Як ми робимо Допіо, премія Слушно, томатні бої, перемога народу
Шрінкфляція (англ. shrinkflation) — зниження виробником кількості, об’єму або ваги товару в упаковці при збереженні або непропорційно малому зниженні відпускної ціни. Зменшуючи об’єм або вагу товару, переходячи від цін на вагу до цін на об’єм (або навпаки, у залежності від щільності товару), виробники створюють у покупців уявну видимість низької ціни на товар.
Ласкаво просимо
Доброго Тобі ранку! Щоразу наприкінці епізоду Ти можеш побачити імена людей, які створюють цей Ранкове допіо для Тебе. Дуже ймовірно Ти їх не читаєш. Тоооооому 172 випуск Ранкового допіо ми зробимо перевернутим: спершу розповімо про команду на прикладі створення аудіоверсії Ранкового допіо. Запрошуємо на ознайомчу екскурсію нашим заводом подкастів. Що відбувається на лінії виробництва «Ранкове допіо»?
Все починається зі Сашка Монастирського. Він моніторить дуже багато видань, обирає для Тебе найважливіші новини та найцікавіші матеріали. Зберігає їх в табличку, яку ми назвали «Звалище новин». У ній дві колонки: лінк і короткий опис, про що йдеться за цим лінком.
Далі до роботи береться Дарина Заржицька, авторка тексту і голос Ранкового допіо. Спочатку вона заходить в табличку, де Сашко вже підготував матеріали. Дивиться і обирає, що треба брати в цей випуск, а що зажде до наступного, а що полетить у смітничок. Після цього продумує структуру, дивиться пильніше, до якої з новин потрібно підшукати більше інформації для кращого розуміння контексту, після цього робить огляд на відібрані новини в стилі Допіо.
Про стиль Допіо. Що в ньому особливого? Чесно кажучи, це вже якась така автоматизована навичка писати Допіо, що навіть важко якось окреслити, який це стиль. Ми точно намагаємося бути іронічними та самоіронічними, брати Тебе в подорож з нами, коли досліджуємо якусь тему. Мова Допіо — завжди ґендерно нейтральна, адже ми знаємо, що нас слухають і чоловіки, і жінки, і небінарні люди. Тому Ти ніколи не почуєш: «Чи дивився Ти вже “Оппенгеймер”?». Ми завжди запитуємо: «Чи доводилося Тобі вже переглянути “Оппенгеймера”?». Ми слідкуємо за тим, щоб дотримуватися чутливої лексики. Задля нашої впевненості, коли, наприклад, пишемо про людей старшого віку, то завжди звіряємося зі Словником безбар’єрності.
Ми також ніколи не вживаємо термін «Велика Британія», а тим паче «Великобританія». Чому? Щоб не губити Північну Ірландію, яка входить до складу країни, послуговуємося українським відповідником UK «Сполучене Королівство».
Якщо Ти зауважуєш в Допіо якісь специфічні риси, напиши нам про це у коментарях. Можливо, Ти помічаєш те, чого не помічаємо ми.
Коли текст здається готовим, за нього береться літературна редакторка Ангеліна Паращина, яка шліфує його стилістично та робить так, щоб він звучав плавно та впорядковано у Твоїх навушниках, додаючи необхідні коми та тире, перевіряючи транслітерацію, прибираючи все зайве, що потенційно може стати смисловим шумом.
Після цього — начитка. Текст начитують Дарина або Антон. Деколи обоє. Ми хочемо до цього задоволення залучити інших людей з команди, але наразі вони якось не надто в захваті від цієї ідеї. Начитка — це ще той атракціон: весело, терапевтично і трохи навіть кардіо.
Паралельно працює Марк Мостовий. Він створює візуал для Instagram та Youtube, а також переносить текстову версію Допіо на сайт.
Коли текст озвучений, він надходить до Антона Ткачука та Тараса Галаневича. Антон вичищає запис так, щоб Допіо було приємно слухати. Ти навіть не здогадуєшся, але, наприклад, у минулому епізоді назва одного російського міста була нормально записана лише десь із шостого разу. Тарас компонує начитку з музикою та звуками.
Коли всі складники подкасту готові, Антон завантажує файл на платформи, а Сашко заливає повну версію на Patreon та Buy me a coffee і пише про це спільноті.
