Випуск №188
Історія ХАМАСу, війна в Газі, Ватиканський синод
Ґлорігантер (англ. glory hunter — «мисливець за славою») — уболівальник (зазвичай, футбольний), що підтримує команду, яка дуже популярна, успішна або модна. Часто це люди з інших міст або країн, які захоплюються перемогами команди лише за посередництвом телебачення та Інтернету, але мало знають про історію та традиції команди.
Як все обернулося
Доброго ранку! Минулого разу ми обіцяли розповісти про те, як ХАМАС захопив владу у Газі. Виявилося, що все набагато масштабніше, ніж нам здавалося минулого тижня, тому заплановану історію ми розділимо на дві частини. Сьогодні розпочнемо з того, як Ізраїль допоміг сформуватися ХАМАСу, а в понеділок поговоримо про вибори, на яких переміг ХАМАС.
Отож офіційно це угруповання розпочало свою діяльність у 1987 під час Першої палестинської інтифади, тобто повстання. Їхній статут вже тоді містив антисемітські положення та відмову визнати існування ізраїльської держави. За іронією долі трохи більше як десятьма роками раніше ізраїльська влада активно сприяла зростанню ХАМАСу. У той час, кінець 60х – початок 70х, головним ворогом Ізраїлю була партія ФАТХ покійного Ясіра Арафата, лідера палестинського національного руху. Ця політична сила була серцем Організації визволення Палестини (ОВП). Спочатку основна мета ОВП полягала у руйнуванні держави Ізраїль методами партизанської війни, диверсій та терору. Пізніше вона дещо реформувалася і зосередилася на створенні арабської палестинської держави поруч з Ізраїлем. Партія ФАТХ до кінця 1988 Ізраїлем та США визнавалася терористичною через напади на мирне населення.
Як Ти можеш пам’ятати, Газа декілька разів переходила з рук в руки. І ось в той період, про який ми зараз говоримо, Єгипет втратив контроль над цією територією в результаті арабо-ізраїльської війни. Ізраїль окупував Газу. І щоб зрозуміти, як розвинувся ХАМАС, нам потрібно згадати про заборонений у Єгипті рух «Брати-мусульмани». Це міжнародна релігійно-політична асоціація, заснована у 1920-х, яка закликала до об’єднання всіх мусульман в боротьбі проти імперської системи Заходу, домагалася відновлення халіфату. Ідеологом «Братів-мусульман» був Саїд Кутб, якого за наказом президента Єгипту Насера стратили у 1966.
Влада Ізраїлю вважала, що прихильники Кутба на палестинських територіях можуть бути корисною противагою Організації визволення Палестини Ясіра Арафата. Зокрема прихильно дивилися на шейха Ахмеда Ясина, який з часом став духовним лідером ХАМАСу.
Ясин народився у відносно заможній фермерській родині середнього класу на півдні Палестини. Вирішальним фактором для формування його місії та релігійних переконань став 1948 рік, коли утворилася держава Ізраїль, а сам шейх опинився у злиденному таборі біженців Аль-Шаті в Газі.
У 12 років під час футбольного матчу він отримав травму хребта. Спершу міг рухатися за допомогою милиць, але з часом змушений був користуватися кріслом колісним. Після закінчення школи Ясин став учителем, а у 1964 році вступив на факультет англійської університету Айн Шамс у Каїрі. Там він виявив, що має більший інтерес до радикальних тлумачень Корану, ніж до творів Шекспіра.
Через зв’язки з «Братами-мусульманами» та брак грошей був змушений повернутися до Гази. Там продовжив викладати, а у 1984 достроково, через інвалідність, пішов на пенсію. Працюючи вчителем, він також закладав основи свого майбутнього визнання як релігійного та політичного лідера: заснував аль-Муджамма аль-Ісламі, Ісламський центр, який дуже скоро став контролювати практично всі релігійні організації у Газі, включно з Ісламським університетом. Ясин також створив широку мережу шкіл, клінік, бібліотек та дитячих садків.
