Випуск №399
Brent, китайська авіація і Тайвань, чистки в армії Китаю, День св. Патрика
____________________________________________
Microshifting — це практика організації робочого дня у вигляді коротких часових блоків, щоб роботу можна було поєднувати з іншими справами. Це може виглядати таким чином: 45-90 хвилин активної зосередженої роботи, а тоді павзи для особистих справ, сімейних обов’язків або відпочинку. Замість безперервного графіка з дев’ятої до п’ятої, людина може попрацювати на світанку, потім зробити перерву, щоб відвести дітей до школи чи піти на тренування, повернутися до роботи пізніше в обід, а завершити завдання вже ввечері. Джерело: fortune.com.
Як Brent став світовим нафтовим еталоном?
Cлово минулого тижня — Brent. І слідкуючи за цінами на нафту цієї марки, зароджується стійке відчуття, що наприкінці 2026-го ми з тобою, солодашко, ще будемо сумувати за 67 — словом 2025-го року.
«Brent» або Brent crude. Так сьогодні зазвичай позначають орієнтир ціни на сиру нафту, який найчастіше використовують покупці та продавці в усьому світі. Але спершу це була назва нафти, яку Shell UK видобувала зі свого підводного нафтового родовища Brent біля північно-східного узбережжя Шетландських островів Сполученого Королівства. А це нафтове родовище назвали на честь чорної казарки — Branta bernicla. Англійською — brant goose. Виявляється, коли Shell UK відкривала нові родовища у Північному морі, то у компанії сформувалася традиція називати їх на честь водоплавних птахів у алфавітній послідовності.
Нафтою з родовища Brent почали торгувати у 80-х. І вона відразу стала зручним орієнтиром для трейдерів і спекулянтів. Як пояснює у коментарі CNN Аді Імсірович, досвідчений нафтовий трейдер і редактор книжки «Сира нафта марки Brent: генеза та розвиток найважливішого світового нафтового еталону», розташування родовища Brent у Північному морі було дуже вигідним, оскільки звідти нафту було легко транспортувати до Європи, Африки та на Близький Схід. Через це вона швидко стала одним із ключових орієнтирів для світового нафтового ринку.
Однак приблизно з 1990 року родовище Brent почало поступово вичерпуватися, тоді як попит на нафту у світі продовжував зростати. Це обмежувало обсяги торгівлі, але на той момент Brent була вже не просто сортом нафти. Навколо цієї марки вже була сформована ціла фінансова інфраструктура: ринки ф’ючерсів та форвардні контракти. Перші — це стандартні біржові контракти на купівлю або продаж нафти в майбутньому за заздалегідь визначеною ціною. Форвардні контракти — це подібні домовленості, але вони укладаються напряму між двома сторонами і можуть мати індивідуальні умови. Ринки ф’ючерсів та форвардні контракти дають нафтовій індустрії інструменти для управління ризиками. І хоч нафта у родовищі Brent вичерпувалася, всю фінансову інфраструктуру, яка розвинулася навколо цієї марки, потрібно було зберегти. Тому визначення того, що можна продавати під назвою Brent, поступово розширили, включаючи до нього інші сорти нафти з різних родовищ Північного моря.
Сьогодні у родовищі Brent вже нічого не видобувають. Остання з чотирьох платформ там припинила свою роботу 5 років тому. А під цією назвою тепер можна отримати нафту не лише з Північного моря, але й з Техасу. До 2015-го року Сполучені Штати забороняли експорт власної сирої нафти. Коли цю заборону зняли, то великі обсяги постачали з Техасу до Європи. Це все наклалося на те, що видобуток у Північному морі, який формував основу Brent, продовжував скорочуватися. І зрештою до так званого Brent-комплексу включили американський сорт нафти WTI Midland.
Сьогодні Brent — радше брендова назва для цілої системи контрактів. Різні елементи ринку Brent сьогодні координують різні гравці: зокрема Shell, біржа Intercontinental Exchange та аналітична компанія S&P Global Energy. Хто саме має остаточний контроль над системою, як пише CNN, залишається предметом дискусій.
Після того як американський сорт нафти став частиною Brent, його якість стала значно менш однорідною. Через це трейдерам доводиться частіше коригувати ціну. Крім того, Brent частково втрачає свій статус нейтрального світового орієнтира. Адже якщо значна частина нафти у цьому еталоні тепер походить зі США, то на ринок дедалі сильніше впливають і американські політичні рішення. А ми з тобою знаємо, хто їх там приймає.
До трилисників додають мільярди
Як і обіцяли у п’ятницю, сьогодні дещо принесли до Дня святого Патрика. Якщо хочеш детальніше послухати про історію цього свята, шукай 218 випуск «Ранкового допіо», там, зокрема, розповідаємо, що святий Патрик хоч і став покровителем Ірландії, але сам ірландцем не був. Він, ймовірно, народився у Вельсі. А зараз лише коротко нагадаємо, що ірландці протягом століть відзначали свого покровителя тихим релігійним святом. На видовище цей день перетворили вже у Сполучених Штатах. Ірландські іммігранти вперше відсвяткували його в Бостоні у першій половині 18 століття. Святковий парад вперше провели у Нью-Йорку в 1762-му. Наприкінці 19 століття парад на день святого Патрика став для ірландських американців можливістю похизуватися своїм чисельним та політичним впливом. Таку роль це дійство певною мірою виконує і сьогодні.
