Штучний інтелект, соціальні мережі та невпинна цифровізація
Чи стануть нові технології загрозою для людських свобод?
Право на недоторканність приватного життя, свободу слова та вираження поглядів, захист авторських та інтелектуальних прав — ці й інші базові людські свободи опинилися під загрозою в епоху стрімкого розвитку новітніх технологій. З’являються суперечливі питання, що потребують негайного розгляду світовою спільнотою: хто контролюватиме збір та використання персональних даних користувачів? Як забезпечити справедливу конкуренцію та захист авторських прав в умовах масового застосування штучного інтелекту? Чи не позбавить прогрес людину її унікальності та людяності?
Подкаст «Макіавельки» від Sebto Media досліджує взаємозв’язок між новітніми технологіями та правами людини в сучасному світі. У цьому випуску Дарина Заржицька та Оксана Дащаківська обговорюють виклики та можливості, які несуть інноваційні розробки в галузі штучного інтелекту, генної інженерії та цифрових платформ.
Технології як рушій розширення прав людини
Історично нові технології сприяли розширенню людських свобод та прав. Поява пральної машини, наприклад, стала каталізатором фемінізму, надавши жінкам більше часу для участі в суспільному русі та відстоювання своїх прав. Технологізація виробничих процесів на заводах сприяла переходу на нормований робочий день, який дозволив значній частині працівників, що згодом стали середнім класом, усвідомити свої потреби, декларувати права та ефективніше використовувати вільний час для навчання й активного дозвілля.
Розвиток побутових технологій, таких як пристрої для швидкого приготування їжі чи кухонні комбайни, також вплинув на уявлення про розподіл домашніх обов’язків та гендерні ролі в сім’ї. Сучасні технології генеративного штучного інтелекту продовжують цю тенденцію, дозволяючи делегувати частину завдань і заощаджувати час для відпочинку та самореалізації.
«Генеративний штучний інтелект дозволяє мені більш повно користуватися своїм правом на відпочинок, тому що я деякі завдання делегую йому. Зрозуміло, що він їх не самостійно робить, я все одно включена в цей процес. Але ШІ скорочує час виконання задач з чотирьох до однієї години. І це вже велика різниця», — Дарина Заржицька
Проте технології впливають на права людини не лише безпосередньо, через звільнення часу. Самі автоматизовані технологічні процеси, наприклад, у наданні соціальних послуг, покликані підвищити якість життя та сприяти включенню раніше маргіналізованих груп до активної участі в суспільстві. Технології в цьому сенсі є способом збалансувати потреби суспільства та індивідуумів, впорядкувати ресурси для досягнення кращих результатів у реалізації прав людини.
Регуляція та баланс прав
Технології породжують і нові загрози для прав людини. Збір персональних даних соціальними мережами, використання творів без згоди авторів для навчання штучного інтелекту, ризик монополізації ринку високотехнологічних послуг — ці проблеми потребують негайного врегулювання на законодавчому рівні. Наразі Європейський Союз є першим і головним регулятором, який визначає межі застосування технологій штучного інтелекту та гарантування захисту персональних даних. Однак чи завжди нові технології розширюють простір прав людини? Багато залежить від державного устрою та цілей розробників.
Соціальні мережі є яскравим прикладом: вони спрощують комунікацію та сприяють самовираженню, але водночас збирають величезні масиви персональних даних користувачів. Це призводить до монополізації ринку технологічними гігантами, які всіляко уникають розділення своєї монополії навіть під тиском урядових регуляторів. Уряди ж часто балансують між захистом приватності громадян, національною безпекою та цензурою контенту. Навіть у країнах з розвиненим законодавством соцмережі стають осередками дезінформації та пропаганди. Тож необхідно шукати баланс між правом на приватність, свободою слова, безпекою та відкритим доступом до інформації шляхом глобального діалогу та гармонізації законодавства.
