Випуск №406
Вибори в Угорщині, Трамп проти Папи Римського, щастя мати кота чи собаку
____________________________________________
Французька недія (French Sunday) — розслаблена неділя в дусі французького способу життя: без поспіху, у колі близьких або наодинці з собою, насолоджуючись простою їжею, прогулянками й відпочинком замість хатніх справ чи «закривання» списку завдань.
Орбан визнав свою поразку
POLITICO називає вибори в Угорщині сейсмічними і пише про переможців та лузерів цього голосування. Загалом угорці обирали 199 депутатів та депутаток. Явка виборців склала більше 79%, що є національним рекордом.
Партія «Тиса» Петера Мадяра набрала більше 54% голосів та отримає 137 мандатів, а разом із цим широкі повноваження для реформування Угорщини. У «Фідеса» Віктора Орбана — майже 38%, що дає цій партії 56 представників у новому складі парламенту. Зважаючи на різницю в голосах виборців, не так вже й дивно, що політик відразу, в неділю ввечері, визнав свою поразку.
Третя сила, яка здолала 5-відсотковий виборчий бар’єр, — це Рух «Наша Батьківщина». Ця назва, можливо, Тобі ні про що не говорить, окрім асоціацій із Юлією Тимошенко, але Рух «Наша Батьківщина» — це дітище Ласло Тороцкаї. Це ультраправий політик, колишній віцепрезидент партії «Йоббік». Українське МЗС неодноразово звертало увагу на неприйнятність висловлюваць Тороцкаї. Зокрема, у листопаді 2022-го року у привітанні Польщі з Днем незалежності він висловив побажання, далі — цитата: «Знову зустрітися на спільному польсько-угорському кордоні». Це вочевидь був натяк на захоплення Закарпаття Угорщиною у 1939-му році.
Якщо повернутися до переможців та лузерів, то тут до когорти перших POLITICO зараховує керівництво ЄС, українців (із застереженнями), молодь, лікарів і журналістів. Серед лузерів фігурує Трамп та Джей Ді Венс, бізнес та аналітичні центри, пов’язані з Орбаном, Кремль і європейська правиця.
А тепер давай детальніше про деякі з пунктів у цьому переліку. Про ЄС — усе наче зрозуміло. Орбан був деструктивним елементом для блоку через його постійні вето і загальну політику євроскептицизму. Мадяр натомість декларує, що хоче гарних відносин із Брюсселем. Звідси й певний позитив для України, бо можна очікувати, що новий прем’єр-міністр розблокує для нас позику в розмірі 90 мільярдів євро, яку лідери ЄС узгодили ще наприкінці минулого року. Разом з тим, Ти, мабуть, пам’ятаєш, загалом позиція Мадяра щодо України, не можна сказати, щоб сильно відрізнялася від орбанівської. Так, він визнає Росію агресором, але разом з тим виступає проти надання угорської зброї Україні чи нашого пришвидшеного вступу до ЄС.
Щодо угорської молоді, то напереродні виборів багато молодих людей заявляли, що покинуть країну, якщо Орбан знову переможе. 2 третини угорців віком до 30 років хотіли, щоб він нарешті пішов.
Щодо журналістів, то тут все, здається, ще очевидніше. Під контролем Орбана було 80% угорських медіа, а незалежних журналістів переслідували, тож зараз з’явилася надія, що у медійників з’явиться більше свободи. Лікарів зараховують до переможців, оскільки Мадяр обіцяв збільшити державні інвестиції в охорону здоров’я до 1 мільярда євро на рік. За Орбана цей сектор роками недофінансовували. Це призвело до довгих черг, занедбаних лікарень, браку обладнання та відтоку мізків. При цьому уряд Орбана розгортав кампанії, якими звинувачував у всіх цих проблемах самих лікарів.
Щодо лузерів, які точно незадоволені результатами виборів в Угорщині, то тут наче щодо всіх більш-менш зрозуміло. Мабуть, найцікавішим, з точки зору, що це найменше обговорюється, є пункт про аналітичні центри, пов’язані з Орбаном. Ось про це ми й поговоримо. Утім, спершу все ж зафіксуємо суто для історії: Дональд Трамп упродовж останніх шести місяців 5 разів публічно підтримав Орбана і пообіцяв, що Вашингтон надасть Угорщині економічну підтримку.
