Випуск №199
Кліматичний саміт COP28 у Дубаї: що там робила Україна?
Гексакосіойгексаконтагексафобія (від дав.-гр. ἑξακόσιοι ἑξήκοντα ἕξ — «шістсот шістдесят шість»)— страх до числа 666 або так званого числа звіра, яке у християнстві пов’язують з Антихристом.
Про СОР. Втретє у Допіо
Привіт! Найперше привітаємо Тебе з тим, що Європейська рада, вищий політичний орган Європейського Союзу, прийняла рішення про початок переговорів про вступ України до ЄС. Це дуже знаковий момент для нашої країни. Не даймо російським пропагандистам та внутрішнім чварам знецінити таке досягнення. У нас всіх попереду ще багато роботи на нашому євроінтеграційному шляху. Пам’ятаймо, що час для його подолання нам забезпечують Збройні Сили України. Щосуботи в нашому Телеграм-каналі ми публікуємо добірку перевірених зборів, які просимо Тебе підтримати донатом зручного розміру. Тож підписуйся на Sebto в Телеграмі, зверни увагу на відповідний допис і тримай картку напоготові.
Минулого разу обіцяли, що сьогодні розповімо про кліматичний саміт COP28. Знаєш, ця подія для нас особлива, оскільки, коли ми починали Ранкове допіо наприкінці 2021, ще у текстовому форматі, то в найпершому випуску розповідали про СОР26 у Глазго. Минулого року про кліматичний саміт в Єгипті йшлося в 99 випуску, і ось вже наш третій СОР, який завершився в Дубаї минулого тижня. Так неочікувано ця подія стала для Ранкового допіо своєрідною точкою звіряння на стійкість та розвиток.
Загалом Кліматична конференція ООН зі зміни клімату відбувається з 1995-го щорічно в межах Рамкової конвенції про зміну клімату ООН. Лише у 2020 через пандемію коронавірусу подію не проводили. Чому скорочено її називають COP? Тому що ці кліматичні конференції є формальними зборами сторін Рамкової конвенції. Конференція сторін, Conference of the parties. Звідси й абревіатура COP.
Цьогорічний COP викликав чимало питань хоча б через місце проведення. Дубай — Об’єднані Арабські Емірати. Нафтогазова країна, яка розвинулася через продаж нафти і планує продовжувати її продавати. І при цьому всі світові зусилля з боротьби зі зміною клімату мали би скеровуватися якраз таки на зменшення та відмову від викопного палива. Дуже іронічно, що головою COP28 був Султан Аль Джабер. Хто ж він, хто ж він? А він, солодашко, керівник Національної нафтової компанії Абу-Дабі. Ну і ще паралельно голова правління Masdar. Це державна компанія ОАЕ, яка займається відновлювальною енергетикою. Цікаве життя в чоловіка, такі суперечливі ролі вдається поєднувати.
На самому початку COP28 Султан Аль Джабер заявив, що «немає жодних наукових даних», які вказували б на необхідність поступової відмови від викопного палива, щоб обмежити глобальне нагрівання до 1,5 °C. І додав, що поступова відмова від викопного палива не дозволить забезпечити сталий розвиток, «якщо тільки ви не хочете повернути світ у печери».
Через два дні після таких заяв виступав Генсек ООН Гутерреш і підкреслював, що наукові дані — дуже зрозумілі, і вони підтверджують, що втримати межу нагрівання в межах 1,5 °C можна лише відмовившись від спалювання палива.
Султан Аль Джабер спершу викликав чимало іронії та скепсису, але зрештою навіть завоював лояльність серед кліматичних активістів та активісток. Про це ми пізніше розповімо спільноті Sebto.
Фінальний документ конференції обговорювали доволі довго. Суспільне пише, що суперечки тривали навколо пункту щодо відмови від використання викопного палива. Цікавий факт. Кількість лобістів та лобісток, які працюють на індустрію викопного палива та отримали доступ до COP28, становила 2456 осіб. Це рекорд. Наприклад, на минулорічній конференції їх було 636. А ще ж були лобістські групи м’ясної і молочної промисловостей. Їх у Дубаї приїхало також в рекордних кількостях.
