Випуск №291
Відставка Трюдо, житлова криза у Канаді, «шосе динозаврів»
___________________________________________________________
Реванш колисок (La Revanche des berceaux) — фраза, яку вперше використав монреальський єзуїтом Луї Лаландом у 1918 році, щоб описати високу народжуваність французьких канадців. Вираз характеризує те, що, хоча англо-канадці в 19 столітті домінували, висока народжуваність франко-канадців дозволила їм залишатися політично сильними в Квебеку, а також підтримувати свою демографічну вагу в Канаді загалом. Це дозволяло чинити опір культурній асиміляції в англо-канадську культуру. Джерело: Oxford Reference.
Guess who’s back, солодашко?
Привіт! Давно не чулися. Бракувало Тобі нас? Здається, Джастін Трюдо та Дональд Трамп тільки й чекали на повернення «Ранкового допіо», щоб перший міг зробити заяву про відставку, а другий зазіхнути на Гренландію і не лише. Це буде черговий неспокійний рік.
Сьогоднішній випуск ми майже повністю присвячуємо Канаді. Відставка прем’єр-міністра була очікуваною. В останньому минулорічному випуску ми саме розповідали, що це лише питання часу. Громадська підтримка Трюдо дедалі слабшала. Зараз він має лише 22 відсотки рейтингу схвалення. І це найнижчий показник за весь час його врядування.
Джастінові, як і багатьом іншим західним лідерам, довелося зіштовхнутися з післяпандемійним невдоволенням виборців через високі ціни та інфляцію. Окрім кризи вартості життя, у Канаді також загострилася житлова криза, що загалом є типовою тенденцією для численної кількості країн. Трішки зупинимося на цій проблемі, а тоді повернемося до відставки Трюдо.
Житлова криза в Канаді
У серпні на The Conversation вийшов матеріал про причини житлової кризи у Канаді. Виявляється, тамтешнє суспільство не має цілісного розуміння, як саме вона проявляється. Загальний наратив зосереджується на кризі доступності житла, яку пояснюють або надмірним попитом з боку іммігрантів та іноземних покупців, або відсутністю пропозиції. Канадський ринок житла є одним із найбільш недоступних за ціною. З 2000 до 2021 року ціни на житло зросли більш ніж на 355%, тоді як середній номінальний дохід зріс лише на 113%. І це не перша житлова криза для Канади.
Історик Джон Бачер у своїй книзі про еволюцію канадської житлової політики пише, що на початку 1900-х років канадцям треба було вирішувати, чи готові вони «прийняти житло, яке було переповненим, погано обслуговувалося або взагалі не відповідало мінімальним будівельним нормам і санітарним стандартам».
У наш час ця ситуація лише поглибилася. Різноманітні житлові проблеми зачепили людей з усіх верств суспільства. Орендна плата зростає і вдвічі перевищує рівень інфляції. Людей виселяють або ж вони вимушені переїздити до інших місцевостей, що часто означає починати життя спочатку. Зростає кількість бездомних людей. Серед них непропорційно високо представлені вразливі групи — корінне населення, темношкірі люди, особи з інвалідністю.
З житлом у приватній власності також все доволі нестабільно. У понад третині канадських домогосподарств — житло в іпотеці. Дві третини з них мають проблеми з тим, щоб виконувати свої фінансові зобов’язання.
Ці проблеми випливають з політики 1980-х, спрямованої на реструктуризацію житлової системи, культивування культури домоволодіння та домінування ринку, як пояснюють це Юшу Чжу та Ханан Алі — дослідниці, які вивчають урбаністику та публічну політику в Університеті Саймона Фрейзера, авторки статті на The Conversation.
Якщо у 60-70-х Канада мала потужну систему житлового забезпечення, то в 1993 федеральний уряд припинив фінансування програм соціального житла. Це було зумовлено двома переконаннями: що приватний ринок є найефективнішим способом забезпечення житлом і що старі будинки ставатимуть більш доступними, оскільки паралельно буде споруджуватися нове житло. Фактично ж старі будинки часто дорожчають через витрати на реконструкцію та обслуговування, а доступність житла більше залежить від вартості землі, ніж від вартості нерухомості.
