Bad Bunny: все, що потрібно знати перед Super Bowl Halftime Show
____________________________________________
FOBO (fear of becoming obsolete) — тривожне відчуття, що ти можеш втратити роботу, бо твої професійні обов’язки здатен виконувати штучний інтелект.
Феномен Bad Bunny
Уяви: Ти перший зі своєї родини отримуєш вищу освіту, стаєш істориком, обираєш для себе науковий шлях, вивчаєш рідний край, видаєш книги, викладаєш студентам. Ти працюєш у конкурентному американському академічному середовищі і, вочевидь, щоб тримати там позиції, працюєш понадміру. І ось нарешті випадає можливість поїхати у відпустку разом із сім’єю. Ви летите у Португалію. Ти залишаєш свій робочий ноутбук удома, бо треба дотримуватися обіцянки: жодної роботи на відпочинку. Аж раптом Тобі надходить повідомлення в Instagram, після якого не думати про роботу вже не вийде. Бо пишуть Тобі від імені національної гордості рідного краю з проханням допомогти. Уявляєш? А Джореллу Мелендесу-Бадільйо уявляти не треба. Він — пуерториканець, дослідник історії Пуерто-Рико, який отримав це доленосне повідомлення від команди Bad Bunny. Сьогодні ми розберемося із його феноменом.
Чому ми говоритимемо про Bad Bunny саме зараз? Минулої неділі він отримав «Ґреммі» за альбом року. Це вперше у цій категорії обрали повністю іспанськомовний альбом. Він також забрав статуетку в категоріях «Найкращий música urbana альбом» і «Найкращий світовий музичний перформанс».
Як пише Калефа Саннех для New Yorker, Bad Bunny сьогодні, можливо, є найпопулярнішим іспанськомовним співаком усіх часів. Стильна та непередбачувана зірка, у якої немає попередників, і зі сучасників до нього також ніхто не наближається. Можливо, Bad Bunny сьогодні — найважливіший музикант та людина, на яку вказуватимуть майбутні покоління, коли говоритимуть про те, як звучали 20-ті роки 21-го століття.
Його альбом 2022-го року «Un Verano sin Ti» є найпопулярнішим в історії Spotify. А «DeBÍ TiRAR MáS FOTOS», який він випустив минулого січня, серед усіх чоловічих альбомів найшвидше набрав мільярд прослуховувань за всю історію існування платформи. Ну Ти розумієш, ми просто мусимо про нього поговорити.
У неділю відбудеться Супербовл, фінальна гра сезону в професійному американському футболі. Неофіційне національне свято, яке серед американців є набагато популярнішим, ніж більшість офіційних. Коли у жовтні НФЛ оголосила, що на матчі виступлять Bad Bunny та «Green Day», цей анонс не залишив байдужим Дональда Трампа. Далі цитата: «Я проти них. Я вважаю, що це жахливий вибір, який лише сіє ненависть. Жахливо». Кінець цитати.
Останніми роками гурт «Green Day» під час живих виступів змінюють текст свого гіта «American Idiot», і замість «Я не є частиною порядку денного реднеків» вокаліст Біллі Джо Армстронг виконує «Я не є частиною порядку денного MAGA».
Прокоментував запрошення цих артистів на Супербовл не лише Дональд Трамп, який загалом активно слідкує за новинами попкультури. Міністерка внутрішньої безпеки США Крісті Ноем заявила, знову ж таки ще у жовтні, що на події буде дуже багато агентів ІСЕ. Цитуємо: «Ми будемо всюди. Люди не повинні приходити на Супербовл, якщо вони не законослухняні американці, які люблять цю країну». Вочевидь така заява продиктована припущенням, що фігура Bad Bunny привабить до Супербовлу чимало латиноамериканців, і як це заведено сьогодні в адміністрації Трампа, їх мало не апріорі сприймають за нелегальних мігрантів.
Сам Bad Bunny, звісно, свідомий такого ставлення. Якщо Тобі траплялися якісь фрагменти церемонії «Ґреммі», то, ймовірно, Ти знаєш, що музикант, отримуючи одну зі своїх нагород, сказав зі сцени: «ІСЕ out». Власне, деякі оглядачі давніше почали додавати до його характеристик «анти-ІСЕ». Через занепокоєння, що ця служба може влаштувати рейди біля його концертів, Bad Bunny не включив Сполучені Штати до свого туру на 2025-2026 роки.
Повертаючись до Супербовлу, скажемо, що і спікер Палати представників Майк Джонсон не змовчав з приводу запрошення Bad Bunny, назвавши таке рішення організаторів божевіллям. І Ти не повіриш, але у цій історії знайшлося місце навіть для покійного Чарлі Кірка. Після нього ж нам залишилася не лише його неповторна дружина, але й ціла організація — Turning Point USA. І ось ця організація заявила, що під час перерви на Супербовлі вони організують контрпрограму, яка буде називатися «The All American Halftime Show». І цей захід вони присвятять «Вірі, родині та свободі». Спершу деталей про те, хто ж виступатиме на такій події, не було. Бо, мабуть, не було ще кому виступати. Але тепер усе відомо. І ні, це буде не Еріка Кірк.
