Випуск №366
Отруєння в Індонезії, смертельні ДТП у Нігерії, вибори в Ірландії
____________________________________________
Інтроспекція — це спосіб пізнання власних психічних станів і процесів, доступний лише самій людині. На відміну від спостереження за поведінкою чи результатами роботи мозку, інтроспекція передбачає безпосереднє звернення до власного внутрішнього досвіду. У філософії свідомості її розглядають як особливий когнітивний процес, що допомагає людині усвідомити свої думки, емоції та переживання. В епістемології інтроспекцію вважають більш безпосереднім і надійним джерелом знання, яке може слугувати підґрунтям для інших форм пізнання. Джерело: Стенфордська енциклопедія філософії.
Безкоштовні обіди з наслідками
У донатному голосуванні перемогла тема про Індонезію, зібравши серед донатів із цифрою у коментарі 1800 гривень. На рахунку афганської співачки — 875 гривень. У нас сьогодні 366 випуск «Ранкового допіо». 3+6+6 — це 15. Тож закидай 15 гривень на «Вагон знань», спільний збір Військової школи «Боривітер» та Благодійного фонду Сергія Притули, а ми розповідаємо про Індонезію. Наша банка тут https://send.monobank.ua/jar/5cBd6m7J4z.
Наприкінці вересня там сталася серія масових отруєнь. У провінції Західна Ява, зокрема, понад 1300 дітей захворіло після безкоштовних обідів у школах. New York Times розповідає про сімнадцятирічного Аджепа Сулеймана, якому стало зле просто під час обіду. Його мати пригадує: коли сина принесли в імпровізований медпункт, там вже були сотні дітей на ношах. Аджеп потім 2 тижні лікувався. «Центр стратегічних ініціатив розвитку Індонезії», аналітичний центр з питань охорони здоров’я, від початку року задокументував майже 11,5 тисяч випадків харчового отруєння, що пов’язані із національною програмою «Безкоштовна поживна їжа», яку започаткував президент Прабово Субіанто. Поговорімо про цю програму детальніше.
Її індонезійська назва — Makan Bergizi Gratis, тому часто її називають абревіатурою MBG. Це флагманська ініціатива Прабово, на яку щороку мають виділяти 28 мільярдів доларів. Мета програми загалом хороша: боротися із дитячим недоїданням, підвищити відвідуваність шкіл і стимулювати економіку. Якщо пригадуєш, то десь у лютому в «Ранковому допіо» була історія про британські школи, які завдяки запровадженню сніданків вирішують проблему відвідуваності, що зрештою потім впливає на добробут громад загалом. Тож коли Прабово говорить, що його програма — це інвестиція в майбутнє Індонезії, то ці слова не позбавлені сенсу, але є кілька «але». Політик часто порівнює Індонезію з Бразилією та Індією, де діють схожі програми. Мовляв, у Бразилії за 11 років безкоштовними обідами охопили 47 мільйонів дітей, а в Індонезії досягли 30 мільйонів за 11 місяців. У планах Пребово до кінця 2026-го року нагодувати 83 мільйони дітей і вагітних жінок, а також створити 32 тисячі кухонь. Експерти ж звертають увагу на те, що Бразилія, Індія та Індонезія — це дуже різні країни. Індонезію формують понад 6 тисяч населених островів, де немає розвиненої інфраструктури для безпечного транспортування їжі. У багатьох районах відсутні холодильники та санітарні умови, а температура повітря часто перевищує 30°C, через що продукти швидко псуються.
Однією з головних причин масових отруєнь експерти називають практично повну відсутність регуляцій. Програму запустили поспіхом, без єдиних стандартів і системи контролю якості. Немає регламентів, інструкцій чи чітких вказівок щодо приготування обідів. Усе залишається на розсуд виконавців. Їжу часто готують у тимчасових кухнях або ж усім займаються підрядники, які працюють без належного нагляду. У деяких районах програму реалізовують військові та поліцейські підрозділи, що, на думку громадських організацій, створює ризики корупції й непрозорості.