Що ж до першого переконання, то повне відсторонення держави від житлової сфери призвело до того, що соціальне житло перетворилося на ізольований та маргіналізований сектор. Він становить близько 4 відсотків від загального житлового фонду. У соціальному житлі здебільшого мешкають люди зі складними життєвими проблемами. Концентрація бідності та вразливості в цьому секторі ще більше посилює стигматизацію довкола нього.
Наприкінці 90-х Канадська іпотечна та житлова корпорація, яка до того займалася будівництвом житла, перейшла до страхування іпотечних кредитів. Так доступ до іпотечних кредитів розширився, попит на них зріс, як і спекуляції з нерухомістю. Житло стало більше інструментом для створення активів, ніж базовою потребою чи соціальним благом. Федеральні субсидії ще більше заохочували купівлю житла. У період з 1991 до 2011 частка власників житла зросла з 63% до 69%. У цей час середні ціни на житло зросли на 142%, тоді як доходи населення — лише на 7%. Заборгованість домогосподарств стрімко зросла, і у період з 2002 до 2017 співвідношення боргу до доходу збільшилося зі 109% до 173%. З того часу частка власності на житло почала падати. У тому ж таки 2017 Національна житлова стратегія федерального уряду зосередилася на збільшенні пропозиції житла, наданні допомоги з орендною платою та зменшенні бездомності. У 2019 федеральним законодавством визначили, що доступ до належного житла є правом людини, а минулого року затвердили Житловий план Канади. У ньому вперше визначили права орендарів та гарантували їхні права на житло.
Упродовж останніх років у таких провінціях, як-от: Британська Колумбія, Манітоба, Онтаріо, Нью-Брансвік та Нова Шотландія кожну п’яту житлову нерухомість використовують як інвестиції, а не як основне місце проживання. Тут ідеться про те, що найчастіше житло купують, щоб здавати його у короткострокову оренду. А це призводить до напруження на ринку довгострокової оренди.
А тепер додай до цього економічний тиск через пандемію COVID-19, зростання вартості будівництва, старіння робочої сили та зростання кількості населення. Житлова криза загострюється, і це лише посилює суспільне невдоволення. І тут саме час повернутися до відставки Джастіна Трюдо.
Фатальна відставка Фріланд
На фоні інфляції, криз вартості життя та доступного житла наприкінці року ключові люди з уряду Трюдо пішли з його кабінету, що наблизило відставку прем’єр-міністра. І найбільший фокус тут на пані Христі Фріланд, бо саме її відхід став чи не найбільшою спонукою до відставки Трюдо.
Христя Фріланд — канадка українського походження, письменниця, журналістка, політикиня. Вона була близькою соратницею Трюдо ще з його першого прем’єрського терміну. У 2015 Фріланд призначили міністеркою міжнародної торгівлі. Далі вона обіймала такі посади: міністерка закордонних справ, міністерка міжурядових справ і остання — міністерка фінансів та заступниця прем’єр-міністра. Washington Post пише, що політикиня відповідала за таку кількість важливих справ, що отримала прізвисько «міністерка всього».
Пані Христя у відставку пішла гучно. Вона заявила, що Трюдо звільнив її з посади міністерки фінансів і запропонував нову роль у кабміні, що політикиня сприйняла як пониження і подала у відставку. Також вона зазначила, що Трюдо був недостатньо підготовленим до повернення Трампа у Білий дім. Ну що ж, не можемо уникнути нагоди поговорити про Дональда, оскільки, він вочевидь поп’є крові ще і Трюдо, і його наступнику чи наступниці, і тим, хто формуватимуть уряд після цьогорічних виборів до канадського парламенту.
Як ж без Дональда?