Конкуренцію Bad Bunny з боку Turning Point USA має скласти Кід Рок. Він відомий тим, що виступав на заходах Дональда Трампа. До нього доєднаються кантрі-виконавці, як-от: Брентлі Гілберт, Геббі Барретт та Лі Брайс. «Ми плануємо зіграти чудові пісні для людей, які люблять Америку», — так свій майбутній виступ відкоментував Кід Рок. Альтернативний Halftime Show транслюватимуть на різних акавнтах Turning Point USA у соціальних мережах.
Чому ж вони всі аж настільки закипають від того, що Bad Bunny виступатиме на Супербовлі? А погляньмо, як сам музикант позиціонує цю подію. Для нього це тріумф латиноамериканського, зокрема пуерториканського, представництва. І ось це дуже дратує маґівців. А нам, здається, час поговорити про творчість Bad Bunny.
Як відзначають різні оглядачі, з кожним новим альбомом Bad Bunny входить у нову фазу своєї кар’єри. У нього були альбоми про емоції, літо і карибський попнастрій; були роздуми про славу та статус. Зараз він подорослішав. І у своєму останньому альбомі «DeBÍ TiRAR MáS FOToS» музикант розмірковує про плин часу, пам’ять і про Пуерто-Рико. З кожним новим альбомом Bad Bunny стає водночас і глобальнішим, і більш локальним. Про його музику загалом і про його останній альбом ми поговоримо далі у випуску, а зараз сфокусуймося на мові.
Він співає іспанською. І в Америці Трампа це вже саме по собі є стейтментом, що дратує маґівців. Дозволь нагадати, що минулого березня Дональд Трамп видав виконавчий указ, яким проголосив англійську офіційною мовою Сполучених Штатів. Організація Чарлі Кірка, готуючи альтернативний Halftime Show, проводила серед своїх прихильників опитування, кого ж би вони хотіли бачити на події. І перший варіант був: «Хто завгодно, але щоб репертуар був англомовний».
Є чимало відомих латиноамериканських виконавців та виконавиць, які стали популярними задовго до Bad Bunny, але їм вдавалося ставати мейнстримними, коли вони адаптовувалися під англомовну авдиторію, співаючи англійською або використовуючи «junk Spanish», спрощену та стереотипну іспанську з окремих слів і кліше. Bad Bunny ж навпаки підкреслює свою пуерториканську ідентичність. У своїх піснях він постійно звертається до локальних культурних кодів: згадує місцевих знаменитостей, маловідомі місця острова, а також ностальгійні деталі свого дитинства у містечку Вега-Баха. Це зокрема стало можливим завдяки тому, що з появою соціальних мереж та стримінгових платформ змінилися механізми здобуття популярності.
Коли свої кар’єри будували, наприклад, Рікі Мартін та Шакіра, артистам потрібно було потрапити на радіо, телебачення, на полиці магазинів і загалом пролізти у ворота індустрії, де домінує англійська. Сьогодні ж важливою є накопичувальна сила кліків, лайків та шерів. Сам Bad Bunny неодноразово наголошував, що ніколи не планував змінювати свою культурну ідентичність заради міжнародного успіху.
І як сказав під час однієї з церемоній нагородження, він завжди вірив, що може стати світовою зіркою, не змінюючи свої культуру, сленґ і мову.
Іспанська — одна з найпоширеніших мов у світі. Лише у США іспанськомовна аудиторія налічує 44 мільйони людей. А стримінгові платформи показали, що глобальний музичний ринок давно перестав бути виключно англомовним. Зрештою, можемо повернутися до Супербовлу. Чому вони запросили Bad Bunny, адже реакція адміністрації Трампа та маґівців була передбачуваною? Це явно не ідеологічне рішення. На виборах 2024-го року власники команд НФЛ задонатили республіканцям 23 мільйони доларів, і майже в 10 разів менше демократам. Серед них багато MAGA-олігархів. Але НФЛ активно намагається розширити свою міжнародну авдиторію і конкурувати за увагу глядачів на глобальному ринку спорту. І тут дуже ефективним рішенням може бути виступ найпопулярнішого іспансьомовного музиканта. Це вихід і на іспанськомовну авдиторію у США, і на глядачів у країнах Латинської Америки.
Ще трішки більше про мову Bad Bunny. Здавалося б, у такій мультинаціональній країні, як США, з такою великою латиноамериканською спільнотою, не має бути проблем з тим, що музикант співає іспанською. Але навіть до другого терміну Трампа, коли Bad Bunny виступав на «Ґреммі» 2023-го року, CBS під час трансляції пустили субтитри «SPEAKING NON-ENGLISH; SINGING IN NON-ENGLISH» («Розмовляє не англійською; співає не англійською»). Потім телемережа пояснила, що це у них стандартна заглушка для лайв-субтитрів. Але багатьох латиноамериканців зачепило, що іспанську, одну з найпоширеніших мов у Сполучених Штатах, затитрували як «не англійську». Ця ситуація підкреслила спільне для латиноамериканців та інших меншин відчуття: що би вони не робили чи якого успіху би не досягали, вони залишаються незбагненними для американського мейнстриму. Зрештою фраза «Non-English» стала мемом і жестом гордості. Мовляв, він говорить своєю мовою, не підлаштовуючись під вас.
