Випуск №318
Аутсайдери польських виборів, економічна криза у Венесуелі, Трамп vs. Гарвард
___________________________________________________________
Гібрис — у стародавніх Афінах навмисне застосування насильства з метою приниження або знецінення іншої людини. Згодом значення терміна змінилося: гібрис стали розуміти як надмірну самовпевненість або пиху, яка змушує людину зневажати межі, встановлені богами, і поводитися так, ніби їй усе дозволено. Джерело: Britannica.
Кандидати на пост президента Польщі
Доброго ранку! Продовжуємо тему виборів у Польщі. У минулому випуску йшлося про те, що боротьба за президентський пост точитиметься між 13-ма кандидатами та кандидатками.
Головним претендентом на перемогу є чинний мер Варшави — кандидат від партії «Громадянська платформа» Рафал Тшасковський. На другому місці наразі перебуває кандидат від «Права і справедливості» Кароль Навроцький, на третьому — Славомір Менцен з «Конфедерації».
Останній певний час посідав друге місце у прогнозах, але раптом його рейтинг почав стрімко падати. У березні лідер «Конфедерації» мав 19% підтримки, а вже у квітні — менше 15%. Найбільший обвал схвалення можна простежити серед наймолодших виборців, які донедавна були головною надією кандидата. У віковій групі 18–29 років політик втратив одразу 19 пунктів: із 46% у березні до 27% у квітні.
Якщо Тобі не вдалося прослухати попередній випуск або ж Ти вперше знайомишся з «Ранковим допіо», то нагадаємо, що падіння рейтингу Менцена почалося після того, як він у березні дав карколомне інтерв’ю. Якраз тоді він заявив, що виступає за платну вищу освіту та медицину. Це і стало останньою краплею для молодої авдиторії, яка до цього підтримувала Менцена через гасла про низькі податки. Вишенькою на торті опіній конфедерата стала підтримка повної заборони абортів. Так, солодашко, Тобі не почулося: «повної» означає тотальну заборону на припинення вагітності навіть у випадку зґвалтування.
Загальний прогноз на вибори такий: буде другий тур. Опитування прогнозують, що у другому турі Рафал Тшасковський перемагає і Кароля Навроцького, і Славоміра Менцена.
Якщо у протистоянні за президентське крісло зійдуться Тшасковський та Навроцький, то перший отримає 52%, другий — 44%. У варіанті дуелі Тшасковський-Менцен прогнозують трохи ближчий результат: 51% проти 47% на користь мера Варшави.
Ключовою для Тшасковського у другому турі буде висока мобілізація власного електорату та значна перевага серед прихильників Шимона Головні і Маґдалени Бєят.
Виборці Менцена готові підтримати Навроцького, якщо той залишиться в другому турі, і навпаки — прихильники Навроцького у більшості перейдуть до Менцена, якщо саме лідер «Конфедерації» продовжить боротьбу.
Як ти розумієш, Тшасковський, Навроцький, Менцен — це головні суперники. Далі йдуть маршалок Сейму Шимон Головня, а вже за ним — віцеспікерка Сенату Маґдалена Бєят і Адріан Зандберг. Обоє представляють партію Razem. Перша шістка — це відомі у Польщі люди, політики з перших шпальт. Gazeta Wyborcza розповідає про інших, менш відомих, подекуди більш епатажних претендентів. Наприклад, Ґжеґож Браун — один із найскандальніших польських політиків. Торік він загасив вогнегасником ханукальні свічки в Сеймі. Цього року вже як депутат Європарламенту зірвав хвилину мовчання для вшанування пам’яті жертв Голокосту. Виборчий набір Брауна — це антисемітизм, симпатії до Росії і критика Євросоюзу, який він називає «євроколгоспом».
Ще одна кандидатка — Йоанна Сенишин. Вона — професорка економіки, колишня депутатка Сейму та Європарламенту. Пані Сенишин у часи депутацтва була однією з найяскравіших постатей у польському парламенті: могла різко розкритикувати церкву з трибуни, не соромилася називати колег безідейними, а в політичних ток-шоу завжди трималася впевнено і гостро. Політикиня свою президентську кампанію веде як незалежна кандидатка й одразу дала зрозуміти: до старих соратників по лівому табору у неї чимало критики та претензій.
