Випуск №182
Ізраїль та Газа
Панграма — фраза, вислів або текст в якому присутні всі літери абетки.
Між Ізраїлем та Газою
Привіт! Минулий випуск Допіо ми писали у п’ятницю, коли світ перебував у стані свого звичного поміркованого безумства. Потім почалися вихідні. І стало гірше. Світ став ще більш безумним. Виявляється, це можливо.
У суботу, 7 жовтня, по центральних та південних районах Ізраїлю завдали масованого ракетного удару із Сектору Гази. Водночас бойовики палестинського воєнізованого угруповання ХАМАС на парапланах і над морем проникли на територію країни. За даними Ізраїлю, щонайменше 900 ізраїльтян були вбиті.
Багато уваги було прикуто до нападу на фестиваль Supernova, де ХАМАС з’явився несподівано, почавши розстрілювати відвідувачів і відвідувачок, а також брати їх у заручники. Люди намагалися втекти: бігли пустелею, сідали у свої автомобілі. Там на них чекали джипи з бойовиками. Останні відкрили вогонь по автівках з людьми.
BBC повідомляє, що за даними пошуково-рятувальної організації Zaka, на місці проведення заходу знайшли щонайменше 260 тіл загиблих.
Наступного дня Нетаньяху офіційно оголосив війну ХАМАС. Військово-повітряні сили Ізраїлю почали наносити удари по Газі. Коли ми пишемо цей фрагмент допіо у вівторок, протистояння триває. Міністр оборони Ізраїлю Йоав Галлант заявив, що Газа буде під «повною облогою». ХАМАС погрожує стратами заручників у відповідь на ізраїльські авіаудари.
Ми вирішили, що немає сенсу розповідати Тобі про перебіг конфлікту. Поки ми готуємо випуск, події можуть змінитися не один раз. Український простір зараз сповнений новинами про Ізраїль, тож все важливе Ти знатимеш до того, як ми зробимо Допіо. Натомість ми зробимо короткий огляд матеріалів у медіа на цю тему, які нам видалися цікавими та які можуть згодитися й Тобі.
Washington Post підготували хронологію ізраїльсько-палестинського конфлікту. Пишуть, що «коріння конфлікту та недовіри глибоке та складне. Усе почалося ще до заснування держави Ізраїль у 1948 році. І палестинці, і ізраїльтяни вважають територію між річкою Йордан і Середземним морем своєю. Обидві сторони цього довготривалого конфлікту, що належать до різних віросповідань (християни, євреї, мусульмани), сприймають цю частину землі як священну. Останні сім десятиліть принесли війни, повстання, а часом і проблиски надії на компроміс». Власне, матеріал починається з Першої світової війни та Палестинського питання. З початку 16 століття цю частину Близького Сходу контролювала Османська імперія. По закінченню Першої світової контроль над більшою частиною регіону передали Сполученому Королівству. Як ізраїльтяни, так і палестинці, боролися за власне самовизначення та суверенітет над територією, розвиваючи відповідні рухи для досягнення своїх цілей.
Під час Першої світової було декілька неоковирних спроб з боку великих західних держав визначити сфери впливу у регіоні та домовитися про статус і приналежність територій. Важливим на цьому етапі є 1917 рік. Тоді британський міністр закордонних справ лорд Артур Бальфур в листі до барона Волтера Ротшильда підтримав від імені свого уряду «створення в Палестині національного дому для єврейського народу». Для ізраїльтян лист знаменує офіційне висловлювання права ізраїльської держави на існування; палестинці його сприймають як ранню ознаку позбавлення їхньої власності. Станом на 1914 близько 80% населення регіону були мусульманами. Після 1917 року протягом десятиліть відбувалася масштабна єврейська імміграція, зокрема під час нацистських переслідувань і Голокосту. Етнічне співвідношення регіону змінювалося, а обидві сторони продовжували відстоювати своє право на створення держави.Після Другої світової війни, коли британський мандат на Палестину добігав кінця, Генеральна Асамблея ООН у 1947 році ухвалила Резолюцію 181. Нею закликали розділити підмандатну землю на дві незалежні держави — одну арабську та одну єврейську. Планувалося, що релігійно значущий Єрусалим буде під особливою міжнародною адміністрацією. План не спрацював після того, як арабська сторона відхилила його як невигідний.
Ізраїль проголосив незалежність у травні 1948 року. Наступного дня коаліція арабських держав, об’єднана з палестинськими угрупованнями, атакує ізраїльські сили. Так почалася перша з кількох арабо-ізраїльських воєн. Зрештою, Ізраїль отримав контроль над ще більшою частиною території, ніж це передбачала резолюція Генасамблеї. А от спокою в цьому регіоні так і не запанувало. Більше про історію конфліктів, воєн та повстань читай у статті на Washington Post.
Порекомендуємо ще один матеріал цього видання. Він теж про історію конфлікту, але вже з концентрацією на ближчу історичну перспективу та Хамас. «Між Ізраїлем і Газою: глибока історія травм і насильства» — з цього огляду Ішана Тарура розпочалася вівторкова розсилка від Washington Post. Ми розповімо, на що звернули увагу найбільше, але спершу зафіксуємо, що ж таке, власне, Сектор або Смуга Гази. Це територія на березі Середземного моря, яку ООН резолюцією 181 виділила для арабської держави Палестини. Як ми вже згадували, тодішній план про створення двох держав арабська сторона відкинула. Почалася низка конфліктів. З 1948 по 1967 рік Смугу Гази окупував Єгипет. У 1967, після Шестиденної війни, територія перейшла до Ізраїлю, який контролював її до 2005.
