Випуск №254
Швидкі покарання у Сполученому Королівстві, протести в Індії, чайові у США
Квішинг — тип фішингової атаки, для якої використовують QR-коди, щоб оманою змусити людей відвідати шкідливі або небезпечні сайти або завантажити такі файли.
Занадто швидке правосуддя?
Доброго ранку! Пам’ятаєш, у 252 випуску, коли ми розповідали про заворушення та протести у Сполученому Королівстві, то згадували, що стратегія уряду полягає у швидкому правосудді? Нагадаємо, що після вбивства 3 дівчаток дуже швидко набрала обертів хвиля дезінформації з підбурюванням до насильства, і в різних містах Сполученого Королівства спалахнули заворушення з яскравими антимігрантськими настроями, ісламофобією та нападами на поліцію.
Прем’єр-міністр Стармер прагне негайно придушити бунти, щоб люди бачили великі вироки за напади на поліцію та підпали і двічі подумали, перш ніж брати участь у майбутніх актах насилля. Станом на п’ятницю заарештували понад 1100 осіб, майже 700 з них були висунуті звинувачення. Ця цифра, ймовірно, буде зростати. The Guardian пише про те, що, можливо, швидке правосуддя — не така вже й хороша ідея.
І ось у чому річ: хоча в теорії швидке правосуддя звучить як чудовий вихід із подібних ситуацій, та деякі експерти стверджують, що на ділі воно може бути занадто швидким для того, щоб по-справжньому розібратися в суті подій. Видання розповідає про справу Стейсі Вінт. Вона — бездомна мати п’ятьох дітей, яка опинилася в центрі бунту після кількох зайвих склянок алкоголю. П’ять днів потому жінка опинилася в суді, де її засудили до 20 місяців ув’язнення. Безсумнівно, дії пані Вінт були неправильними, але авторка статті Ліззі Дірден запитує, а чи був у обвинуваченої час, щоб зрозуміти, чому вона взагалі вплуталася у бунт?
Деякі правники побоюються, що, поспішаючи з розглядом подібних справ, можна втратити загальну картину: зосередитися на швидкому покаранні і не ставити складних запитань про причини бунту. Пишуть, що приблизно саме так все і було під час заворушень 2011 року. Нагадаємо, що тоді Стармер був прокурором і також обрав шлях швидкого покарання. І з одного боку, суди вечорами і вихідними виносили вироки, безпеку вулицям англійських міст вдалося повернути. А з іншого боку, чимало людей так і не зрозуміло, що стало поштовхом для заворушень. Аж ось через 13 років проблема масштабувалася.
У п’ятницю The Guardian також зробили огляд перших висновків про заворушення у Сполученому Королівстві. Розповімо про деякі з них.
- «Діти на лаві підсудних». Деякі з найсерйозніших звинувачень висунули проти підлітків. Одного 12-річного хлопця двічі спіймали під час заворушень: спершу в Манчестері, а потім в Ротерхемі. Суддя не стримався і сказав йому: «Ви перший учасник двох зворушень, з яким мені доводилося мати справу. Настав час припинити завдавати клопотів своїй матері».
- «Серйозні вироки». Якщо хтось думав, що учасники та учасниці масових заворушень легко відбудуться, то аж ніяк. Станом на сьогодні, якщо підсумувати усі вироки судів, то вийде понад 100 років ув’язнення. За ґрати відправляють навіть тих, кому за інших обставин винесли би вирок про умовний термін. Наприклад, Елліс Вортон вперше вчинив злочин — крадіжка зі зломом. Зазвичай таке правопорушення у Сполученому Королівстві призводить до умовного покарання, але через те, що хлопець мародерствував під час заворушень, на нього чекає в’язниця. Серед людей, які отримали вироки, багато тих, хто вперше має проблеми зі законом. Найстарший засуджений — 69-річний Вільям Нельсон Морган. Він жив спокійне життя зварювальника на пенсії, доки його не заарештували під час заворушень у Ліверпулі. Тепер чоловікові загрожує понад два роки ув’язнення. А ще є Ділан Кері, який пропустить народження своєї дитини через участь у заворушеннях у Саутпорті. Його адвокат сказав, що Кері вперше опинився під вартою і ще ніколи не був таким наляканим. Ми тут пригадали, що колись, здається, у секретному фрагменті для наших патронів та патронок, ми розповідали про те, що у британських в’язницях вже не вистачає місць, і це дуже серйозна проблема. Цікаво, який стан справ там буде тепер, коли вочевидь кількість ув’язнених дуже швидко зростає? Можливо, до наступного випуску ми щось підшукаємо на цю тему. Наразі ж останній з висновків The Guardian.