Так у їжі знаходили сальмонелу, личинки комах і навіть уламки скла, а у соцмережах ширяться відео, де кухарі миють посуд у каламутній воді. Президент виправдовується, мовляв, це лише дрібна частка від усіх обідів, але, як каже дієтологиня Тан Шот Йєн: «Така похибка прийнятна для фабрики взуття, а не коли йдеться про життя дітей».
Зараз Державне агентство харчування проводить позапланові перевірки кухонь і визнає, що нагляд за програмою безкоштовного харчування недостатній. А втім, ці проблеми, здається, лише вершина айсберга. Коли Прабово минулого року йшов на вибори, він обіцяв динамічне зростання та соціальні зміни. Проте перший рік його каденції був далеко не з легких. Індонезія, четверта за чисельністю населення країна світу, проживає непростий період: зростання сповільнюється, вартість життя стрімко рухається догори, інвестиції скорочуються, виробництво падає, а іноземні компанії дедалі частіше обирають сусідні В’єтнам чи Малайзію. У таких умовах, щоб профінансувати свої обіцянки (безкоштовні обіди, житло, нові фонди розвитку), уряд скоротив бюджети міністерств і звільнив тисячі держслужбовців. Але в країні, де економіка значною мірою залежить від державних витрат, такі кроки лише поглибили кризу.
У серпні Індонезію сколихнули масові протести. Молодь вийшла на вулиці з гаслами проти корупції, нерівності й зростання цін. Десятеро людей загинули, сотні отримали поранення. Демонстранти обурювалися тим, що уряд витрачає мільярди на «престижні проєкти», як-от безкоштовні обіди, замість підтримки медицини й освіти. До речі, про молодіжні протести на Глобальному Півдні, зокрема в Індонезії, можна буде послухати більше у п’ятницю, у «Вечірньому розе», доступному для спільноти Sebto media.
Зараз Прабово продовжує захищати свій курс, обіцяючи досягти 8% економічного зростання до 2029-го року. Його команда називає це реалістичною візією, але експерти попереджають, що без реформ і контролю за витратами це малоймовірно.
У п’ятницю Розе, Допіо — в листопаді
І якщо вже ми згадали про «Вечірнє розе», то нагадаємо, що п’ятниця — останній день жовтня, тож не чекай на «Ранкове допіо». З «Допіо» ми повернемося вже у листопаді.
Бензовози, дороги і національна ганьба
Продовжуємо про Глобальний Південь. Минулого тижня у Нігерії щонайменше 42 людини загинуло внаслідок вибуху цистерни з паливом після того, як бензовоз з’їхав із дороги та розбився. Ще 52 людини з різним ступенем травм доставили до лікарні. Можливо, Тебе дивує, що ми взяли цю новину в «Ранкове допіо», бо вона наче як не зовсім вписується у цей подкаст, але справа в тому, що подібні трагедії у Нігерії вже неодноразово траплялися, вони є наслідком низки проблем. Нігерійська незалежна газета Guardian у лютому писала, що майже щомісяця в країні фіксують один-два таких сумних інциденти, і це є національною ганьбою.
Отже, що сталося минулого тижня у штаті Нігер (це центральна Нігерія)? Коли бензовоз з’їхав з дороги та розбився, із цистерни витекло паливо. Мешканці села, біля якого все це відбулося, побігли його збирати. У цей момент цистерна раптово вибухає — починається величезна пожежа, яка охоплює селян. І саме такий сценарій є типовим. Так у жовтні минулого року внаслідок схожої ситуації на північному заході Нігерії загинуло 153 особи. У січні цього року у тому ж таки штаті Нігер перекинулася вантажівка, яка перевозила близько 60 000 літрів бензину. Загинуло щонайменше 86 людей і майже 70 отримали поранення. Щоб зрозуміти, чому так стається, треба розглянути 2 фактори: частота аварій за участі бензовозів та чому люди ризикують життям заради пального.