А тепер про аналітичні центри. В Угорщині працює ціла мережа консервативних синктенків, які фінансує уряд Орбана. І, здається, їм час готуватися до втрати фінансового ресурсу. Серед таких аналітичних центрів — Колегіум Матіаса Корвінуса, який, наприклад, займається лобіюванням в інституціях ЄС.
Програш Орбана вдарить по кишенях і близьких до нього підприємців. Згадаймо про друга дитинства політика Лорінца Месароша та зятя Орбана Іштвана Тіборца. Вони можуть втратити доступ до державних контрактів і фондів ЄС. До того ж у своїй переможній промові Мадяр заявив, що створить «бюро з відновлення національного багатства», в якому юристи та поліція проводитимуть розслідування, щоби повернути державні активи та посадити за ґрати корупціонерів. Далі — цитата: «Ми більше ніколи не будемо країною без наслідків».
Прем’єра рубрики «Редакція Меверіка»*
*у партнерстві з Royal Canin
Раді презентувати тобі нову рубрику — «Редакція Меверіка». Пан Меверік останні 1,5 роки присутній під час створення кожного випуску «Ранкового допіо», час і йому почати ділитися історіями. У нього хоч і лапки, але з лапками також можна працювати.
У «Редакції Меверіка» Ти зможеш дізнатися наймиліші та найцікавіші історії про тварин, а також рекомендації від партнера цієї рубрики Royal Canin щодо здорового харчування наших улюбленців.
І оскільки сьогодні прем’єра нової рубрики, то хочемо поговорити з Тобою про те, як домашні тварини впливають на наше життя. І тут є що розповісти, солодашко. Мабуть, усі господарі пухнастика інтуїтивно відчувають, що поряд із улюбленцем якось краще живеться: почуваєшся спокійніше та щасливіше. Науковці тривалий час намагалися зрозуміти: це тварини роблять нас щасливішими, чи щасливіші люди частіше заводять тварин?
Щоб знайти відповідь, дослідники Майкл Ґмайнер з Лондонської школи економіки та Аделіна Ґшвандтнер з Університету Кента проаналізували дані тисяч домогосподарств у Сполученому Королівстві і так звану «інструментальну змінну» — себто незалежний фактор, який впливає на ймовірність завести тварину, не пов’язаний із загальним рівнем щастя людини. Для цього використали сусідів. Питання стояло так: чи доглядає людина за майном сусідів, поки ті у від’їзді.
Як це взагалі пов’язано з домашніми тваринами? Коли сусіди просять наглядати за їхнім будинком чи квартирою, часто це передбачає також необхідність погодувати кота або вигуляти собаку. Тому дослідники припустили, що є шанс, що саме цей досвід, коли ти щодня заходиш у дім, а там хтось пухнастий радіє тобі, підштовхне до думки, що, може, й мені варто завести когось? При цьому сама по собі ця послуга сусіду не робить тебе щасливішим чи нещаснішим, але може стати поштовхом до того, щоб завести власного улюбленця.
Крім цієї «інструментальної змінної», дослідники також прибрали так звану зворотну причинно-наслідковість, себто ситуацію, коли тварину заводять самотні люди чи люди в депресії. І що ж науковцям вдалося з’ясувати?
У дослідженні використали семибальну шкалу задоволеності від життя. Виявилося, що домашні улюбленці справді підвищують цей показник на 3-4 пункти.
Існує «метод оцінки задоволеності життям», який передбачає вираження нематеріальних речей у грошовому еквіваленті. У межах цього підходу міряють, як дохід впливає на задоволеність від життя. І ось дослідники прикинули, скільки грошей потрібно людині, щоб отримати такий самий приріст щастя, як від наявності тваринки. Мати собаку для британців відчувається так, як 66 тисяч фунтів стерлінгів на рік; котів — як 73 тисячі.