Він проповідував стандартну ісламістську точку зору, згідно з якою Ізраїль самим своїм існуванням був образою для ісламу, а Палестина була «власністю мусульман до дня суду», від якої жоден правитель не мав права відмовитися. Хоча обов’язком мусульман був джихад, щоб повністю звільнити Палестину, Ясин у 70-х вважав, що у найближчому майбутньому боротьба буде культурною, моральною та освітньою. Він зосереджувався на боротьбі проти секуляризму та реформування палестинського суспільства. Себто це була підготовка до джихаду, а не сам джихад.
Ізраїльська військова адміністрація в Газі прихильно дивилася на шейха Ахмеда Ясина. Настільки, що у 1979 надали Ісламському центру ліцензію на діяльність у Газі.
Протягом 70-х — 80-х років ОВП Арафата зазнавала невдач. Її репутація як корумпованої і корисливої бюрократії зростала. На цьому фоні нові рухи з ідеєю політичного ісламу набирали динаміки. Першу збройну боротьбу в ім’я ісламу розпочала екстремістська група «Ісламський джихад», яка раніше відкололася від «Братів-мусульман». Вона миттєво здобула популярність серед палестинців.
Такі зміни настрою кидали виклик раніше поміркованим підходам Ясина. У 1984 ізраїльтяни знайшли сховок зброї у мечеті, яку він побудував і де сам жив. Тоді чоловіка засудили до ув’язнення. Уже наступного року його відпустили в межах обміну палестинських полонених на ізраїльських солдатів, яких утримували в Лівані.
А у 1987, під час Першої палестинської інтифади, Ясин разом з іншими «Братами-мусульманами» заснував ХАМАС. У 1989 його знову заарештували, але у 1997 випустили в межах чергового обміну.
Не можемо оминути 1993 рік, коли були підписані Угоди в Осло. Ізраїль офіційно визнав Організацію Визволення Палестини Ясіра Арафата. Тоді ж розпочалося те, що ми сьогодні називаємо ізраїльсько-палестинським мирним процесом. Відтоді ХАМАС — це головний ворог Ізраїлю, тому що самим фактом відмови приймати ізраїльську державу та припинити застосовувати насильство, він став, ймовірно, провідною інституцією палестинського опору ізраїльській окупації. Нагадаємо Тобі, що ми все ще у 1993, коли Газа була підконтрольною Ізраїлю.
Давненько не було цікавих рекомендацій від нас. Взагалі ми щомісяця готуємо добірку рекомендацій для спільноти Sebto. Наприклад, цього місяця там про те, як тримати ноги в теплі, український наукопоп та мальопис 18+, серіал, фольклорний спів та інше. Зараз хочемо порекомендувати фільм «Осло» 2021 року, у якому показано перемовини, що передували підписанню тих самих угод.
Ну і щоб завершити історію Ясина. Він загинув під час ізраїльського авіаудару у 2004. Пам’ятаєш, ми згадували про те, що Ісламському центру підпорядковувалися всі культурні та освітні інституції Гази, зокрема Ісламський університет? Наприкінці 70х його створення схвалив Ізраїль. Він його і знищив. Університет, який вважали осередком бойовиків, був однією з перших цілей, яку вразили ізраїльські військові літаки під час операції «Литий свинець» у 2008-2009 роках.
Хусити повідомляють
Трішки поговорили про історію, у наступному випуску нарешті розповімо про вибори 2006 року в Палестині, а зараз нумо говорити про щось більш актуальне.
Коли ми пишемо цей випуск Допіо, Яхья Сарі, представник хуситів, збройного угруповання в Ємені, зробив офіційну заяву про плани провести військову операцію проти Ізраїлю. От скажи, як доречно минулого разу ми згадали про хуситів! Наче щось відчували.