Під час ізраїльської окупації Гази двічі відбувалися палестинські інтифади, повстання — у 1987 та 2000. Друга інтифада тривала до 2005. Зрештою Ізраїль вивів свої війська зі Сектору Гази. У 2006 на палестинських виборах до законодавчих органів перемогло войовниче угруповання ХАМАС, яке, на відміну від Палестинської автономії, не визнає право Ізраїлю на існування. У 2007 ХАМАС захопив Сектор Гази, а Ізраїль запровадив 16-річну блокаду цього невеликого, перенаселеного палестинського анклаву. Обмеживши мобільність товарів і людей, Ізраїль поглибив гуманітарну кризу в Газі. Більшість жителів та жительок анклаву живе в таборах для біженців і покладається на пайки міжнародних організацій.
Як нам здається, з 2007 року логічно відрізняти новий етап ізраїльсько-палестинського конфлікту. Протистояння Ізраїлю та ХАМАСу.
У 2008 бойовики ХАМАСу обстріляли ракетами Ізраїль, отримавши озброєння через тунелі в Єгипті. Ізраїль у відповідь 3 тижні атакував Газу.
У 2012 Ізраїль ліквідував військового командира ХАМАСу Ахмеда Джабарі. Це стало причиною більш як тижневого ракетного обстрілу з Гази по Ізраїлю та ізраїльських авіаударів по Газі.
У 2014 ХАМАС убив трьох ізраїльських підлітків. Відповідь Ізраїлю була військовою. А на цю військову відповідь ХАМАС зреагував ракетними ударами.
І так регулярно. Щоразу є потерпілі та загиблі з обох боків. Статистично гине значно більше палестинських мирних жителів та жительок. Нас дуже вразила одна цифра. У 2014 році Ізраїль розпочав свою 50-денну операцію Protective Edge, яка включала авіаудари та обмежену наземну операцію. За даними ООН, 2000 людей тоді загинули. Із них 7 із 10 були цивільними.
Суботній напад ХАМАСу на Ізраїль у західних медіа всі називають surprise attack. Для нас це спершу було незвичним. Ми ж бо відразу думали про «сюрприз», а це слово має якусь позитивну конотацію. Лише потім почали сприймати медійне словосполучення, як «неочікуваний напад». На Reuters вийшов великий матеріал про те, як ХАМАСу вдалося обдурити Ізраїль. Опираючись на джерела, які побажали залишитися анонімними, видання пише, що ХАМАС спеціально створював враження власної неготовності до боротьби. Фактично ж угруповання готувалося до нападу.
У Газі бойовики побудували макет ізраїльського поселення, на ньому відпрацьовували висадку військового десанту та тренувалися штурмувати його.
У межах своїх хитрощів протягом останніх двох років ХАМАС утримувався від військових операцій проти Ізраїлю, навіть коли Ісламський Джихад, інша ісламістська збройна група, що базується в Газі, здійснив серію власних нападів або ракетних атак.
Важливою частиною плану було уникнути витоків інформації. Багато лідерів ХАМАСу нічого не знали про те, що відбувається. Під час тренувань 1000 бійців не мали жодного уявлення про точну мету навчань.
Washington Post пишуть, що атаку планували за підтримки з боку іранських союзників. Вони забезпечили військову підготовку та матеріально-технічну допомогу, а ще дали гроші на зброю. Про це в понеділок заявили нинішні та колишні представники розвідки країн Заходу та Близького Сходу.
Після нападу бойовиків ХАМАСу на Ізраїль миттєво почали ширитися фейки. Тобі доводилося бачити, як українські Телеграм-канали поширили неправдиву інформацію, що Вашингтон виділяє Ізраїлю вісім мільярдів військової допомоги? VoxCheck, фактчекінговий проєкт незалежної аналітичної платформи «Вокс Україна», підготували добірку фейків та їхнє спростування. Наприклад, була новина, що лідера ХАМАСу, Яхья Сінвару, ліквідували. Ті, хто поширювали таку інформацію, покликалися на The Times Of Israel. Фактчекери дослідили, що насправді ізраїльське видання процитувало слова головного речника армії Ізраїлю контрадмірала Даніеля Хагарі. Він погрожував, що військове та політичне керівництво ХАМАСу буде знищене, а Яхья Сінвару вже можна вважати «мерцем». Рекомендуємо прочитати добірку від VoxCheck, а ми на цьому завершимо про Ізраїль та Хамас. А ні, обманули. Politico пише, що війна між Ізраїлем та Газою активізувала центристське крило Республіканської партії США у спробах повернути Кевіна МакКарті на місце спікера. Законодавці стурбовані тим, що ще одна затяжна боротьба за посаду призведе до відтермінування дій щодо допомоги Ізраїлю, найближчого союзника США на Близькому Сході. Маккарті «знає та вдячний» за всі зусилля, щоб повернути його на посаду, але сам наразі не бере в них жодної участі.