Ці цифри не треба сприймати буквально, вони відображають ефект для специфічної підгрупи людей (тих, хто завів тварину після досвіду нагляду за чужою), але основний висновок все ж підтверджує те, що домашні тварини роблять нас щасливішими. Пан Меверік підтверджує.
А ось що робить щасливішими домашніх тварин? Серед важливих чинників тут точно має бути збалансоване харчування. Часто, обираючи харчування для домашніх улюбленців, ми, пет перенти, керуємося інтуїцією. Через це ми орієнтуємося на свої уявлення про те, що для тварини природно. Наприклад, міркуємо, якщо кіт чи собака є хижаком, то його раціон має складатися переважно з м’яса. Але цей підхід не зовсім відповідає дійсності, оскільки він не враховує, що сучасні домашні тварини суттєво відрізняються від своїх диких предків.
За тисячі років життя поруч із людиною змінився спосіб та тривалість життя тварин, рівень фізичної форми та навіть фізіологічні потреби. Тому раціон, який умовно підходив би вовку чи дикому коту, не є оптимальним для домашнього улюбленця. Зокрема, харчування, побудоване лише на м’ясі, може бути незбалансованим і призводити до дефіциту важливих речовин, та до такого захворювання, як-от прозорість кісток.
Ключове в харчуванні тварин — це не окремі інгредієнти, а поживні речовини, які улюбленці отримують із їжі. Організм кота чи собаки потребує десятків різних нутрієнтів: білків (амінокислоти), жирів (жирні кислоти), вуглеводів, вітамінів і мінералів. Загалом ідеться приблизно про 40–50 життєво необхідних речовин, які мають надходити з раціоном у достатній кількості та правильному співвідношенні.
Крім цього, продукти, які вважаються «основою раціону», не завжди є повноцінними самі по собі. Наприклад, окремі види м’яса можуть не містити всіх необхідних амінокислот.
Не менш важливим є і баланс. Надлишок певних нутрієнтів може бути таким же небезпечним, як і їхній дефіцит. Наприклад, порушення співвідношення кальцію і фосфору може призводити до проблем із кістками у молодих тварин або до захворювань нирок у дорослих.
Тому Royal Canin нагадує, що недостатньо оцінювати корм для улюбленців лише за складом інгредієнтів. Інгредієнти є лише носіями поживних речовин, а для організму тварини важливо, наскільки ці нутрієнти доступні, як засвоюються і працюють у комплексі. Сучасний підхід до харчування тварин базується на науковому підборі раціону з урахуванням віку, розміру, способу життя та стану здоров’я конкретного улюбленця.
Саме тому при формуванні правильного раціону варто керуватися двома чинниками: фізіологічні особливості тварини (вік, розмір, анамнез) та надійністю виробника, що підтверджується науковим підходом і залученням профільних дієтологів до розробки складу. І надалі у «Редакції Меверіка» ми про це будемо розповідати більше.
Рубрика «Редакція Меверіка» прозвучала на правах реклами.
Протистояння Папи Римського та Трампа
Трохи менше року тому, коли стало відомо, хто буде новим Папою Римським, Дональд Трамп привітав першого очільника Католицької церкви, народженого в США, сказавши, що цей вибір — «велика честь для нашої країни». А вже минулої неділі американський президент у своїй соцмережі Truth Social спершу назвав Лева XIV «жахливим для зовнішньої політики» та «СЛАБКИМ щодо злочинності», а потім опублікував ще один допис з ШІ-згенерованою картинкою, де сам він зображений в образі Ісуса Христа на тлі американського прапору. Останній допис згодом видалили, а Трамп у коментарі журналістам заявив, що це він не в образі Ісуса був, а в образі лікаря. Як скажеш, Дональде.
