Випуск №271
«Офшорні центри» для іммігрантів, білі вечірки Дідді, вбивство лідера «ХАМАС»
Кафуне (Cafuné) — це слово з бразильської португальської мови, що описує ніжне перебирання або розчісування пальцями волосся коханої людини.
«Офшори» тепер не ті…
Доброго ранку! Ми отримали всі Твої вітання з Днем народження Sebto, дякуємо! І відразу до справи — продовжуємо про імміграцію в ЄС. Саміт у Брюсселі завершився, тож тепер можна обговорити його результати. Спершу про те, чому ця тема знову повернулася до порядку денного Європейського Союзу, попри значне зменшення нелегальної імміграції порівняно з попередніми роками, особливо якщо згадати міграційну кризу 2015-2016 років, коли до Європи прибуло майже 2 мільйони осіб, переважно це були сирійські біженці. The Guardian пояснює, що повернення до міграційної проблеми пов’язане із нещодавніми перемогами правих партій на виборах. Антиміграційні, ультраправі та національно-консервативні сили перебувають при владі в семи країнах ЄС, від Фінляндії до Італії, і підтримують уряд меншості у Швеції. Ультраправа євроскептична “Партія Свободи” перемогла на нещодавніх виборах в Австрії, а “Альтернатива для Німеччини” досягла значних успіхів на регіональних виборах. У Франції “Національне об’єднання” Марін Ле Пен тримає у своїх руках долю щойно сформованого уряду. А сам прем’єр-міністр Мішель Барньє назвав поточний рівень імміграції «часто нестерпним». Про Угорщину та Віктора Орбана Ти й без нас усе знаєш.
Власне, електоральні перемоги ультраправих та антиімміграційних партій у 2024 знову поставили акцент на темі імміграції. Це відбувається незважаючи на те, що рівень нелегальної імміграції впав не лише порівняно з кризою 2015-2016 років, але навіть якщо взяти до уваги минулорічну статистику, виявиться, що цей показник зменшився на 35%.
Крім виборчих успіхів правих політиків, занепокоєння з приводу безпеки, особливо щодо тероризму, і навантаження на системи надання притулку призвели до того, що кілька країн ЄС, зокрема Німеччина, Польща і Фінляндія, знову запровадили прикордонний контроль. Нагадаємо Тобі, що у минулому випуску ми саме розповідали про Польщу та ідею уряду Туска призупинити право на притулок через загрози з боку Білорусі. Раніше до подібних заходів вдавалася Фінляндія, закриваючи сухопутний кордон з Росією. Варшава та Гельсінкі називають “гібридною війною” те, що Мінськ і Москва допомагають людям, переважно з Африки та Близького Сходу, часто нелегально потрапити до ЄС.
У квітні Європейський Союз після майже десятирічних переговорів завершив роботу над новим «пактом про притулок та міграцію». У ньому мовиться про зміцнення зовнішніх кордонів блоку, прискорення повернення осіб, яким відмовили у наданні притулку, та більш рівномірний розподіл відповідальності за розселення іммігрантів між країнами-членами. Однак із прийняттям пакту, як Ти вже розумієш, тяганина з мігрантами не завершилася.
Минулого тижня на саміті в Брюсселі лідери та лідерки ЄС продовжили шукати нові рішення міграційної проблеми. Здається, найбільше вони зосереджувалися на так званих “офшорних центрах”. Так-так, коли тепер бачитимеш щось про офшори, то вчитайся у новину добре, бо, можливо, це не старий-добрий Кіпр і гроші на ньому, а, наприклад, Албанія, куди Італія перевозить мігрантів. До Італії ми ще повернемося трішки згодом. Зараз закінчимо із самою ідеєю “імміграційних офшорів” або ж “центрів повернення”. Ідея ж абсолютно не нова, але на саміті ЄС минулого тижня вона отримала новий імпульс. Лідери та лідерки блоку наголосили на тому, що необхідно збільшити темпи депортації тих, кому відмовили в притулку. Наразі лише одна з п’яти осіб, яким відмовили, фактично повертається до країни походження. Концепція “центрів повернення” передбачає такий процес: країни ЄС за межами блоку побудують хаби, куди звозитимуть тих іммігрантів, яким відмовили у наданні притулку. Із хабів цих осіб відправлятимуть до країн їхнього походження. Лідери та лідерки ЄС використовують дещо іншу, більш політкоректну термінологію, але ми сьогодні не маємо часу гратися у формулювання, хочемо швидко передати логіку і рухатися до вечірок Дідді.
