Випуск №312
Витік з чату в Signal, протести у Туреччині та Сербії, наставництво в Україні
___________________________________________________________
Філуменія — гобі, що полягає у колекціонуванні сірникових коробок та інших предметів, пов’язаних із сірниками. Джерело: Wiktionary.
Оскільки у нас досі триває збір на пікапи для 1 ОШМ ім. Дмитра Коцюбайла, то розпочнемо ми це випуск з прохання задонатити на нашу допоміжну банку. Нам залишається зібрати ще близько 20 тисяч. Допоможеш? Лінк для Твого донату тут: https://send.monobank.ua/jar/2tXfxEmkQK.
Секретний чат та операція в Ємені
Звісно, як можна цього тижня оминути історію про той самий секретний чат? Якщо Ти ще не знаєш, то слухай! Адміністрація США має груповий чатик у Signal. І ось радник з національної безпеки Майкл Волц випадково додав до нього головного редактора видання The Atlantic Джеффрі Ґолдберга. Ну от із ким не траплялося: плутаєш одержувача і випадково скидаєш мем в чат колег замість чату з другом або подругою? І все це, звісно, в робочий час, коли вже пізно видаляти, бо всі вже все побачили. Ці діджитал-оказії дуже життєві, і ми б охоче проявили краплю розуміння та співчуття до пана Волца, але! Коли ти радник з нацбезпеки, треба бути більш уважним. Financial Times називає цю ситуацію одним із найбільш вражаючих порушень безпеки у вищих ешелонах влади у Вашингтоні за останні роки.
Що треба знати про витік з чату? По-перше, у цих переписках міністр оборони Піт Гегсет розкрив конкретні деталі операції у Ємені. Ідеться про удари по силах хуситів, які завдали американські війська.
Прессекретарка Білого дому Керолайн Левітт прокоментувала у соцмережах, що «жодні плани війни не обговорювались» і наголосила на тому, що засекречені матеріали у чат не надсилали».
Інцидент прокоментував і Дональд Трамп. Цитуємо: «Витік був єдиним збоєм за два місяці, нічого серйозного не сталося». До речі, цей коментар президент видав у вівторок, але ще у понеділок, коли його запитували про це, він відмахувався, мовляв, він не в курсі жодних скандалів щодо якихось там чатів. При цьому чомусь політик відразу почав критикувати The Atlantic: «Я не є їхнім великим шанувальником. На мою думку, це медіа доживає своє». Кінець цитати.
Упродовж багатьох років Трамп критикував The Atlantic та Ґолдберга через статтю 2020-го року, у якій йшлося про те, що президент відмовився відвідати цвинтар американських військових у Франції, назвавши його «наповненим лузерами».
Міністр оборони Гегсет в ефірі CNN заявив: «Ніхто не надсилав жодних військових планів, і це все, що я можу сказати. Це брехня». А Ґолдберга він назвав «брехливим і давно скомпрометованим так званим журналістом».
І от після заяв американських високопосадовців, що ні-ні-ні жодних секретних даних у чатику не було, The Atlantic публікує додаткові уривки з переписки, на яких видно, як високопоставлені особи обговорюють час ударів по Ємену. Це, звісно, взагалі не секретна інформація.
Чи будуть якісь наслідки для учасників чату, зокрема, для Волца, який випадково додав до розмови журналіста? Трамп заявив, що ні, нічого йому за це не буде. «Майкл Волц засвоїв урок, і він хороша людина», — сказав президент і уточнив, що Ґолдберга до чату додав один зі співробітників радника з нацбезпеки.
І окрема тема у цій колотнечі із чатом — це повідомлення Джея Ді Венса. Так, без нього там також не обійшлося. Віцепрезидент писав, що вважає дії адміністрації у Ємені помилковими, адже американці можуть не зрозуміти їхньої доцільності. Він зазначив, що лише 3% торгівлі США проходять через Суецький канал порівняно із 40% європейської торгівлі. Після цього написав: «Я готовий підтримати загальну позицію команди і тримати свої сумніви при собі. Я просто ненавиджу знову рятувати Європу».
«Я повністю поділяю твою відразу до європейського нахлібництва. Це ЖАЛЮГІДНО», — відповів міністр оборони Піт Гегсет.
Інший учасник чату, підписаний як «SM» (ймовірно це був Стефен Міллер — ключовий радник Трампа), запропонував, щоб Єгипет і Європа компенсували Сполученим Штатам витрати на операцію в Ємені.
