Випуск №190
Феномен Тейлор Свіфт, супутникові знімки з Гази, супервзуття для бігу
Антропауза — це глобальне зниження активності сучасної людини, особливо обмеження поїздок, яке відбулося під час пандемії коронавірусу, зокрема в березні та квітні 2020 року. Цей термін уперше вжила група дослідників у червні 2020 року в статті, в якій обговорювався позитивний вплив локдавну на дику природу та довкілля.
Тейлор Свіфт. Декілька фактів
Компанії, які надають медіа та незалежним розслідувачам супутникові фотографії, обмежили доступ до зображень з Гази. І це дещо інший підхід, як до висвітлення російсько-української війни. Доброго ранку! Ми, звісно, про це розповімо детальніше. Але про туман війни між Ізраїлем та ХАМАСом, згодом. А зараз … зараз те, про що ми питали минулого разу? Тейлор Свіфт чи кажани? Доголосувалися? Таки Тейлор Свіфт. Але якщо Тебе цікавили кажани, то не сумуй. І про них розповімо в якомусь з наступних випусків.
Окей, феномен Тейлор Свіфт. Маємо зізнатися, що тема більш розважальна у порівнянні з тим, про що ми зазвичай розповідаємо в Допіо, але! У ході створення цього випуску нам було не менш цікаво, ніж коли ми розбиралися з виборами у Польщі чи ізраїльсько-палестинськими конфліктами.
Крім того, ми запитували Тебе, чи цікаво би було дізнатися про Тейлор Свіфт, коли минулого тижня прочитали великий матеріал про неї у розсилці від медіа Quartz. Коли сіли працювати над випуском, то зрозуміли, що обсягу одного випуску Допіо замало, щоб розповісти все, що ми би хотіли. Тому готуйся. У листопаді щонайменше в трьох випусках розбиратимемося з ефектом Тейлор Свіфт. Один з випусків буде дуже особливий. Сьогодні ж ми почнемо з добірки фактів, які нас вразили.
Факт 1. Тейлор Свіфт переосмислила право власності на музику. У 2018 році звукозаписний лейбл Big Machine Records, з яким раніше співпрацювала співачка, продали музичному мегаменеджеру Скутеру Бравну. Це означало, що права на всі майстер-записи музики Свіфт під лейблом Big Machine Records переходили до Бравна. Себто якщо хтось хотів отримати ліцензію на одну зі старих пісень співачки для відтворення в телешоу, фільмі чи рекламі, треба було запитати дозволу у Бравна та заплатити йому ліцензійний збір. Тейлор Свіфт була спустошеною, оскільки Скутер Бравн працював із її заклятим ворогом — Каньє Вестом. Ця ворожнеча має свою історію, ще й дуже непросту і довгу, вона нам вже тут не поміститься повністю, але Каньє Вест ще той йолоп, тож з таким ворогувати дуже природно.
Повернімося до авторських прав. У 2019 виконавиця вирішила обійти Бравна і перезаписати весь матеріал, який був у його пакеті. Це стало можливим, оскільки тоді, коли співачка змінювала лейбл, то досягла домовленостей, що основні права на її музику належать їй. Так, перезаписавши старі альбоми, вона стає власницею авторських прав на нові записи і відновлює контроль над власною музикою. Усі ті, хто хочуть використати її пісні, можуть звертатися вже не до Скутера Бравна, а безпосередньо до Тейлор Свіфт.
Роботу над перезаписом Свіфт почала під час пандемії у 2020 році. Власне, всі карантини провела в роботі, і потроху перевипускає старі альбоми.
Факт 2. У 2019 році Netflix заплатив Тейлор Свіфт 25 мільйонів доларів за права на її музичний документальний фільм «Міс Американа». Це історія про життя та кар’єру співачки: від початку, коли вона була зіркою музики кантрі і до її сучасного статусу мегазірки поп-музики. У фільмі, до речі, є розповіді про Каньє Веста. Який він все ж таки бевзь! Піди подивися.
