Випуск №344
Британські приватні шпигуни, конфлікт між Таїландом та Камбоджею
___________________________________________________________
NATO побачення (скорочено від «»not attached to an outcome dating«» — «побачення без очікування результату») — підхід до знайомств, за якого людина зосереджується на досвіді спілкування, не ставлячи собі за мету серйозні стосунки. Джерело: dictionaryblog.cambridge.org/
Цього місяця без «Вечірнього розе»
А знаєш, сьогодні «Ранкового допіо» могло б і не бути. Це ж останній понеділок місяця, у п’ятницю — вже серпень, тож на нашу спільноту уже звично чекало б «Вечірнє розе». Але дехто заплутався у календарі… Доброго ранку, солодашко! Сьогодні, як ти чуєш, «Ранкове допіо» є, а ось у п’ятницю випуску не буде. Тож підтримай нас гривнею, аби послухати «Вечірнє розе»! Також відразу зорієнтуємо Тебе: «Ранкове допіо» повернеться уже 8 серпня.
У Лондоні все ще модно шпигувати
Почнемо ми сьогодні з британської приватної розвідки, оскільки саме ця тема перемогла у донатному голосуванні, зібравши 1069 гривень. На рахунок бібліотек доби Відродження надійшло 220 гривень.
Минулого жовтня генеральний директор MI5 (це внутрішня контррозвідка та агентство безпеки Сполученого Королівства) Кен МакКаллум повідомив, що Росія та Іран дедалі частіше звертаються до агентів приватної розвідки та злочинців, щоб ті виконували для них роботу на британській території. На початку цього року вже уряд Сполученого Королівства попередив, що розвідувальна та безпекова індустрії стрімко зростають, а компаніям, які працюють в цьому секторі, необхідно припинити роботу на ворожі держави: Росію, Китай та Іран. Така діяльність може порушувати нові жорсткі закони про національну безпеку та призвести до ув’язнення строком до 14 років.
Британським приватним розвідувальним та охоронним компаніям наказали проводити належну перевірку, аби переконатися, що їхні клієнти не працюють на іноземну державу, яка прагне загрожувати інтересам Сполученого Королівства. МІ5 попереджає, що іноземні держави можуть замовляти такі послуги, як-от: збір інформації про дисидентів, отримувати захищені або чутливі дані (зокрема в академічному середовищі), а також встановлювати контроль над ланцюгами постачання через інвестиції. При цьому може бути далеко не очевидно, що замовником є уряд ворожої держави. Міністр безпеки Ден Джарвіз у інтерв’ю для журналу «city Security» пояснював, що деякі держави атакують Сполучене Королівство через посередників, нешкідливих, на перший погляд, людей чи бізнеси. Китаю”.
Минулого тижня на POLITICO вийшов великий матеріал про британську розвідувальну індустрію. Журналісти видання поспілкувалися з багатьма людьми, які працюють або працювали у приватних шпигунських компаніях або були їхніми мішенями. І дехто стверджує, що попри доволі жорстку риторику уряду Сполученого Королівства, індустрія залишається нерегульованою, а окремі компанії не несуть жодної відповідальності за свою діяльність.
Як взагалі так сталося, що саме Лондон став світовою столицею приватної розвідки? Частково це відбулося завдяки глобальному захопленню вигаданими шпигунами з фільмів про Джеймса Бонда та романів Джона Ле Карре. Справжні ж шпигуни, які раніше працювали у державних службах безпеки, можуть бути засновниками або входити до рад директорів приватних компаній. Серед них є і колишні очільники Таємної розвідувальної служби MI6, але часто вони не афішують своє минуле, натомість туманно говорять про те, що працювали, наприклад, у британському МЗС. Ті, хто все ж не приховує своєї діяльності, — це радше яскраві винятки.