З першими новинами про витік з чату відразу згадалося, як трампісти колись критикували Гілларі Клінтон за те, що політикиня скористалася приватним поштовим сервером, коли обіймала посаду державної секретарки. На подвійні стандарти адміністрації Трампа у ставленні до цифрової безпеки звертають увагу також деякі демократи. Сама Гілларі Родем Клінтон затвітила матеріал The Atlantic, додавши емоджі зі здивованими очима та написавши «Ви, мабуть, жартуєте».
Наталі Луазо, французька депутатка Європарламенту, написала в Х: «Путін тепер без роботи: шпигувати більше не потрібно», а Наталі Точчі, директорка Італійського інституту міжнародних справ, зазначає, що традиційні трансатлантичні відносини фактично завершилися. На її думку, у кращому випадку американська адміністрація демонструє байдужу зневагу до Європи, а в гіршому — свідому спробу її підірвати.
Арешт мера Стамбула
Трішки відпочинемо від новин зі США. Туреччина. Минулого тижня там арештували мера Стамбула Екрема Імамоглу. На цю посаду його вперше обрали у 2019-му. Із того часу політика переобирали двічі. Деякі опитування показували, що Імамоглу міг би перемогти Ердогана на президентських виборах. І це дуже важливий контекст. Політика мали саме висувати кандидатом у президенти, аж раптом 19-го березня десятки поліцейських затримали мера в його домівці.
До затримання Імамоглу ми ще повернемося, але зараз невелике роз’яснення щодо президентських виборів у Туреччині, бо, можливо, Ти, як і ми, сидиш в задумі, мовляв: «Хіба там не відбулися нещодавно вибори?».
Другий президентський термін Ердогана спливає у 2028-му. Конституція обмежує повноваження президента двома повними термінами, але! Він може балотуватися знову, якщо парламент оголосить дострокові вибори, скоротивши таким способом строк його другого мандату. Незалежні оглядачі прогнозують саме такий сценарій.
А тепер повертаємося до Екрема Імамоглу. Прокуратура звинувачує чоловіка в тому, що він керував злочинною організацією та брав участь у змові при проведенні тендерів, а також інкримінує йому інші фінансові зловживання на посаді мера. Також політика звинувачують в підтримці тероризму через політичну співпрацю з прокурдською групою під час муніципальних виборів минулого року. Останнє ще розслідують.
Представники уряду стверджують, що звинувачення Імамоглу не мають політичного підтексту, і закликають громадян довіряти судовій системі та дочекатися завершення процесу. Влада також запровадила заборону на проведення протестів у великих містах, обмежила доступ до соціальних мереж і наповнила провладні телеканали інформацією, яка начебто демонструє провину Імамоглу.
Через чотири дні після його арешту уряд відсторонив політика від посади. Того ж дня головна опозиційна сила Республіканська народна партія провела праймериз, на яких назвала Імамоглу кандидатом у президенти. Сам політик пообіцяв боротися з урядом. І, здається, зробити це буде нелегко. Арешт — не єдина перешкода на його шляху. За день до затримання університет, який закінчував Імамоглу, анулював його диплом. Потенційно це позбавляє його права балотуватися. Крім того, проти політика відкрито низку інших судових справ, деякі з яких можуть призвести до тимчасової заборони на політичну діяльність. Імамоглу називає ці справи політично вмотивованими і оскаржує їх у суді.
Якщо він зможе подолати свої юридичні проблеми, то стане прямим суперником Ердогана. Останній наразі не заявляв, чи буде знову висувати свою кандидатуру, але він не має очевидного наступника, тож панівна думка полягає у тому, що Ердоган таки буде втретє претендувати на пост президента.
Арешт Імамоглу призвів до суттєвого падіння турецького фондового ринку і національної валюти, хоч згодом вони частково відновилися. Але, що важливіше, затримання мера стало приводом до масштабних протестів. Люди виходять щовечора до мерії Стамбула та інших турецьких міст, аби висловити незгоду з діями влади. Поліція застосовувала до протестувальників перцевий спрей та сльозогінний газ. Наразі під арештом перебуває орієнтовно 1500 людей. На відео з Ізміру видно, як поліція намагається розігнати протести за допомогою броньованих вантажівок з водометами. Акції протесту набирають обертів, а Ердоган називає їх «актами тероризму».