Washington Post пише, що багато канадських економістів і колишніх урядовців вважають Дональда Трампа екзистенційною загрозою для своєї країни. Тут має бути той самий мем зі зйомок «Страстей Христових». Гібсон у ролі канадських експертів, які вважають Трампа екзистенційною загрозою, закривавлений Ісус у терновому вінку— це українці.
Дональд грозиться, що вже у перший день свого президентства запровадить 25-ти відсоткові тарифи на канадські товари, якщо Канада не обмежить, як він це називає, «нашестя» наркотиків і мігрантів. Не знаємо, що під цим має на увазі Трамп, але офіційні дані свідчать про те, що за останній рік лише 1,5 відсотка мігрантів, яких затримували митниця та прикордонна служба США, і 0,2 відсотка фентанілу, який вилучили на американських сухопутних кордонах, походили з Канади. Так, це й справді «нашестя»!
Ми припускаємо, що якщо для таких ультиматумів немає жодних причин, то що? Дональд просто хоче накласти тарифи на канадські товари? Якщо це дійсно станеться, то економіка Канади може зазнати сильного удару, настільки сильного, що зможе призвести аж до рецесії.
І ось Трамп готується до інавгурації, погрожує тарифами, у Канаді своя політична нестабільність, і Трюдо зосереджується саме на внутрішніх проблемах. Ну йому ж треба якось ловити і стабілізувати свій рейтинг! Звідси і гостра ремарка Христі Фріланд, що Джастін не готується до повернення Трампа до влади, бо скидається на те, що цим фактором нехтувати не варто. Про всяк випадок.
Протистояння між Трюдо та Трампом було знаковим і для перших термінів обох політиків. У 2016 американець розірвав угоду про вільну торгівлю в Північній Америці та ввів мита на канадську сталь і алюміній. Канада відповіла власними митами.«Я дуже чітко дав зрозуміти президенту, що це не те, що нам подобається робити, але це те, що ми обов’язково зробимо, тому що канадці ввічливі, розсудливі, але ми не дамо собою помикати», — говорив тоді з посмішкою Джастін.
На початку цього тижня Дональд Трамп спілкувався з журналістами і сказав, що хоче використати економічну силу, щоб перетворити північного сусіда на 51 американський штат. Трюдо у відповідь затвітив, що Канада у жодному разі не стане частиною Сполучених Штатів. Без Ілона Маска тут, як розумієш, обійтися не могло. «Дівчинко, ти більше не губернатор Канади, тому неважливо, що ти говориш». Це настільки стид і срам, що немає що коментувати. І взагалі-то цей, як Дональд з Ілоном кажуть «губернатор Канади», прем’єр-міністром залишатиметься ще десь аж до березня. Поговорімо про те, що ж чекатиме Канаду найближчим часом.
Можливо, скоро вибори
Коли Джастін Трюдо оголосив у понеділок про свою відставку, то «перезавантаження», і що сам він не є найкращою людиною для того, щоб вести країну до нових виборів. Парламентські вибори, згідно з розкладом, мали би відбутися у жовтні. Але можуть статися і достроково.
Трюдо залишатиметься премʼєр-міністром Канади, поки не оберуть нового лідера чи нову лідерку Ліберальної партії. Для цього проведуть загальнонаціональний конкурс. Процес уже розпочали, зазвичай триває він декілька місяців. Наразі вимальовується такий план: спочатку, до 24 березня, мають обрати голову Ліберальної партії. Саме тоді до роботи має повернутися парламент, тож зможе затвердити нового прем’єр-міністра чи нову прем’єр-міністерку.
Власне, Vox.com називає фавориткою на цю посаду Христю Фріланд. The Guardian також ставить політикиню на перше місце у боротьбі за лідерство у Ліберальній партії. Інші претенденти: Домінік Леблан, який мав декілька посад у кабінеті Трюдо, міністерка транспорту Аніта Ананд, колишній глава Банку Канади Марк Карні, якого Трюдо хотів призначити замість Фріланд, міністр інновацій Франсуа-Філіп Шампань, Крісті Кларк — колишня прем’єр-міністерка Британської Колумбії та міністерка закордонних справ Мелані Жолі, її New York Times у своєю матеріалі називають «головною перетенденткою на заміну Трюдо».