Лев XIV під час поїздки до Алжиру поспілкувався з журналістами і заявив, що він не боїться адміністрації Трампа. Washington Post пише про те, що, на думку досвідчених оглядачів Католицької церкви, така відкрита словесна війна між папою та президентом США є безпрецедентною. Зокрема, Марко Політі, письменник і багаторічний експерт із питань Ватикану, зауважує, що для того, щоб знайти аналогії, потрібно повертатися в часи Середньовіччя, коли королі та імператори відкрито виступали проти папи в Римі, називаючи його самозванцем. «У новітній історії просто немає жодного подібного прикладу». І хоча моральний авторитет Католицької церкви суттєво знизився після величезної кількості скандалів, а вага слів понтифіка вже не та, якою була колись, проте ризик прямої конфронтації з головою католицької церкви у цьому випадку є значно більшим саме для Трампа.
Своїми словесними нападками він кидає виклик не лише конкретно Леву XIV, але й духовному орієнтиру для дуже важливої групи серед виборців-республіканців. У Сполучених Штатах близько 53 мільйонів католиків. Це 20% населення. Білі католики з Середнього Заходу (Пенсильванія, Мічиган, Огайо, Вісконсин) були критично важливою частиною коаліції Трампа на виборах.
Нагадаємо Тобі, у листопаді у Сполучених Штатах мають відбутися проміжні вибори, на яких обиратимуть усіх 435 представників до Палати представників та третину Сенату. Позиції Трампа серед американських католиків за останній рік похитнулися. І в особі Лева XIV президент ворогує з фігурою, яка об’єктивно популярніша за майже будь-кого, на кого він зазвичай стрибає з образами. У лютому, ще до початку війни з Іраном, опитування Washington Post-ABC-Ipsos показало, що 41% американських католиків підтримують Трампа. Минулого року цей показник був на 7 пунктів вищим. Водночас інше опитування від NBC News, яке провели в березні цьогоріч, продемонструвало, що 42% зареєстрованих виборців позитивно ставляться до Папи Лева XIV, 8% — негативно, а 50% мають або нейтральне ставлення до понтифіка або ж ще не сформували власної думки про нього.
Щодо ризиків для Папи Римського, то тут католицькі оглядачі відзначають, що втягуючись у протистояння з Трампом, Лев XIV ризикує отримати статус політично заангажованого гравця, якого він намагався уникнути. Але, як відзначає Financial Times, сам Лев XIV не вважає свої висловлювання політичними. І ми готові погодитися з цією думкою. Останніми тижнями Папа Римський та деякі його довірені особи відкрито критикували та засуджували військові дії США на Близькому Сході. У Вербну та Великодню неділі Лев XIV закликав до миру. Це дуже традиційно і навіть очікувано від голови католицької церкви. Цьогоріч просто ці заяви співпали у часі зі закликами Трампа обрушити на Іран дощ із бомб і знищити «цілу цивілізацію». Видання називає безпрецедентним кроком з боку папи те, що він особисто закликав американських католиків телефонувати своїм конгресменам і вимагати припинення іранської війни. Теолог Массімо Фаджоні з Триніті-коледжу в Дубліні пояснює, що коли папа закликає людей звертатися до своїх представників, його неявне повідомлення таке: це уряд, який не відстоює інтереси народу. Так Лев XIV намагається впливати на виборців у Америці.
При цьому, за словами представників Ватикану, яких цитує Washington Post, папа не налаштований проти Трампа, він є радше моральним лідером, який роз’яснює вчення Ісуса. І саме ці вчення, а не папа, вступають у конфлікт з адміністрацією Трампа, яка, прикриваючись релігійністю, заявляє про божественну підтримку війни проти Ірану.
Ватикан дотримується багатовікової традиції католицького вчення про справедливу війну і захист слабких. Трампова адміністрація, натомість, дедалі більше використовує християнську риторику для виправдання сили. Можемо згадати, що міністр оборони Геґсет, євангельський християнин, молився за «нищівне насильство» і «праведні цілі» у війні з Іраном. Ватиканський чиновник Антоніо Спадаро називає це зіткненням двох несумісних операційних систем світу. Далі — цитата: «Церкву тривожить теологія, в якій Бога закликають благословляти сильних».