Яхья Сарі повідомив про «запуск великої партії балістичних та крилатих ракет, а також безпілотників» по низці ізраїльських об’єктів. І додав, що Ємен «буде продовжувати, доки ізраїльська агресія не припиниться».
Хоча, як слушно зауважує Мілітарний, хусити — це не офіційний уряд Ємену.Угруповання захопило столицю у 2014. Потім Саудівська Аравія втрутилася, щоб підтримати офіційний уряд. Але так це все ніяк нормально і не закінчилося. Упродовж років у країні триває гуманітарна криза.
Звідки в хуситів і крилаті ракети, і балістичні, і протикорабельні, і безпілотники, ми розповідали у попередньому випуску. Можеш переслухати. А можеш і не переслуховувати, солодашко! Усе ж очевидно. Іран.
Гнів президента
Пам’ятаєш, минулого разу ми також розповідали, як багато світових медіа миттєво поширили інформацію, що це Ізраїль завдав ракетного удару по лікарні в Газі, а потім як виявилося, що не все так однозначно? Semafor пише, що президент США Джо Байден дуже гнівався з цього приводу на New York Times. І про це він говорив на приватній зустрічі в Білому домі з невеликою групою керівників з Волл-стріт. Політик вважає такий підхід до висвітлення подій безвідповідальним, адже одна новина могла вплинути на військову ескалацію на Близькому Сході. Окремо його обурює те, що поспішний заголовок про удар Ізраїлю з’явився саме в американській газеті.
Є ще питання: чому ж медіа довірилися інформації від міністерства, контрольованого ХАМАСом? Пояснює Washington Post. Кажуть, що, по-перше, вони завжди подають офіційні дані обох сторін, що воюють. По-друге, Газа зараз повністю заблокована, всі пропускні пункти, крім одного, контролює Ізраїль, тож не сильно повибираєш джерела. Репортери, які працюють там на місцях, постійно перебувають під загрозою.
Міжнародні організації, включно з Організацією Об’єднаних Націй, зазвичай покладаються на дані уряду Гази, оскільки вважають їх найкращими з наявних.Можливо, в чомусь кращою є база даних Управління ООН з координації гуманітарних питань, яке перевіряє дані як щодо Гази, так і щодо Ізраїлю принаймні зі ще іншим джерелом. Однак для цього потрібен час, найновіших даних наразі немає. Щодо інформації, яку публікує міністерство охорони здоров’я, то роками її перевіряли різні організації та медіа на достовірність, і випадків дезінформації не було зафіксовано. Можливо, це одна з причин, чому медіа так поспішно розтиражували заяву цього міністерства.
Кінець відносинам
Якщо з лікарнею історія дуже затуманена, і незалежні розслідування показують, що це був не удар Ізраїлю, а осічка ракети, випущеної з Гази, то це не знімає питань щодо інших дій Ізраїлю. Серія ударів по високопоставленому командиру ХАМАСу в північній частині сектора Гази призвела до десятків убитих і поранених у переповненому таборі біженців Джабалія.
У вівторок Болівія оголосила про розрив дипломатичних відносин з Ізраїлем «на знак засудження агресивного та непропорційного військового наступу Ізраїлю в секторі Гази». Раніше Болівія вже робила щось подібне в 2014 році, коли колишній президент країни Ево Моралес назвав Ізраїль «терористичною державою». Дипломатичні відносини були відновлені лише в 2020 році після усунення президента Болівії. Утім, з ним чи без, країна залишила собі у спадок більшу частину зовнішньої політики Моралеса. Ідеться, наприклад, про нещодавню оборонну угоду з Іраном. Зміцнення зв’язків з Тегераном значною мірою визначає реакцію Болівії на війну між Ізраїлем та ХАМАСом. Ця латиноамериканська країна прямо не засудила атаку ХАМАСу 7 жовтня. Дипломатична суперечка ще більше напружує регіон, оскільки країни Латинської Америки залишаються розколотими у питанні конфліктів на Близькому Сході.