Влада Туреччини також переслідує журналістів, які висвітлюють події в країні. Вісьмох заарештували. Спершу суд постановив, щоб їх відпустили, але згодом скасував своє рішення та видав офіційний ордер на арешт.
Серед затриманих: Ясін Акгюль з агентства France-Presse та колишній фотокореспондент AFP Бюлент Килич. Він у 2014-му був визнаним «фотографом року» The Guardian за репортажі з України, турецько-сирійського кордону та місця катастрофи рейсу MH17.
Журналістів затримали після того, як вони фотографували антиурядові протести. Усім їм висунули звинувачення в «участі у незаконних мітингах і маршах, а також інкримінували відмову розійтися по домівках, попри попередження влади».
Сербія та протести
Після антиурядових протестів у Туреччині відразу дамо коротке оновлення ситуації у Сербії. На акції 15-го березня там, ймовірно, застосували заборонену звукову зброю. Це сталося під час 15-хвилинного мовчання на знак пам’яті про жертв катастрофи в Новому Саді, коли обвалився бетонний навіс на залізничній станції, спричинивши загибель 16 осіб. Ми про це розповідали в одному з попередніх випусків «Ранкового допіо».
На відео видно, як протестувальники мовчки тримають в руках запалені мобільні телефони, тоді раптом лунає свист і натовп починає в паніці розбігатися.
Влада Сербії відкидає звинувачення про використання звукової зброї, називаючи це «брехнею та вигадками». Громадськість закликає провести незалежне розслідування. Відповідна петиція вже набрала пів мільйона підписів.
Наставництво – що це?
Наприкінці січня, у 296-му випуску «Ранкового допіо», ми розповідали про ініціативу «Україна для кожної дитини» та Єдину платформу про усиновлення та сімейні форми виховання dity.gov.ua. Тоді нашу команду особливо зацікавив розділ «Наставництво». Ми подумали, що Тобі також може бути цікаво дізнатися більше, а, можливо, навіть стати наставником чи наставницею, тому розпитали про таку практику Галину Дідулу — проєктну менеджерку Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей. Це консультативно-дорадчий орган Кабінету Міністрів України.
Ти знаєш, що ми в цьому подкасті дуже любимо все структурувати і шукати пояснення, тож і у випадку з наставництвом розпочнемо з бази. Насамперед розберемося із тим, що таке наставництво. Це один зі способів, як можна допомогти дітям-сиротам і дітям, які позбавлені батьківського піклування та проживають в інституційних закладах. Повнолітня особа — наставник або наставниця — допомагає дитині підготуватися до самостійного життя: може дати пораду, навчити новому, допомогти відкрити у собі нові таланти та знайти захоплення, почуватися менш самотньо. Наставництво здійснюється на добровільній та безоплатній основі.
Хто може стати наставником чи наставницею?
«Дуже гарне питання, хто може стати наставником, бо насправді наставником може стати майже будь-яка повнолітня особа, яка може працювати з дитиною, яка може приходити до дитини, відповідно має ресурс, має час, і в якої позитивна мотивація».
«З власного досвіду, те, що я бачу і спостерігаю, здебільшого наставники — це трошки старші особи. Маю на увазі, не студенти, а зазвичай ті, хто вже мають роботу, сталий графік і розуміють, що вони можуть стабільно приходити до дитини в якийсь день по вечорах чи в суботу в обід, щоб забезпечити сталість і передбачуваність в цьому процесі як для себе, так і для дитини».
Галина Дідула переконана, що практика наставництва має дуже давнє походження, адже це цілком природний процес, коли відповідальні дорослі готові допомагати дітям, які цього потребують. Тож ще до того, коли це слово з’явилося в державних політиках, українці та українки займалися наставництвом. Перетворення наставництва з інтуїтивного та місцями хаотичного явища на інституціоналізовану практику, ймовірно, розпочалося з переосмислення традиції, коли волонтери чи чиновники приїжджають з подарунками у заклади для дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування, роблять фото і їдуть. Такі візити часто лише шкодять дітям. Дітям, які живуть без турботи батьків, важливі не стільки подарунки, як те, щоб дорослі із ними якісно проводили час. Саме з усвідомлення, що важливо цю потребу комунікувати і щоб наставництво було програмою, яка регулюється і готує наставників та наставниць до спілкування з дітьми, все почало розвиватися.