Країни-учасниці розділилися у своїх позиціях. Були як ті, що виступали за поступову відмову, так і ті, що висловилися навіть проти згадки викопного палива у фінальному документі. Урешті, у ньому все ж прописали скорочення використання вугілля, нафти та газу, але не вказали конкретні цифри та терміни. Втім є заклик до «переходу від викопних енергоресурсів в енергетиці чесним, упорядкованим і справедливим шляхом, щоб досягти вуглецевої нейтральності до 2050 року».
«Loss and damage» фонд
Можливо, Ти пам’ятаєш, що минулого року на COP27 в Єгипті дуже багато уваги приділяли «loss and damage». Цей термін описує виплати, які повинні отримувати країни, що розвиваються, від розвинених країн для компенсації витрат, пов’язаних із кліматичними катастрофами. Якщо хочеш дізнатися про це більше, читай 99 випуск Ранкового допіо. В Єгипті домовилися, що треба виплачувати такі компенсації. В Дубаї мали би розробити механізми для виплат.
Історичним кроком стало те, що фонд компенсації збитків було погоджено на відкритті пленарного засідання першого дня саміту. Це важко здобута перемога країн, що розвиваються, яка, як вони сподівалися, свідчитиме про зобов’язання розвинених країн-забруднювачів нарешті надати фінансову підтримку. Але наразі обіцянки не відповідають потребам, оскільки втрати та збитки в країнах, що розвиваються, за оцінками однієї неурядової організації, перевищують 400 мільярдів доларів на рік. І ця цифра весь час тільки росте.
Об’єднані Арабські Емірати обіцяли внести у фонд 100 мільйонів доларів США. Німеччина — стільки ж. Італія та Франція по 108 мільйонів. США, які історично є найбільшим викидником парникових газів і цьогорічним найбільшим виробником нафти та газу, наразі пообіцяли виділити лише 17,5 мільйонів. Японія, третя за величиною економіка після США та Китаю, запропонувала 10 мільйонів. Сумарно країнам, що розвиваються, наразі пообіцяли 700 мільйонів доларів, що еквівалентно менш ніж 0,2% незворотних економічних і неекономічних втрат цих держав.
Навіщо цей СОР?
Попередні два роки, читаючи огляди на перебіг самітів, у нас виникало питання: а наскільки це взагалі ефективний формат? Чи реально, щоб він дозволяв приймати хоч якісь рішення? Цьогоріч ми поспілкувалися з Діаною Попфалуші, екоактивісткою, менеджеркою проєктів громадської організації «Плато», радницею Української кліматичної мережі, співавторкою подкасту Пояснизаеко. До речі, дуже рекомендуємо його слухати або дивитися на Youtube. Діана вже втретє брала участь у COP. Ми перехопили її під час повернення до України і розпитали, чи мають ці конференції сенс.
«Загалом цей формат потрібний, тому що дає можливість зустрітися представниками і представницями різних спільнот та сфер діяльності і познайомитися між собою. Це також можливість познайомитися як зі своїми внутрішніми гравцями, так і зі зовнішніми, які займаються тією чи іншої політикою. Дуже часто програма COP є кросс-секторальною, складається з різних сфер і підходів. Наприклад, цьогоріч в українському павільйоні було представлено багато різних тем. Звісно, екоцид, втрати і збитки, обрахунок викидів, але також освіта, муніципалітети, штучний інтелект, біорізноманіття. І люди, які раніше могли навіть не задумуватися, що між такими різними сферами є взаємозв’язок, його вловлюють. Ми, наприклад, організовували подію з організацією Truth hounds, яка займалася розслідуванням тортур на Запорізькій АЕС. Це дуже цікаве знайомство і цікава тема, яка розкривалася ще й у важливому контексті екоциду та ядерного шантажу. Я не знала раніше про подібні розслідування. Тобто навіть організовуючи спільну подію, можна відкрити для себе якусь проблему з іншого боку, познайомитися з цікавими людьми. СОР — це такий інформаційно-нетворкінговий івент».