Для Сполученого Королівства нетипово, щоб колишні працівники та працівниці спецслужб розкривали своє минуле. POLITICO на противагу наводить американський досвід. У США люди відкрито говорять про те, що працювали в ЦРУ. Звісно, деяким категоріям агентів заборонено розкривати таку інформацію, але загалом у Сполучених Штатах існує напівпенсійна модель. Наприклад, аналітик виходить із агентства, ще 6-7 років він працює на ЦРУ як підрядник, а вже тоді переходить у приватний сектор. А от британська MI6 майже ніколи не передає серйозну аналітичну роботу приватникам. Незважаючи на це, торгівлю знаннями та інформацією і там ніхто не скасовував. Сьогодні існує навіть певне занепокоєння, оскільки зв’язки між колишніми та чинними агентами стали надто неформальними, і приватники обіцяють клієнтам, що можуть зателефонувати своїм старим знайомим, аби роздобути потрібну інформацію.
Варто відзначити, що дехто з ексшпигунів переходить у приватний сектор, бо розвідка — це єдине, чим вони вміють займатися. Але не всі дають собі раду на новому місці: багатьом важко працювати без контактів і державної підтримки.
Щодо тих колишніх шпигунів, які не приховують своє минуле, — дуже ймовірно це маркетинговий хід, аби привабити іноземних клієнтів, які передивилися фільмів про Джеймса Бонда. Цікаво, що один зі співрозмовників POLITICO, коментуючи ситуацію, навів як приклад клієнта з України.
Важливо відзначити, що приватні розвідувальні фірми у Лондоні створюють не лише британці. Свої офіси можуть відкривати компанії з інших країн. Два дуже важливі фактори, чому індустрія приватної розвідки розвинулася саме в Сполученому Королівстві, — це юридичний та фінансовий сектори країни, які є потужними клієнтськими осередками для приватних розвідників. Після початку повномасштабного вторгнення, коли проти Росії ввели санкції, британські юридичні фірми та приватні розвідники, які їм допомагають, отримали чимало прибутків. Чим же вони таким займаються? Наприклад, великим клієнтом є Агентство зі страхування вкладів Росії. Ця структура лише нещодавно потрапила під санкції британського уряду. Коли в Росії банкрутують банки, їхні власники втікають за кордон, це агентство починає полювання на їхні активи, і як мисливців наймає приватних розвідників.
Якщо не обмежуватися Росією, а дивитися загалом на те, чим займаються розвідувальні фірми, то дуже поширеною послугою є перевірка доброчесності, що передбачає визначення, чи якась особа є в санкційних списках або ж чи згадували про неї негативно у медіа. Подібні завдання є нудними та низько оплачуваними. Найчастіше їх виконують студенти.
А ось великі гроші крутяться в галузі, яку називають «підтримкою судових процесів». Звучить нудно, але на практиці це передбачає збір компромату для дискредитації опонентів клієнтів і пошук доказів для суду: документів, свідків, жорстких дисків.
Так, наприклад, у 2017-му році стало відомо, що співробітники ізраїльської компанії Black Cube шпигували за журналістами та використовували фальшиві особистості, щоб отримати інформацію про жінок, які звинувачували кіномагната Гарві Вайнштейна у сексуальному насильстві. Після того, як The New Yorker написав про це, представники компанії вибачилися та заявили, що «Black Cube» повністю дотримується законів усіх юрисдикцій там, де здійснює свою діяльність.
Сьогодні «Black Cube» продовжує працювати, зокрема має офіс у Лондоні. У дорадчу раду компанії входять представники найвищих ешелонів розвідки та правоохоронної системи. Серед них: Ефраїм Галеві, дев’ятий очільник «Моссаду»; Роберт Амаї, колишній високопосадовець британського Бюро з розслідування серйозних шахрайств; Адріан Леппард, екскомісар лондонської поліції.
Один із представників приватної розвідки розповів POLITICO, що «підтримка судових процесів» включає усі прийоми, які можна побачити у шпигунських фільмах: стеження, крадіжки, злам комп’ютерів, підробка документів. Тож не дивно, що не вся зібрана приватними шпигунами інформація потрапляє до суду. Остаточне рішення про допустимість тієї чи тієї інформації ухвалюють судді. Утім, частину доказів можуть відхилити навіть юристи, на яких розвідувальна фірма працює. Але що цікаво, ці ж юристи найчастіше погоджуються на методи збору інформації, які порушують закон.
