Традиційні дружини, м’які дівчата, судовий позов інуїток
Тілесна цілісність ― недоторканість фізичного тіла, підкреслює важливість особистої автономії, суверенітет особистості та самовизначення людей над власним тілом. У галузі прав людини порушення тілесної цілісності іншого (іншої) розцінюється як неетичне порушення, нав’язливе і, можливо, злочинне.
Рекламний матеріал
Чи пам’ятаєш Ти всіма улюблене шоу «Фінансова терапія»? Сумуєш за ним? Не сумуй, ми вже працюємо над новим сезоном. Про це пізніше, а сьогодні розповімо про класну можливість від Галини Тритяк — місячний інтенсив з вивчення базової фінансової грамотності «Прокачай фінанси». Це 4 тижні інтенсивної роботи. З лекторками курсу Ти будеш говорити про фінансові звички, кредити, способи нетипових і пасивних заробітків, фінансове зростання, цілі та багато іншого. Теоретична складова навчання відбувається у формі авдіоефірів у закритому Telegram-каналі. Ти зможеш слухати уроки, як улюблений подкаст — будь-де і будь-коли. Навіть у душі. Будуть також обов’язкові практичні завдання, щоб почуте можна було відразу втілювати в життя.
Якщо Ти застановляєшся над питанням: «Але навіщо після сезону “Фінансової терапії” мені ще й цей курс?». То ми маємо відповідь. «Прокачай фінанси» охоплює більше тем, а також дає можливість глибше розібратися в тому, про що йшлося у подкасті. І практичні завдання. Ти зможеш попрацювати з Галиною, як це робив Артем.
Ну і останнє, що ми скажемо. Одна з причин, чому ми почали робити подкаст «Фінансова терапія», — це відгуки від добре знайомих нам людей, які пройшли курс «Прокачай фінанси» і змогли покращити свою фінансову ситуацію — позакривати кредити, зробити заощадження, почати заробляти більше. Тому всією командою рекомендуємо і Тобі записатися.
Марафон стартує 5 квітня. Є 2 тарифи — самостійний та експертний. І тепер найприємніша новина. Продаж місць на курс розпочинається сьогодні, 8 березня о 17:00. І якщо до цього часу Ти встигнеш зареєструватися тут surl.li/ridms, то отримаєш знижку 20%. Поспішай!
Традиційні дружини
Доброго ранку! Розповімо Тобі про «tradwives». «Tradwife» — це скорочено від «традиційна дружина». Таким терміном позначають субкультуру жінок, які вірять у чітко визначені традиційні ґендерні ролі та практикують їх, обираючи не працювати, а доглядати за дітьми, чоловіком та домом… і висвітлювати це у соціальних мережах. За даними Google Trends, популярність терміну «tradwife» в Інтернеті почала зростати приблизно в середині 2018 року та досягла високого рівня на початку 2020-х.
Однією з ключових характеристик цієї «субкультури» є блогерська активність. Найчастіше традиційні дружини обирають TikTok та Instagram, ведуть лайфстайл блоги, поширюючи свої погляди на життя та особливу естетику. Вони відстоюють так звані традиційні цінності, як-от: дружина має бути матір’ю та берегинею оселі. У своїх соціальних мережах традиційні дружини показують, як вони, наприклад, з повним макіяжем готують печиво, прибирають порохотягом Dyson, граються з дітьми. Є серед них й такі, що одягаються і оформлюють свої будинки в стилі американської культури 1950х, відроджуючи вайб степфордських дружин. Наприклад, Есті Вільямс, за якою в Instagram слідкують більше 100 тисяч людей.
На перший погляд може здатися, що її сторінка сатирична карикатура на домогосподарку середини ХХ століття, але такою є справжня вона — сповідує ретроестетику, живе за Біблією, розповідає іншим, якою має бути ідеальна дружина. Діставай рожевий нотатник із рожевою ручкою і уважно записуй!