Як і Діана, ми раніше не чули про Truth hounds, тут можна прочитати згадане розслідування про тортури на Запорізькій АЕС. Повертаючись до COP28, Діана також зазначила, що ця конференція є можливістю зацікавити журналістів та журналісток з різних країн тією чи іншою темою. Ну і, мабуть, найголовніше — переговорний процес, за результатами якого приймаються рішення, куди далі рухатиметься світ у боротьбі з наслідками кліматичної зміни та намагаючись її сповільнити.
Україна на СОР28
Хто загалом брав участь від України на події в Дубаї? «Перше, це переговорна команда — ті люди, які безпосередньо беруть участь у перемовинах і роботою над фінальними документами. Друге — офіційна делегація: високопосадовці з уряду, бізнеси, зокрема, цього року був директор ДТЕК. Третє, команда павільйону, офіційно акредитовані організатори та організаторки заходів. Також, власне, учасники й учасниці заходів і дискусійних панелей. Для нас дуже важливо, що останні два роки участь в них брали представники і представниці кримськотатарського народу як indigenous people [корінний народ — Sebto]. Далі — громадські активісти та активістки і медіа. Від медіа дуже мало зацікавленості. Цього року була лише одна журналістка Мар’яна Вербовська-Тузяк. Минулого року нікого з наших і не було навіть».
Наша співрозмовниця зазначила, що переговорна група від України на СОР28 була дуже маленькою — близько 10 людей. Цього недостатньо, аби покривати всі важливі питання переговорного процесу. Представники та представниці України зосереджувалися здебільшого на темі фінансів, але й звертали увагу на природоорієнтовані рішення, біорізноманіття та метанову угоду.
Український павільйон
Оскільки COP — це місце для того, аби знайомитися з людьми та темами, то ми попросили Діану розповісти більше про роботу Українського павільйону.
«Це вдруге український павільйон існує. Його завдання представляти Україну. Тобто це така представницька штука країни або організації чи бізнесу, щоб проводити там події. Минулого року я такого не помічала, а цьогоріч в павільйонах багато дарували всяких подарунків. Фактично це місце реклами країни, політики країни, бізнесів країни (залежно від того, хто фінансує цей павільйон, а також там це можливість проводити різні події в контексті або поза контекстом самої конференції. Павільйон працює протягом всього часу проведення конференції.
Наш павільйон мав на меті показати збитки, завдані довкіллю від війни росії проти України. Минулого року він був здизайнований у формі вирви з 16 типами ґрунтів. Цього року він був у вигляді підтопленого будинку — як наслідок підриву Каховської ГЕС. Тобто завдання ще також проінформувати тих людей, які заходять на павільйон, про те, що відбувається. У павільйоні працюють ті, хто розповідають про все, проводять екскурсії.
Але не всі павільйони такі. Деякі з них — це просто територія, де можна тусуватися. У деяких з них роздають всякі ніштяки. Наприклад, всі знають, що в австралійському павільйоні дуже смачна кава. Цього року німецький павільйон їх догнав. Також там можуть проводитися внутрішні і зовнішні зустрічі, цього року в павільйонах зробили ще переговорні кімнати.
Зокрема в українській переговорній кімнаті відбувалося багато двосторонніх зустрічей. Зокрема, там міністр захисту довкілля Стрілець підписував різні декларації».
Місія особлива: покарати за екоцид
Американське медіа Semafor у своїй спеціальній розсилці, присвяченій COP28, неодноразово звертало увагу на особливу місію України на цій конференції. Як і багато інших, наша країна в Дубаї рекламувала свої досягнення у сфері чистої енергетики, зокрема розширення вітряних електростанцій вартістю в 500 мільйонів доларів недалеко від лінії фронту. Крім цього, Україна займалася тим, що Semafor назвав безпрецедентною кампанією з притягнення росії до юридичної відповідальності за екологічні воєнні злочини.