«Це було в 2009-му році, коли керівником служби у справах дітей міста Києва був Микола Кулеба. І тоді була організація «Одна Надія», яка імплементувала цю програму в Україні. Вони, звичайно, вивчали міжнародний досвід.
Одна з таких програм, що я точно знаю, — це американська програма «Старший брат». Вивчали їхні практики і, напевно, практики якихось європейських країн, а тоді адаптовували під український контекст і українські реалії. У 2017-му році вже була прийнята постанова, яка регулює наставництво, і відповідно теж про наставництво згадано в одному з законів».
Згадана Галиною постанова визначає, що наставництво регулюють та організовують центри соціальних служб, але до цього процесу також залучені представники закладів піклування і служби у справах дітей.
«Але також в постанові згадано, що наставництвом можуть займатися громадські чи благодійні організації, якщо вони підписують договір про співпрацю з обласним, міським чи районним Центром соціальних служб. Ця співпраця дуже важлива, оскільки часто в державних органах немає стільки ресурсів, щоби надавати послуги настільки якісно чи в такій кількості, як на це є запит».
Тож якщо після прослуховування цього випуску «Ранкового допіо» Ти замислишся над тим, аби стати наставником чи наставницею, то існує два шляхи реалізації цього задуму— через Центр соціальних служб або через громадську організацію. Обидва шляхи є правильними, тож Ти можеш обрати той, який Тобі подобається більше.
«Відповідно, коли ви захотіли стати наставником, вам потрібно звернутися до Центру соціальних служб. Або якщо ви, наприклад, вже знаєте, що є якась громадська організація, яка у вашій області чи в вашому районі реалізовує наставництво, ви можете звернутися до них, бо вони точно співпрацюють з обласним центром соціальних служб і мають відповідні договори і можуть вас перенаправити і, в принципі, по всьому цьому шляху провести.
Ви можете подивитися на сайті dity.gov.ua, який пакет документів потрібно зібрати, щоб стати наставником. Далі вам потрібно звернутися в центр соціальних служб за місцем вашого проживання і там подати всі ваші документи. З вами поговорять, перевірять вашу мотивацію і вас далі перенаправлять на навчання. Навчання зазвичай організовує громадська організація спільно з обласним центром соціальних служб.
Це навчання триває чотири дні. Звісно, все залежить від області, але зазвичай це три-чотири дні. Ви проходите офлайн-навчання. З вами працюють тренери, психологи, надають вам відповідну рекомендацію і далі дають вам висновок про те, чи можете ви бути наставником, чи не можете ви бути наставником.
І після цього ви спільно з представниками центру соціальних служб, закладом, з громадською організацією (це вже залежить від того, як у вашому регіоні все організовано) ви йдете в заклад і знайомитесь там з дітьми. Тут відбувається процес, який ми називаємо взаємодобір дитини і наставника, де з вами працюють також психологи, які організовують цю зустріч. Зазвичай це якась інтерактивна зустріч, на якій ви знайомитесь з дитиною. Все дуже природно.
Діти знають про те, що ви з ними будете знайомитися. Вам комунікують, які будуть діти і як буде проходити цей захід. Зазвичай там не одна дитина і наставник, а декілька дітей і декілька наставників. Це може бути не одна зустріч, а декілька зустрічей.
Тоді психолог або працівник центру або закладу дають рекомендації, з ким вам рекомендують створити пару дитина-наставник». Коли ви вже погодились на цю пару, свою згоду обов’язково має дати також дитина. Після цього ви підписуєте договір. Це є тристоронній договір, в якому ставить свій підпис законний представник дитини (зазвичай це директор закладу), директор центру соціальних служб і ви як наставник. І далі відбувається весь цей процес наставництва, в якому вас супроводжують або громадська організація, або центр соціальних служб.
Якщо у вас є якісь запитання, чи якщо у вас є якісь проблемні моменти, ви теж можете їх проговорювати з представником організації чи обласного центру. Ви також можете проговорювати якісь питання щодо поведінки дитини чи ваші пропозиції з представниками закладу.
Вам також на початку нададуть інформацію про дитину: скільки років, що вона любить, чим вона цікавиться. Потім в розмові ви будете більше дізнаватися, але як такий перший опис ви отримаєте відразу. У вас теж буде можливість познайомитися і підготуватися до перших зустрічей.
