Випуск №384
Чому Захід відстав від Китаю у сфері сонячної енергетики
____________________________________________
Чатфішинг (chatfishing) — використання ШІ-інструментів, щоб писати повідомлення у застосунках для знайомств. Джерело: dictionaryblog.cambridge.org/category/new-words.
Минулого тижня європейська програма спостереження за Землею Copernicus оприлюднила дані, які демонструють, що середні глобальні температури зараз приблизно на 1,4°C вищі, ніж у доіндустріальну епоху. Крім цього, вчені відзначають, що 2025-й став третім найспекотнішим роком за всю історію спостережень. Якщо ця тенденція потепління збережеться, то середні глобальні температури перетнуть межу в 1,5°C, яку встановлює Паризька угода, ще до кінця цього десятиліття.
Зважаючи на новини від програми Copernicus, ми вирішили, що більшу частину сьогоднішнього випуску присвятимо темі вугільної та зеленої енергетики. Частково, тому що у нас накопичився цілий пласт історій щодо цієї проблеми, а частково, мабуть, тому що ми, як і Ти, бодай у якийсь спосіб намагаємося заповнити дефіцит енергетики у нашому щоденні.
Перед тим, як розпочинати, маємо до Тебе 2 справи. По-перше, нагадаємо, що на початку грудня у нас вийшов випуск, повністю присвячений кліматичному саміту ООН, і у ньому Діана Попфалуші, голова ради Української кліматичної мережі, якраз-таки пояснювала про те, що означають ось ці самі 1,5°C від рівня доіндустріальної епохи, і чому цьогоріч на кліматичному саміті визнали, що втримати потепління на цій межі неможливо. Якщо хочеш переслухати або ж раніше у Тебе не було такої можливості, то шукай 375-й випуск «Ранкового допіо».
Друга справа стосується майбутнього випуску подкасту. Ми разом із видавництвом «Основи» готуємо для тебе на лютий сюрприз, але щоб його організувати, нам потрібна Твоя допомога. Розкажи нам, що Тебе цікавить про сферу книговидання в Україні. Ось форма, в якій Ти можеш поставити всі свої питання.
Енергетичне паливо для ШІ
У вівторок дослідницька компанія Rhodium Group опублікувала звіт, згідно з яким у Сполучених Штатах Америки у 2025-му викиди парникових газів зросли на 2,4%. Це не пов’язано із поверненням Дональда Трампа до Білого дому, але почасти пов’язано з одним зі слів минулого року. Маємо на увазі «слоп», тобто низькоякісний контент, який часто генерують за допомогою ШІ.
Власне, дослідники та дослідниці вказують на 2 основні причини такого стрибка. Перша з них полягає у тому, що попит на електроенергію у США зростав незвично стрімкими темпами, зокрема через розширення енергоємних датацентрів для штучного інтелекту. Щоб задовольнити цей попит, енергетичні компанії минулого року спалили приблизно на 13% більше вугілля, ніж у 2024-му.
Зростання попиту на електроенергію у США саме по собі є порівняно новим трендом. Упродовж більшої частини 00-х і 10-х загальне енергоспоживання там залишалося майже незмінним. Останніми ж роками на тлі буму датацентрів, підйому внутрішнього виробництва та поширення електромобілів попит почав стрімко зростати. Минулого року він зріс на 2,4%.
Але це не єдина причина зростання викидів парникових газів. Не можна відкидати і те, що зима минулого року була холоднішою, що призвело до спалювання більшої кількості природного газу та мазуту для обігріву.
А тепер ще повернемося до вже згаданого Трампа. Різке зростання парникових викидів відбулося у рік, коли він знову став президентом і відразу почав приймати рішення для скасування політики боротьби зі зміною клімату і просування викопного палива. Але це той випадок, коли це справді збіг. Як пояснюють дослідники, ефект від рішень Трампа ми побачимо пізніше, минулоріч він ще не встиг проявитися.
Чиста енергія витісняє вугільну
Тиждень виявився щедрим на дослідження, тож далі ми поговоримо про ще одне, яке провів Центр досліджень енергетики та чистого повітря CREA. Дослідники цієї неприбуткової організації, зареєстрованої у Фінляндії, виявили, що обсяг електроенергії, яку минулого року виробили вугільні станції, у Китаї знизився на 1,6%, а в Індії — на 3%. Такого одночасного скорочення виробництва вугільної електроенергії у найбільших країнах-споживачах не траплялося з 1973-го року. Що ж сталося?