Насправді Україна почала робити це ще минулого року на COP27 в Єгипті.
«Минулого року Україна загалом і Стрілець [міністр захисту довкілля та природних ресурсів України] зокрема приїжджали з тим, що ми маємо шість і розробляємо сьому методику оцінки збитків, завданих довкіллю внаслідок воєнних дій.
Потім в нас є Формула миру Зеленського. Там 10 пунктів, восьмий стосується довкілля і покарання за екоцид. Тому зараз фактично вся політика українських посадовців базується на цьому восьмому пункті».
Із притягненням росії до відповідальності за злочини проти довкілля є низка проблем, які, власне, навіть не стосуються того, що державу-терористку загалом важко притягнути до відповідальності. Діана розповіла про виклики, ми перекажемо Тобі, але спершу зробимо невеличке пояснення.
У 2015 в межах Рамкової конвенції ООН про зміну клімату було підписано Паризьку кліматичну угоду щодо регулювання заходів зі зменшення викидів діоксиду вуглецю з 2020 року. Ця угода, яка набрала чинності у 2016 році, передбачає, що всі держави-підписантки беруть на себе зобов’язання зі скорочення шкідливих викидів в атмосферу, незалежно від ступеня їхнього економічного розвитку. Участь кожної окремої країни в досягненні світової мети визначається нею індивідуально та має назву «національно-визначений внесок» (НВВ). Як пояснює громадська організація Екодія, це документ, у якому держава, спираючись на наявні передумови та можливості, визначає, наскільки вона готова скоротити викиди парникових газів.
Україна свій НВВ розробляла двічі, оскільки цей план має бути амбітним в питанні скорочення викидів. І перший український НВВ був недостатньо амбітним. Він навпаки передбачав збільшення викидів. Тому в 2018 оголосили про створення другого документу. Неамбітність НВВ — не винятково українська проблема. Багато країн в питанні скорочення викидів не спішать ставити високі цілі.
Як взагалі відбувається розробка такого документу? За допомогою математичних моделювань розробляють кілька сценаріїв економічного розвитку країни. І вже виходячи з них, планують, як можна досягати скорочення викидів.
НВВ передбачає також ведення щорічних звітів про викиди. І ось з цими звітами є важливий нюанс.
«У чому взагалі полягає проблема? Збитки від оборонного сектору або ж від ведення бойових дій країни не зобов’язані нікуди вносити. Це все на добровільній основі: можуть вносити, а можуть і не вносити. Більшість країн цього не робить. Чому? Тому що за кількістю викидів вуглецевих газів можна приблизно прикинути розмір оборонного сектору, тому держави воліють не подавати ці дані, щоб не розкривати стратегічну інформацію.
Інше питання — це збитки від ведення бойових дій. Хто їх має враховувати? Наприклад, США або росія ведуть бойові дії в умовній Сирії. І це викиди на території Сирії, але ж спровокували їх інші країни», — Діана Попфалуші.
Ми розуміємо, що, власне, це те, що відбувається в Україні. Через російську агресію бойові дії відбуваються на нашій території, оскільки Україна не має іншого варіанту — лише захищатися та боротися за повернення власних територій.Відповідно всі викиди від оборонного сектору — вони на українській території, але зумовлені російською агресією.
В Україні є робоча група, до якої входять, зокрема, науковці та науковиці, які працюють над тим, аби у нас підраховували викиди від мілітарного сектору, але зараховували їх на російський рахунок. Це рішення просуває і українська влада серед міжнародної спільноти.
Визнати екоцид
Окремо Діана згадувала роботу з боку України для міжнародного визнання терміну «екоцид». Цей аспект ми ще додатково попросили роз’яснити Дарʼю Росохату, юристку-аналітикиню Аналітичного центру ЮрФем, аспірантку кафедри соціального права Львівського національного університету імені І.Франка.