Щороку до Дня святого Патрика святковий прийом відбувається у Білому домі. Напередодні цього свята до Вашинґтона традиційно приїздить прем’єр-міністр Ірландії (тішек, як цю посаду оригінально називають). Тішек — це єдиний світовий лідер, який має постійну дату зустрічі з президентом США, хто б ним не був. Традиційно глава уряду Ірландії привозить із собою горщик трилисників, символ Дня святого Патрика. Щорічна церемонія дарування цієї рослини американському президентові сягає 1950-х років. Таку традицію спершу започаткували для відновлення ірландсько-американських відносин, які зіпсувалися через нейтралітет Республіки Ірландія у Другій світовій війні.
Але вочевидь інтереси та цінності адміністрації Трампа вносять свої корективи у сформовані традиції, тому цьогоріч, крім трилисників, тішек Майкл Мартін везе до Сполучених Штатів також обіцянку інвестицій на більш ніж 6 мільярдів доларів. Про це оголосили минулого тижня.
WSJ пише, що ірландські інвестиції у США включають 5 мільярдів доларів протягом п’яти років від компанії Smurfit Westrock, яка виробляє екологічну паперову упаковку; 1 мільярд доларів від Kingspan, компанії, що займається ізоляцією та будівельними рішеннями; а також 100 мільйонів доларів від харчової компанії Glanbia. Ірландські компанії також планують цього тижня оголосити про збільшення інвестицій для підтримки Amazon та інших операторів центрів обробки даних у США.
Безалкогольне пиво завойовує Дублін
Продовжимо про День святого Патрика, але вже трішки відволічемося від серйозних новин. Так, час поговорити про пиво. Безалкогольне пиво. NYT розповідає про те, що саме безалкогольне пиво дедалі частіше замовляють у дублінських пабах. Для Ірландії паби довгий час були мало не чимось священним. Якщо Тобі доводилося там бувати, то Ти, мабуть, погодишся, що це кидається у вічі, щойно Ти ввечері виходиш на вулицю. При цьому дослідження свідчать про те, що рівень споживання алкоголю в Ірландії падає. За останні 2 десятиліття цей показник скоротився на 34%. Схожі тенденції характерні для всієї Європи.
І на тлі такої зміни споживчих звичок, спостерігають, власне, зростання популярності безалкогольних напоїв. Про це у вересні ми робили окремий «дріп». Якщо раніше в ірландських пабах безалкогольні позиції розміщували десь на задвірках меню (і це ще в кращому випадку), то тепер такий асортимент дуже широкий, щоб задовільнити запит людей та зберегти ритуал походу в паби, але при цьому уникнути деяких найгірших наслідків алкоголю.
Пиво залишається найпопулярнішим алкогольним напоєм в Ірландії, але його продаж падає, тоді як частка безалкогольного пива лише за останні 5 років збільшилася на 150%. «Нульовку» випускає як неймовірно популярний Guinness, так і менші пивоварні. 2 роки тому відкрилася навіть перша пивоварня, яка варить лише безалкогольне пиво, — Fierce Mild.
А ось для тих, хто завтра вирішить відсвяткувати День святого Патрика все ж алкогольним пивом, можливо, буде цікаво дізнатися про південно-корейську індустрію лікування похмілля. Продовжуємо про це далі.
Як корейці лікують похмілля?
Індустрія лікування похмілля у Південній Кореї дуже активно розвивається. І її наріжний камінь — Hovenia dulcis. Корейською «хотге», або ж східне родзинкове дерево. Як виявилося, корейці до похмілля ставляться дуже серйозно. У них навіть є похмільний суп — хеджангкук, до якого зазвичай входить ситний яловичий бульйон, сушена пекінська капуста та овочі. Є підвиди цього супу, до яких додають також корейський різновид кров’янки.
The Guardian розповідає про те, що традиційно хеджангкук входив до категорії comfort food. Його також з самого ранечку готували і в деяких ресторанах, щоб полегшити початок дня для клієнтів із затуманеними очима. Але нещодавно напрямок боротьби з похміллям у Південній Кореї відчутно комерціоналізувався. У магазинах можна знайти цілі тематичні відділи, де на вітринах представлений широченний асортимент: від традиційних напоїв до модних желейних паличок і таблеток, призначених для полегшення страждання. Більшість з цих засобів містить екстракт Hovenia dulcis. Її можуть доповнювати також червоним женьшенем, розторопшею або навіть морськими водоростями.