Важливо зазначити, що наставництво — це не на все життя. Можна вийти з цього процесу, але вихід має бути екологічним. Про це потрібно поговорити з дитиною, з центром і припинити дію договору.
Протягом всього цього процесу вас може супроводжувати психолог чи представники центру, закладу або організації».
Окрім зустрічей з дитиною, наставники також можуть брати її чи його до себе на ночівлю на вихідні або канікули. Для цього потрібно підготувати додаткові документи та пройти перевірку житлово-побутових умов. Наставництво — це процес, який ретельно контролюють, щоб захистити дітей від можливих ризиків. За моніторинг відповідають центри соціальних служб та громадські організації. Вони регулярно перевіряють, як почуваються наставники і діти, та реагують на можливі проблеми чи скарги. Якщо виникають серйозні порушення з боку наставників, то про це центр соціальних служб або відповідальна організація повідомляє відповідні органи, а також зупиняє дію договору про наставництво. Наставники та наставниці, зі свого боку, якщо вони знають про порушення прав дітей у інституційних закладах, мають також звернутися до відповідних органів.
Наставництво в Україні було офіційно оформлене в державну програму 8 років тому. За цей час уже сформувалося розуміння того, як цей напрямок потрібно покращувати, тож до нормативно-правової бази будуть вносити зміни. Наразі триває процес розробки окремого закону, який буде регулювати наставництво. До нього, зокрема, внесуть пункт про супервізію та підтримку наставників і наставниць. Сьогодні громадським організаціям та центрам соціальних служб рекомендують організовувати супервізії, групи взаємопідтримки та психологічну допомогу. Подібна підтримка допомагає наставникам впоратися з труднощами, завершувати наставництво екологічно та краще розуміти потреби дітей. Поки що це ще не системно та не обов’язково, але із прийняттям нового законодавства це зміниться, адже якісна підтримка наставників та наставниць означає якісну допомогу дітям.
Із прийняттям нового законодавства розширяться і категорії дітей, які можуть отримати власних наставників та наставниць. Сьогодні визначено, що наставництво поширюється лише на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які проживають в інституційних закладах. У новому законі пропонують додати до переліку і дітей, які фактично перебувають у соціальному сирітстві: вони мають батьків, але ті не беруть відповідальності за їхнє виховання. Такі діти живуть у закладах роками, не маючи можливості бути усиновленими або потрапити в сімейні форми виховання. Зміни дозволять їм мати наставників.
Станом на кінець 2024-го року в Україні 4 626 дітей мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Для наставництва пріоритетною групою є підлітки, оскільки в близькому майбутньому їм потрібно буде починати самостійне життя.
«Мене часто до роботи мотивує одна статистика. Загалом я соціолог за освітою. Організація «Надія і житло для дітей» у дослідженні 2016-го року виявила, що 70% випускників інституційних закладів віддають своїх дітей в інтернат. Тобто, грубо кажучи, 70% дітей в закладах — це і є діти випускників інституційних закладів. Це свідчить про таку ланцюгову реакцію: діти, які проживають в закладах, потім віддають туди своїх дітей.
І для мене наставництво — це один з можливих шляхів, щоб побороти цю проблему. Якщо дитина, яка має досвід життя в інституційному закладі, буде мати ще якийсь інший досвід, і, можливо, навіть не свій особистий, але їй хтось розкаже, що буває інакше, чи допоможе в якийсь дуже складний період, ця дитина може змінити історію свою і історію своєї майбутньої сім’ї.
І тут я можу розказати дуже багато прикладів, як наставники насправді підтримують дітей. Бо важливо розуміти, що більшість дітей, які мають статус дітей-сиріт чи дітей, позбавлених батьківського піклування, вони рідко мають когось ззовні, хто б їх міг підтримати. Відповідно, коли дитині виповнюється 18 років, і вона виходить з закладу, дуже часто вона не знає таких базових речей, наприклад, як орендувати житло, де знайти житло; де взяти перші кошти на те, щоб жити в цьому житлі.
Багато дітей проживає дуже довго в гуртожитках. Потім починають знімати квартири, але вони не дуже розуміють, як платити, як готувати їсти, як розподілити свій бюджет. І це прірва з тим досвідом, який є у нас, людей, які переймали все це поступово від батьків, старших братів-сестер. Дитина, яка виходить з інституційного закладу. відразу потрапляє в щось дуже їй невідоме.