Коли епізод опублікований, робота над ним триває. Однак тепер — у соціальних мережах, щоб збільшити авдиторію подкасту. Олег Левій пише про Допіо в Instagram та робить відео для TikTok, а Аня Ткачук розповідає про новий випуск в Telegram-каналі Sebto. До речі, Тобі про Аню ще не доводилося чути, тож знайомся. Аня Ткачук у Telegram тепер пише про всі наші подкасти та матеріали на сайті. Якщо Ти нас там ще не читаєш, то дуже дарма, радимо виправити цю прикрість і підписатися. Будеш отримувати нагадування про нові та старі випуски, короткі нотатки, меми.
Ось така команда працює над подкастом «Ранкове допіо». Щойно завершуємо роботу над одним випуском, наступного ж дня переходимо до наступного. І сьогодні ми маємо до Тебе прохання.
До 15 вересня відбувається голосування за номінантів премії «Слушно». Ранкове допіо представлене у категорії «Подкасти про історію й суспільство». І сьогодні ми просимо Тебе піти проголосувати за нас. Власне, голосування почалося ще раніше, коли ми були на канікулах, тож лише зараз просимо Тебе нас підтримати.
Ми створюємо Ранкове допіо не задля премій, а тому що цей подкаст дозволяє нам експериментувати, пробувати нове, відкривати для себе і для Тебе стільки нового! Ми вчимося бачити світ неодновимірними і переконані, що й Тебе залучаємо до такого світогляду. Ми щиро віримо, що такий формат робить тих, хто його слухає, більш залученими та зацікавленими у тому, що відбувається у світі та цікавішими для самого світу. А ще Допіо робить ранки кращими. Уся наша команда дуже любить цей продукт, і нам буде приємно, якщо ми отримаємо якусь невеличку формальну відзнаку.
Тож, авдиторіє Допіо, Ти — не найбільша серед українських подкастів, але ми думаємо, що Ти — чи не найлояльніша і дуже наша. Організатори нещодавно публікували проміжні результати голосування. Ми входимо до трійки лідерів у своїй категорії. Тож, можливо, Давид знову здолає Голіафа. Виграймо для Допіо премію разом!
Звертаємо увагу, що в кожній категорії можна віддати лише один голос. І ми дуже розраховуємо, що Твій у категорії «Подкасти про історію й суспільство» дістанеться саме Ранковому допіо.
Обережно, помідор!
У минулому випуску ми розповідали про фестиваль рудоволосих в Нідерландах, сьогодні згадаємо про інший фестиваль — Ла Томатіна. Це щорічний фестиваль в іспанському місті Буньйоль, що у Валенсії, під час якого учасники та учасниці кидають одне в одного помідорами. Традиційно таке дійство відбувається в останню середу серпня. Цьогоріч до забави доєдналося близько 15 тисяч людей. Вартість квитків стартувала від 12 євро.
Фестиваль має тривалу історію, адже бере свій початок аж у 1944 або 1945 році, а далі є декілька версій, як так сталося, що кидання помідорами стало суспільно прийнятною практикою. Про це зараз і розповімо.
Версія №1. Зграя молодих людей прийшла на парад Велетнів і Великих Голів (це ще одне традиційне свято в Іспанії та країнах Латинської Америки). Начебто під час гулянь у 1945 в одного з костюмів відпала велика голова. Учасник, який був одягнений в цей нещасливий костюм, розлютився і почав бити все, що його оточувало. А навколо відбувався ярмарок, на якому продавали помідори. В хаосі люди не дуже зорієнтувалися і почали кидатися томатами.
Кажуть, наступного року ці молоді люди пересварилися напередодні того ж параду і вирішили прийти на нього, прихопивши помідори зі собою. Так і з’явилася традиція.
Версія №2. Вона пов’язана з поваленням нацизму в Європі. Через томатний фестиваль іспанці начебто почали висміювати жорстокий радянський режим, який так поспішав підняти червоний прапор над Вермахтом, що не зважав ні на поранених, ні на загиблих. Вулиці були в крові. Після томатів — схожа картина.
В часи Франсіско Франко Ла Томатіна була під забороною, оскільки це свято не мало жодного релігійного значення. Заборона не зупиняла людей у їхніх прагненнях веселощів, тож вони з помідорами таки виходили на вулиці. Їх арештували. Тоді іспанці та іспанки вийшли протестувати. Влада змилувалася, але 1957 року свято знову заборонила. І тоді на знак протесту фани Ла Томатіни провели похорони помідорки. Це була демонстрація, під час якої люди несли труну з величезним помідором всередині. Парад супроводжував музичний оркестр, який виконував траурні марші. Протест був успішним, і Ла Томатіну нарешті дозволили. Вона стала офіційним фестивалем Іспанії. До 1980-х це було доволі локальною історією. У 1983 році журналіст Хав’єр Базиліо висвітлював фестиваль для одного телеканалу. Так про свято в останню середу серпня дізналися по всій Іспанії. Десь з того часу й дотепер помідори на свято доставляє міська влада централізовано.