Уже коли стало відомо, що Bad Bunny виступатиме на Супербовлі, він саме вів один із випусків SNL. Удруге, між іншим. І у своєму монолозі музикант в якийсь момент перейшов на іспанську, а тоді знову повернувся до англійської і сказав: «Якщо ви не зрозуміли, що я сказав, у вас є 4 місяці, щоб вивчити іспанську». У коментарях під його музичними відео можна наштовхнутися на коментарі на кшталт: «Якщо не знаєте іспанську, не переживайте, ми знаємо, але також не все розуміємо з того, що він співає».
Як пояснює Ярімар Бонілла, антропологиня, директорка Центру пуерториканських студій Centro при Гантерському коледжі та професорка Аспірантського центру Міського університету Нью-Йорка, Bad Bunny співає карибською іспанською, для якої характерні проковтнуті приголосні, спангліш (перемішування іспанської з англійською), неологізми й настільки насичений місцевий жаргон, що ця мова майже межує з креольською. Це не іспанська Королівської академії Іспанії і не «відшліфована», стандартизована іспанська, яку можна почути на іспанськомовному телебаченні у США. Карибську іспанську часто вважають «неправильною» або «занадто грубою». Її історично знецінювали, а пуерториканцям довго нав’язували англійську як «правильну» і престижну. Когось нагадує, чи не так?
Мабуть, зараз дуже вдалий момент, щоб трішечки поговорити про історію та сучасний статус Пуерто-Рико, бо це дуже важливо, щоб продовжити розмову про творчість Bad Bunny, особливо його останній альбом. Насправді про Пуерто-Рико вже мовилося у «Ранковому допіо». Так, чого тільки не було в цьому подкасті! Але це було ще у далекому 275-му випуску, у розпал президентської виборчої кампанії у США, коли тема пуерториканців різко оживилася в інформаційному просторі, оскільки на мітингу Трампа у Медисон Сквер Гарден у Нью-Йорку комік Тоні Гінчкліфф назвав Пуерто-Рико «сміттєвим островом на плаву». Цитуємо: «Багато чого відбувається. Я не знаю, чи знаєте ви про це, але зараз посеред океану буквально плаває острів зі сміття. Здається, він називається Пуерто-Рико». Кінець цитати. Так ось, після цього ми розбиралися, як так сталося, що мільйони пуерториканців вимушені сплачувати податки до федерального бюджету, але не мають права голосу на президентських виборах? Зараз нагадаємо, а також додамо ще деякої нової інформації про політику американізації архіпелагу.
Вирушаємо у 1898-й рік. Тоді Іспанія та США офіційно оголосили про початок війни. Сполучені Штати перемогли, тож Іспанія відмовилася від Пуерто-Рико на їхню користь. Після цього Вашинґтон створює військовий уряд та запроваджує політику американізації, щоб навчити молодих пуерториканців американських звичаїв та ідеалів, а також сформувати в них лояльність до інтересів та філософії США.
До того Іспанія використовувала мову як спосіб асимілювати колонію, і Сполучені Штати пішли тим самим шляхом. Уже за якихось 4 роки американського управління англійська стала мовою навчання на всіх рівнях освіти. І саме тому в цей період на роботу масово наймали американських учителів.
У 1912-му році пуерториканці засновують Асоціацію вчителів Пуерто-Рико. Це була форма опору насильницькому використанню мови для просування американської ідеології. Головною метою асоціації було відновлення іспанської як мови навчання. І з часом пуерториканцям це вдалося. Це стало можливо, зокрема, завдяки тому, що після 1947-го року Конґрес дозволив пуерториканцям обирати собі губернатора. Луїс Муньос Марін, представник Народно-демократичної партії, яка виступала за пуерториканський націоналізм, переміг на перших виборах.
З 1949-го іспанська мова залишається основною мовою навчання в державних школах, а англійська продовжує бути обов’язковим предметом. Натомість приватні школи пропонують двомовні навчальні програми, при цьому більшість із них пропагує навчання лише англійською. Наразі англійська та іспанська є двома офіційними мовами Пуерто-Рико.
А яким є статус самого острова? У США є 50 штатів, округ Колумбія і території. Що таке території? Це регіони в підпорядкуванні американської влади, але вони не входять до складу жодного з 50 штатів чи округу Колумбія. Територій у США є 5: Пуерто-Рико, Гуам, Американські Віргінські острови, Американське Самоа та Північні Маріанські острови. І кожна з них має свої особливості. Наприклад, уродженці Американського Самоа не отримують громадянства США автоматично із народженням. Щодо пуерториканців, то вони є громадянами Сполучених Штатів, але їхнє політичне представництво обмежується одним представником в Палаті представників без права голосу. Пуерториканці можуть голосувати на президентських праймериз, коли визначається, хто від партій буде кандидатом чи кандидаткою, але не можуть брати участі у загальних виборах. І чому ж? Бо пригадай їхню кляту виборчу систему або ж, як часто пишуть, «колегія виборників — унікальна особливість американської демократії».