І наставнику насправді не треба мати вищої освіти чи якісь спеціалізовані знання. Наставник – це просто людина, яка може поділитися своїм особистим досвідом».
Координаційний центр з розвитку сімейного виховання та догляду дітей нещодавно запустив програму «Об’єднані наставництвом», для якої обрали 10 пілотних регіонів — Волинська, Дніпропетровська, Закарпатська, Житомирська, Івано-Франківська, Київська, Львівська, Полтавська, Хмельницька та Чернівецька області. Саме в цих регіонах як громадські організації, так і центри соціальних служб навчатимуть професійно розвивати практику наставництва.
Якщо Ти слухаєш «Ранкове допіо» в якійсь з цих областей, то можеш звернутися на лінію турботи і там отримати інформацію, наприклад, про громадські організації, через які можна стати наставником чи наставницею, або ж запитати про все, що Тебе цікавить. Покликання на лінію турботи ми залишаємо в описі до подкасту.
«Я рекомендую наставництво, адже сама є наставницею вже п’ять років.
Зараз мої діти, це вже навіть не діти, а мої друзі, завжди підтримують мене, а я підтримую їх. Ми багато спілкуємося, і це надихає і дає відчуття такої великої любові. Я не відчувала її настільки сильно в перший рік, не завжди відчувала в другий рік. І це такий шлях, який проходиш з нуля, як посадити маленьке насіннячко, яке точно проросте, якщо ми будемо йому давати достатньо своєї уваги.
І також я відчуваю, що завдяки наставництву я дуже багато отримала практичного досвіду, дуже багато знаю про те, що таке травма. І коли навіть почалась повномасштабна війна, у мене вже було багато розуміння, як працювати з дітьми, які втратили, бо я мала досвід роботи з дітьми, які втратили своїх батьків. Тому це насправді теж дуже сильно про ваш особистий розвиток.
Ну і, звичайно, першочергово і пріоритетно це підтримка дітей, які проживають в інституційних закладах, їх супровід. Я впевнена, що ці діти, з якими ви працюєте, вони теж будуть великим ресурсом для країни. Ми насправді дуже потребуємо людей, які будуть готові працювати і формувати наше спільне велике майбутнє.
Тому всім рекомендую [наставництво] і готова підтримувати. Пишіть на нашу лінію турботи, і будемо з вами на зв’язку».
Франція та Макрон
Зазвичай у цьому місці «Ранкового допіо», перед «стіками», ми додаємо якусь зворушливу історію. Тому тут часто бувають новини про тварин. Але сьогодні — Франція та Макрон. Не спіши обурюватися, це теж буде доволі мило. По-перше, він оголосив про новий пакет військової підтримки України в розмірі 2 мільярди євро. По-друге, декілька днів тому у твітері одна француженка написала, що в її сина Максенса скоро день народження (18 років), і через розлад аутичного спектру хлопець не має друзів, яких можна би було запросити на святкування. Жінка попросила записати для сина відеовітання. Менш ніж за день цей твіт набрав 10 мільйонів переглядів та тисячі коментарів. Свої вітання залишали як прості користувачі соціальної мережі, так і знаменитості.
У середу ввечері своє відеовітання для Максена залишив і Еммануель Макрон. Президент побажав щастя-здоров’я, найкращого вісімнадцятиріччя, а також зазначив, що чув, наче Максенс хоче пройти курси з випічки, тож запропонував повчитися у свого кухаря. «У будь-якому разі я сподіваюся колись скуштувати твою випічку», — завершим Макрон.
Минулого тижня Дональд Трамп запропонував у майбутньому продавати союзникам «пом’якшені» літаки, тому що, цитуємо, «колись, можливо, вони не будуть нашими союзниками». Він мав на увазі нове покоління передових винищувачів F-47, до запуску яких ще багато років, але у компанії Lockheed Martin тривожаться вже. У центрі занепокоєння перебуває винищувач F-35. Виробництво цих літаків — це найдорожча оборонна програма Сполучених Штатів та найбільше окреме джерело прибутку для Lockheed Martin. Цей винищувач є основою сучасних західних військово-повітряних сил, але деякі країни стурбовані тим, чи зможуть США знерухомити системи озброєння за допомогою так званого «вимикача». У таких умовах F-35 дещо втрачає свою привабливість, а один з керівників Lockheed Martin каже: «Я стурбований тим, що чиста політика може зашкодити нашим перспективам у майбутньому».