Зрозуміло, що в гостро ковідні 2020 та 2021 роки Ла Томатіну не організовували, але вже другий рік як традицію відновлено. Програма свята є типовою. Зараз Ла Томатіна триває тиждень, і в останню середу серпня відбувається кульмінація — битва.
У попередні дні відбувається конкурс паельї, томатний феєрверк, а також різні концерти та паради навколо середньовічного центру міста. В середу вранці вантажівки з помідорами в’їжджають на центральну площу Плаза-дель-Пуебла, але ніхто ні в кого нічим не кидає.Спершу — «Palo Jabón». Суть цієї імпрези полягає в тому, що є довга змащена жиром або милом жердина зі шматком хамона на вершині. Люди мають піднятися на цей стовп і скинути хамон. Щоб зробити це, охочі мають вилазити одне на одного. Решта учасників та учасниць фестивалю співає і танцює. Їх також поливають водою зі шлангів. Як тільки хамон падає, наближається томатна битва.
Водяні гармати дають сигнал, і люди переходять до метання помідорів. Є декілька правил, яких потрібно неухильно дотримуватися:
- Не можна кидати нічого, крім помідорів.
- Не можна рвати одяг.
- Перш ніж помідор кидати, його потрібно роздавити, аби не травмувати нікого.
- Бути на безпечній відстані від вантажівок.
- Виконувати вказівки працівників та працівниць служби безпеки фестивалю.
- Не можна кидати помідори безпосередньо у будівлі.
Коли лунає другий сигнал від водяних гармат, це є сигналом «Стоп». Зазвичай махач триває близько години. Після битви стіни навколишніх будинків стають червоними, а томатне пюре на бруківці доходить до людських щиколоток. Потім з пожежних машин вулиці обмивають шлангами. Люди відмиваються в річці чи басейні, або місцеві обливають їх зі шлангів. Лимонна кислота в помідорах призводить до того, що вимиті водою поверхні в місті стають дуже чистими.
Як Тобі такий фестиваль? Чи маєш бажання взяти участь? Бо ми щось подумали-подумали і вирішили, що краще помідори будемо їсти. Тим паче Настя Іванцова у подкасті «Голодним не слухати» поділилася стількома прекрасними рецептами, до складу яких входять помідори. Наприклад, салат з томатами, персиками та м’яким сиром.
У секретній частині сьогодні буде про те, чому одружені американці та американки виявилися щасливіші за тих, хто не вступив до інституту сім’ї. Щоб дізнатися про це, Тобі потрібно доєднатися до спільноти Sebto на Patreon чи Buy me a coffee.
Сила громадянської демократії
В Еквадорі люди шляхом народного голосування змусили нафтову компанію Petroecuador припинити бурові роботи в одній з долин Амазонки. Ти можеш собі уявити це? Здається, таке сталося вперше в історії.
Компанія видобуває майже 60 000 барелів нафти на день в національному парку Ясуні, що є важливим місцем біорізноманіття. Тепер їй треба думати, як демонтувати всю свою інфраструктуру. Якщо Ти думаєш, що референдум швидко організували та провели, то це не так. Боротьба за збереження Ясуні тривала 20 років. Активісти та активістки у співпраці з корінними народами проводили масові кампанії, щоб зупинити Petroecuador.
Стівен Донціґер, юрист, що спеціалізується на захисті прав людини та навколишнього середовища, написав про цей випадок колонку для The Guardian. Він зазначає, що еквадорський референдум насправді вияскравлює проблему крихкої демократії, яка є загроженою та потребує захисту. Без міцної демократії, яка дозволяє громадянам виносити критично важливі питання на голосування, референдум Ясуні ніколи б не відбувся.
Потужні нафтогазові компанії розуміють загрозу їхній владі від справжньої громадянської демократії. Вони бояться суспільства, де громадяни можуть ініціювати референдуми без схвалення лідерів бізнесу. Автор зазначає, що часто екологічні активісти та активістки настільки зайняті проблемами, які потрібно вирішувати миттєво, що не надають достатнього значення зв’язку демократії з кліматичною справедливістю. Донціґер наголошує на необхідності захисту та зміцнення демократії для ефективного вирішення кліматичної кризи. Ми цю думку підтримуємо, але ще додамо, що міцна демократія неможлива без освічених громадян та громадянок. Себто між освіченістю та вирішенням кліматичної кризи також є зв’язок.
