Випуск №358
Державний візит Трампа до UK: проблеми Стармера та «тихий тріумф» Чарльза ІІІ
___________________________________________________________
Bed rotting — навмисне проведення цілого дня в ліжку без продуктивної діяльності. Це може включати сон, перегляд серіалів, ігри чи інші пасивні заняття. Вважається формою відпочинку й «самодопомоги», що дозволяє зняти стрес і відновити сили. У помірних кількостях може мати позитивний ефект для фізичного та психічного здоров’я, але регулярний чи неконтрольований «bed rotting» може свідчити про проблеми з ментальним здоров’ям (депресію, тривожність) і спричиняти негативні наслідки для організму — порушення сну, біль у м’язах та суглобах, збільшення ваги.
Другий державний візит Трампа до Великої Британії
Заварюй міцний чай, можеш додати молока, бери тости з маслом і готуйся слухати дуже британський випуск «Ранкового допіо». Минулого тижня Дональд Трамп здійснив свій другий державний візит до Сполученого Королівства, і ми не могли пройти повз цієї події. Доброго ранку, солодашко! Якщо чесно, то спершу ми таки вирішили пройти повз, а потім почитали різних оглядачів та оглядачок, усвідомили, що все насправді цікавіше, ніж нам здалося на перший погляд.
Тіна Бравн, британська журналістка, одна з найвідоміших медіа-менеджерок кінця 20 – початку 21 століття, авторка бестселерів про британську королівську родину опублікувала на New York Times прекрасну колонку «Тихий тріумф короля Чарльза ІІІ». Вона звертає увагу на зміну контексту порівняно з першим державним візитом Дональда до Лондона у 2019-му. Тоді королівська родина сприймала американського президента як політичний феномен, кумедне відхиленням від норми, для якого потрібно розіграти ефектне дійство. Назовні ця гра проявилася під час фотосесії з подружжям Трампів через підморгування Камілли своєму охоронцю. Цей момент тоді миттєво став вірусним.
Тло для візиту минулого тижня було зовсім іншим. Тепер жодного легковажного ставлення. Трамп більше не здається сміховинним, тепер ним не варто легковажити. Він — уособлення глобальної агресивної сили, чиї ідеї швидко ширяться. Наче на підтвердження цього напередодні візиту президента США у Лондоні десятки тисяч ультраправих протестувальників вийшли на вулиці. В одному з попередніх випусків ми згадували про це у «стіках». Зокрема про звернення Ілона Маска, і до нього ми ще повернемося сьогодні. Але зараз продовжимо про обставини візиту Трампа до Сполученого Королівства. Не можемо оминути тут становище уряду Кейра Стармера. Про це насправді вже давно варто би було розповісти, але якось завжди знаходяться новини, на нашу думку, пріоритетніші. А зараз ми цьому питанню приділимо трішки уваги, після чого повернемося до гостин Трампа.
Рейтинги Стармера стрімко падають
У Стармера все складно, чи то пак все слабко. Схвалення діяльності прем’єр-міністра є одним з найнижчих як вдома, так і за кордоном. Його рейтинг прихильності опустився до 22 пунктів. Лише одному європейському лідеру вдалося отримати ще менше підтримки вдома. І це, солодашко, Макрон. The Guardian пише, що таке зниження популярності прем’єр-міністра є безпрецедентним для сучасної британської політики. Жодна правляча партія з 80-х не зазнавала схожого падіння рейтингу за перший рік свого перебування при владі. За перші 11 місяців лейбористи порівняно з минулорічними виборами втратили 14 пунктів.
А красується нагорі рейтингів із 30% підтримки правопопулістська партія Найджела Фараджа Reform UK. Уряд Стармера нещодавно спробував частково повернути позиції через низку жорстких рішень щодо імміграції та надання притулку, призупинивши політику возз’єднання сімей. Але проблема не лише з партією Фараджа, адже підтримка Стармера впала на користь як правих, так і лівих партій. 26% виборців, які підтримали лейбористів минулого року, тепер відходять до лівих або центристських партій.