Нігерія – один з найбільших нафтовиробників Африки, але там майже не використовують мережу трубопроводів через масове розкрадання та вандалізм. За даними «Ініціативи з прозорості видобувних галузей», у 2017–2021 роках трубопроводи пошкоджували понад 7000 разів і вкрали більше 200 мільйонів барелів нафти. Збитки оцінили у понад 12 мільярдів доларів. Тож нафтотрейдери воліють не ризикувати та перевозять пальне вантажівками. Транспортні засоби долають тисячі кілометрів. Це збільшує навантаження на дороги і підвищує ризик аварій. Більшість нігерійських трас — сильно зношені, з численними вибоїнами, без бар’єрів безпеки. Корупція та неефективне управління призвели до хронічного недофінансування нігерійської інфраструктури. Кошти, які виділяють на ремонт шляхів, часто розкрадають або використовують не за призначенням. У таких умовах важкі бензовози регулярно перекидаються або врізаються в інші машини.
До цього ще варто додати і неналежний технічний стан самих бензовозів. Багато автоцистерн в Нігерії застарілі або не відповідають міжнародним стандартам безпеки: не обладнані належними запобіжними клапанами чи захистом. До того ж і водії часто не мають достатньої підготовки, перевищують швидкість, перевантажують машини, а іноді сідають за кермо втомленими або у невідповідному для кермування стані.
Сукупність цих причин робить смертельні аварії бензовозів у Нігерії значно частішими, ніж в інших країнах. Але настільки великий масштаб катастроф часто пов’язаний саме із відчайдушними діями місцевих мешканців, які після аварії кидаються збирати пальне. На такий ризикований крок людей штовхають бідність та економічні негаразди. Понад 63% нігерійців, а це більше 130 мільйонів людей, живуть за межею багатовимірної бідності. Це поняття враховує не лише доходи, а й інші аспекти життя — доступ до освіти, медицини, чистої води, житла, електрики. Себто йдеться про ситуацію, коли людина може мати певний дохід, але однаково залишається вразливою, якщо не має базових можливостей для розвитку й гідного життя.
Для багатьох нігерійських родин купити пальне – розкіш, адже після скасування державних субсидій у 2023-му році ціни на бензин зросли втричі. На цьому тлі розлите з бензовоза паливо сприймається як несподіваний дарунок або «легкі гроші».
Влада країни та окремих штатів регулярно попереджає про небезпеку. Ось і після аварії минулого тижня губернатор штату Нігер Мохаммед Умару Баґо, висловлюючи співчуття, додав, наскільки йому прикро через те, що люди продовжують наближатися до цистерн, незважаючи на численні попереджувальні інформаційні кампанії.
Місцеві жителі зізнаються, що чудово розуміють небезпеку, але не можуть відмовитися від можливості безплатно отримати пальне. Зібране пальне часто використовують для власних потреб, наприклад, для генераторів, які необхідні при постійних вимкненнях світла. Є, звісно, і ті, хто у такий спосіб намагаються підзаробити. Сусіди, бачачи, як іншим вдалося зібрати повні каністри бензину та реалізувати його, вірять, що встигнуть зробити те саме. Соціальні мережі та розповіді підкріплюють цю ризиковану поведінку як щось поширене. Однак, як пише Associated Press, статистика свідчить про те, що переважна більшість загиблих під час аварій бензовозів — це саме ті, хто надто близько підійшли до цистерни, аби набрати бензин.
