітет відзначив за створення молекулярних «будівельних блоків» із настільки великими порами, що через них можуть проходити гази та інші речовини. Як пояснює голова Нобелівського комітету з хімії Гайнер Лінке, ці матеріали схожі на «готель із кімнатами для молекул-гостей», які можуть заходити всередину та виходити, не руйнуючи структуру. Відкриття лавреатів дозволило створювати речовини, які очищають воду від токсичних домішок, поглинають надлишок CO₂ або навіть збирають вологу з повітря у пустелі.
А все почалося ще у кінці 80-х з експериментів Річарда Робсона. Сьогодні чоловікові 88 років. Він — професор Мельбурнського університету і викладає ще з 60-х. У 1989-му він уперше поєднав іони міді з органічними молекулами, і утворився кристал з великими порами. Проте тоді структура швидко руйнувалася. Над її вдосконаленням працювали двоє інших лавреатів — Кітаґава та Яґі. Кілька слів про них.
Сусуму Кітаґава — професор Кіотського університету в Японії. Про премію він дізнався, коли працював у своєму кабінеті. Чоловік зізнається, що підняв слухавку у поганому гуморі, оскільки думав, що це черговий рекламний дзвінок.
Омар Яґі є професором Каліфорнійського університету в Берклі. Він народився в сім’ї палестинських біженців у Йорданії. Чоловік наголошує: саме система державних університетів США дала йому можливість для відкриттів, і назвав науку «найбільшою силою рівності у світі».Кітаґава та Яґі у 90-х та на початку 00-х стабілізували каркас. Вони розробили новий тип матеріалів — металоорганічні каркаси. Англійською — metal-organic frameworks. А найчастіше ці матеріали позначають абревіатурою MOF.
У MOF метали виконують роль вузлів, а органічні молекули з’єднують їх, утворюючи пористу структуру, схожу на губку. Хіміки порівнюють її із сумкою Герміони Ґрейнджер: зовні маленька, але всередині величезна. Ці матеріали мають надзвичайно високу пористість і здатні вбирати інші речовини. Вони стали основою для тисяч подальших сполук і відкрили нову галузь у хімії. Сьогодні MOF-структури застосовують у промисловості, наприклад, для утримання токсичних газів під час виробництва мікрочипів. А стартап Омара Яґі Atoco розробляє технології збору води з повітря та уловлювання вуглецю.
Тема випуску, секрет та кава за донат
А про те, який розмір Нобелівської премії цьогоріч, ми розкажемо за донат від 10 гривень на «Вагон знань», спільний збір Військової школи «Боривітер» та Благодійного фонду Сергія Притули. Але зачекай-зачекай! Оскільки збір добігає кінця, ми за донат і загадку відкриваємо, і виносимо теми на донатне голосування. Сьогодні пропонуємо такі варіанти:
Тема №1. Чому у Франції немає культури політичного компромісу?
Тема №2. Підпільна церква у Китаї. Тож за донат від 10 гривень ми повідомляємо розмір Нобелівської премії у 2025-му році. У коментарі вказуй номер теми, яку хочеш почути у понеділок. А за донат від 100 гривень Ти зможеш взяти участь у розіграші призів від Escobar Coffee Roasters — пуроверу та ексклюзивних мікролотів кави. Кожен Твій внесок на нашу допоміжну банку подвоює Фундація змін, тож 10 гривень перетворюються у 20, а 100 у 200. Лінк на банку шукай тут https://send.monobank.ua/jar/5cBd6m7J4z.
Мадагаскар без світла і президента
Початок цього тижня видався не найпростішим для президента Мадагаскару Андрі Радзуеліна. Він тікав зі своєї країни. На Мадагаскарі — військовий переворот. А почалося все з вимоги, щоб нарешті з’явилося світло та вода.