Вплив штучного інтелекту на ринок праці
Стрімкий розвиток штучного інтелекту неминуче позначиться на ринку праці. З одного боку, багато професій та видів діяльності, пов’язаних із рутинними операціями, ризикують бути повністю автоматизованими. ШІ-системи зможуть виконувати ці завдання ефективніше та дешевше, що призведе до вивільнення значної частини працівників. Проте водночас ШІ відкриває нові можливості для створення робочих місць, де ключову роль відіграватимуть унікально людські якості — творчість, критичне мислення, емоційний інтелект. На ринку праці зростатиме попит на фахівців, здатних генерувати ідеї, керувати інноваціями та взаємодіяти зі штучним інтелектом.
Вже зараз ми спостерігаємо перші ознаки цієї тенденції. Минулого літа в США відбулися масштабні страйки через загрозу заміни людей ШІ у створенні сценаріїв, а також поширення випадків, коли акторів замінюють цифровими аватарами.
Штучний інтелект та право власності
Постійний технологічний прогрес ставить під сумнів класичне право на приватну власність. Виникає питання, чи не стане це право в майбутньому джерелом зростаючої нерівності та обмежить доступ до нових можливостей.
З іншого боку, право власності на нематеріальні активи, як-от авторські права, також потребує переосмислення в епоху штучного інтелекту. ШІ навчається на чужих творах, але сам вже став творцем мистецьких витворів. Поява ШІ-художників та музикантів вже стала реальністю. Хто є автором таких робіт? Ці питання активно обговорюються в креативних індустріях і стосуються фундаментальних етичних принципів авторського права та права на інтелектуальну власність.
«Робота по захисту інтелектуального права лежить на стороні держави. На мою думку, цими послугами мають користуватися і самі люди. Відповідно, українським гравцям креативних індустрій теж треба більше дбати про те, щоб захищати і відстоювати своє авторське право, свою інтелектуальну власність», — наголошує Дарина Заржицька.
Загалом, право власності, як матеріальне, так і інтелектуальне, потребує нового підходу, адже в сучасних умовах воно стає не лише каталізатором прогресу, а й джерелом поглиблення нерівності та обмеження можливостей.
Людина чи функціонер: хто визначатиме межі?
Генна інженерія та трансгуманізм піднімають етичні питання щодо майбутнього людства. Чи залишиться людина людиною, якщо зможе змінювати та вдосконалювати своє тіло за допомогою технологій? Хто визначатиме межі дозволеного та етичного в питаннях генетичних модифікацій?
Трансгуманізм стосується розвитку людини та її прав, зосереджуючись на вдосконаленні тіла та розуму. Це породжує питання етики використання технологій, забезпечення рівного доступу та безпеки в технологічному середовищі. Водночас певні напрямки трансгуманізму і генної інженерії допомагають людям з інвалідністю жити повноцінним життям. Нам стає доступне протезування, заміна органів чи створення технологій, що, наприклад, з’єднують спинний і головний мозок.
Технології в контексті політичних режимів
Технології ніколи не існують у вакуумі — вони завжди відображають ідеологію та політичний устрій держави. Одні й ті самі технології можуть як розширювати права людини, так і обмежувати їх. Випадки використання новітніх розробок тоталітарними режимами для масового контролю та порушення основоположних свобод людини вкрай тривожні. Демократичні країни, де поважають права людини, здатні забезпечити гармонійне співіснування технологічного прогресу та людських свобод.
Баланс між інноваціями та правами людини можливий, але потребує негайного глобального діалогу, а також регулювання на національних та міжнародних рівнях. Тільки так ми зможемо максимізувати переваги технологій та мінімізувати загрози людській гідності.
Sebto рекомендує:
Для глибшкого занурення у тему SEBTO рекомендує почитати книгу «У таборах. Китайська колонія високих технологій» Даррена Байлера.
Над матеріалом працювала Валерія Ісай.