Якщо йдеться про масштабні справи із високими ставками, де фігурують хедж-фонди світового рівня чи іноземні уряди, то у них етичні межі в роботі розвідників нерідко розмиваються. І те, наскільки далеко вони будуть готові зайти, найчастіше залежить виключно від морального компаса кожної окремої компанії, оскільки належного контролю з боку держави фактично немає.
Звісно, що є методи, які закон забороняє, як, наприклад, гакінг, але регуляції у Сполученому Королівстві є дуже точковими, а якщо взяти до уваги галузь приватної розвідки в цілому, то вона фактично не врегульована, а більшість схем ліцензування мають добровільний характер. Як наслідок — до судів регулярно потрапляє інформація, здобута незаконно. Фахівці приватної розвідки, які погодилися поговорити з POLITICO, скаржаться на моральну деградацію цієї сфери.
Якщо продовжити про те, із чого ми починали, про замовлення від іноземних ворожих урядів, то POLITICO описує, як змінюється життя людей, котрі стали мішенню приватних розвідувальних служб. Мовиться про випадок, коли шпигуни представилися співробітниками банку потерпілої особи, щоб отримати конфіденційну інформацію. Крім цього, встановили в її будинку камеру та заплатили третім особам за доступ до її телефону.
Більшість постраждалих від подібних дій на користь ворожих урядів найчастіше не мають коштів, аби чинити спротив. Один зі співрозмовників POLITICO розповів, що після того, як спробував застосувати стандартні юридичні методи і попереджав приватну розвідувальну фірму, що подасть позов до суду, компанія найняла приватних детективів. Спочатку вони приховано стежили за цією людиною, а з часом перестали ховатися і з камерами та автівками пантрували потерпілого та його родину.
За останні роки Іран, нарівні з Китаєм і Росією, став однією з головних загроз для британських спецслужб. Особливу тривогу викликає безпека іранських дисидентів, які емігрували до Сполученого Королівства. Тегеран користується послугами посередників — кримінальників і приватних агентів, — які або не розуміють контексту, або свідомо погоджуються «виконувати брудну роботу». Виконавці, яких наймають для стеження за дисидентами, часто не цікавляться, за ким саме їм доручено шпигувати. Іноді вони задовольняються вигадкою, що справа стосується, скажімо, розлучення.
Ілія Сіатіца з правозахисної організації Privacy International зазначає, що відсутність регулювання дозволяє компаніям «займатися нав’язливим стеженням, експлуатацією даних та маніпулюванням громадською думкою». І попри очевидні докази зловживань, індустрія приватних шпигунів процвітає в умовах фактичної вседозволеності.
Попередній уряд обіцяв розробити регулювання. Чинний кабінет також визнає загрозу, але наразі мало конкретних дій. Однак є й думка, що нові правила навряд чи щось змінять, і замість додаткового регулювання варто просто належно застосовувати чинне законодавство.
Нещодавно уряд запровадив систему реєстрації іноземного впливу. До 1 жовтня компанії мають зареєструвати свої зв’язки з іноземними урядами або структурами, які вони контролюють. Особливий фокус має стояти на Росії та Ірані. За порушення передбачені санкції.
Міністр безпеки Ден Джарвіс у коментарі для POLITICO наголосив, що компанії повинні проводити перевірку, аби впевнитися, що їх не використовують як інструмент для ворожої діяльності.
Деякі джерела видання вважають, що більшість фірм не заперечують проти змін, які мають на меті підвищити етичні стандарти їхньої роботи. Мовляв, якщо приватні розвідники вийдуть з тіні, то почнуть працювати акуратніше, і деякі незаконні практики зникнуть. Є й більш песимістичні прогнози щодо того, що система реєстрації іноземного впливу нічого не змінить.
Без тем для донатного голосування
Оскільки ми беремо тиждень павзи, то у цьому випуску не будемо пропонувати Тобі тем на вибір. Наш збір на проєкт «Дронопад» триватиме до кінця липня, після чого ми всі зібрані кошти перерахуємо фонду «Повернись живим». Тож сьогодні просимо Тебе просто задонатити будь-яку зручну суму, а у серпні ми повернемося з іншим збором та донатним голосуванням.