Ще один цікавий учасник — підприємець і пивовар Марек Якуб’як. Свого часу він перетворив невеликий завод у Цєхануві на один із найвідоміших регіональних брендів у Польщі — Browary Regionalne Jakubiak. А згодом вирішив перенести підприємницький досвід у політику.
Якуб’як увірвався в Сейм у 2015-му в команді Павела Кукіза — рокера, який тоді став політичною сенсацією. Утім уже за кілька років їхні шляхи розійшлися, а Якуб’як встиг побувати в кількох політичних утвореннях: у «Конфедерації» та «Безпартійних Самоврядовцях». У 2023-му він знову потрапив до парламенту і знову за підтримки того ж Кукіза, який домовився з «ПіС» про місця у списках. Це вже друга спроба Якуб’яка стати президентом. У 2020-му році він отримав менше відсотка голосів.
Від «Безпартійних Самоврядовців», про яких щойно йшлося, балотується в президенти Марк Вох, доктор юридичних наук, спеціаліст із конституційного права та медичного права. Він виступає за реформу політичної системи, зокрема, за перехід до президентської республіки. Одна з його ідей — створення Польської національної гвардії, нової силової структури, яка буде безпосередньо підпорядкована президенту й відповідатиме за внутрішню безпеку країни.
Першого для участі у виборах зареєстували економіста Артура Бартушевича. Він є самовисуванцем. Серед основних ідей кандидата є такі: скоротити кількість міністерств до восьми, скасувати державне фінансування партій, написати нову Конституцію, скоротити кількість депутатів Сейму, а також запровадити щоденне виконання присяги на прапор і герб у школах. І найгучніша теза — «відбудова імперії Речі Посполитої». Що ж, амбітності Бартушевича можна лише позаздрити.
Дивними ідеями вирізняється і Мачєй Мачяк, журналіст, який спершу став відомим як ютубер, а тоді заснував власну політичну силу — «Рух добробуту і миру». У 2023-му його партія намагалася взяти участь у парламентських виборах, але змогла зареєструватися лише в 11 із 41 округу й отримала символічну підтримку — 0,12%.
Мачяк говорить про ймовірну «громадянську війну між поляками та українцями», заперечує право України на Крим і Донеччину та Луганщину, а Росію називає «оазою нормальності». В економічній сфері його партія виступає за запровадження державних соціальних ваучерів, які можна витратити лише в польських компаніях, а також за створення бар’єрів для іноземного капіталу — «високих і заплутаних податків» для іноземців і «простих і низьких» для поляків.
І останній з кандидатів — Кшиштоф Становський. Це той журналіст, якому Славомір Менцен дав інтерв’ю, після якого його рейтинг почав обвалюватися. Медійник одразу попередив, що не хоче бути президентом, бо не має для цього ані підготовки, ані амбіцій. Кампанія Становського — це радше сатира на політичне життя Польщі. Про марґінальних кандидатів, які найбільш імовірно посідатимуть останні місця, ми на сьогодні завершили. А ось про тих, хто претендує на вищі місця, розповімо вже в наступних випусках. І щодо наступного випуску маємо важливе повідомлення: у понеділок «Ранкового допіо» не буде, ми повернемося у Твої вуха вже наступної п’ятниці. Але слідкуй за соціальними мережами Sebto media. У нас наступного тижня прем’єра нового подкасту.
Економіка Венесуели на межі
Давненько у нас нічого не було про Венесуелу. На жаль, сьогодні ця країна з’являється у «Ранковому допіо» знову не з приємних причин. Якщо пригадуєш, минулого року ми багато розповідали про сфальсифіковані вибори, а опісля там розгорілися масштабні протести як всередині країни, так і за кордоном. Громадський спротив нічого не змінив: Мадуро залишається фактично самопроголошеним президентом. Цього тижня він оголосив надзвичайний економічний стан. Венесуельська економіка буквально розвалюється.