- бути покірною і служити своєму чоловікові; не ганьбити його, а лише надихати;
- пити лате вдома, а не купувати його в кав’ярні;
- свій день народження святкувати в колі найближчих;
- вміти вкладати волосся, робити макіяж та манікюр, красиво одягатися для чоловіка;
- красиво сервірувати стіл;
- насолоджуватися простим життям;
- бути ощадливою.
У нас дуже багато питань до цих правил. По-перше, з лате все зрозуміло, але чи можна допіо замовляти у кав’ярні? По-друге, чому про волосся, макіяж та манікюр пані Вільямс згадує, але нічого не зазначає про педикюр?
А тепер вже неіронічно. Самі традиційні дружини говорять, що вони не відмовляються від своїх прав, а користуються правом вибору і самі обирають вести такий спосіб життя. Із цим важко не погодитися. Зрештою мати можливість обирати і вільно користуватися цим правом — це те, за що жінки боролися багато років, тож класно, що сьогодні така змога є. На цьому все хороше із естетикою традиційних дружин, здається, закінчується, тож поговорімо про проблеми цього тренду.
Повернімося до порад від Есті Вільямс, як стати ідеальною дружиною. Блогерка їх дає у відео. Є одна порада, про яку ми ще не розповіли. В оригіналі вона звучить: «for better or worse — no divorce». Адаптуємо її, як «на краще чи на гірше — ніякого розлучення». Чи не здається Тобі, що цей вислів чимось споріднений з «не виносити сміття з хати» і «люби, як душу, – тряси, як грушу»? Ми маємо на увазі, що порада «головне ніякого розлучення» містить в собі, зокрема, заклик миритися з домашнім насильством.Нагадаємо, що за Есті Вільямс слідкує понад 100 тисяч людей. Ще одна традиційна дружина — це Ханна Нілман, більш відома як BallerinaFarm. У неї 8 дітей і більш ніж 8 мільйонів фоловерів та фоловерок в Instagram. Жінка є мормонкою, живе на фермі в штаті Юта і радує свою авдиторію контентом або в кольорових фартушках, або у вечірніх сукнях на конкурсах краси. Нещодавно вона опублікувала відео, на якому готує крекери, тримаючи на собі дитину в слінгу.
З одного боку, це захоплює. З іншого боку, журналістка Джилліан Орр написала для Elle колонку, в якій відверто розповідає, як її, як матір малої дитини, змушує почуватися подібний контент: «Хоча я нікого із цих жінок не засуджую за те, що вони готують їжу для своєї сім’ї чи є матерями, які залишаються вдома, перформативне домашнє життя та нереалістичне зображення материнства можуть розчарувати таких матусь, як я. Чому вони завжди показують, що печуть, а не як прибирають туалет? Хто насправді стежить за їхніми дітьми, поки вони знімають, як збирають квіти?».
Поза кадром залишається дещо важливе. Окрім того, що в подібних блогах нам ніколи не показують дітей, які капризують і відмовляються від їжі, розкидають по кухні броколі або плачуть, ми ніколи не бачимо жінок втомленими чи засмученими, нашу увагу ще й відводять від питання фінансів. Майже напевно блогерки, які представляють субкультуру традиційних дружин, є заможними та можуть собі дозволити оплатити допомогу в догляді за дітьми чи веденні соціальних мереж. Наприклад, батько чоловіка Ханни Нілман є співзасновником авіакомпанії JetBlue Airways.
Традиційні дружини кажуть, що вони пріоритезували піклування про сім’ю та дім замість заробітку грошей. От тільки тут є нюанс. Аж два нюанси. Вони таки заробляють і мають професію. Вони є блогерками. Це так званий «заробіток на впливі».
Тепер про те, як вони показують своє життя. Ми походили по Instagram сторінках традиційних дружин. Вони постійно показують, як щось роблять. Печуть, поливають квіти, готуються до повернення чоловіка з роботи, роблять домашню моцарелу. Дуже часто робота, яку ми бачимо в їхніх блогах, — це не про домашню роботу і не про турботу про сім’ю. Дуже часто це про спосіб проведення дозвілля.