Колишні прем’єри, старі храми і нові війни
У розширеній версії 337 випуску ми розповідали про те, що прем’єр-міністерку Таїланду Петонгтан Чинават відправили у відставку через те, що в публічний простір просочився запис її розмови із головою Сенату Камбоджі Гун Сеном. Наприкінці травня на камбоджійсько-таїландському кордоні відбулася перестрілка, внаслідок якої загинув камбоджійський солдат. Це призвело до серії взаємних дій з боку обох урядів: Таїланд запровадив обмеження на кордоні з Камбоджею, тоді як Камбоджа заборонила імпорт фруктів та овочів, трансляцію тайських фільмів та обмежила пропускну здатність інтернету з Таїланду.
Хоча офіційно інцидент назвали «непорозумінням», він швидко загострив і без того напружені міждержавні відносини, а всередині Таїланду розпочалась хвиля критики уряду. Ішлося про те, що він реагує на дії сусідів неналежним чином. Регіональний командувач армії Таїланду публічно звинуватив Камбоджу в «непрофесійній поведінці» й заявив, що таїландські військові «готові відповідати на провокації». Він також закликав «не поступатися» і «не допускати втручання сторонніх осіб у справи національної безпеки». Ці заяви отримали широку підтримку серед частини суспільства та медіа. І ось на цьому фоні зливають розмову прем’єр-міністерки, в якій вона, аби втамувати напругу із сусідами, просила Гуна Сена не зважати на агресивні коментарі з боку таїландського військового командування.
Розмову розцінили як приниження війська, політикиню звинуватили у принизливій поступливості. Таїландом прокотилися протести, і Конституційний суд країни 1-го липня відсторонив прем’єр-міністерку від посади. Наразі триває розслідування щодо того, чи порушила Петонгтан Чинават етичний кодекс. Коли ми цю історію розповідали на початку липня спільноті, то тоді ще не було відомо, як запис розмови потрапив до рук одного тайського ютубера. Пізніше виявилося, що його злив Гун Сен, голова Сенату Камбоджі.
А тим часом прикордонний конфлікт між Таїландом і Камбоджею різко загострився у цей четвер. Про що ми зараз і поговоримо.
У середу п’ятеро тайських військовослужбовців під час патрулювання отримали поранення від мін. Тайські чиновники стверджували, що міни встановили нещодавно і закрили північно-східні пункти пропуску через кордон з Камбоджею, відкликали свого посла та вислали камбоджійського на знак протесту. Камбоджа заявила, що знижує дипломатичні відносини з Таїландом до найнижчого рівня та відкликає всіх камбоджійських співробітників зі свого посольства в Бангкоку. Встановлення нових мін Камбоджа заперечила. Після цього Таїланд звинуватив Камбоджу у ракетних та артилерійських обстрілах, підняв у повітря винищувачі F-16 та завдав авіаударів по камбоджійських військових цілях. Офіційні особи Камбоджі, зі свого боку, стверджують, що саме тайські військові першими відкрили вогонь по їхніх військах неподалік храму Прасат Та Муен Тхом. Його обидві країни вважають своєю територією. І ось тут настав, мабуть, ідеальний момент, щоб дати трохи контексту, який створює тло для конфлікту.
Ми вже згадували про те, що відносини між двома державами напружені. І вони у такому статусі перебувають уже дуже багато років — більш як сто. Прикордонна суперечка бере свій початок із карти 1907-го року. Тоді Камбоджа була під французьким колоніальним правлінням, й окупаційна влада вперше нанесла на карту сухопутний кордон. Ця мапа, яку Таїланд пізніше оскаржив, базувалася на угоді про те, що межу проведуть вздовж природної лінії вододілу між двома країнами. Таїланд і Камбоджа понад століття оскаржують суверенітет у різних нерозмічених точках уздовж свого кордону, який простягається на 817 кілометрів. І ось, власне, на спірних ділянках до того всього ще й розташовані храми.
Індуїстський храм 11-го століття під назвою Преахвіхеа вже десятиліттями є центром суперечки: як Бангкок, так і Пномпень претендують на історичне право власності на нього. У 1962-му Міжнародний суд ООН передав цей храм Камбоджі, але Таїланд продовжує претендувати на довколишні землі.