Таку втрату популярності пояснюють поєднанням особистих скандалів, невдалого менеджменту чутливих реформ і відсутності оптимістичного бачення, яке могло б виправдати непопулярні кроки.
Стармер отримував подарунки і квитки від донорів на понад 100 тисяч фунтів стерлінгів. Це викликало підозри, особливо зважаючи на те, що сам прем’єр-міністр раніше критикував Бориса Джонсона за подібне. Невдала реакція на критику, зокрема виправдання та суперечливі заяви колег, лише погіршили ситуацію.
Щодо невдалої комунікації, то тут можна відзначити рішення щодо зимових виплат на опалення для пенсіонерів. Раніше таку допомогу отримували всі літні люди, а тепер тільки ті, хто реально не може собі дозволити платити за тепло. Це рішення Стармера було економічно обґрунтованим, але політично дуже чутливим. Політик оголосив про нього ізольовано, без ширшого пакету реформ, і це породило у публічному просторі чимало негативу. І взагалі стиль Стармера називають занадто песимістичним. І медіа, і навіть самі лейбористи критикують прем’єр-міністра за те, що він не демонструє позитивного бачення майбутнього. Це перетворює на непопулярні навіть ті рішення, які могли б бути зрозумілими та прийнятними. Свій «кредит довіри», який має чи не кожен новий лідер, він втратив через скандали і слабку комунікацію. Як наслідок, кожне наступне рішення Стармера сприймають більш критично.
До цієї невеселої картинки додався ще скандал із послом Сполученого Королівства у Сполучених Штатах. Виявилося, що Мендельсон у листуванні 2008-го року захищав Епштейна після його першого вироку за сексуальні злочини проти неповнолітніх, називав фінансиста другом і радив боротися за дострокове звільнення. Ці листи оприлюднили лише тепер, що продемонструвало набагато більші масштаби дружби цих двох впливових чоловіків, ніж про це думали раніше. Стармер ухвалив рішення відправити Мендельсона у відставку. Щоправда не відразу. Взагалі прем’єр-міністра спершу критикували за те, що він призначив Мендельсона на посаду посла попри те, що його зв’язки з Епштейном не були таємницею ні для кого. Коли ж зміст листування вийшов назовні, Стармер спершу захищав Мендельсона, а потім був змушений різко змінити позицію. Опоненти через це назвали прем’єр-міністра нерішучим.
Observer зауважує: спершу візит Трампа британці розглядали як шанс для лейбористського уряду налагодити діалог із президентом щодо торгівлі, інвестицій і війни в Україні. Але після скандалу із відставкою Мендельсона додалося хвилювань ще й із цього приводу. Мовляв, якщо Трампа запитають про Епштейна, і він різко відреагує, це може звести нанівець намагання Лондона зміцнити «особливі відносини» з Вашинґтоном.
Якщо Ти сьогодні вперше слухаєш «Ранкове допіо», то про всяк випадок ми додамо, що «особливі відносини» — це неформальний термін, який часто використовують, щоб описати політичні, культурні, дипломатичні, військові та історичні відносини між США та Сполученим Королівством, а також між їхніми лідерами та лідерками. Уперше його використав у одній з промов Вінстон Черчилль у 1946-му році.
А тепер повернімося до того, що британці робили, щоб таки зміцнити ті самі «особливі відносини» з Вашинґтоном.
Це був грандіозний прийом. Парад, зустріч з королем та королевою, державний банкет, архів Черчилля, приватний ланч із прем’єр-міністром. Усе, щоб домогтися лояльності Дональда. Та попри патос офіційних осіб, увесь візит отримав чималу порцію критики. Зокрема через те, що багато хто вважав, що не варто аж так стелитися перед більш ніж контроверсійним президентом США. Мер Лондона Садік Хан звинуватив Трампа у поширенні авторитарних ідей, використанні армії проти цивільних та дискримінації меншин. Він підкреслив, що особливі відносини між двома країнами мають включати чесність, навіть якщо це означає критикувати американського лідера.