Кого б не обрали керувати Ліберальною партією, ця людина, по-перше, матиме справу з усіма внутрішніми проблемами та новим президентом США; по-друге, може не надовго затриматися у прем’єрському кабінеті. У Канаді сформовано уряд меншості, себто він не має абсолютної підтримки у парламенті і залежний від опозиційних партій. Деякі політики вже заявляють, що коли почнеться нова сесія парламенту, вони планують повалити уряд. Це призведе до проведення дострокових виборів.
У рейтингах зараз лідирують консерватори. Ліберали відстають від них більш ніж на 20 пунктів, і хто б не прийшов замість Трюдо, скоротити відрив навіть до жовтня буде важко.
Щодо консерваторів, то їхній лідер — П’єр Полієв. Харизматичний політик і популіст. Він звинувачує уряд в економічних проблемах країни та висуває прості гасла: скасувати вуглецевий податок, будувати житло, зупинити злочинність.
Зазвичай, коли у наших партнерів мають відбутися вибори, ми пильно спостерігаємо за тим, як зі зміною влади може змінитися політика щодо України. Канада є партнером, але за майже три роки повномасштабного вторгнення їхня підтримка була настільки бляклою і кволою, що якось аж нема жодних переживань стосовно зміни влади.
Що цікаво, так це те, що у червні CBC писали про опитування, згідно з яким чверть канадського населення вважає, що їхня країна надає Україні надто багато підтримки. Рушійною силою такого результату є консервативні виборці, найбільш пристрасні з них.
П’єр Полієв, лідер консерваторів, улітку так коментував зусилля уряду Трюдо з допомоги Україні: «Прем’єр-міністр великий балакун і не вельми активний виконавець, коли йдеться про Україну. Він зробив оголошення про сотні мільйонів доларів різного обладнання, яке насправді ніколи не поставляли». Тоді ж Полієв обіцяв надати Україні десятки тисяч надлишкових ракет класу «повітря-земля», які планували утилізувати, і продавати нам канадський природний газ для зміцнення вразливої енергетичної системи. Водночас, коли минулого року парламент ухвалював нову угоду про вільну торгівлю з Україною, консерватори проголосували проти. Мотивували це пунктом про податок на викиди вуглекислого газу. Себто йшлося більше про розбіжності у поглядах на внутрішню політику. На офіційному сайті Консервативної партії є окремий розділ «Підтримка України». Там вони пишуть, що підтримувати Україну — це здоровий глузд, і канадські консерватори завжди це робитимуть.
Сліди твоїх гігантських лапок
В англійському Оксфордширі в кар’єрі вчені виявили «шосе динозаврів» з 200 слідів, яким 166 мільйонів років. Вони належать щонайменше п’яти динозаврам двох видів — травоїдному цетиозавру та м’ясоїдному мегалозавру. Ці сліди є найбільш значущою такою знахідкою за останні десятиліття. До того ж науковці фіксують, що відбитки від динозаврів двох видів накладаються одне на одного. Тож тепер постає питання: чи співіснували динозаври, чи просто ділили спільний шлях.
Територія, де знайшли сліди динозаврів, раніше була тропічною мулистою заплавою, тож достатня кількість вологи дозволила відбиткам зберегтися мало не в ідеальній формі. Після того, як їх знайшли, вчені використали передові методи візуалізації — створили 3D-моделі, щоб вивчити рух і поведінку стародавніх гігантів. І мегалозавр, і цетиозавр, схоже, ходили зі швидкістю, схожою на швидкість ходьби людини. На одній з доріжок вдалося зафіксувати свідчення спотикання. Здавалося б, що це такий дрібний факт, але з нього науковці можуть вибудувати цілу історію перебування динозаврів на території сучасного Сполученого Королівства.
Сьогодні ми будемо переходити до останніх коротких новин, а у понеділок розберемося з Панамою, Гренландією та імперськими амбіціями Трампа.