Ніл Шимінський, професор Школи правосуддя, громадських послуг і загальних наук у Кембрійському коледжі, звертає увагу, що ми ніколи не бачимо, як традиційні дружини роблять якусь істотну домашню роботу, а це завжди щось таке, без чого можна обійтися. Це тому що робота в подібних блогах — це частина шоу, символічна праця, а не справжня.
Нічого немає поганого в тому, щоб мати час і натхнення зробити домашню моцарелку. Проблема в тому, що позиціонування традиційних дружин, яке передбачає те, що вони насолоджуються своєю домашнею працею, може легко підважити серйозні розмови про нерівноцінний поділ хатніх обов’язків у сім’ях чи про тягар домашніх справ. Бо якщо ми бачимо глянцеву картинку жінок, які отримують задоволення від своєї традиційної ролі домогосподарки, то чому інші жінки скаржаться на домашні обов’язки? Легко загубити факти, що перші мають змогу віддати всю непривабливу рутину іншим, а другі не мають часу на моцарелу, бо мають чистити ванну і вимивати підлоги.
Крім того, що традиційні дружини створюють контент, який може спотворювати розуміння реальності та знецінювати серйозні проблеми, є ще один незручний момент, пов’язаний з цією субкультурою. Маємо на увазі популярність ультраправих ідей серед представниць цього руху. Звісно, не всі традиційні дружини під час приготування печива пропагують ідеї переваги білої раси, але інтуїтивно ми відчуваємо, що більшість з них ладна буде публічно підтримати Трампа і заспівати пісню «Real Women Vote for Trump».
А є й ті, хто йдуть далі. Наприклад, Айла Стюарт, в Instagram підписана як WifeWithAPurpose. Авдиторію жінка має невеличку, але це не завадило їй запустити «челендж білих дітей». Блогерка закликала світлошкірих жінок народжувати якомога більше дітей, щоб запобігти великому заміщенню. Це теорія змови, відповідно до якої світлошкірих людей зараз витісняють вихідці з Африки та Близького Сходу. Це призведе до вимирання так званої «білої раси». Більше нічого нас не питай про цю конспірологію.
Традиційні дружини здебільшого світлошкірі, але інші раси також можуть сповідувати схожі цінності, просто часто називають себе по-іншому. Наприклад, темношкірі жінки характеризують себе як покірних дружин, а свій шлюб можуть визначати не як традиційний, а як біблійний.
Одна з небагатьох «кольорових жінок» серед інфлюенсерок руху tradwives — Нара Смітт. 22-річна мати двох дітей, яка якраз вагітна третьою. Вона не носить сукні, як в 50х, натомість надає перевагу сучасному стилю, готує домашнє Oreo, каже, що «кулінарія — це її мова любові» і збирає мільйони переглядів у TikTok та Instagram.
#softgirls
«М’які» дівчата — ідея, що прийшла на зміну образу дівчини-бос (дослівно «girlboss»). Естетика, що набрала популярності у TikTok, серед своїх ключових характеристик містить прагнення ніжності, безтурботності та ультражіночності. Серед прихильниць такої тенденції — здебільшого жінки покоління Z. Під теґом #softgirls найчастіше можна зустріти контент, що «продає» привабливе життя, яке визначається єдиним фактором — дозвіллям. Одні починають слідкувати за такими відео, щоб дивитися інструкції, як ідеально наносити рум’яна, інші ж усотоють у себе все про бажаний спосіб життя, де існують тільки зручні кардіотренування, загальне відчуття легкості і модні горнятка Stanley. Усе таке гарне, око милується, от тільки Time пише, якщо надто захопитися, то ідеали м’якої жіночності можуть мати серйозні наслідки для ментального здоров’я жінок зокрема і суспільства загалом.