«Наразі єдиного визначення екоциду в усьому світі немає, оскільки навіть не всі країни світу його криміналізували. Проте можна визначити основні ознаки, які можуть характеризувати цей злочин, оскільки він є найтяжчим щодо навколишнього природного середовища. В першу чергу, це незаконні дії які, вчинені з умислом, тобто з повним усвідомленням, що такі дії можуть призвести і спричинити серйозну повномасштабну та довготривалу шкоду навколишньому природному середовищу.Саме таке визначення запропонував міжнародний юрист Філіп Сендс, який працює у сфері екологічного права вже більше 30 років і останні декілька років адвокатує питання внесення змін до Римського статуту. Він запропонував Міжнародному кримінальному суду криміналізувати екоцид і додати його як один з міжнародних кримінальних злочинів поруч з іншими.
Чому це важливо? Наразі міжнародне законодавство, зокрема Женевські конвенції, містять положення з приводу того, шкода, нанесена навколишньому природному середовищу, є неприпустимою під час ведення бойових дій. Водночас немає жодного покарання і натяку на те, що особа, яка здійснює таку шкоду, може бути притягнута до індивідуальної кримінальної відповідальності.
Зараз є можливість, аби Міжнародний кримінальний суд притягнув до відповідальності за злочин, який є подібним до екоциду. Це передбачає стаття про воєнні злочини, де одним з пунктів згадується про те, що шкода, яка була нанесена довкіллю і спричинила негативні наслідки для цивільного населення, може трактуватися як воєнний злочин. Проте якщо звернути увагу на конструкції цієї статті і цього пункту, то в них визначається, що у центрі об’єкту злочину є не довкілля, а людина.
Враховуючи це, на міжнародному рівні дуже важливо визначити, що шкода, нанесена довкіллю, також може бути окремим об’єктом злочину, і це теж може мати за собою дуже негативні наслідки для цивільного населення.
І у контексті збройної агресії росії на території України це питання набирає ще більшої актуальності. За останні два роки, враховуючи, що Філіп Сендс має українське коріння, він ще більше зацікавлений в адвокації цього питання. Юрист дуже долучений до активностей, які спрямовані на те, щоб винних з боку росії було притягнуто до кримінальної відповідальності саме за злочини екоциду, які росія вчиняє на території України», — Дар’я Росохата. Ми нагадаємо Тобі, що у Видавництві Старого Лева видали вже дві книги Філіпа Сендса.«Щурячий лаз» та «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». В останній йдеться про випускників Львівського університету Рафала Лемкіна та Герша Лаутерпахта. Вони були юристами, авторами термінів «геноцид» та «злочин проти людяності». Рекомендуємо прочитати.
Емоджі для біорізноманіття
Якщо вже у нас сьогодні весь випуск про клімат та навколишнє середовище, то й розкрутні новини будуть відповідні. Вчені закликають додавати більше біорізноманіття до емоджі. Згідно з дослідженням у журналі iScience, бібліотека емоджі занадто орієнтована на левів, котиків та ведмедиків, а рослини, гриби та мікроорганізми там недостатньо представлені. І оскільки ці потішні значки стали дуже важливою частиною життя величезної кількості людей, то більш різноманітний каталог міг би допомогти в розмовах про біорізноманіття та його збереження.
Під час аналізу поточної лінійки емоджі за допомогою веб-сайту Emojipedia дослідники і дослідниці з Міланського університету класифікували всі значки, пов’язані з природою та тваринами. Усього вони виявили 112 емоджі. З них 92 позначають тварин, 16 — рослин, а також по одній на гриби і мікроорганізми.
Цей розрив є «проблематичним», хоча біорізноманіття в емоджі, здається, зростає. Порівняно з 2015 роком кількість значків тварин зросла більш ніж удвічі.
