Sebto Media

Тексти / Твої права

13.05.2024

Право на сім’ю і її майбутнє: різноманітність, виклики, трансформації

Хто вирішує, що таке «нормальна» родина? Як змінюються уявлення про сім’ю та сімейні цінності в епоху глобалізації та індивідуалізму? Що чекає на інститут сім’ї в постіндустріальному світі: розквіт чи занепад? У подкасті «Макіавельки» говоримо про кризу соціальних зв’язків, різноманітність сімейних форм та майбутнє однієї з найдавніших людських спільнот разом із Дариною Заржицькою і Оксаною Дащаківською у спецпроєкті Sebto Media.

Право на сім’ю та його регулювання

Право на сім’ю визнане на міжнародному рівні та закріплене в українському законодавстві. Воно розглядає сім’ю як базову ланку суспільства, формування якої є природним процесом. Однак уявлення про родину та її роль змінювалися впродовж історії. Арістотель, давньогрецький філософ, вбачав у сімейному формуванні функціональну одиницю держави. Платон, мислитель і один із основоположників європейської філософії,  пропонував передати частину виховної функції державним органам, що посприяло створенню дитячих садків і шкіл. Сьогодні межі між правами особи, сім’ї та держави розмиті, а тлумачення термінів на кшталт «нормальних сімейних стосунків» може відрізнятися.

Законодавство визначає сім’ю як коло осіб, які ведуть спільне господарство та взаємно пов’язані. Також існує думка, що для ведення сімейного життя не обов’язково брати шлюб, заводити дітей чи навіть мешкати на одній території. Судова практика Європейського суду з прав людини враховує контекст кожного суспільства у визначенні змісту сімейних стосунків. Відтак універсального розуміння сім’ї не існує — воно залежить від традицій, культурних і соціальних норм конкретної держави.

Право на сім’ю включає в себе кілька ключових аспектів:

• право на приватність сімейного життя, недоторканність якого має бути захищена від втручання ззовні. Водночас існує тонка грань між конфіденційністю і можливими порушеннями прав людини за зачиненими дверима;
• право на створення сім’ї та приналежність до неї регулюється законодавством щодо шлюбного віку, встановлення сімейних зв’язків, а також правового визнання різних форм сімейних союзів. Окремо постає питання права дітей, дорослих та літніх людей на сім’ю та догляд з її боку, що актуалізує потребу в регулюванні явища прийомних родин. Гостро постає проблема реалізації права на сім’ю для ЛГБТ+ спільноти — в Україні одностатеві пари позбавлені можливості офіційно зареєструвати свої стосунки, що позбавляє їх низки сімейних прав, зокрема на спадкування, відвідування партнера в лікарнях тощо. Тож забезпечення рівних прав для різних форм союзів стає одним із нагальних викликів на шляху трансформації та вдосконалення інституту сім’ї.

Різноманітність сімейних форм

Уявлення про сім’ю та сімейні стосунки далеко не однозначні — у світі існує щонайменше 11 різних визнаних видів сімей. Ці форми включають нуклеарні сім’ї (батьки та діти), матрифокальні сім’ї (з ключовою роллю матері), патріархальні сім’ї (з акцентом на роль батька), розширені сім’ї (що складаються з кількох поколінь), сім’ї без дітей та інші. 

«У сучасному світі розширені сім’ї можуть існувати не лише на основі кровних зв’язків. Їх частиною можуть ставати сусіди і близькі люди. Сім’я — це в першу чергу про близькі стосунки, взаємну відповідальність і підтримку», — Оксана Дащаківська

У цьому розмаїтті форм і моделей сім’ї є одна об’єднуюча риса — прагнення людини належати до осередку, побудованого на близьких емоційних зв’язках, матеріальній та емоційній підтримці один одного. І це природне бажання визнане на міжнародному рівні як одне з фундаментальних прав людини.