Донедавна Лев XIV був більш обережним у своїх висловлюваннях щодо Трампа, ніж хотілося б, наприклад, багатьом лібералам. А ось деякі консервативні католики вважали, що критика жорстких міграційних заходів з боку Папи Римського є недоречною. Але це було до того, як агенти ІСЕ у січні цього року смертельно поранили двох людей. Якщо ж брати до уваги останні критичні зауваги Лева XIV до адміністрації Трампа, то важко йому закинути недоречність критики. По-перше, знову ж таки повернемося до думки, що закликати до миру — це те, що має робити понтифік. Було б дивно, якби він не зробив відповідних заяв. По-друге, війна з Іраном загалом не є популярною: вона призвела до зростання цін на пальне та інших витрат для американців, обвалила фондовий ринок і змусила навіть переконаних консерваторів критикувати Білий дім. Випад Трампа у бік Лева XIV поставив у незручне становище впливових католиків у його адміністрації, зокрема віцепрезидента Джей Ді Венса. Він перейшов у католицтво у 2019-му році і нещодавно написав книгу про свою віру. Джей Ді Венс зараз намагається балансувати: каже, що поважає папу, а Ватикану й Вашинґтону «можна не погоджуватися з окремих питань». Але водночас він закликає папу «триматися питань моральності», на що Ватикан відповів, що питання війни і миру — це моральне питання і невід’ємна частина доктрини Церкви.
Це не вперше Трамп розпочинає словесну конфронтацію з головою католицької церкви. Коли у 2016-му році Франциск назвав «нехристиянською» його передвиборчу кампанію через плани побудувати стіну на кордоні з Мексикою, Трамп сказав, що репліка понтифіка була ганебною, а сам Франциск — пішак у руках мексиканців. Але то був Франциск, із Левом XIV — це вже зовсім інша історія. Washington Post пише, що, обравши саме його минулого року, конклав, схоже, своєчасно спрогнозував, що Ватикану буде потрібна фігура, яка зможе протистояти Дональду Трампу. Лев XIV — американець. Він виріс у Чикаго, уболіває за White Sox, їсть піцу і говорить англійською. Це робить його відмінним від Франциска опонентом. Аргентинця було легко зобразити упередженим проти США. З Левом XIV це буде складніше.
Лев XIV, як пише Financial Times, бачить себе захисником того міжнародного порядку, який побудували самі ж Сполучені Штати після Другої світової війни. Багатосторонність, міжнародне право і мирне врегулювання конфліктів. Трамп, схоже, тяжіє до іншого світового порядку, де великі військові держави мають власні сфери впливу.
Видання також пояснює, чому взагалі протистояння Трампа і Лева XIV можливе. Американський президент звик до того, що лідери інших країн уникають відкритого конфлікту з ним через надто великий ризик економічних і безпекових репресій. Але для Ватикана немає цих ризиків. Вашинґтон не може пригрозити Святому престолу введенням тарифів чи виходом з НАТО, щоб закрити папі рота. Дослідник Роберт Джонс відзначає, що тепер Дональд Трамп зіткнувся з більш ніж 1500-річною теологічною традицією, з комплексом моральних учень про війну і насильство. Тож, можливо, починати сварку з папою було дещо нерозважливо.
Творця біткойна викрито?
Упродовж останніх 17 років творець біткойна ховався за псевдонімом Сатоші Накамото. Минулого тижня на New York Times вийшла стаття, в якій, здається, розкривають його справжнє ім’я. Журналіст Джон Керрейру витратив більше року, щоб перебрати тисячі інтернет-публікацій десятилітньої давності і знайти творця біткойна. Імовірно це 55-річний вчений Адам Бек. Ось як сам журналіст у коментарях до статті пояснює свою мотивацію, далі — цитата: «Таємниця Сатоші Накамото давно захоплювала мене. Біткойн — це річ, яка матеріалізувалася з повітря, перевернула наш фінансовий ландшафт і породила індустрію вартістю 2,4 трильйона доларів. І все ж, через 17 років ми досі не мали уявлення, хто його створив і які мотиви цієї людини. Один із найвизначніших винахідників минулого століття був невідомим. Мені це здавалося неправильним. Вісімнадцять місяців тому я вирішив, що досить. Мені потрібно було знати, хто ця людина, і я твердо переконаний, що громадськість також повинна це знати».