Френсіс Фрай, колумністка The Guardian, написала гостру і критичну колонку, в якій відзначила, що часом у неї складається враження, ніби, цитуємо, «»ми всі статисти у гіршій версії «Реального кохання», де ліберальний мрійник Г’ю Ґрант насправді не протистоїть лиходію-президенту США«».
У Віндзорі, де в середу приймали Трампів, на акції протесту із плакатами «Trump out» і «Trump not welcome here» було 70 протестувальників, які пройшли маршем до замку. А на стіни замку спроєктували фото Трампа поруч із Джеффрі Епштейном і принцом Ендрю. Пізніше поліція повідомила про арешт чотирьох людей у зв’язку з цим інцидентом.
І, до речі, про Віндзорський замок. Тіна Бравн пише, що він має тихішу, урочистішу та більш історичну атмосферу, ніж показна розкіш Букінгемського палацу. На її думку, Віндзор багато в чому є більш доречним місцем для прийому Трампа, адже це не лише королівська резиденція, а й фортеця, яку в 11 столітті звів Вільгельм І Завойовник для відбиття нападників. Там американський президент проходив повз суворі експонати середньовічних піків, списи для вибивання очей та смертоносні алебарди із загрозливо націленими вістрями.
У Віндзорі Трампів зустріли принц і принцеса Вельські, а згодом офіційно вітали король і королева. Вони здійснили урочисту каретну процесію. Президент Дональд Трамп і король Чарльз III разом сиділи в головній кареті. У наступній — перша леді Меланія Трамп та королева Камілла. Далі — принц Вільям та принцеса Кейт. За ними (в інших каретах) їхали американські високопосадовці. Королівські салюти пролунали у Віндзорі та Лондонському Тавері. Трамп також інспектував почесну варту разом із Чарльзом III.
Усі дійства у межах візиту дуже ретельно охороняли. До заходів безпеки залучили рекордну кількість правоохоронців та спецслужб.
У Віндзорі вдень американська делегація із членами королівської родини мали приватний обід та відвідини каплиці Св. Георгія, де Трамп поклав вінок на могилу королеви Єлизавети II. Потім гості дивилися скорочене через погодні умови авіашоу «Red Arrows». Увечері відбувся державний банкет на 160 гостей. Серед запрошених були такі публічні особистості: медіамагнат Руперт Мердок, Тім Кук з Apple, Сем Альтман з OpenAI. BBC пише, що атмосфера вечора поєднувала середньовічний антураж зі сценами з «Гаррі Поттера». Гостей посадили за довжелезним 47-метровим столом. Кожен і кожна мали по п’ять келихів і бездоганно розставлені прибори.
Секрет та кава за донат
А скільки всього одиниць посуду виставили на цей розкішний стіл, ми розповімо за донат від 10 гривень на «Вагон знань», спільний збір Військової школи «Боривітер» та Благодійного фонду Сергія Притули. Лінк на нашу банку тут https://send.monobank.ua/jar/5cBd6m7J4z. Фундація змін подвоїть кожен Твій донат на неї, а Escobar Coffee Roasters пропонує призи за внески від 100 гривень. Ми розіграємо пуровер та ексклюзивні мікролоти кави. Дуже вигідна, просто найкраща, угода.
Віндзорський прийом і дипломатія
Зі страв на віндзорському прийомі подавали гемпширську панна-котту з крес-салатом, пармезановим печивом та салатом з перепелиних яєць, балотин (це щось схоже до рулета) з органічної курки з Норфолку, загорнутої в кабачки з чебрецем та пікантним соусом. А на десерт — ванільний бомбе (французький десерт «крижана бомба») з малиновим сорбетом та сливами «Вікторія» усередині. Меню, традиційно для державних бенкетів, було надруковане французькою мовою.