З офшорними “центрами повернення” залишається ще багато незакритих питань. Зокрема, як вони мають працювати. Президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн визнала, що необхідно додатково визначити конкретні деталі. Наприклад, правову базу, тривалість утримання іммігрантів у цих центрах, а також те, як поводитися у випадках, коли ці люди не можуть повернутися до себе додому.
Пригадуєш, попередній уряд Сполученого Королівства планував шукачів притулку відправляти до Руанди? Ця програма була дуже суперечливою, і зрештою прем’єр-міністр Стармер прикрив її. На саміті були лідери, які згадували про цю британську ідею, називали її невдалою і зазначали, що важливо, аби ЄС зі своїми “центрами повернення” не йшов аналогічним шляхом. Про це, наприклад, говорив прем’єр-міністр Ірландії Саймон Гарріс. А Педро Санчес, прем’єр-міністр Іспанії, взагалі висловлювався проти таких “імміграційних офшорів”, називаючи їх неефективними. І ось тут пропонуємо повернутися до Італії та її перших двох центрів у Албанії.
Повернути іммігрантів до Італії
Пригадай, як у п’ятничному випуску ми розповідали про те, що Урсула фон дер Ляєн минулого року оцінювала домовленість між Італією та Албанією як креативний та інноваційний спосіб розв’язання викликів імміграції. Але, здається, не все так однозначно не лише з боку гуманності та міжнародного права, але й банальної ефективності.
Опозиційні партії та аналітики критикують міграційну угоду Італії з Албанією через високі витрати. Уряд представив офшорні центри для іммігрантів як сміливе інноваційне рішення, що полегшує навантаження на італійську інфраструктуру. А от критики звертають увагу на те, що аби перевезти першу групу з 16 мігрантів з острова Лампедуза до Албанії, з італійського бюджету витратили 250 000 євро. І, як ми розуміємо, це ті кошти, які пішли лише на паливо для військового корабля. Більше 15 000 євро на одного іммігранта.
Лідери опозиції зазначають, що витрати виходять далеко за межі транспортування. Тож постає питання, можливо, уряд міг би досягти кращих результатів, інвестуючи в альтернативні рішення, як-от поліпшення внутрішніх центрів прийому біженців або посилення співпраці з європейськими партнерами, щоб розробити більш уніфікований підхід до управління міграцією.
Окрім високих витрат, критики також ставлять під сумнів всю логіку проєкту. З початкових 16 мігрантів, відправлених до Албанії, четверо майже одразу повернулися до Італії, адже двоє з них були неповнолітніми, а двох класифікували як вразливих осіб, яких не можна було законно утримувати в офшорних центрах. Себто ці центри, що? Узагалі жодної початкової перевірки не проводили? Ну якісь базові моменти, як-от вік все-таки бажано з’ясувати ще в Італії, це ж було б логічно. Нагадаємо Тобі, що на кораблі з мігрантами, яких везли до Албанії, працювала також місія Агентства ООН у справах біженців. Скидається на те, що щось недодумали в уряді Мелоні. Тим паче, що у п’ятницю до критики опозиційних партій додалося і рішення суду.
Суд у Римі постановив, що шукачі притулку, яких утримують в міграційному центрі в Албанії, мають бути повернуті назад до Італії. Судді дійшли висновку, що 12 чоловіків, які залишилися в Албанії, не можуть бути безпечно депортовані до своїх країн, оскільки там їм загрожує насильство. Раніше ми розповідали, що ці іммігранти першопочатково приїхали з Єгипту та Бангладеш. Італійський уряд стверджував, мовляв, їх треба повернути до «безпечних» країн походження. Однак суд визначив, що, згідно з міжнародним правом, Єгипет і Бангладеш не можна класифікувати як цілком безпечні.