Фактично тренд на soft girls — це протилежний полюс до популярної гастл-культури, яка передбачає переконання в тому, що задля успіху потрібно працювати невпинно. Останнім часом ми дедалі більше усвідомлюємо її токсичність і потребу переосмислити робочу етику. Жінки покоління Z також можуть бачити, як ця культура підвела старші покоління, що, наприклад, міленіалки вигорають на своїх роботах, вибивають собі кращі місця в джунглях корпорацій, але однаково не заробляють достатньо, аби мати власний дім чи покрити студентський борг, якщо йдеться про США. Це одна з причин, чому формуються ці рухи м’яких дівчат, які сидять вдома, і традиційних дружин. Жінки усвідомлюють, що старі ідеї досягнення фінансової стабільності за допомогою наполегливої праці більше непридатні для нових поколінь. Розуміння, що їхні зусилля можуть залишитися не винагородженими, може сприяти прагненню знайти фінансову безпеку іншими способами. Тому і відбувається повернення до старомодних ґендерних ролей. Додай ще сюди обмеження репродуктивних прав, яке ми можемо спостерігати у Сполучених Штатах, Польщі і частково у Сполученому Королівстві.
Із трендом на м’яких дівчат Time пов’язує збільшення кількості тих, хто визначає себе як традиційних дружин або ж як дівчат, які залишаються вдома. Щодо останніх, то це ще один тренд у соціальних мережах. Він дуже схожих до tradwives, але тут йдеться про тих, хто зі своїми партнерами ще не перебуває у шлюбі.
Ваннеса Скарингі, практикуюча психологиня, яка спеціалізується на проблемах жінок, відзначає, що спостерігає серед її клієнток-зумерок погіршення психічного здоров’я. Вона пов’язує це з ідеями руху softgirls, що все має бути красиво і легко. «Життя стає кращим, якщо ми забезпечені всім необхідним і можемо просто зосередитися на тому, що робить нас щасливими». У таку тезу, здається, легше повірити, ніж у «життя важке, потренуймося давати раду із цим». Але потім таки стається це саме не завжди легке життя, і для жінок покоління Z настає кризовий момент — вищий рівень самогубств у порівнянні з попередніми поколіннями, підвищений ризик розладів харчової поведінки, постійні порівняння себе з іншими та невдоволення або неприйняття власного зовнішнього вигляду.
Тенденції щодо психічного здоров’я в цій групі вказують на загальні труднощі з проживанням важкого життєвого досвіду. Ідея, що щастя приходить від «м’якого» і беззусильного життя, перетворюється на марку ґендерної ролі і призводить до втечі від реальності. Що із цим всім робити? Ванесса Скарингі пише: якщо ми справді хочемо досягти кращого психічного здоров’я, потрібно вчитися більш реалістичному і меланхолійному переживанню життя. Визнавати, що воно ніколи не буде завжди легким, і вчитися проходити через дискомфорт. Крім того, поставити собі питання: а чи обов’язково обирати між крайнощами? Невже або першокласна кар’єра, або «дівчина, яка сидить вдома»? Здається, посередині ще багато варіантів.
Це ж було зовсім недавно
Знаєш, що нас не перестає дивувати? Коли раптом ми дізнаємося, як у демократичних країнах ще буквально 50-60 років тому відбувалися речі, які сьогодні здаються абсолютною дикістю і чимось таким, що, здавалося би, могло відбуватися ну максимум у Середньовіччі. Наприклад, «пральні Магдалини» — мережа закладів для «морально занепалих жінок», яка діяла в Ірландії з 1922 до 1996 року під опікою католицьких монахинь. Кого ж вважали «морально занепалими жінками»? Незаміжні жінки з дітьми, жінки з інвалідністю, жінки, постраждалі від зґвалтування, зокрема й у тому випадку, коли в результаті зґвалтування вони вагітніли, і просто дівчата, які були надто «веселі й красиві», оскільки в такий спосіб могли спокушати й провокувати чоловіків. У «пральнях Магдалини» вони не просто виконували важку неоплачувану роботу, власне, в пральнях, але й системно зазнавали насильства і помирали. Ми готуємо ролик, в якому більше розповімо про ці репресивні інституції.