Історичні аналогії
Washington Post у своєму огляді в середу звернули увагу на те, що Ізраїль використовує аналогії з Другою світовою, щоб виправдати свій наступ в Газі. Зокрема у понеділок Біньямін Нетаньягу давав пресконференцію. Там на нього натиснули питаннями про загибель цивільного населення в Газі. Прем’єр-міністр у відповідь вказав на британське бомбардування 1944, коли Королівські ВПС бомбили штаб-квартиру Гестапо в Копенгагені. Цитуємо: «Це цілком законна ціль. Але британські пілоти промахнулися і замість штаб-квартири гестапо влучили в дитячу лікарню неподалік. І я думаю, що 84 дитини згоріли до смерті. Це не воєнний злочин. Ви не звинувачуєте Британію в цьому. Це був законний акт війни з трагічними наслідками, які супроводжують такі законні дії». Потім він ще додав, що цивільні гинути не мають, і якщо ХАМАС забезпечить їхню евакуацію з Гази, то вони залишаться живі. Про проблематичність аналогій сьогоднішньої війни в Газі з Другою світовою та Голокостом ми детальніше розповімо у наступному випуску. Зокрема і про те, що Нетаньягу не лише маніпулює згадкою про гестапо в Копенгагені, але й припускається фактологічної помилки. А ще про жовті зірки на ізраїльських дипломатах в ООН. Умикай Допіо у понеділок і про все неодмінно почуєш.
Складнощі ідентифікації
Високі втрати серед цивільних в результаті ізраїльський атак не заперечують звірства ХАМАСу. Тіла жертв нападу 7 жовтня продовжують прибувати до моргу Абу-Кабіра.
З 1400 загиблих 200 тіл не можуть ідентифікувати, оскільки вони були понівечені або спалені. Пошкодження настільки серйозні, а завдання настільки складне, що ізраїльський уряд звернувся до археологів, щоб зібрати фрагменти кісток з місць нападу. З людськими рештками працюють антропологи, щоб ідентифікувати якомога більше загиблих. Крім того, є іноземці, для яких ізраїльський уряд не зміг знайти збігів ДНК.
ШІ саміт
І останнє, що ми маємо в добірці про Ізраїль та Газу. The Times пише, що чиновники уряду Сполученого Королівства рекомендували Джеймсу Клеверлі, міністру закордонних справ, скасувати запрошення Біньяміна Нетаньягу на знаковий саміт з питань штучного інтелекту.
Пояснювали це тим, що після ізраїльського вторгнення в Газу минулих вихідних, присутність Нетаньягу навіть в онлайн-форматі може відволікати увагу. Було припущення, що ізраїльський прем’єр-міністр може конфліктувати, і це затьмарить Ріші Сунака, господаря саміту. Міністр був обурений порадою, яка суперечить урядовій підтримці Ізраїлю, і її відхилили.
Декілька слів про саміт. Захід покликаний подолати побоювання щодо безпеки штучного інтелекту. Ріші Сунак активно взявся за просування теми загроз життю та існуванню людини з боку штучного інтелекту. Інші країни також пропонують власні підходи в цій сфері. Президент Байден наказав урядовим установам США встановити стандарти тестування штучного інтелекту, які охоплюють хімічні, біологічні, радіологічні, ядерні ризики та ризики кібербезпеки. Кажуть, американський президент занепокоївся потенційними загрозами безпеці після перегляду фільму «Місія нездійсненна: розплата за мертвих, частина перша».
Напрацювали
У суботу завершився Ватиканський синод. Вперше до його складу увійшли миряни і навіть жінки. Ватиканський синод, на якому раніше право голосу мали лише єпископи та кардинали, зазвичай збирається два-три рази на десятиліття. Дворічний синод, скликаний Франциском, є найамбітнішим церковним самітом з часів Другого Ватиканського собору. Тоді, у 1962 році, було започатковано серйозні реформи, зокрема католицьку месу, яка відправляється народними мовами, а не лише латинською.