У 2000-му році обидві країни домовилися створити Спільну комісію з питань кордонів для мирного вирішення усіх претензій, але досі не вдалося досягнути значного прогресу у врегулюванні суперечок. Претензії щодо власності на історичні пам’ятки періодично підвищували націоналістичну напруженість між двома країнами. У 2003-му камбоджійські протестувальники навіть підпалили посольство Таїланду та тайські підприємства у Пномпені через те, що одна тайська знаменитість начебто поставила під сумнів юрисдикцію над камбоджійським храмом Ангкор-Ват.
Напруженість загострилася у 2008-му році після того, як Камбоджа спробувала внести храм Преахвіхеа до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тоді це призвело до того, що протягом кількох років спалахували прикордонні сутички, в яких загинули десятки осіб.
У 2013-му році Міжнародний суд ООН спробував уточнити своє рішення щодо храму Преахвіхеа від 1962-го року. Він підтвердив, що Камбоджа має суверенітет над безпосередньою територією навколо храму, але не визначив, хто контролює ширшу спірну зону.
Наразі ж конфлікт розгорнувся навколо храму Прасат Та Муен Тхом. Він фактично розташований на кордоні, але Таїланд за допомогою армії контролює доступ до храму, оскільки вважає, що споруда розміщена на території його провінції Сурін. Камбоджа, зі свого боку, наполягає: храм стоїть на її території — трохи на південь від лінії, яку вона вважає кордоном.
Місцеві мешканці в цій суперечливій локації розмовляють як тайською, так і кхмерською. Це підкреслює культурний зв’язок із Камбоджею, де кхмерська є офіційною мовою. Крім цього, у провінції Сурін розташовані руїни Кхмерської імперії, яка існувала з 9-го до 15-го століття.
New York Times пише, що за кривавими сутичками стоїть не тільки і не стільки боротьба за храм, як гостра ворожнеча між династичними лідерами обох держав. Петонгтан Чинават, яку усунули з посади, походить із відомої політичної династії Таїланду. ЇЇ батько — Таксин Чинават. Він також свого часу був прем’єр-міністром країни, але через військовий переворот був змушений втекти з Таїланду і повернувся лише нещодавно. На батьківщині він зберігав мовчанку аж до минулого тижня.
Після того як його дочку усунули з посади Таксин Чинават з’явився на публіці, щоб повідомити, що його багаторічні дружні стосунки з камбоджійським лідером Гун Сеном завершилися. «Я колись був близький із ним, як із братом. Але після того, що він зробив із моєю дочкою, я був шокований. Як це взагалі можливо?».
Протягом більш ніж 30 років вважалося, що особисті взаємини між Таксином Чинаватом і Гун Сеном є тим «клеєм», який попри затяжний прикордонний конфлікт утримує добросусідські відносини між їхніми країнами. Вони залишалися близькими навіть після того, як Чинавата усунули з посади внаслідок перевороту 2006-го року. Гун Сен тоді призначив його економічним радником уряду Камбоджі та дозволив йому та його сестрі Їнглак переховуватися у своєму домі. Їнглак Чинават також, до речі, встигла побути прем’єр-міністеркою і втратити посаду теж унаслідок перевороту.
Таксин Чинават і Гун Сен є одними з найбільш досвідчених політиків Південно-Східної Азії. Гун Сен був командиром червоних кхмерів під час громадянської війни у 60-70-х. Прем’єр-міністром Камбоджі він вперше став наприкінці 80-х, а вдруге — через 10 років через державний переворот. На цій посаді Гун Сен залишався аж до 2023-го, коли прем’єрське крісло передав синові, а сам також далеко не відійшов, очоливши Сенат.
Гуна Сена та Таксина Чинавата поєднували дружба і династичні амбіції, хоч в останні роки їхні відносини погіршилися, власне, через спірний кордон і суперечки навколо стародавніх храмів. А коли Таксин Чинават 2 роки тому повернувся до Таїланду, то став позиціонувати Камбоджу як економічного конкурента.
Тепер між двома чоловіками виник глибокий розкол, який переріс у те, що тайські та камбоджійські війська вступили в найсмертоносніші зіткнення за понад десять років. Аналітики побоюються, що ця ворожнеча може вийти з-під контролю.