В обох державах розгорнули рекордну кількість проєктів чистої енергетики. Індія у 2025-му додала 35 ГВт сонячної, 6 ГВт вітрової та 3,5 ГВт гідроенергетики.
Завдяки тому, що сектор чистої енергії розвивається у таких пришвидшених темпах, в Індії вдалося скоротити використання викопного палива, вугілля та газу, на 44% порівняно з попередніми 5 роками. І це вперше в історії країни, що розвиток відновлюваних джерел відіграв значну роль у зменшенні вугільної генерації. Але це не єдина причина. Якби не м’якша погода та уповільнення попиту, імовірно, таких показників досягнути би не вдалося.
Китай минулого року ввів у експлуатацію понад 300 ГВт сонячних та 100 ГВт вітрових потужностей. Разом це, наприклад, більш ніж у п’ять разів перевищує всі наявні генерувальні потужності Сполученого Королівства. І ми не дарма наводимо це порівняння, бо далі пропонуємо тобі поговорити про те, як Китай став світовим лідером у технологіях відновлюваної енергетики, постачаючи понад 90% сонячних панелей у світі.
Як Китай виграв гонку за сонячну енергетику
Повернімося у кінець 80-х. Тоді у Данії функціонувала компанія Bonus Energy, яка виробляла вітрові турбіни. Одного з її працівників, Генріка Стісдала, навіть називали «хрещеним батьком» вітроенергетики: настільки впливовими були його винаходи. У той період Bonus Energy саме реалізувала замовлення на 13 турбін для компанії з китайського регіону Сіньцзян. Данці підійшли до цього клієнта максимально відповідально, щоб переконати чиновників з КНР у тому, що вітроенергетика — це щось, що реально розвивати, а сама технологія, якщо вона якісна, є дуже надійною. Аби ще більше зацікавити Пекін цією ідеєю, держава Данія тоді навіть додала зі свого боку певні фінансові стимули за купівлю турбін.
А тепер перемістімося до Австралії. Плюс-мінус в той самий період, що у Данії розвивалися вітрові турбіни, професор Університету Нового Південного Вельсу в Австралії Мартін Ґрін винайшов технологію PERC, яку згодом почали активно використовувати у сонячних панелях. Цей винахід призвів до того, що до професора Ґріна почали з’їжджатися студенти зі всього світу. Зокрема з Китаю.
Так на навчання в Університет Нового Південного Вельсу приїхав Ши Чженжун. Хлопець був прийомним сином з бідної китайської родини. До Австралії його скерував Шанхайський інститут. Під керівництвом Мартіна Ґріна на початку 90-х Ши Чженжун захистив докторську дисертацію, а додому повернувся майже за 10 років, щоб на Сході Китаю заснувати компанію з виробництва сонячних панелей. Його Suntech Power згодом стала найбільшим у світі виробником сонячних панелей, а у 2005-му році — першою приватною китайською компанією, що вийшла на Нью-Йоркську фондову біржу.
Це лише 2 історії, які демонструють, як дослідження, технічні секрети та обладнання мігрували із Заходу до Китаю з 80-х до 00-х. А ще ж у цей самий час американські та європейські компанії регулярно продавали Китаю виробничі лінії або інше обладнання, ліцензували чи ділилися своїми технологіями в обмін на доступ до китайського ринку. Майкл Карр, виконавчий директор торговельної групи «Коаліція виробників сонячної енергії за Америку», у коментарі Financial Times згадує, як у 2008-му році під час екскурсії провідними виробництвами Китаю йому сказали, що всі виробничі лінії — німецькі. Так само італійський виробник полікремнію, ключового компонента сонячних панелей, «Poly Engineering» у 2008-му році передав важливі виробничі ноу-хау китайській компанії «Daqo New Energy». І це допомогло Китаю зруйнувати монополію Сполучених Штатів, Європи та Японії на постачання полікремнію. Коли Китай зумів налагодити у себе критично важливе виробництво полікремнію, це призвело до стрімкого розвитку заводів із виробництва сонячних панелей. Зрештою наприкінці 00-х галузь дійшла до надлишку виробничих потужностей.