Запобігти масштабним аваріям можна лише завдяки системним змінам. Нігерійські економісти вважають, що поки бензин їздить дорогами, вибухи повторюватимуться, тож потрібно добудувати, відновити нафтопроводи та термінали, а також захистити інфраструктуру від вандалізму. Але і дороги потрібно ремонтувати. Бар’єри, розмітка, точкові ремонти можуть врятувати життя, особливо, якщо до цього додати ще компонент контролю, аби бензовози в неналежному стані не виїжджали в рейс. І, звісно, має бути й робота з громадою, щоб «каністра задарма» більше не затьмарювала інстинкт самозбереження. Але тут лише інформаційними кампаніями не зарадиш. Бідність і брак робочих місць є критичними.
Символ ширшого політичного руху за зміни
У п’ятницю в Ірландії відбулися президентські вибори. Ліва незалежна кандидатка Кетрін Конноллі перемогла, здобувши близько 64% голосів. Її головна суперниця Гізер Гамфріс із правої партії Fine Gael в суботу після обіду визнала поразку.
Голосування відбулося після виснажливої кампанії. Спершу на пост глави держави було багато претендентів та претенденток, але не всі охочі змогли зібрати необхідні підписи депутатів, щоб отримати офіційний кандидатський статус. У підсумку їх залишилося троє: Кетрін Коннолі, Гізер Гамфріс та Джим Ґевін з партії Fianna Fáil. Останній, щоправда, зняв свою кандидатуру після того, як видання Irish Independent написало, що політик заборгував колишньому орендарю своєї квартири 3300 євро, але бюлетені не передруковували, тож прізвище Ґевіна в них залишилося.
На цих виборах зафіксували рекордну для Ірландії частку зіпсованих бюлетенів — 13%. Це, як і низьку явку виборців (лише 40%), називають ознаками розчарування виборців у політиці.
Поговорімо про переможницю. 68-річна Кетрін Конноллі — у минулому клінічна психологиня, юристка та багаторічна депутатка. Вона говорить ірландською, підтримує політику нейтралітету та гостро критикує так званий «західний мілітаризм». Зокрема, порівнювала зростання військових витрат Німеччини з періодом нацизму, а дії США та Сполученого Королівства називала «потуранням геноциду в Газі». Політикиня звинувачувала НАТО у тому, що розширення альянсу на схід призвело до російсько-української війни. А у її публічних виступах, навіть коли Коннолі висловлює солідарність з народом України, можна почути, як перед назвою нашої держави вона додає артикль «the». Ну, як то кажуть, that’s noted, it will be remembered as well.
Щодо внутрішньої політики, то обіцянки Конноллі стосувалися рівності, доступного житла та соціальної справедливості. Її президентська кампанія стала рідкісним прикладом єдності ірландських лівих, які зазвичай розділені між кількома невеликими партіями. Спочатку Кетрін Конноллі підтримали соціальні демократи і «People Before Profit». Згодом до них приєдналася Лейбористська партія, а вирішальною стала підтримка від Sinn Féin, яка надала Конноллі мережу волонтерів та місцевих штабів, а також допомогла з комунікаціями.
Кетрін Конноллі вміло використовувала соціальні мережі, спілкувалася з молодими виборцями, записувала подкасти і знімала короткі вірусні відео, наприклад, де вона жонглює м’ячем. Її також підтримали зірки. Так маловідома депутатка перетворилася на символ ширшого політичного руху за зміни — проти зростання цін, житлової кризи та політичного застою. Важливими факторами тут також стали сумніви виборців у економічній політиці чинного правоцентристського уряду, втома від старих еліт, криза житла та зростання цін. Тож, попри те, що посада президента в Ірландії є по суті церемоніальною, п’ятничні вибори розглядали як своєрідний індикатор недовіри до уряду, який очолює Міхал Мартін.
Конноллі стане третьою жінкою-президенткою в історії Ірландії. Хоча посада президента не передбачає прямої участі у виконавчій владі, і сама політикиня обіцяє поважати межі своєї посади, експерти не виключають, що її гострі позиції можуть вилитися у напружені відносини з урядом, особливо у питаннях оборони, ЄС і співпраці зі США.