Систему для виборів президента США розробляли так, щоб розподілити голоси вибірників між штатами. Цей принцип зафіксували у конституції. Згодом, через поправку, місця у Колегії вибірників надали й округу Колумбія, а ось території США досі залишаються осторонь. І для Пуерто-Рико їхнє майбутнє — це все ще питання.
У листопаді 2024-го на острові відбувся референдум, на якому його мешканці мали змогу обрати з трьох варіантів. Пуерто-Рико має стати американським штатом, проголосити незалежність або стати вільною асоціацією відповідно до міжнародного права. Останнє — це статус, за якого колишня колонія досягає окремого суверенітету і незалежності, укладаючи при цьому угоду про розподіл влади з більшою країною. Угоду можна відкликати. Більшість пуерториканців проголосувала за те, щоб острів став штатом, але цей референдум не мав обов’язкової сили, оскільки лише американський Конґрес має повноваження зробити вибір пуерториканців реальністю.
Ми вже згадували, що Пуерто-Рико має представника у Палаті представників, але той не має права голосу? Зазначимо це ще раз: лише Конґрес має право вирішувати долю острова, але мешканці острова не мають там політичного представництва. Як пише Time: «Якщо відкинути евфемізми, Пуерто-Рико є колонією Сполучених Штатів».
Пуерто-Рико не може стати штатом, якщо Конґрес не визнає цього. Воно не може стати незалежним, якщо Конґрес не погодиться на це. Воно не може укласти угоду про вільну асоціацію, якщо Конґрес не надасть на це свій дозвіл. Щоб Пуерто-Рико перестало бути колонією, Конґрес так чи інак повинен зробити свою частину роботи.
Ще коли острів був колонією Іспанії, місцеві політичні лідери дискутували про те, чи повинен він стати рівноправною провінцією Іспанії, чи натомість досягти автономії. Були також і ті, хто виступали за незалежність. Їх, щоправда, було небагато. З початком американського врядування над островом пуерториканські політичні лідери об’єдналися навколо мети отримати статус штату. У ньому вони бачили втілення ідеї автономії, якої раніше прагнули від Іспанії. Прагнення стати штатом у пуерториканців виникло не на порожньому місці. З кінця 18-го століття кожна територія, анексована США, ставала на шлях здобуття штатства. Але у випадку із Пуерто-Рико таких намірів Вашинґтон не підтримав. Острову спершу відмовили навіть у можливості отримати статус громадянства для мешканців. І якщо ми знову повернемося до сучасних справ, Супербовлу і Bad Bunny, то інколи з риторики лідерів та прихильників MAGA складається враження, що вони не знають, що пуерториканцям більш ніж 100 років тому таки надали статус громадян, тому що за громадян їх вони не вважають.
20 століття розпочалося низкою рішень Верховного суду. Серією так званих «Острівних справ». Ними суд підтвердив, що Пуерто-Рико, Філіппіни та Гуам, над якими американці отримали суверенітет після перемоги у війні над Іспанією, відрізняються від інших територій США. Вони «належать» Сполученим Штатам, але не є їхньою «частиною». Пуерто-Рико, Філіппіни і Гуам назвали «іноземними для Сполучених Штатів у внутрішньому сенсі», що б це не означало. Ці судові рішення призвели до розбіжностей серед пуерториканських політиків. Знову утворилися такі ж фракції, як під час іспанського правління.
Конґрес поступово збільшував самоврядування острова, але не надавав йому постійного неколоніального статусу. У 1917-му пуерториканці отримали громадянство США, а у 50-х Конґрес дозволив Пуерто-Рико прийняти власну конституцію, надавши йому офіційну назву — «Співдружність Пуерто-Рико». Острів так і залишився територією США, без федерального представництва, але з підпорядкуванням і зобов’язаннями. У 2015-му році федеральна влада США створила фінансову наглядову раду, яка має великий вплив на економічні рішення у Пуерто-Рико. Чи обирають склад цієї ради пуерториканці? Як Ти вже, мабуть, розумієш, ні.
За останні 50 років пуерториканці 7 разів голосували на референдумах щодо статусу острова.
На референдумі 2024-го року менше 12% проголосували за те, щоб Пуерто-Рико проголосило незалежність. Але саме цю ідею підтримує Bad Bunny.
Що ми слухаємо у лютому?