Судді послалися на попереднє рішення Європейського суду, в якому визначено, що країна за межами ЄС не може вважатися «безпечною», якщо вся її територія не вважається безпечною. Цей правовий прецедент тепер створює значні перешкоди не лише для планів уряду Мелоні використовувати Албанію як офшорний центр для мігрантів, але й ставить під сумнів, чи буде доцільно та реалістично для ЄС створювати подібні “центри повернення”. На сьогодні з імміграцією — все, можемо переходити до Шона “Дідді” Комбза.
Не такі вже й білі вечірки
Раніше ми роз’яснювали, що всі звинувачення, які висувають проти репера, стосуються його вечірок, які називалися “Freak Offs”. Білі вечірки — це інше. Теж епатажно і малопристойно, але раніше їх не пов’язували з насильством та сексуальною експлуатацією. Нові позови і ці забави висвітлюють під іншим ракурсом.
Нещодавно до суду Південного округу Нью-Йорка анонімно подали позов, в якому стверджують, що під час білої вечірки до Дня праці у 1998 16-річний підліток зазнав сексуального насильства з боку Комбза. Це було барбекю у маєтку репера на березі моря в Іст-Гемптоні, що у штаті Нью-Йорк. Близько 200 гостей були на гулянні. Усі, звісно, в білому. Що там робив підліток? Він тоді прагнув прорватися до музичної індустрії. Відвідування такого ексклюзивного заходу здавалося шансом налагодити зв’язки і розпочати кар’єру.
Анонімний позивач, якого за традицією у медіа називають Джон Доу, стверджує, що на тій вечірці 1998 року він зіштовхнувся з Комбзом, і той зацікавився його музичними амбіціями. У ході розмови хлопець і Дідді перейшли до відокремленого місця біля пересувних туалетів. Там Комбз, як стверджує позивач, примусив його до неналежної поведінки, назвавши це «обрядом посвячення» в музичну індустрію. Після цього Дідді сказав юнаку, що його люди з ним сконтактують, але нічого так і не відбулося.
І це ще не все. Ще була Адрія Інгліш. У минулому, як її називає Washington Post, артистка для дорослих, вона працювала на кількох білих вечірках Комбза. У липні Адрія також подала судовий позов, стверджуючи, що її на цих заходах накачували алкоголем та наркотиками, заохочуючи до сексуального флірту з гостями. За словами жінки, на одній з вечірок їй наказали носити чорну сукню, щоб сигналізувати про готовність до сексуальних контактів. Вона також стверджує, що кімнати в будинках Діддді у Іст-Гемптоні та Маямі були з надлишком оснащені прихованими камерами.
Інший анонімний обвинувач, який працював охоронцем на одній з білих вечірок у 2006 році, стверджує, що Комбз накачав його наркотиками і піддав сексуальному насильству.
Речник репера заперечує усі ці звинувачення. Сам Комбз перебуває за ґратами у Брукліні без права внесення застави. Наразі проти нього подали 19 позовів зі звинуваченнями у сексуальному насильстві.
Мангеттенський суддя призначив дату розгляду справи Дідді на 5 травня.
Близький Схід: головні новини
Близький Схід. Важко нам у “Ранковому допіо” висвітлювати цей регіон, оскільки там щодня щось відбувається, тож дуже ймовірно, що поки випуск дійде до Твоїх вух, щось із нього вже стане застарілою інформацією. Сьогодні спробуємо зробити невеличку вижимку з головного, що сталося у другій половині минулого тижня.
У четвер Армія оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) та ізраїльська Служба спільної безпеки (ШАБАК) підтвердили вбивство Ях’ї Сінвара — лідера «Хамасу». Офіційні представники угруповання визнали смерть лідера у п’ятницю.
Ях’я Сінвар був центральною фігурою в організації нападу на Ізраїль у жовтні 2023 року. Йому був 61 рік, і він був відомий своєю дисциплінованістю, потаємністю та жорстокою тактикою. Провівши роки в ізраїльських в’язницях, Сінвар опанував іврит і ретельно вивчив свого ворога. Ці знання він використовував для планування стратегічних атак. Під час ув’язнення у нього виявили важку форму раку мозку. Він пережив хворобу після лікування у Тель-Авіві.