Факт 3. Під впливом Тейлор Свіфт зокрема, уряд Індонезії переглядає візові правила для музикантів. Співачка не їде до цієї країни у Південно-Східній Азії в межах свого світового туру Eras, але, наприклад, у березні 2024 виступатиме в Сінгапурі протягом 6 днів. Взагалі Індонезію оминають й інші знаменитості. Наприклад, гурт Coldplay в Джакарті матиме лише один виступ, а в тому ж Сінгапурі в січні 2024 запланували вже п’ятий концерт. Одна з причин — складні та дорогі процедури отримання дозволів і ліцензій на виступи. Тож тепер індонезійська влада працює над реформами, які б дозволили привабити зірок і грошові надходження від їхніх виступів.
Факт 4. У жовтні кіноверсію концерту з туру Eras почали показувати в кінотеатрах. У США він побив рекорди касових зборів у перший вікенд, зібравши приблизно 96 мільйонів доларів. Це робить його найбільш комерційно успішним концертним фільмом усіх часів.
Факт 5. Аналітики стверджують, що концертний тур Eras сприяв незначному зростанню американського ВВП. Усе завдяки розпроданим квиткам на концерти, витратам на готелі та ресторани по всій країні. Зірка заробляє сама та дає заробляти іншим. Тепер перейдімо до шостого факту.
Факт 6. 100 000 доларів. Саме такий бонус отримав кожен далекобійник, який працював у турі Eras. Якщо тобі цікаво, скільки зазвичай складають такі бонуси, то ця сума коливається між 5000 та 10 000 доларів.
55 мільйонів доларів. Стільки бонусів Тейлор Свіфт роздала команді, яка з нею працює в турі. Це включає артистів, монтажників, звукотехніків, тих, хто забезпечує харчування, фахівців з відео, авдіо та освітлення.
На сьогодні з Тейлор Свіфт будемо завершувати, а наступного разу продовжимо про ключові фактори її економічного успіху та ширше — про фанфляцію. Це термін, який у вересні використав Bank of America. Він позначає явище, яке характеризується тим, що люди більше витрачають на живі розваги через відкладений попит і збільшення заощаджень після пандемії COVID. Цікаво, а яким би терміном можна було назвати збільшення витрат на донати?
«Кинь донат, просто кинь донат»
До речі, ПРО ДОНАТИ. Андрій Рубцов, який навесні 2023 займався спільнотою Sebto Media, запустив усі наші платформи для себтоніїв та себтонійок, сьогодні у лавах ЗСУ.
Його підрозділу потрібна машина. Андрій збирає на неї гроші, а ми просимо Тебе підтримати Андрія гривнею тут: https://send.monobank.ua/jar/7xBT8hQw5u. Ми дуже розраховуємо, що Твій ранковий п’ятничний донат піде саме на машину для Андрія та його побратимів. Дякуємо!
Може обійдеться…
Ми, звісно, бачили новину про опитування New York Times, яке показує, що в Байдена все погано із шансами переобратися. У ключових штатах він програє Трампу. Ми наразі утримаємося від того, щоб якось у Допіо розвивати цю тему з рейтингами. Трішки зачекаємо. Ще республіканці не провели праймериз, невідомо, хто буде їхнім кандидатом. А якщо таки не Трамп? А якщо його таки нарешті посадять? До речі, ми у Телеграмі обіцяли, що зробимо такий спеціальний випуск, в якому наведемо топ-10 причин, чому Трамп має піти до в’язниці, і чому ми, сидячи в Україні, так переймаємося цим питанням.
Ну і якщо ми вже зачепили тему Доні, то коротко розповімо, що на початку тижня в Нью-Йорку відбувся суд за однією з його справ. Тій, що стосується цивільного шахрайства. Засідання тривало 3,5 години, Трамп давав свідчення як свідок. Вів себе очікувано паскудно.
Ухилявся від відповідей, звинувачував прокурорку, суддю, белькотів про політичне переслідування. Зрештою суддя звернувся до адвокатів колишнього президента, попередивши, що або вони заспокоять свого клієнта, або це зробить сам суддя.
Медіа звертають увагу на те, що участь у судових процесах проти нього сам Трамп починає використовувати як одну з платформ своєї передвиборчої кампанії. А хтось сумнівався, що він це робитиме?