До всього додавалися добірні вина та символічні напої: портвейн урожаю 1945-го року (на честь того, що Трамп під час першого терміну був 45-м президентом США) і коньяк 1912-го року, а це, солодашко, рік народження його бабусі.
Дональд як почесний гість сидів між королем Чарльзом III та Кетрін, принцесою Вельською. Навпроти — Меланія Трамп із королевою Каміллою та принцом Вільямом. Король Чарльз ІІІ виступив із семихвилинною промовою, яку, подейкують, переписували і редагували кілька разів, щоб, з одного боку, підкреслити особливі відносини двох країн; а з іншого боку, порушити важливі теми. Окрім США та Сполученого Королівства, монарх згадував також Україну. Далі — цитата: «Сьогодні, коли тиранія знову загрожує Європі, ми і наші союзники разом підтримуємо Україну, щоб стримати агресію та забезпечити мир». Кінець цитати.
У четвер вранці Дональд Трамп попрощався з королем Чарльзом III та королевою і вирушив до Чекерс, заміської резиденції прем’єр-міністра у Бакінгемширі, де його зустріли Кейр і Вікторія Стармери та почесна варта. Разом вони відвідали архіви Вінстона Черчилля, а потім провели приватну зустріч.
На прийомі з бізнес-лідерами та канцлеркою Рейчел Рівз Трамп і Стармер підписали Угоду про технологічне процвітання, яка, за словами прем’єр-міністра, відкриває шлях для багатомільярдних інвестицій «по обидва боки Атлантики». Він також заявив про залучення 150 мільярдів фунтів американських інвестицій. Це дозволить створити понад 7500 робочих місць. Після цього Трамп і Стармер провели спільну пресконференцію, на якій не було нічого цікавого. Президент не підтримав ідею британців визнати палестинську державність, але зробив це без різких випадів. У питанні відставки Пітера Мендельсона з посади посла він взагалі промовчав. Лідери також говорили про Газу й Україну, але залишилися при своїх позиціях. І опісля Трамп розпочав подорож додому. Меланію взяв із собою.
Перша леді, до речі, залишалася у Віндзорі довше. Вона відвідала Королівську бібліотеку та знамениту Лялькову домівку королеви Марії. Це найбільший й найдетальніший у світі ляльковий будинок. Створений у 1920-х для королеви Марії, дружини короля Георга V, він у мініатюрі демонструє тогочасне життя британської аристократії.
Пізніше Меланія Трамп також зустрілася з головним скаутом Сполученого Королівства Двейном Філдсом та принцесою Вельською. Колумніст The Guardian Саймон Дженкінс написав про те, що державний візит Дональда Трампа продемонстрував британську здатність «творити минуле» — паради, бенкети, золоті карети й королівський етикет, — і що це було радше шоу м’якої сили та туристичний атракціон, ніж реальна політика. Усе звелося до флірту з традиціями, поки країні важко впоратися з проблемами сучасності. Прем’єр-міністр втрачає ключових союзників через скандали з «минулого» і змушений постійно робити перестановки в уряді, а парламент лишається заручником архаїчних традицій і слабких реформ. На думку колумніста, Королівство постійно «копирсається» у старих історіях, і це створює ілюзію руху, але блокує майбутнє.
Сара Сміт, репортерка відділу Північної Америки BBC, вважає, що державний візит зміг підкреслити особливі відносини між двома країнами, але реально він не вплинув на позиції Трампа. Трамп залишився при своєму щодо Гази, України й Палестини, а його радниця відверто визнала, що візит не змінить політику США. Сміт також зауважує, що зустріч із королівською родиною справила на американського президента значно сильніше враження, ніж візит у резиденцію прем’єр-міністра. Це було очікувано, адже відомо, що Трамп давно захоплюється Віндзорами.
Тіна Бравн пригадує, що впродовж багатьох років критики сумнівалися, чи емоційний і впертий Чарльз зможе коли-небудь досягти тієї королівської аури, якою сім десятиліть володіла його мати, і називає перші роки його правління тихим тріумфом. Ба більше, Бравн вважає, що, можливо, він є останнім з британських монархів, хто здатен випромінювати глобальну вагу.