Associated Press пишуть про те, що Сінвар тримав Газу у залізних руках, придушуючи інакомислення і керуючи в диктаторському стилі, а паралельно вів непрямі переговори з Ізраїлем. Він прагнув домогтися звільнення палестинських в’язнів, подібно до того, як його самого звільнили в 2011 році в межах угоди з обміну полоненими. Лідерство Сінвара також сприяло зближенню “Хамасу” з Іраном, формуванню альянсів з Хезболлою та іншими регіональними державами.
В Ізраїлі Сінвара порівнювали з ІДІЛом і за жорстоку ліквідацію палестинців, підозрюваних у співпраці з Ізраїлем, називали «М’ясником з Хан-Юніса». Хан-Юніс — це місто на півдні Сектора Гази. Ях’я Сінвар там народився у таборі біженців.
Ізраїльська влада заявила, що переслідувала лідера “Хамасу” впродовж року. Він, за твердженням ізаїльтян, ховався «за спинами цивільного населення Гази, як на землі, так і під землею в тунелях».
Протягом останніх тижнів операції ЦАХАЛу та ШАБАКу на півдні Гази обмежили пересування Сінвара та «призвели до його ліквідації» в середу. За словами чиновника, обізнаного із ситуацією, ліквідували Сінвара випадково. Підрозділ ізраїльських солдатів у Рафаху намагався підірвати ракету, що не розірвалася, і зіштовхнувся з групою із чотирьох озброєних чоловіків. Солдати помітили ще п’ятого чоловіка, який з вікна кидав гранату, і обстріляли його. Потім обстріляли будівлю. Чоловік ще залишався живим, і тоді ізраїльський снайпер вистрілив у нього. Коли вранці в четвер інше відділення прийшло перевірити, чи він ще живий, солдати виявили мертве тіло Сінвара.
Ізраїльтяни опублікували кадри з дрона, на яких видно пораненого лідера “Хамасу”. Його остаточно ідентифікували на основі стоматологічних записів і збігу відбитків пальців. Біньямін Нетаньягу заявив, що вбивство Сінвара стало «початком кінця» війни в Секторі Гази.
Резиденцію самого Нетаньягу у суботу атакували безпілотниками. Всього 3 дрони запустили з Лівану. Один врізався у будинок політика в місті Кесарія, два інші перехопили. Прем’єр-міністра та його дружини Сари тоді не було вдома, тож ніхто не постраждав. Іран стверджує, що за нападом стоїть “Хезболла”. Про це повідомило іранське державне інформаційне агентство. З боку “Хезболли” жодних коментарів щодо цього нападу не надходило.
На вихідних Ізраїль продовжував завдавати повітряних ударів по північній частині Гази та Лівану. У неділю вранці ЦАХАЛ заявив, що за минулу добу завдав ударів по 175 об’єктах “Хамасу” та “Хезболли”. За даними Цивільної оборони Гази, щонайменше 73 людини загинули під час авіаудару Ізраїлю по групі будинків у північному прикордонному місті Бейт-Лахія. Збройні сили Ізраїлю заявили, що цифри, надані офіційними особами Гази, не збігаються з їхніми початковими оцінками точних ударів по цілях ХАМАСу.
Ізраїльські сили також оточили та обстріляли дві лікарні на півночі Гази. Їхні представники стверджують, що отримали вказівки обмежити шкоду цивільному населенню, тож намагаються ідентифікувати та націлюватися на бійців ХАМАС.
Бої також тривали в Лівані. Ізраїльські винищувачі завдавали ударів по об’єктах “Хезболли”, включно з тими, що, за словами ЦАХАЛу, були складами боєприпасів, схованими в цивільних будівлях.
Обережно, кактус!
Ну і остання історія перед “стіками” — про заборону кактусів. Її впровадив мер німецького містечка Плеттенберг, що неподалік Дюссельдорфа. Ні, вдома колючі вазонки можна вирощувати, але в муніципальних будівлях — ратуша, школи, дитячі садочки — тепер жодних кактусів. Таке дещо незвичне рішення прийняли після того, як дорослий мешканець містечка поранився об кактус у школі і потребував медичної допомоги. Мерія підкреслює, що цей чоловік отримав травму руки, наскільки серйозну — не розкривають, але подібний інцидент може призвести до серйозніших наслідків, особливо для дітей. А як Ти вживаєшся з кактусами?