Згідно з аналізом Mintel, Південна Корея за останні п’ять років випустила найбільше у світі продуктів від похмілля. Але що цікаво, тенденції споживання алкоголю такі ж, як ми щойно говорили про Ірландію: вони падають.
Щодо ефективності hovenia dulcis, то в лабораторних умовах фіксували, що це дерево знижує концентрацію алкоголю в крові щурів, а ферментований фруктовий оцет знижує рівень як алкоголю, так і ацетальдегіду — токсичної сполуки, що утворюється, коли організм розщеплює алкоголь. Але всі дослідження були дуже обмеженими, тому цілісного висновку немає.
Минулого року південнокорейські регулятори додали вимогу, що якщо на продукті вказано, що це засіб від похмілля і його так рекламують, то виробник має провести дослідження, яке на людях демонструватиме покращення таких показників, як симптоми похмілля та виведення алкоголю з крові.
А ось для споживачів, здається, не настільки вже й важлива ефективність всіх цих продуктів у боротьбі із похміллям. Вони вже просто стали частиною рутини та спільного досвіду. Часто молодь купує якісь із протипохмільних засобів із запасом, йдучи, наприклад, на вечірку. І там, випиваючи з друзями та незнайомцями, можна відразу всім роздати якісь желейки чи таблетки.
Глобальна популярність корейської культури сприяла поширенню продуктів від похмілля на інші ринки, зокрема в країни Південно-Східної Азії. І не лише.
До речі, запрошуємо в Instagram Sebto media. Учора ми там розповідали про ще один південно-корейський феномен — локшину Buldak. Як цей продукт став настільки вірусним і чому ми любимо їжу, яка нам робить боляче? Почитай в інсті.
Чому Китай знизив активність своєї авіації поблизу Тайваню?
Як там було в колишнього міністра оборони США Дональда Рамсфелда? Існують відомі відомості, відомі невідомості, а також невідомі невідомості. Відомі невідомості, мабуть, так можна охарактеризувати ситуацію, яка склалася у повітряному просторі поблизу Тайваню. Відомо, що у березні китайські військові літаки припинили там літати. Але невідомо чому.
Якщо поглянути на останні 3 дні лютого та першу декаду березня, то у 12 з 13 цих днів поблизу Тайваню не фіксували жодних польотів китайських військових літаків. Єдиним винятком стала позаминула неділя, 8 березня, коли, згідно зі щоденними даними, які публікує Міністерство національної оборони Тайваню, помітили два літаки, що наближалися до острова.
Сайт PLATracker, який збирає дані міністерства оборони Тайваню, відзначає, що ця перерва в активності китайської авіації є найдовшою з 2021-го року. Минулого року також був тритижневий період затишшя, коли зафіксували лише 5 бортів, але! Тоді це збіглося в часі з тропічним штормом над Тайванем, а зараз погода стабільна. Менша активність авіації також характерна для періодів щорічних тижневих законодавчих сесій, яка саме закінчилася минулого четверга. І на вихідних вже фіксували 3 вильоти китайської авіації. Але порівняно з тим, що було раніше, ось ця павза на початку березня видається разючою зміною поведінки з боку КНР. І це аж дивно, зважаючи на те, як в останні 6 років Пекін збільшив кількість польотів поблизу Тайваню. Минулого року, зокрема, Тайбей фіксував в середньому близько 10 військових польотів Китаю на день, а подекуди цей показник сягав десятків вильотів. То що ж сталося? Як Ти вже знаєш, це відомі невідомості. Але ми можемо поговорити про різні теорії.
Аналітики припускають, що звівши активність авіації чи не до нуля, Китай у такий спосіб готує ґрунт для візиту Дональда Трампа. Американський президент планує бути в Пекіні з 31 березня до 2 квітня. Тож Сі та компанія хочуть підтвердити вималюваний ними ж образ Тайваню-провокатора, мовляв, ми ж нічого не робимо, це все вони, а також зберегти імідж великої держави, що може бути рівною США.
Інша теорія полягає у тому, що Китай, знижуючи активність авіації, намагається заощадити паливо. Ти ж пам’ятаєш, що робиться з цінами на нафту…
Ще одне пояснення пов’язують з чистками у військово-повітряних силах Китаю, зокрема у Східному командуванні, яке контролює Тайвань.
Ще одна версія, чому Китай знизив активність своєї авіації, полягає у тому, що військово-повітряні сили навмисно змінюють свої навчальні процедури. І, ймовірно, це вже триває досить довго, оскільки тенденція до збільшення кількості днів без вильотів порівняно з попереднім роком намітилася вже давніше. Просто спад у березні був дуже різким.
А от щодо, можливо, найгіршої з теорій, що це затишшя перед початком агресії з боку Китаю, то її багато експертів спростовують. Міністр оборони Тайваню при цьому застерігає, щоб не робити передчасних висновків і не поспішати інтерпретувати зниження активності авіації як відступ Китаю від військових загроз проти Тайваню. Тим паче, що китайський флот жодного відступу не демонстрував.