Економічні фактори та трансформація сімей

Елвін Тоффлер, відомий філософ, соціолог і футуролог стверджував, що вид сім’ї залежить від панівних економічних стосунків у суспільстві. В аграрному суспільстві розширена сім’я була економічним ресурсом і трудовою силою, адже чим більше членів родини, тим більша ймовірність справитися з господарством і вижити. Індустріалізація призвела до переходу до нуклеарних сімей, до складу яких входили лише батьки та діти. Тоффлер передбачав, що в епоху постіндустріального, інформаційного суспільства ми повернемося до розширених родин і переосмислимо поняття любові та сімейних зв’язків. Розвиток технологій та можливість дистанційної роботи спричинить потребу в тісному оточенні близьких людей, здатних всебічно підтримувати одне одного — від догляду за дітьми до емоційного комфорту.

Криза самотності та соціальні зв’язки

Сучасне суспільство переживає кризу самотності, яка проявляється не лише у зростанні кількості людей, які не формують сім’ї, але й у труднощах підтримки соціальних зв’язків. Це частково спричинено стрімким розвитком технологій та першочерговою потребою у самореалізації, що призвело до трансформації способів побудови взаємостосунків. Навіть у сімейному житті дедалі більше людей відчувають самотність та відчуженість від близьких.  

Попри кризові явища, людині властиве прагнення до соціальних зв’язків, емоційної та духовної близькості. Шлях до побудови гармонійної сім’ї пов’язаний із навичкою бути наодинці із собою, усвідомити власне «Я», стати цікавою для себе особистістю. Лише тоді стане можливим повноцінний діалог і взаємодія з іншими людьми.

Індивідуалізм та солідарність у громадах

Пандемія COVID-19 гостро висвітлила важливість солідарності та згуртованості громад. Дослідження, опубліковане в журналі Frontiers in Public Health, виявило тривожний зв’язок: чим більш індивідуалістичною була країна, тим більше вона зазнала випадків захворювання та смертності від коронавірусу. 

Індивідуалізм, звісно, не обов’язково є чимось негативним – він підкреслює цінність особистої свободи та прагнення до самореалізації. Індивідуалізм фокусується на захисті особистих та родинних інтересів. Проте за крайніх проявів він може призвести до егоїстичної зосередженості, при якій нехтуються зв’язки із ширшою громадою, солідарність і взаємодопомога.

Це змушує нас переосмислити значення громад та родинних стосунків для забезпечення добробуту та безпеки в кризових ситуаціях. Лише будуючи міцні горизонтальні зв’язки між людьми й спільнотами, можна розраховувати на вищу згуртованість і взаємну підтримку.

Виклики та трансформації сім’ї

Сучасна сім’я стикається з численними викликами та трансформаціями. Деякі експерти вважають, що сім’я переживає кризу, оскільки на перший план виходить потреба в самореалізації. Страх самотності частіше штовхає людей в обійми дисфункційних стосунків та, як наслідок, домашнього насильства. Війни та збройні конфлікти також кидають виклик інституту сім’ї, змушуючи переосмислити гендерні ролі та розподіл відповідальності між чоловіками і жінками. Водночас суспільство покладає на сім’ї вирішення складної етичної проблеми — гарантування дітям, позбавленим батьківської опіки та піклування, право на возз’єднання з рідними чи створення прийомних родин. Новою функцією сім’ї у наших реаліях стає збереження емоційної стійкості та ментального здоров’я. Адже міцні родинні зв’язки можуть гарантувати людям вищу якість життя, турботу і підтримку. Тож перспективи розвитку сучасного суспільства значною мірою залежать від того, наскільки вдало вдасться трансформувати застарілі сімейні моделі і поєднати традиційні цінності з новими реаліями.

Сім’я є динамічним інститутом, який постійно еволюціонує відповідно до суспільних змін. Різноманітність сімейних форм, трансформації економічних і соціальних умов, культурні чинники та глобальні виклики формують нове розуміння сім’ї та сімейних відносин. Кожному з нас важливо мати доступ до різноманітних досвідів та перспектив, що дозволяє переосмислювати власне ставлення родини і взаємодії всередині неї. Забезпечення права на сім’ю та захист сімейних цінностей потребують гнучкості та врахування мінливих реалій сучасного світу.

Sebto рекомендує:

Для кращого розуміння видів сімей, варіантів взаємодії та створення спільного побуту SEBTO рекомендує подивитися серіал «Викликайте акушерку».

Над матеріалом працювала Валерія Ісай.