Величезні виробничі потужності Китаю знизили вартість сонячної енергії значно більше, ніж це могли передбачити у найсміливіших прогнозах. Відтак її стрімко почали впроваджувати в усьому світі. Але у той час також значна частина американських та європейських підприємств зазнали банкрутства. Бо коли, наприклад, німецькі виробники сонячних панелей боролися з падінням цін, складнощами, щоб залучити фінансування, та китайськими конкурентами, останні не лише агресивно збивали ціни, а й пропонували покупцям відтермінування платежу на понад 100 днів.
Айке Вебер, колишній співголова Європейської ради з виробництва сонячної енергії, вважає, що європейські країни створили ринок сонячної енергі, зробили його цікавим для інвесторів, але забули розробити промислову політику. На сьогодні Китай контролює понад 80% виробництва на кожному ключовому етапі виготовлення сонячних панелей, і Financial Times констатує вже як факт, що західні країни програли Китаю битву за сонячну енергетику, хоч в останні кілька років були певні спроби якось вирівняти співвідношення сил.
Намагаючись перехопити ініціативу, Брюссель активізував торгівельні розслідування й підвищив мита, щоб сповільнити потік субсидованих китайських товарів до ЄС. Також там з усіх сил намагаються диверсифікувати ланцюги постачання, аби зменшити залежність від Китаю. Крім того, за аналогією з Китаєм розробляють стратегічні плани для стимулювання внутрішнього виробництва та інновацій.
У Сполучених Штатах адміністрація Байдена перейшла до активнішої промислової політики у сфері чистих технологій, а Дональд Трамп акцентує на створенні альтернативних джерел постачання рідкісноземельних металів.
Однак чи достатньо цього? І чи не запізно спохватилися Брюссель з Вашинґтоном? Мабуть, європейські та американські посадовці ставлять собі те саме питання і побоюються, що їхні компанії не зможуть втримати позиції в інших сферах відновлюваних технологій. Хоча європейські виробники вітрових турбін досі лідирують на ринках за межами КНР, конкуренція з боку китайських компаній і в цій сфері стає дедалі запеклішою. Але ось Міхаль Мейдан з Оксфордського інституту енергетичних досліджень переконаний, що якщо зі сонячною енергетикою вже все втрачено, то у вітроенергетиці, і навіть в автопромі надія є.
Намагаючись захистити те, що залишилося, ЄС поступово переходить до ширшої підтримки «зелених» галузей. За нинішньої президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн блок запровадив швидший доступ до фондів ЄС, спрощення регулювання та зниження витрат на енергію для підприємств. Щодо Сполучених Штатів, то там адміністрація Трампа згортає багато політик, які запровадив Джо Байден. В експертів виникають занепокоєння, що такі рішення можуть призвести до подальшого послаблення позицій США, коли Китай експортує дедалі більше чистих технологій у всьому світі.
Як Бразилія рятує тварин від спеки
Поки у нас зима, в південній півкулі літо, і в Бразилії зараз стоїть надзвичайна спека. У неділю та понеділок температура в Ріо-де-Жанейро піднялася вище 40 градусів Цельсія. Міська влада оголосила 3-й рівень небезпеки та попередила про ризики для здоров’я, пов’язані з тривалим перебуванням на свіжому повітрі.
Дуже шкода, звісно, що якийсь відсоток цієї спеки не можна передати нам. Від високих температур в Бразилії страждають не лише люди, але й тварини. Тому ягуарам, мавпам та іншим звірятам у зоопарку в Ріо-де-Жанейро роздають крижану їжу, приготовлену відповідно до потреб кожного виду. Дехто отримав заморожені фрукти, а дехто — суміші, що містили заморожену кров. Мавпам, наприклад, дісталося кавунове морозиво, а ягуарам — куряче.
Подібний підхід до харчування тварин у Бразилії практикують не вперше. За словами представників зоопарку, заморожені корми є частиною звичайного догляду за тваринами та допомагають їм більш комфортно переносити періоди сильної спеки.