Зараз ми поговоримо про творчість та образ Bad Bunny, але спершу анонсуємо подкаст, який ми слухаємо в лютому у межах нашого «Слухацького клубу». Це «Fela Kuti: Fear No Man», який дуже часто називають одним з кращих англомовних подкастів 2025-го року. Він розповідає історію Фели Куті, одного з найвпливовіших музикантів 20-го століття, про якого глобально мало хто знає. Журналіст Джад Абумрад аналізує, як Куті створив афробіт, популярний західноафриканський музичний жанр, а також те, як він використовував музику, щоб розповідати історії та захищати свою країну та свій народ. Як каже сам журналіст: «Він продукував музику, під яку було так добре танцювати. Та і зараз вона запалює будь-яку вечірку. Але він також структурував свою музику так, щоб люди під час танцю відчували моменти пробудження». Кінець цитати.
Коли вмикаєш цей подкаст, то вже з перших хвилин розумієш, чому його називають одним із кращих за минулий рік. І ще! Ти також відразу відчуваєш, чому Джад Абумрад каже, що під афробіт дуже добре танцювати. Тож після «Ранкового допіо» вмикай «Fela Kuti: Fear No Man» і доєднуйся до нашої спільноти, щоб щомісяця разом обговорювати подкасти.
Як звучить Bad Bunny
А тепер повертаємося до чоловіка, під чию музику також дуже добре танцювати. Як і про що співає Bad Bunny? Спершу розберемося з тим, що таке música urbana. Цей термін ми сьогодні вже згадували, коли говорили про те, в яких номінаціях переміг Bad Bunny на «Ґреммі» цьогоріч.
Música urbana — це парасольковий термін для позначення іспанськомовних музичних жанрів. Вони походять здебільшого з марґіналізованих районів Латинської Америки та охоплюють реггетон, латиноамериканський треп, дембоу та фанк-каріоку. З 2017-го року musica urbana глобально домінує у мейнстримі. Згадай, як з усіх усюд лунало «Despacito». Це було літо 2017-го.
Але, як пояснює Billboard, цей прорив готувався десятиліттями. Усе почалося ще у 80-х, коли пуерториканські музиканти DJ Negro і Vico C популяризували реп іспанською. Вони, власне, і заклали основу того, що пізніше назвуть música urbana. На початку 90-х DJ Negro у Сан-Хуані, столиці Пуерто-Рико, відкриває культовий клуб The Noise, який фактично стає лабораторією майбутнього реггетону. У цей час мікстейпи з молодими артистами швидко поширюються серед пуерториканської молоді. На записах, наприклад, був Daddy Yankee, якого ти можеш чути в тому ж таки «Despacito». Або інший його гіт — «Gasolina».
Наприкінці 90-х і на початку 00-х реггетон стає масовим, а Daddy Yankee зі своїм альбомом «Barrio Fino» перетворює жанр на комерційний феномен і виводить його на американський ринок.
У середині 00-х з’являється новий напрям — латиноамериканський треп, коли De La Ghetto та Arcángel починають поєднувати реггетон із південним американським гіп-гопом.
У 2010-х відбувається глобальне переродження реггетону у Колумбії. Тоді продюсери з Медельїна створюють більш радіоформатне звучання. «Despacito» стає символом цього етапу.
Bad Bunny починав свою кар’єру у 2016-му як частина хвилі латиноамериканського трепу. Його ранні треки змістово були типовими для цієї сцени: багато відвертості, емоцій, історії про романтичні драми, нічне життя і соціальну реальність молоді. Але він вирізнявся вже із самого початку. По-перше, замість агресивного репу він часто використовував меланхолійний, майже розмовний вокал. І тому коли слухаєш його композиції, відразу думаєш: «Ооо, він такий свій, такий хороший». Його стиль із самого початку був гібридним. Він поєднував реггетон із попом, електронікою, роком, інді-музикою і навіть емо-естетикою. І, ймовірно, саме ця відкритість до жанрових експериментів стала одним з факторів, що дозволив йому вийти за межі традиційної латиноамериканської сцени. Водночас, як ми з тобою вже сьогодні про це говорили, його музика завжди залишалася глибоко вкоріненою в карибську культуру.
Також неможливо змовчати, що хоч змістово музикант працював з типовими темами, але все ж були свої певні особливості. На початку свого злету латиноамериканський треп асоціювався з сексом і насильством. Bad Bunny черпав натхнення як з латиноамериканського трепу, так і з реггетону, але обрав більший фокус на власних емоціях, переживаннях, сумнівах та внутрішніх конфліктах, що переважало зовнішні атрибути. Так, наприклад, у пісні «Soy Peor» він співає, що купить пістолет лише для того, щоб убити Купідона і у такий спосіб помститися за своє розбите серце.