Власне, наприкінці вересня молодь острова вийшла на вулиці через постійні вимкнення електроенергії та перебої з водою. Справа в тому, що більшість електростанцій і водопостачальних мереж на Мадагаскарі збудували ще за колоніальних часів або в 70–80-х, і їх не модернізували десятиліттями. А державна енергетична компанія JIRAMA є хронічно збитковою. За даними Світового банку, вона втрачає мільйони доларів через крадіжки електроенергії, неефективність і політичні призначення на керівні посади. До того ж останні 2 роки центральні регіони острова переживали найсильнішу за десятиліття посуху. Це знизило рівень води у водосховищах, звідки живляться і ГЕС, і системи водопостачання. І це ще не все. Багато районів Мадагаскару залежать від дизельних генераторів. Ціни на паливо глобально виросли, тож мадагаскарський уряд почав скорочувати поставки. Це, власне, ті причини, чому на острові виник дефіцит води і світла. Мадагаскар — одна з найбідніших країн світу. За даними Світового банку, 75% населення Мадагаскару живе за межею бідності.
Коли у вересні люди вийшли на вулиці через побутове невдоволення, все швидко переросло у ширший протест проти безробіття, корупції та зростання цін. На демонстрації виходили студенти, підприємці та безробітні. Кілька тижнів тому медіа писали про Gen Z революцію, яка охопила глобальний південь. Раніше у «Ранковому допіо» ми розповідали про протести у Непалі. Ось і про Мадагаскар пишуть, що у вересні там розпочалося щось схоже, так званий поколіннєвий бунт.
Маємо, до речі, ще якось розповісти Тобі про протести молоді у Марокко. Можливо, зробимо це у понеділок.
Повертаючись до Мадагаскару, варто звернути увагу, що протести не були мирними. У сутичках із поліцією загинуло щонайменше 22 людини, понад сотня отримала поранення. Це дані ООН. Влада острівної країни, зі свого боку, називала ці цифри «чутками».
Поворотний момент протестів відбувся минулих вихідних, коли до протестувальників приєдналася елітна військова частина CAPSAT. Це найвпливовіша частина збройних сил Мадагаскару, яка за іронією долі у 2009-му році допомогла прийти до влади молодому підприємцю і діджею Андрі Радзуеліну. Тепер ті самі військові оголосили, що «беруть відповідальність за країну» і розпустили головні державні інституції, включно з конституційним судом і виборчою комісією.
Полковник Мішель Рандріаніріна, командир CAPSAT, виступив перед натовпом у столиці Антананаріву й заявив, далі — цитата: «Ми створимо перехідний уряд із цивільних, проведемо вибори через два роки. А покоління Z буде частиною цих змін, бо з нього народився рух на вулицях». Кінець цитати.
Водночас парламент (точніше, його нижня палата, яку військові наразі не розпустили) проголосував за імпічмент президента. 130 голосів «за», один бюлетень був порожнім. Навіть члени партії Радзуеліни підтримали його відставку.
Сам Радзуеліна запостив у Facebook відеозвернення, у якому заявив, що «він лєгітімний», і ласкаво повідомив, що перебуває «у безпечному місці» після нібито спроби замаху на нього з боку військових. CAPSAT усе заперечує. BBC пише, що за непідтвердженими даними, політика могли вивезти з Мадагаскару французьким військовим літаком. Напередодні він ще намагався втримати владу: розпустив парламент і звільнив уряд. Але це вже не мало жодного значення. Вищий суд Мадагаскару визнав, що Радзуеліна не може виконувати обов’язки глави держави, і запросив полковника Рандріаніріну тимчасово очолити країну.
При цьому Африканський Союз закликав військових не втручатися у політику та відкинув будь-які «неконституційні зміни влади» на Мадагаскарі. Франція, колишня метрополія цієї острівної країни, висловила «глибоку стурбованість», а Емманюель Макрон нагадав, що політична активність молоді не повинна ставати приводом для військового управління. Сполучені Штати закликали всі сторони «повернутися до конституційного порядку».
У цей час тисячі людей на вулицях Антананаріву святкують падіння президента. Але ось досвід попередніх переворотів на Мадагаскарі є складним. За останні пів століття країна пережила їх декілька, і це щоразу заганяло Мадагаскар у нове коло нестабільності. Тож головне питання зараз, чи стане цей переворот шансом для молоді змінити країну?