Туман війни
А тепер про туман війни між Ізраїлем та ХАМАСом. Медіа цього тижня звертали увагу на два його вияви. Ми вже анонсували, що йдеться про обмеження в доступі до супутникових знімків. Але зараз не про нього, а про другий з виявів. Допустимий поріг втрат серед цивільного населення. Поговорімо про міжнародне право, про яке мимохідь згадували у минулому випуску, обурюючись маніпулятивним висловлюванням Нетаньягу.
Міжнародне право вимагає від військових чітко розрізняти цивільних осіб і бойовиків, а також робити все можливе, аби запобігти шкоді цивільних. Ми з Тобою дуже добре про це все знаємо і можемо відчувати на собі, оскільки в російсько-українській війні росія своїми ракетами, бомбами та дронами часто націлюється саме на цивільних.
Ми не знаємо, чи взагалі можливо повністю уникнути жертв серед цивільного населення, але в міжнародному праві є принцип пропорційності. Він забороняє арміям завдавати цивільному населенню шкоди, що є «надмірною» відносно очікуваної прямої військової переваги. Як кажуть експерти, визначити стандарт, який дозволить виконати принцип пропорційності, — складне завдання в зоні активних бойових дій. Те, як Ізраїль обирає свої цілі, оповито таємницею, і тому експертам надзвичайно важко розмірковувати про законність їхніх дій.
Ізраїльські правила ведення бойових дій є засекреченими. Офіційні особи Ізраїлю наполягають на тому, що кожен удар підлягає офіційному затвердженню. Водночас Washington Post пише, що зараз ЦАХАЛ визначає вищий поріг для втрат серед цивільного населення, ніж раніше. Офіційні особи США стверджують, що навіть коли вони публічно закликають Ізраїль мінімізувати загибель невинних людей, їм точно невідомо, як саме командири ЦАХАЛу оцінюють поріг для втрат серед цивільного населення. Один з представників уряду США, який говорив з Washington Post на умовах анонімності, сказав, що ізраїльські розрахунки щодо прийнятних рівнів жертв серед цивільного населення явно відрізняються від американських, але наполягав на тому, що для оцінки кожного удару існує надійний процес.
Джонатан Конрікус, міжнародний речник ЦАХАЛу, заявив: «Ми завжди докладали свідомих зусиль, щоб обмежити кількість жертв серед цивільного населення в тих небагатьох випадках, коли ми завдавали ударів по районах, де ми знали, що будуть жертви серед цивільного населення». Він не став коментувати, чи змінив Ізраїль свої правила бойових дій, натомість звинуватив ХАМАС у завищенні кількості загиблих.
Пніна Шарвіт Барух, колишня юридична радниця ЦАХАЛу, у коментарі Washington Post так пояснює логіку Ізраїлю: «Чим вища військова перевага, навіть з більшою шкодою цивільному населенню, це все одно буде вважатися таким, що відповідає принципу пропорційності». Юристка також наголошує, що з боку Ізраїлю будь-яка шкода цивільному населенню є супутньою, а не навмисною.
Правозахисні групи відзначають, що багато з ізраїльських ударів по Газі потенційно можуть вважатися воєнними злочинами, та закликають до міжнародного розслідування. Прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан заявив, що всі військові, які приймають рішення, мають бути «чітко попереджені про необхідність виправдати кожен удар по цивільному об’єкту».
Washington Post у понеділок відзначили, що Ізраїль за останні дні значно скоротив кількість авіаударів. Видання також пише про те, що Ізраїль зараз також може бути «сліпішим» у своєму розумінні, скільки шкоди цивільним потенційно може завдати той чи той удар. Це пов’язано з тим, що сотні тисяч мирних жителів ховаються в нових місцях, інколи переїжджаючи кілька разів на тиждень у пошуках безпеки.
У середу Нетаньягу виключив можливість припинення вогню, але не повністю виключивідею менших павз у наступі Ізраїлю.
Коли ми пишемо цей випуск Ранкового допіо, міністр оборони Ізраїлю Йоав Галлант повідомив, що бійці армії оборони Ізраїлю перебувають у центрі Гази, а лідер бойовиків «Хамасу» Ях’я Сінвар оточений в бункері.