Упродовж кількох годин після початку бойових дій у четвер політики обмінялися образами в соціальних мережах. Таксин Чинават заявив, що багато країн запропонували посередництво, але він хоче «спочатку дозволити тайській армії виконати свій обов’язок і дати Гун Сену урок у відповідь на його підступні дії». Останній відповів, що тепер, під приводом помсти Гун Сену, Чинават вдається до війни, наслідком якої стане страждання народу.
Щодо країн, які пропонували посередництво, ймовірно йдеться про Китай та Сполучені Штати, хоч і вплив останніх у регіоні послабився через загрозу високих мит. Китай — головний торгівельний партнер обох держав та активно інвестує в їхню інфраструктуру. У четвер Пекін заявив, що «глибоко занепокоєний» конфліктом і сприятиме мирним переговорам. Вашинґтон закликав до «негайного припинення нападів» і мирного вирішення спору.
Аналітики зазначають, що Гун Сен прагне використати кризу в тайському уряді, щоби зміцнити власну легітимність. Навіть представники камбоджійської опозиції стали на бік уряду, стверджуючи, що спірні храми вздовж кордону належать саме Камбоджі. Криза також може допомогти утвердити націоналістичний імідж чинного прем’єра Гун Манета, сина Гун Сена, який намагається продемонструвати, що однопартійна система Камбоджі краща за внутрішній хаос у Таїланді.
А тим часом від початку бойових дій вже щонайменше 33 людини загинули і більше 200 тисяч мешканців прикордонних провінцій довелося евакуювати.
Лялька замість батьків
У Празькому зоопарку доглядачі взялися вигодовувати пташеня жовтоголового грифа за допомогою ляльки: батьки пташеняти несподівано покинули гніздо, хоча ще у 2022-му та 2023-му успішно виростили потомство.
Щоб врятувати пташеня й забезпечити йому правильний розвиток, його тримають у спеціальному ящику й годують за допомогою ляльки, яка імітує вигляд дорослого грифа. Вона не є точною копією цього птаха, але має ключові візуальні ознаки, зокрема блідо-помаранчеве забарвлення голови. І цього достатньо, щоб викликати у пташеняти рефлекс годування. Такий метод дозволяє уникнути звикання до людини, що могло б у майбутньому завадити грифу розмножуватися.
Метод лялькового годування вже довів свою ефективність у випадках з яванською зеленою сорокою чи гомраєм-носорогом, але для грифів його застосовують нечасто. Празький зоопарк — один із трьох у Європі, де розводять жовтоголових грифів. Зазвичай ці птахи мешкають у Латинській Америці та Мексиці. У зоопарку очікують на ще одне пташеня, друге яйце ось-ось має вилупитися.
Український бізнес працює навіть коли болить
Перед «стіками» маємо аж 2 новини про український бізнес. Це не дуже регулярна тематика у нашому подкасті, але цього разу є два приводи, щоб поділитися з тобою.
Клінінговий сервіс «Beeжу», який працює у Львові, і чиїми послугами ми час від часу користуємося для прибирання студії, запустив ініціативу «Починаємо з себе». Команда beeжу тепер періодично буде безкоштовно очищати важливі для міста об’єкти: пам’ятники, знаки, елементи міського простору. Тож якщо Ти мешкаєш у Львові і бачиш у себе на районі подібні місця,надсилай beeжу в інстаграмі світлину та локацію. В описі до подкасту ти знайдеш покликання на сторінку сервісу в соціальній мережі.
Поруч також буде покликання на сайт TeaHouse. Ця компанія ось вже 18 років закохує українців у чай. TeaHouse колись мали інтеграцію в «Ранковому допіо», а у подкасті «Голодним не слухати» є випуск про чай, де Настя Іванцова брала інтерв’ю у засновниці TeaHouse. У ніч з п’ятниці на суботу внаслідок російської масованої атаки по Дніпру виробничі та складські приміщення TeaHouse зазнали пошкоджень. На щастя, на місці нікого не було, тож співробітники компанії не постраждали. За лінком, який ми залишили в описі, Ти можеш зробити замовлення від TeaHouse, щоб підтримати компанію. І не забудь послухати випуск «Голодним не слухати» про чай!