Ще одна важлива риса його творчості — поступова еволюція образу. На ранньому етапі він працював у традиційній естетиці urbano-сцени, для якої характерні гіпермаскулінність, демонстрація сили, статусу і сексуального домінування. Але з часом Bad Bunny почав змінювати уявлення про ґендер і маскулінність у латиноамериканській музиці. Він експериментував із зовнішнім виглядом, сценічними образами та темами у своїй музиці, часто виступаючи проти мачизму й стереотипів, характерних для реггетону. Bad Bunny кидає виклик сексизму, гомофобії та мізогінії. Він з’являвся на сцені та в кліпах із нафарбованими нігтями, носив прикраси, які традиційно вважалися «жіночими», одягав сукню, щоб у такий спосіб підтримати жінок і виступити проти ґендерно зумовленого насильства. При цьому його стиль — це не провокація заради провокації. Це щось, що дуже органічно доповнює вайби його музики і, можливо, навіть не стільки кидає виклик, як масштабує горизонти прийняття. Bad Bunny у такий спосіб розширив уявлення про те, яким може бути чоловічий образ у латиноамериканській музиці, зробивши її більш відкритою до тем ґендерної рівності, різноманітності та особистої свободи. Деякі журналісти та дослідники попкультури у цьому контексті відзначають, що оскільки Bad Bunny неодноразово підкреслював, що є гетеросексуальним чоловіком, це дозволяє йому у традиційно консервативному середовищі реггетону почуватися безпечно, порушуючи тригерні теми.
Музикант випустив вже 6 альбомів. І, як відзначає Анамарія Сейр, ведуча Alt.Latino, а також кураторка та продюсерка Tiny Desk на NPR, якщо взяти суто кількісно, то все ж музика Bad Bunny міцно живе в просторі вечірок, жінок та розбитих сердець. Наприклад, його пісня «Tití Me Preguntó» — це своєрідна black book, список романтичних або сексуальних контактів. «Тітка мене спитала, чи у мене багато дівчат. А зі мною сьогодні одна, завтра інша, але весілля не буде». «Мені дуже подобаються Габріели, Патрісії, Ніколь, Софії. Мою першу дівчину в садочку звали Марія. А перше кохання звали Талія. У мене є колумбійка, яка пише мені щодня. І мексиканка, про яку я навіть не знав. Ще одна в Сан-Антоніо, яка досі мене любить. І дівчата з Пуерто-Рико — всі мої. Є домініканка — солодка, як виноградна цукерка. Дівчина з Барселони прилетіла літаком і каже, що я дуже крутий у ліжку».
Або ж у пісні «Monaco» Bad Bunny звертається до своїх критиків, мовляв, ви хотіли бачити, що з мене вийде? І далі розповідає про свій елітний стиль життя. «У мене стільки грошей, що мені навіть подобається, коли мене використовують заради них». Разом з тим у пісні є фрагменти французькою мовою, де йдеться про молодість та плинність життя. Що створює контраст. Ми розуміємо, що зовні герой живе дуже гучним і блискучим життям, але водночас він усвідомлює, що час швидко минає, а молодість не вічна.
У кліпі «Monaco» знявся актор Аль Пачіно, а сам Bad Bunny співає поруч із болідом Red Bull Racing. У пісні також є згадки про Серхіо «Чеко» Переса, який на момент виходу пісні був пілотом команди Red Bull, і 4-разового чемпіона світу з Формули-1 Макса Ферстаппена. Bad Bunny загалом любить автоперегони. І Ферстаппена він згадував ще раніше у своїй пісні «Andrea». «Життя мчить, як Ферстаппен у Формулі-1 і Бадді Бейкер на Дейтоні». На знак вдячності під час гран-прі Маямі 2022-го року пілот Red Bull розмістив обкладинку альбому Bad Bunny «Un Verano Sin Ti» на задньому крилі свого боліда.
Власне, продовжимо про «Un Verano Sin Ti». П’ятий альбом Bad Bunny, який вийшов у 2022-му. Це перший повністю іспанськомовний альбом, який номінували на «Ґреммі» як Альбом року. 4 роки тому пуерториканець програв Гаррі Стайлзу. А втім 2022-й рік був дуже успішним для музиканта. Він завершив один стадіонний тур, одразу запустив інший світовий тур із новим альбомом, знявся у фільмі «Швидкісний поїзд» з Бредом Піттом, став першим неангломовним артистом, який отримав нагороду MTV як артист року. «Un Verano Sin Ti» за всю історію Spotify зібрав найбільше прослуховувань. У ньому Bad Bunny поєднує різні стилі, щоб створити атмосферу «карибського літа», яка би була зрозуміла усім, незалежно від рівня володіння іспанською. Разом з тим з ритмами бачати, меренге та босанови, він також розповідає про реалії життя в Пуерто-Рико. Музикант, наприклад, у пісні «El Apagón» підіймає проблеми постійних збоїв у електромережі та джентрифікації. Це процес реконструкції занедбаних або промислових міських кварталів, за чим слідує підвищення цін на житло та зміна демографічного складу.
Його останній альбом «DeBÍ TiRAR MáS FOTOS» — ще більш політичний, хоч сам Bad Bunny пояснює, що він не намагається у своїй творчості бути політичним, він просто висловлюється про те, що йому болить. І ми зараз про це поговоримо. Почнемо з обкладинки та назви альбому. «DeBÍ TiRAR MáS FOTOS» — «Я мав зробити більше фотографій». Назва альбому символізує бажання зберегти пам’ять — як власну, так і колективну.
Спенсер Корнхабер у статті на The Atlantic припускає, що ця назва може мати і легкий самоіронічний підтекст. Дієслово «tirar» має також значення «кидати», що може бути відсилкою до ситуації, коли кілька років тому Bad Bunny опинився в скандалі після того, як жбурнув телефон фанатки, яка його фотографувала.
