Референдум щодо вступу в ЄС в Ісландії, популярність курятини
____________________________________________
Аеропортне розлучення (airport divorce) — практика свідомого розділення пари в аеропорту одразу після проходження контролю безпеки з подальшим возз’єднанням біля виходу на посадку або вже на борту літака. Це спосіб уникнути тертя, коли партнери мають різні звички у подорожі, зокрема у тому, як вони проводять час до посадки. Джерело: creators.yahoo.com/.
Повернення на шлях євроінтеграції?
У 1976-ому році Ісландія на 3,5 місяці розривала дипломатичні відносини зі Сполученим Королівством. Цьому передували 18 років конфронтацій між двома країнами щодо прав риболовлі у Північній Атлантиці. Ще наприкінці 50-х Ісландія почала розширювати свою виняткову економічну зону. Це територія моря і континентального шельфу, де прибережна держава має виключні права на видобуток ресурсів. У 1958 році Ісландія розширила свої територіальні води з 4 до 12 морських миль і заборонила іноземний вилов у цій зоні, мотивуючи свої дії потребами власного рибальства, яке є основою економіки країни. У Сполученому Королівстві відмовилися визнавати нову межу, але за три роки все ж погодилися.
На початку 70-х Ісландія знову розширила свою виняткову економічну зону. Цього разу до 50 морських миль. Ісландська берегова охорона різала трали британських траулерів спеціальними ножицями, а британці у відповідь для супроводу своїх суден відправили фрегати Королівського флоту. Зрештою Лондон погодився обмежити щорічний вилов у спірній зоні, але це ще був не кінець.
За кілька років, у листопаді 1975-го, Ісландія розширила зону до 200 морських миль. І знову Сполучене Королівство було не в захваті. Ісландські озброєні судна берегової охорони переслідували британські риболовецькі. Лондон знову відправляв фрегати. Рейк’явік оголосив британських рибалок браконьєрами і закрив для Сполученого Королівства свої порти та аеродроми. НАТО втрутилася, щоб розрулити ситуацію між двома своїми членами.
Ісландія погрожувала закрити для НАТО авіабазу в Кефлавіку, а відбувалося це в розпал холодної війни! Зрештою під тиском Вашинґтона Лондон поступився і визнав 200-мильну зону, що згодом лягло в основу міжнародного морського права для визначення виняткової економічної зони.
Протистояння між Сполученим Королівством та Ісландією за контроль над рибальськими угіддями називають Трісковими війнами. Саме тріску в тих краях ловлять найчастіше. Нащадки вікінгів, які заселили Ісландію, століттями жили за рахунок моря. Рибальство і сьогодні залишається невіддільною частиною культурної ідентичності країни. Багаті північноатлантичні рибальські райони завжди були головним каменем спотикання Ісландії на шляху до вступу в ЄС. І саме про чергову спробу цієї країни увійти до Європейського Союзу ми будемо говорити сьогодні.
Для початку треба прояснити, чому саме рибальство стає перепоною для вступу Ісландії до ЄС. Ісландці побоюються, що їм доведеться приєднатися до Спільної політики рибальства блоку, яка дозволить іспанським, нідерландським та іншим траулерам заходити в їхні води.
Саме питання риболовних квот стало ключовим фактором, через який 11 років тому Ісландія відкликала свою заявку на вступ до ЄС. У березні 2015 року тамтешній уряд заявив, що країну більше не слід вважати країною-кандидатом на членство в ЄС, чим начебто поставив крапку в ісландській євроінтеграції. Зараз все може змінитися, але про це трішки згодом. Зараз поговоримо про історію зближення Ісландії та ЄС.
У 1970-х країна доєдналася до Європейської асоціації вільної торгівлі та підписала угоду про вільну торгівлю з Європейською економічною спільнотою (попередницею Європейського Союзу), а у 90-х стала членом Європейського економічного простору. Це створило основу для того, щоб Ісландія сьогодні навіть без членства у ЄС була глибоко інтегрованою у блок. Країна вже застосовує близько 75% правил ЄС. Крім цього, Ісландія також входить до Шенгенської зони, що відкриває безвізові поїздки з більшістю країн ЄС.
Офіційну заявку на вступ до Європейського Союзу Ісландія подала у 2009 році невдовзі після того, як глобальна фінансова криза обвалила банківський сектор і економіку країни. Тодішній лівоцентристський уряд бачив у вступі до ЄС спосіб стабілізувати фінанси, полегшити перехід на євро та отримати ще більший доступ до єдиного ринку. Через рік між сторонами розпочалися переговори про вступ після того, як Європейська рада схвалила переговорні рамки з особливим наголосом на тому, що Ісландія має узгодити свою політику з єдиною політикою ЄС у сфері рибальства, а також на суперечках навколо китобійного промислу.
У 2013 в Ісландії змінився уряд, і переговори з ЄС поставили на павзу. На той момент було відкрито 27 переговорних розділів, 11 з яких Ісландія попередньо закрила. Через два роки Рейк’явік відкликав свою заявку на вступ. Тут, крім складного питання з політикою рибальства, зіграли свою роль й інші фактори. Зокрема те, що ісландська економіка почала відновлюватися, тож зникла мотивація рятуватися через ЄС, а при владі були євроскептичні сили. Чому ж сьогодні Ісландія повертається до питання вступу до Європейського Союзу? Мабуть, відповідь для Тебе буде очевидною. Через безпеку.