У неї є цікаве спостереження, яке полягає у тому, що як спадкоємець престолу Чарльз займався на той час непопулярними темами, — зміна клімату, багаторічна кампанія проти пестицидів і харчових барвників, збереження ремесел. І коли він став королем, такі інтереси виявилися неймовірно узгодженими із сучасними суспільними запитами. Тож це одна з причин, чому Чарльзу ІІІ справді вдається відігравати свою особливу дипломатичну роль.
Саме йому вдалося пом’якшити частину болючих емоцій від Брекзиту, тоді він виступив німецькою перед Бундестагом і звернувся французькою до Сенату Франції. Він швидко зібрався і поїхав на відкриття нового складу канадського парламенту, щоб дати зрозуміти Вашинґтону недоречність насмішок про Канаду як 51-ий штат. Пригадай, як після тієї самої ганебної зустрічі Трампа та Зеленського у Білому домі король запросив Президента України на чай до свого приватного будинку. Тіна Бравн вважає, що це був жест людяності, на який Єлизавета ІІ, з її суворим дотриманням дипломатичних протоколів, ніколи б не зважилася. У добу соцмереж, коли маска монархії вже неможлива чи небажана, Чарльз переосмислює поведінку монарха.
А цей помпезний державний візит Трампа і віндзорський прийом, з-поміж іншого, ймовірно, був покликаний підсилити актуальність монархії і продемонструвати, що Чарльз ІІІ може бути вправним дипломатом, а не лише виконувати відведену йому церемоніальну роль.
Рукописи Масарика після 20 років очікування
У Чехії в п’ятницю у прямому етері за участі президента Петра Павела відкрили конверт від Томаша Ґарріґа Масарика, засновника і першого президента незалежної Чехословаччини.
Звідки взагалі взявся цей конверт? Його зберігав Антонін Швегла, колишній секретар Яна Масарика, сина президента й міністра закордонних справ. Імовірно, Масарик-молодший робив нотатки за батьком і залишив їх на 5-ти аркушах двома мовами — чеською та англійською. Двомовність пояснюють тим, що дружина Томаша Масарика, мама Яна, Шарлотта Гарріґ була американкою. До речі, її прізвище Томаш Масарик взяв собі також.
Ян Масарик раптово і за нез’ясованих обставин помер у 1948-му, невдовзі після приходу до влади комуністів. Через роки після його смерті Антонін Швегла зумів безпечно вивезти документи політика за кордон, і там вони й зберігалися до кінця комуністичного правління.
У 2005-му році чоловік передав запечатаний пакет до Національного архіву з умовою не розкривати його 20 років. Це була воля онуків Масарика, які померли в середині 90-х. У білому конверті лежав ще один, жовтий, а у ньому — ті самі 5 рукописних сторінок, які, ймовірно, Ян Масарик записав зі слів батька. Перший перегляд показав, що почерк і папери мають вигляд справжніх.
Спершу припускали, що записи датуються 1937-м роком, коли здоров’я Масарика почало стрімко погіршуватися. Та історикиня Дагмара Гайкова вважає, що більш імовірною є інша дата — літо 1934-го, коли президент пережив перший інсульт, після чого його стан різко ускладнився. У 1935-му він пішов у відставку.
У нотатках мовиться про те, що Масарик вважав, що йому залишилося недовго, але смерті не боявся. Він також висловив кілька критичних зауважень щодо чехів, німецької меншини та словацького націоналістичного політика і священника Андрея Глінки. Загалом ці тези збігаються із тогочасними висловлюваннями Томаша Масарика. Тепер фахівці ґрунтовно вивчать документи.
Здається, відкриття конверта у прямому етері було великою подією для чеського суспільства. Associated Press пише, що всі хотіли дізнатися, що у конверті. Якщо Ти мешкаєш у Чехії, то розкажи у коментарях, наскільки сильним був ажіотаж.