На обкладинці ми бачимо тропічний пейзаж із банановими деревами і 2 порожні пластикових стільці. Цей образ трактують як символ людей та спільнот, які під впливом еміграції та глобалізації поступово зникають. «DeBÍ TiRAR MáS FOTOS» — це емоційний і політичний портрет Пуерто-Рико, у якому артист поєднує особисті переживання з історією острова та його сучасними проблемами. Bad Bunny говорить про зміни, які відбуваються з його батьківщиною. Через музику він розповідає історію острова і водночас хоче попередити про його можливе майбутнє.
У пісні «TURiSTA» співак порівнює туризм із токсичними стосунками, коли зовнішній світ бачить лише красиву картинку острова, але не помічає проблем місцевих жителів. Це рефлексія музиканта на те, що сьогодні у Пуерто-Рико активно будують розкішні туристичні комплекси, іноді це відбувається навіть у природоохоронних зонах. Інвестори отримують податкові пільги, розвиваючи на острові бізнес, але місцеві жителі при цьому змушені покидати рідні місця, оскільки ціни на житло зростають.
У цьому альбомі, який виграв «Ґреммі» як найкращий альбом року, Bad Bunny проводить паралелі між Пуерто-Рико і Гаваями, де відбувалися схожі процеси. У пісні «LO QUE LE PASÓ A HAWAii» він попереджає про ризики культурної асиміляції, економічного тиску та втрати контролю над землею.
До виходу альбому «DeBÍ TiRAR MáS FOTOS» також випустили однойменний короткометражний фільм, у якому режисер і поет Хакобо Моралес гуляє районом, який змінився через джентрифікацію, і бачить, що це місце більше не належить місцевим. Фільм можна переглянути на Youtube.
Пам’ятаєш, з чого ми розпочали цей випуск? З того, що команда Bad Bunny звернулася до історика Джорелла Мелендеса-Бадільйо по допомогу. Bad Bunny захотів перетворити свій шостий альбом на повноцінну культурно-історичну розповідь про Пуерто-Рико. Завдання історика полягало у тому, щоб вплести історію острова у візуальні матеріали до кожної пісні. Для всіх 17 композицій з альбому створили спеціальні відео-візуалізації, де розповідається історія Пуерто-Рико — від доколумбових часів до сучасних соціальних рухів.
Bad Bunny наполягав на тому, що у проєкті потрібно показати кілька важливих тем. Серед них, зокрема, колоніальна історія Пуерто-Рико, державні репресії та стеження у ХХ столітті, а також роль афрокарибських музичних традицій у формуванні сучасної музики острова.
Окрім допомоги з відео, Джорелл Мелендес-Бадільйо написав приблизно 40 текстів для концертної резиденції, про яку ми ще також маємо сьогодні згадати. Ці тексти стосувалися не лише політичної історії, а й культурних символів. У них мовилося про панксцену острова, боксера Фелікса «Тіто» Тринідада та перемогу збірної Пуерто-Рико з баскетболу над збірною США на Олімпіаді 2004-го року.
Порушуючи проблеми острова, Bad Bunny разом із тим, що демонструє колоніальну залежність, нагадує історію опору, адже культура острова завжди була пов’язана з боротьбою за самовизначення.
Усі 17 пісень з «DeBÍ TiRAR MáS FOTOS» музикант записав у Пуерто-Рико. Улітку він замість того, щоб влаштовувати резиденцію у Лас-Вегасі, провів на острові серію з 30 концертів під назвою «Я не хочу звідси їхати». Це для музиканта стало своєрідним поверненням додому, як і для тисяч інших пуерториканців, які через різні, часто важкі життєві обставини, мусили покинути острів. Антропологиня Ярімар Бонілья зауважує, що ці концерти мали особливе значення для пуерториканської діаспори, адже багато людей, які виїхали, роками відчували провину за це. А Bad Bunny звертається до них із меседжем, що місце проживання не робить тебе меншим пуерториканцем.
Дехто критикує Bad Bunny за певну суперечливість, бо артист начебто, з одного боку, засуджує нищівний вплив туризму, але разом із тим його резиденція — це також туристична атракція. Що загалом доволі валідний аргумент. Але також варто відзначити і те, що організатори потурбувалися, аби місцеві мешканці мали змогу потрапити на виступ національної гордості. Перші дев’ять концертів резиденції були доступні виключно для жителів Пуерто-Рико. Квитки на ці шоу продавали лише офлайн у визначених точках. Крім перших дев’яти концертів, ще деякі спеціальні виступи також резервували тільки для місцевих. Наприклад, фінальне додаткове шоу було доступне лише для жителів острова, які попередньо зареєструвалися на нього.