Цьогоріч делегати та делегатки прибули на синод після детальних консультацій у своїх регіонах і країнах щодо проблем, які стоять перед церквою. Місяць працювали разом. За результатами роботи видали документ, в якому зафіксували, на чому зійшлися в ході обговорень. Зараз вони зроблять перерву, проконсультуються зі своїми місцевими церквами та знову зберуться наступного жовтня. А вже після цього запропонують Папі Римському остаточний набір рекомендацій щодо того, що треба змінювати.
Загалом кажуть, що атмосфера протягом місяця на синоді була доволі конструктивною, хоч між учасниками та учасницями є чимало розбіжностей, наприклад, щодо ролі жінок у церкві та целібату священників.
Синод, з одного боку, визнав, що потрібно терміново забезпечити участь жінок у «процесах прийняття рішень і можливість брати на себе відповідальні ролі в пастирській опіці та служінні». Але делегати чітко розділилися, як це має відбуватися. Про жінок у священстві не було жодної згадки, але у фінальному документі є заклик «продовжити богословські і пастирські дослідження» щодо жінок-дияконів. Документ також рекомендував, щоб «адекватно підготовлені жінки» могли бути суддями в канонічних процесах.
Стосовно целібату, то дискусії завершилися тим, що в документі зафіксували, що ця тема заслуговує «подальшого розгляду».
Декілька учасників на умовах анонімності розповіли Washington Post, що жодне питання не розділило консультативний орган більше, ніж питання прийняття ЛГБТК+. Судячи з усього, там були ну дуже гострі дискусії. Наприклад, один церковний лідер відмовився сісти поруч з отцем Джеймсом Мартіном після того, як останній позитивно говорив про ЛГБТК+ католиків. Цікаво було прочитати про регіональні тенденції у мірі консерватизму делегатів синоду. Консерватори найчастіше зі США, Африки та Східної Європи, прогресивні — із Західної Європи.
Церква бачить своє майбутнє в Африці, а багато тамтешніх єпископів рішуче виступають проти будь-якої лояльності до ЛГБТК+ людей. Частково, на думку деяких критиків, це є причиною, чому не відбулося повнішого обговорення цих питань.
Зрештою у фінальному документі абревіатура ЛГБТК+ взагалі відсутня. Але є ось така згадка: «люди, які почуваються маргіналізованими або виключеними з Церкви через своє сімейне становище, ідентичність та сексуальність, також просять, щоб їх вислухали та супроводжували, і щоб їхня гідність була захищена». Сексуальну орієнтацію відносять до низки етичних питань, які описують як «нові» та «суперечливі». Серед них, до речі, і штучний інтелект. Є також заклик до асамблеї африканського єпископа продовжити вивчення того, «як супроводжувати людей у полігамних союзах, які наближаються до віри».
Коротше, будь ласка
Час позитивних новин. Сьогодні не стільки позитивна, як потішна. Фернандо Фітц-Джеймс Стюарт, 17-й герцог Вескар, прямий нащадок короля Англії Якова II, та його дружина Софія Палацуело не зможуть назвати свою другу дитину так, як хочуть. Слухай, як вони її хотіли назвати. Софія Фернанда Долорес Каетана Тереза Анджела де ла Крус Мікаела дель Сантісімо Сакраменто дель Перпетуо Сокорро де ла Сантісіма Тринідад і де Тодос Лос Сантос.
25 слів.
Це ім’я є даниною пам’яті померлій герцогині Альбі, іншим членам та членкиням аристократичної родини та релігійним віруванням.
Але проблема в тому, що так дитину просто не можуть зареєструвати, бо ім’я надто довге. Закон передбачає, що ім’я, дане дитині, не повинно перевищувати більше ніж «одне складне ім’я» та «два простих». Тож тепер сім’я герцога має вирішити, як більш лаконічно назвати доньку.
І про лаконічне. Перейдімо до останніх новин на сьогодні.