А тепер нарешті про супутникові знімки. Про зміну в підході до постачання таких зображень у порівнянні з російсько-української війною ми прочитали у медіа Semafor. Наприкінці 2021 компанія Planet Labs, заснована у 2010 році в Сан-Франциско колишніми вченими NASA, та декілька її конкурентів зробили революцію у висвітленні війн і катастроф. Тоді вони надали громадськості доступ до супутникових зображень високої роздільної здатності, які донедавна були доступні лише державним спецслужбам. Саме подібні компанії зробили російсько-українську війну першим сучасним збройним конфліктом, в якому журналісти, дослідники та мілітарі ентузіасти можуть так детально стежити за розвитком подій завдяки доступу до супутникових знімків.
З початком наземного вторгнення Ізраїлю до Гази ті самі постачальники супутникових зображень змінюють свій підхід до надання інформації. Наприклад, тепер знімки надають із затримкою. Це стосується як індивідувальних передплатників, так і медіа організацій. Так, New York Times та Washington Post лише 3 листопада поділилися супутниковими знімками Гази за 1 листопада.
Окрім цього, Planet Labs останніми днями суттєво обмежила доступ та приховала частини зображень Сектора Гази. Дещо видалили зі свого додатку, де фото можна завантажувати, а деякі зображення були безпосередньо розповсюджені серед зацікавлених ЗМІ через папку на Google Drive. Компанія повідомила клієнтам (але не відомо, чи всім), що під час активних збройних конфліктів може змінювати фотографії, опубліковані в архіві. Є повідомлення про те, що в період з 30 жовтня по 1 листопада Planet Labs не надавала зображень північної частини Сектора Гази із низькою або середньою роздільною здатністю, де, ймовірно, зосереджена велика частина ізраїльської військової діяльності. Доступу до зображень Гази з високою роздільною здатністю немає від 22 жовтня.
Також Semafor бачили зображення, зроблені супутниками Planet, на яких детально показано райони навколо Гази, але прибережна зона закрита великими суцільними кольоровими блоками. Подібні обмеження також є у компаній Maxar Technologies та Airbus.
Чому компанії коригують свій підхід, точно невідомо. Semafor, посилаючись на неназвану особу, яка знайома з проблематикою, пишуть, що комерційні супутникові зображення викликали занепокоєння служб безпеки США, зважаючи на рівень деталізації.
Наприклад, у матеріалі New York Times від 19 жовтня було опубліковано знімок, на якому видно позиції ізраїльських танків у Північній Газі. Така ситуація є свідченням глибшої тенденції, а не лише зміною у підході до забезпечення доступу до інформації про війну між Ізраїлем та ХАМАСом. Тепер приватні компанії в позиції, коли вони роблять вибір в розрізі не лише власних інтересів, але ще й національної безпеки, що зазвичай роблять уряди, а не бізнес. Згадай, наскільки гострим для нашої війни є питання роботи терміналів Starlink по всій території України. «Відключати чи не відключати Starlink», — це теж про те, що приватна компанія робить вибір, враховуючи національну безпеку. От тільки з Ілоном Маском до кінця ніколи не зрозуміло, чиєю національною безпекою він опікується насправді.
Супервзуття
Зараз буде новина зі світу спорту, що буває вкрай рідко у Допіо. Настільки рідко, що аж ніколи. Ефіопський легкоатлет Тамірат Тола у неділю виграв Нью‑Йоркський марафон. Він здолав дистанцію за 2 години 4 хвилини і 58 секунд. Нагадаємо, що марафон — це 42 км 195 метрів. Результат Тамірата Тола є новим світовим рекордом. Біг спортсмен у супервзутті Adidas за 500 доларів.
Вони коштують, як iPhone, але надзвичайно легкі, м’які та пружні. Кажуть, що якщо хтось колись і пробіжить марафон за дві години, то це майже напевно буде в супервзутті. Не обов’язково від Adidas, можливо, і від інших брендів.
Крім розуміння, що таке досягнення є досяжним, супервзуття також породжує багато дискусій. Дехто вважає, що такі кросівки надають несправедливу перевагу. Подібні суперечки колись були у плаванні щодо високотехнологічних купальників. Тепер вони заборонені.