Крім соціально-політичної складової, ми мусимо згадати і про те, як альбом, власне, звучить. На NPR є дуже цікавий матеріал про пуерториканську музику. Вона сформувалася на перетині трьох культур — африканської, іспанської та культури корінних народів Карибського регіону. У ній поєднуються дуже ритмічна африканська основа і мелодійність, яка прийшла разом із європейськими інструментами, передусім гітарами. Якщо подивитися на традиційну музику острова, то є три стилі, які часто називають її культурним ядром.
Перший — це música jíbara, музика гірських, сільських регіонів Пуерто-Рико. Її основою є струнні інструменти, головний з яких — куатро. Його навіть називають національним інструментом острова. Другий стиль — plena. Його інколи називають «співочою газетою», оскільки історично через plena люди передавали новини, розповідали історії громади, коментували політичні події. Тут поєднуються африканські та європейські традиції, а ритм створюють за допомогою ручних барабанів. І третій стиль — bomba. Він має африканське коріння і є одним із найстаріших музичних жанрів острова. Історично bomba виникла серед африканських рабів і стала способом зберегти культурну ідентичність навіть у колоніальних умовах. Себто пуерториканська музика історично є також політичним актом. У своєму шостому альбомі Bad Bunny повертається до цих музичних традицій. Він поєднує реггетон із сальсою, plena, bomba і народною музикою. Це дуже цікаво слухати і, знаєш, там ж кожна пісня має свою історію, тому Ти можеш засісти в гуглі на кілька годин, щоб дослідити, про що і чому він співає.
От візьмемо, наприклад, першу композицію альбому — «NUEVAYoL». Вона починається із семплу пісні «Un Verano En Nueva York» пуерториканського гурту El Gran Combo de Puerto Rico. Ця пісня 1975-го року про поїздку в Нью-Йорк є класикою сальси, через неї Bad Bunny також демонструє тяглість традицій і те, що Пуерто-Рико — це не лише географічне місце, а культурна спільнота, розкидана по світу, адже у 60-70-х роках саме пуерториканська діаспора в Нью-Йорку, яку часто називають нюйориканцями, фактично допомогла сформувати сучасну сальсу. І саме завдяки цій громаді Нью-Йорк став центром розвитку сальси.
Як ми вже з Тобою знаємо, пуерториканська музика історично є дуже політичною, і Bad Bunny продовжує цю традицію, але важливо також розуміти, що він представляє покоління, про яке кажуть, що воно знає лише кризу. Ідеться про молодь, яка виросла після фінансової кризи 2006-го року, пережила жорсткі заходи економії, руйнівний ураган Марія, землетруси, регулярні відключення електроенергії та корупційні скандали. Це покоління дедалі більше політизується. Тому, ймовірно, і музика Bad Bunny сьогодні значно більш політична, ніж це було в його перших альбомах. Він — голос молодого покоління. Політизація молоді виливається і у зміни в політичних процесах. Під час останніх виборів партія, яка виступає за незалежність Пуерто-Рико і яку підтримує Bad Bunny, вперше за десятиліття посіла друге місце.
Сам Bad Bunny неодноразово пояснював, що його політичні погляди сформувалися через особистий досвід. Він народився у родині вчительки й далекобійника та згадує, що виріс у середовищі, де підтримували партію, яка виступає за те, щоб Пуерто-Рико став штатом, а потім багато політиків з цієї сили опинилися у корупційних скандалах. Якось музикант ділився своїм розчаруванням, що під час свого першого голосування у 18 років він підтримав кандидата, який згодом запровадив реформи, що призвели до масових звільнень держслужбовців, і близько 30 тисяч людей, серед яких і родичі Bad Bunny, втратили роботу.
Такі досвіди, а також економічна криза, реструктуризація боргу, ураган Марія, землетруси 2020-го року і пандемія сформували серед мешканців Пуерто-Рико відчуття постійного надзвичайного стану. Саме цей стан Bad Bunny намагається передати. Але, знаєш, з латиноамериканською музикою це ще ж дуже дивовижно, що вона може розповідати найсумнішу історію у світі, але при цьому звучати неймовірно бадьоро. Про це, зокрема, жартує Марсело Ернандес у своєму сольнику, який нещодавно вийшов на Netflix.
Повертаючись до Bad Bunny і його політичного впливу, то це відкрите питання, наскільки сильним він може бути. Деякі дослідники вважають, що він разом з іншими популярними пуерториканськими музикантами здатен вплинути приблизно на 5–10% молодіжного електорату. У політичній системі, де результати виборів часто дуже близькі, така підтримка може мати вирішальне значення. Його вдома дуже люблять. І, як каже історик Джорелл Мелендес-Бадільйо, пробачають навіть те, що він зустрічався з Кендал Дженнер із сімейства Кардаш’ян. У Пуерто-Рико музиканта, до речі, не називають Bad Bunny. Там він Беніто.
Беніто Антоніо Мартінес Окасіо — це справжнє ім’я Bad Bunny. І Ти знаєш, ми з тобою майже закінчили. Залишилося розповісти Тобі останнє. Звідки взявся цей дивний псевдонім? Музикант просто якось глянув на своє дитяче фото, де він стоїть насупленим у костюмі кролика, і вирішив, що буде Bad Bunny.