Ключовий фактор тут — нові санкції США, які знову обмежили венесуельський експорт нафти. Зокрема, компанія Chevron більше не має дозволу купувати нафту у Венесуели. Це перекрило канал регулярного надходження доларів, які уряд південноамериканської країни використовував для штучної стабілізації обмінного курсу. У результаті офіційний курс долара виріс до 70 боліварів, а на чорному ринку — до 100 боліварів за долар.
Легальний бізнес ще певний час тримався офіційного курсу, але зрештою більшість підприємців, особливо тих, які працюють у дрібній торгівлі, перейшли на чорний ринок. Це зробило базові товари недоступними для мільйонів венесуельців. Паралельно компанії почали масово відмовлятися від зарплат у доларах, що лише посилило попит на валюту.
Офіційна мінімальна зарплата у Венесуелі становить менше двох доларів на місяць. Це базовий оклад, який отримують працівники державного сектору. До нього можуть додаватися додаткові виплати, так звані bonos, які зараз складають орієнтовно 100 доларів на місяць. Проте ці бонуси не входять у трудовий контракт, можуть варіюватися залежно від політики уряду і не завжди виплачуються стабільно.
Нещодавно уряд скоротив робочий тиждень для державних службовців, мотивуючи це необхідністю дозволити їм підробітки. Проте місць для підробітків немає: приватний сектор скорочує робочі місця. Офіційне безробіття зростає.
Щодо зарплат у приватному секторі, то, судячи з обговорень на Reddit, тут ситуація дещо краща. Середня зарплата становить 200–230 доларів на місяць. Однак навіть ці суми не дозволяють покрити базові потреби. Наприклад, вартість харчування для сім’ї з чотирьох осіб може сягати 500 доларів на місяць.
Зарплати вищого рівня, як-от у фінансових менеджерів або керівників, можуть бути значно вищими, але вони доступні небагатьом. Так більшість венесуельців змушена виживати на мізерні доходи, що не відповідають високим цінам на основні товари та послуги.
Відколи Мадуро почав встановлювати диктатуру, після введення перших американських санкцій, економічна ситуація у Венесуелі — далеко не з найкращих. Про те, як занепадала ця країна, ти можеш послухати у 250-му випуску «Ранкового допіо». Лише нагадаємо, що у 2022-му адміністрація Байдена дозволила компанії Chevron частково відновити видобуток і експорт венесуельської нафти. Це дозволило уряду Мадуро отримати валюту: Chevron регулярно продавала долари венесуельським банкам, щоб обміняти їх на болівари для оплати операцій. У результаті курс долара стабілізувався (тримався на рівні близько 35 боліварів за долар до середини 2024), а населення почало ширше використовувати долари в розрахунках. Економіка на деякий час вийшла з гіперінфляції та почала рости.
У 2022–2023-х роках спостерігалося зростання ВВП і розвиток дрібного бізнесу. Проте, що теж важливо розуміти, ці зміни були сконцентровані здебільшого у Каракасі, столиці. В інших регіонах більшість підприємств закрились, і жодні покращення економіки майже не відчувалися.Після того, як Трамп повернув санкції, економічна криза у Венесуелі набула нової форми. Венесуельці традиційно сприймають курс долара як індикатор стабільності, і коли офіційний ринок перестав задовольняти попит на валюту, почалося масове повернення до тіньового обміну. Це загрожує новим витком інфляції та дефіциту. За оцінками економістів, інфляція може сягнути 180–200%.
Кілька років тому Венесуела пережила одну з найгірших гіперінфляцій у світовій історії: у 2018-му її рівень сягнув 130 000%. Це означало, що ціни за рік зростали в понад тисячу разів: товар, який на початку року коштував 1 болівар, до грудня міг коштувати 1 000. Люди втратили довіру до національної валюти, переходили на долари або бартер, а все, що було на прилавках продуктових крамниць — порожнеча. Це стало переломним моментом. Країна опинилася в епіцентрі однієї з найбільших міграційних криз сучасності: у пошуках їжі, роботи й базової безпеки з Венесуели виїхало понад 7 мільйонів людей. Люди тікали до Колумбії, Перу, Бразилії, а згодом намагалися масово дістатися США.