Або ж практика ізоляції людей з інвалідністю. Восени міністерка соціальних справ Данії вибачилася від імені держави за те, що з 1933 до 1980 тисячі дітей і дорослих з інвалідністю поміщали в державні установи, де вони зазнали знущань, примусової стерилізації і сексуального насильства.
Чи примусова стерилізація корінного населення. Звучить дико, але фактично майже протягом всього 20 століття у багатьох багатих розвинених країнах це було офіційною державною політикою. І відголоски цих процесів існують досі. У Канаді, наприклад, є судові позови, які свідчать про те, що хоч офіційно таку практику заборонили десятки років тому, але є лікарі, які не дотримуються заборони. У травні минулого року одного лікаря було покарано за те, що у 2019 він здійснив примусову стерилізацію представниці корінного населення.
Цього тижня ми прочитали новину, що інуїтки, представниці корінного населення Гренландії, подали до суду на Данію за те, що у 1960-70х роках їх примушували встановлювати внутрішньоматкові контрацептиви.
Йдеться про колективний позов 143 жінок. Вони стверджують, що органи охорони здоров’я Данії, коли встановлювали спіралі, порушили їхні права людини. Деякі з жінок, які тоді були підлітками, не знали про те, що з ними роблять. Інші не давали згоди на втручання. Кожна з учасниць позову вимагає 300 000 крон компенсації. Це еквівалентно до 44 000 доларів.
Ще у 2022 році уряди Данії та Гренландії розпочали розслідування щодо програми стерилізації. Данський уряд стверджує, що з 1960-х до середини 1970-х років близько 4500 жінок і дівчат, що, ймовірно, становило половину фертильних жінок Гренландії, отримали спіральні імплантати. Мета такої політики офіційно полягала в тому, щоб обмежити зростання населення арктичного острова шляхом запобігання вагітності. У той час в Гренландії покращилися умови життя та система охорони здоров’я, тож кількість населення почала зростати. Як ми розуміємо, розслідування має визначити, чи функціонувала стерилізація за етнічною ознакою. Результати стануть відомими наступного року.
Адвокат позивачок каже, що жінки вирішили не чекати урядового звіту. Найстаршій з постраждалих — 80. Невідомо, наскільки затягнуться бюрократичні процедури. Жінка заслуговує на справедливість і буде правильно, якщо вона її отримає за життя.
Цей позов — вже другий. Перший був минулого року, у ньому взяли участь 67 жінок.
У 2020 році прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен вибачилася перед 22 дітьми Гренландії, яких у 1951 році примусово вивезли до Данії. Це був такий невдалий соціальний експеримент. Хотіли нібито модернізувати Гренландію та дати дітям краще життя, але закінчилося все спробою перевиховати дітей і сформувати новий тип інуїтів.
Скажи, чи цікаво би було Тобі послухати про систему підпорядкування та відносини між Данією та Гренландією? Якщо цікаво — дай знати у коментарях або пиши нам у соціальних мережах. Ми тоді зрозуміємо, чи варто брати цю тему в Допіо чи обмежитися тим, щоб просто почитати щось для себе.
Супер Енн
Наближаємося до завершення цього випуску «Ранкового допіо», тому нагадаємо, що в описі до нього знайдеш лінк, за яким можеш отримати 20% знижки на курс «Прокачай фінанси». А ще розповімо про Супер Енн. Так почали називати 71-річну жінку з одного вельського села після того, як вона повисла головою донизу на дверях крамниці.
Пані Г’юз стояла біля магазину, де працює прибиральницею, чекала, коли він відчиниться. Аж раптом електричні віконниці почали підійматися, і пальто жінки за них зачепилося. Так вона опинилася підвішаною догори ногами і стала Супер Енн.
Жінку врятував власник магазину. Він підтримував Енн, поки віконниці, спускаючись, не звільнили пальто.