Одна з ключових фігур кампанії за вступ до ЄС, колишній мер Рейк’явіка Дагур Еггертссон пояснює, що якщо раніше Арктика вважалася зоною низької напруженості, то сьогодні через зміну клімату, танення льодовиків та можливість відкриття нових судноплавних маршрутів ситуація змінюється. Доступ до арктичних ресурсів прагнуть отримати Росія та Китай. Ісландія є членом НАТО і має двосторонню оборонну угоду зі США. Але ж на чолі Сполучених Штатів сьогодні стоїть Дональд Трамп зі своїми погрозами анексувати сусідню до Ісландії Гренландію. Саме американського президента використовують як головну страшилку ті, хто агітують ісландців на референдумі в суботу проголосувати за відновлення переговорів з ЄС. Дагур Еггертссон апелює до слів прем’єр-міністра Канади Марка Карні про те, що «малі та середні держави повинні триматися разом». У випадку з Ісландією це означає тісніші зв’язки з Європою.
Противники відновлення процесу вступу до ЄС наводять аргумент, що блок може посягнути на суверенітет Ісландії, особливо у сферах рибальства та сільського господарства.
Політолог Ейрікур Бергманн пояснює, що насправді обидві сторони у своїх кампаніях працюють із питанням національного суверенітету, яке взагалі живить усі політичні дебати в Ісландії з моменту здобуття нею незалежності від Данії у 1944 році. Ось і зараз ті, хто за вступ до ЄС, кажуть, що це потрібно, щоб зміцнити суверенітет. Ті, хто проти, хочуть захисти суверенітет Ісландії від загроз з боку ЄС.
Опитування громадської думки, проведені у серпні, демонструють, що нічого ще не ясно. Так, у середині місяця Gallup віддавав мінімальну перевагу з підтримкою у 51,5 відсотка табору прихильників євроінтеграції.
Проти відновлення перемовин з більшою ймовірністю голосуватимуть ісландці з-за меж столиці, які значно більше стурбовані захистом інтересів фермерів і рибалок, а також економічними труднощами, зокрема високою вартістю життя, інфляцією та нестабільністю національної валюти.
На вихідних будемо слідкувати за перебігом референдуму в Ісландії, якщо у неділю зранку будуть попередні результати, то у «Вечірньому розе» в понеділок поговоримо про них. Або ж повернемося до цієї теми вже у першому вересневому випуску «Ранкового допіо».
Чемпіон серед м’яса
На Financial Times вийшла стаття про те, як курятина стала найпопулярнішим м’ясом, хоча протягом більшої частини 20 століття була дорогим вибором меншості.
У сучасній економіці мало який продукт поширюється так само вільно, як курятина. Кількість вирощених курей у світі 20 років тому складала 48,3 мільярда, а у 2023 — 76,2 мільярда. До того ж в останні 3-4 роки темпи ще більше прискорюються. Це, з одного боку, означає, більше пташників, інкубаторів, комбікормових заводів, забійних ліній та вантажівок-рефрижераторів, а з іншого боку, це також про ширший доступ до дешевого білка для споживачів, які колись їли мало м’яса. До того ж, як відзначає Financial Times, зростання попиту на курятину ще далеко від свого завершення.
Прагнення задовільнити цей попит призводить до того, що виробники стрімко набувають сумної слави джерел забруднення та розсадників хвороб. Спалахи пташиного грипу підривають виробництво й торгівлю, а будувати нові ферми та заводи стає дедалі важче через земельні суперечки й протести місцевих жителів. Чому взагалі зріс світовий апетит до курятини?
У 20 століття серед м’яса домінували свинина та яловичина. Яловичина через статусність, свинина — через масовість (особливо у Китаї та Європі). Розведення курей взагалі не було м’ясним бізнесом. Що було першим: яйце чи курка? У харчовому бізнесі відповідь однозначна, і це яйце. Фермери тримали курей переважно заради яєць. І тільки коли кури переставали нестися, їх їли. До того ж, наприклад, у США в 19 століття курятина могла коштувати дорожче за яловичину, але все змінилося з початком 20 століття. І цьому посприяло кілька факторів. Це, з-поміж іншого, поява холодильників, залізниць та міграція. Євреї, які прибували до Нью-Йорка зі Східної Європи, підтримували торгівлю живою птицею, адже релігійні правила вимагали, щоби птицю забивали, мили та солили відповідно до кошерних практик поблизу місця проживання людей.
У 1930-х супермаркети перетворили цей бізнес на масовий ринок. Птахівничі компанії почали будувати забійні й переробні заводи ближче до регіонів вирощування. До цього додалися ще й зміни у самій природі птаха. Галузь перейшла від курей яєчних порід до птиці, виведеної спеціально для м’яса. Селекція прискорила темпи росту та покращила форму тушки. Зросла ефективність конверсії корму. До кормів почали додавати антибіотики для боротьби з хворобами і для того, щоби птахи швидше набирали вагу. Це призвело до того, що виробничі цикли скоротилися, а ціна на курятину впала.
Сполучені Штати були першопрохідцями промислової моделі вирощування курей, але сьогодні перестали бути лідерами. Хто найбільший експортер курятини у світі? Як думаєш? 5 секунд павзи на подумати і зараз почуєш правильну відповідь. 1-2-3-4-5. Це Бразилія. Україна разом із Бельгією ділить 6 місце.
У 2022 році курятина випередила свинину й стала наймасовішим м’ясом у світі за обсягами виробництва. Специфіка курки у тому, що її можна обробляти й продавати частинами туди, де якась окрема частина коштує найдорожче. Наприклад, курячі лапки майже не мають цінності в західних супермаркетах, але вони цінний експортний товар для Китаю. До того ж попит на курятину зростає як у багатих країнах, так і на ринках, які розвиваються. Цьому сприяє відразу декілька факторів.
- Яловичина стає менш конкурентною через високу ціну.
- Усім — білок. Популярність білкових дієт підвищує попит на курятину.
- Розширення мереж фастфуду — це ще один вагомий фактор.
- Ну і курятина підходить під будь-яку кухню, релігію чи гаманець.