Зараз, попри чергову економічну дестабілізацію, нової великої хвилі міграції поки не відбувається, оскільки адміністрація Трампа провадить жорстку міграційну політику: відновила масові депортації, обмежила доступ до гуманітарного захисту, а також посилила ризики для тих, хто перетинає кордон нелегально. Багато венесуельців, навіть в умовах кризи, не готові ризикувати, тому продовжують залишатися в країні.
Призупинення фінансування Гарварду
Уже якщо ми заговорили про Трампа, то й продовжимо про нього та його адміністрацію. Що вже на цей раз? Тиждень розпочався із призупинення державного фінансування для Гарвардського університету.
Гарвард є найстарішим американським університетом. Це приватна установа, яка, проте, щороку отримує мільярдні суми з федерального бюджету — насамперед на наукові дослідження та виконання державних контрактів. З 9 мільярдів доларів фінансування, яке Гарвард мав би отримати від уряду, понад 7 мільярдів спрямовуються не безпосередньо університету, а на 11 афілійованих лікарень, з якими він співпрацює. Ще 2 мільярди — це дослідницькі ґранти у різних сферах: від онкології до космосу. Попри те, що Гарвард має найбільший у світі фонд довгострокового капіталу (понад 50 мільярдів доларів), державне фінансування має ключове значення для наукової та медичної роботи. Чому ж ці кошти заморозили? Білий дім надіслав керівництву Гарварду перелік жорстких вимог щодо запровадження ширшого державного контролю, а також суттєвих змін у системі управління, прийому студентів і кадрової політики. Від університету також вимагали провести аудит на «антисемітизм», скасувати програми різноманіття та інклюзії, заборонити трансґендерним атлеткам брати участь у жіночих командах, розробити механізм, за яким університет має повідомляти федеральні органи про іноземних студентів та студенток, навіть якщо ті мають ґрін-карту.
Президент Гарварду Алан Ґарбер назвав це спробою федерального втручання у незалежність освіти. Цитуємо: «Гарвард продовжуватиме працювати над боротьбою з антисемітизмом і залишається відкритим до діалогу про те, що університет зробив і планує робити для покращення досвіду кожної людини, яка репрезентує певну спільноту. Але університет не готовий погоджуватися на вимоги, які виходять за межі законних повноважень цієї чи будь-якої адміністрації. Жоден уряд не має права диктувати приватним університетам, що вони можуть викладати, кого приймати чи які напрями досліджень розвивати». Кінець цитати. У відповідь адміністрація Трампа призупинила фінансування для університету. Ідеться про більш ніж 2 мільярди за ґрантами та ще 60 мільйонів за контрактами. У вівторок Дональд також пригрозив позбавити Гарвард податкових пільг, якщо університет не вибачиться.
Гарвард — не єдиний навчальний заклад, на який адміністрація Трампа чинить тиск. Останніми тижнями схожі вимоги до тих, які надіслали Гарварду, отримали й інші університети.
Колумбійський університет, центр минулорічних пропалестинських протестів, став першою мішенню радикальних дій федерального уряду. Минулого місяця федеральні агентства скоротили фінансування університету на 400 мільйонів доларів, включно з припиненням сотень наукових ґрантів. Представники Колумбійського університету заявили, що вони «ведуть активний діалог» з Білим домом щодо відновлення фінансування. Це рішення викликало критику з боку деяких представників громадськості. Інші ж, зокрема частина випускників, висловили думку, що університет, як і багато інших науково-дослідних установ, настільки залежний від федеральних коштів, що змушений іти на поступки, і що він уже почав запроваджувати зміни відповідно до вимог адміністрації. Попри переговори, фінансування Колумбійському університету досі не повернули.
У Гарварді багато хто закликав університет самому чинити опір та об’єднуватися з іншими освітніми установами, щоб протистояти адміністрації Трампа.