«Клавіатурні воїни отримують по заслугах». Джулі Суїні отримала 15 місяців ув’язнення за Facebook-пропозицію підірвати мечеть. Здається, британське правосуддя дає чітке послання: те, що ви говорите в Інтернеті, може обернутися для вас великими наслідками. Джеймс Аспін опублікував відео в TikTok із закликом до расової ненависті і став першим, хто визнав себе винним як «диванний злочинець». Таким терміном позначають людину, яка підбурює або заохочує злочинну діяльність, як правило, через інтернет, не виходячи з дому. Диванні злочинці фізично не беруть участі у подіях, але використовують соціальні мережі, форуми або інші онлайн-канали для підбурювання інших людей до скоєння злочинів або поширення шкідливих повідомлень. Слово «диван» у терміні підкреслює, що вони роблять це з позиції комфорту і безпеки, не наражаючись на прямий фізичний ризик.
Знаєш, якби новини були серіалом, то на цьому моменті про диванних злочинців у «Ранковому допіо» мало би відбутися камео Джей Ді Венса. І він таки сьогодні з нами!
Венс vs. Волц
Кандидати у віцепрезиденти Джей Ді Венс і Тім Волц погодилися взяти участь у дебатах, які модеруватимуть у Нью-Йорку журналістки CBS Нора О’Доннелл і Маргарет Бреннан.
Подія відбудеться 1 жовтня. Джей Ді Венс також викликав Волца на дебати 18 вересня на CNN. Наразі Тім Волц на це запрошення поки не відповів.
Головотяпство по-австралійськи
Тему виборів продовжимо Австралією. У найбільш густонаселеному австралійському штаті Новий Південний Вельс понад 100 кандидатів та кандидаток від Ліберальної партії не зможуть взяти участь у майбутніх виборах до місцевих рад. Чому ж? А просто партія пропустила дедлайн висування кандидатів. Ой.
BBC пише, що тепер Ліберальна партія може втратити близько 50 місць в органах місцевого самоврядування. Що ще гірше, кілька політиків з багаторічним стажем автоматично втратять роботу, а виборці у восьми округах будуть обмеженими у своєму виборі. Аналітик Бен Рауе все ще працює над оцінкою точних наслідків, але, за попередніми оцінками, Ліберальній партії бракує 136 кандидатів до повного списку. Зокрема йдеться про 38 чинних депутатів та депутаток, які не зможуть змагатися за переобрання. Один з них, Пол Елл, навіть планував балотуватися на посаду мера міста Шолхейвен на півдні штату.
Здається, керівництву Ліберальної партії у штаті час вчити слово «головотяпство». Наразі ж почалася внутрішньопартійна гра у публічні звинувачення. Річард Шилдс, керівник осередку партії у Новому Південному Вельсі, вибачився і визнав, у політичної сили не вистачило ресурсів, щоб зробити все вчасно. Марк Спікман, лідер партії в парламенті штату, назвав ситуацію «імовірно, найгіршим актом безгосподарності» в історії Ліберальної партії і сказав, що Шилдсу варто було попросити про допомогу. Тепер Шилдса просять піти у відставку.
Протести в Індії
Відволіклися на вибори, тепер повертаємося до протестів. Індія. Там десятки тисяч людей вийшли на вулиці через зґвалтування та вбивство лікарки у державній лікарні. Гнів громадськості особливо сильний у Західній Бенгалії.
Минулого тижня 31-річна інтернка державного медичного коледжу RG Kar в Калькутті після виснажливої 36-годинної зміни пішла відпочити в семінарську кімнату, оскільки у закладі немає спеціального місця, де б персонал міг відпочивати. Наступного ранку колеги знайшли її мертвою. Розтин показав, що жертву задушили, зламавши щитоподібний хрящ. Хоча різні медіа деталізовано описують численні травми, виявленні на тілі жінки, ми розуміємо всю чутливість теми, тож вирішили не переповідати Тобі ці описи.
У злочині підозрюють волонтера лікарні. Його швидко заарештували, але так само швидко поширилася серед суспільства звістка про звірства над лікаркою. І розпочалася хвиля протестів з вимогою справедливості не лише для жертви, але й для всіх жінок Індії.
Кульмінацією стала акція «Повернути ніч». Це не новий рух, його започаткували ще у 1977 році в англійському Лідсі з вимогою дозволити жінкам пересуватися громадськими місцями вночі. Це була реакція на те, що поліція, коли діяв серійний вбивця Йоркширський різник, наказала жінкам не ходити вулицями, коли стемніє. «Повернути ніч» — це про те, що потрібно боротися проти насильства щодо жінок, а не забороняти їм вночі ходити вулицями.
Перший подібний марш в Індії відбувся у 1978 році в Мумбаї після того, як жінку зґвалтували на вулиці.
Цьогорічний марш «Поверни ніч» у Калькутті описують як безпрецедентний за масштабами: жінки рішуче крокували вулицями, їхні обличчя освітлювали відблиски свічок, мобільних телефонів та палаючих смолоскипів. The Guardian повідомляє: дещо менші протести також спалахнули в інших індійських містах — Делі, Хайдарабад, Мумбаї та Пуна. Учасники та учасниці демонстрацій закликають до справедливості для вбитої лікарки і безпеки для всіх жінок загалом.
Власне, значною мірою ці протести відображають ширше розчарування постійним насильством щодо жінок в Індії та часто нечутливою реакцією з боку влади на цю проблему. Лишень уяви: директор медичного коледжу RG Kar, де зґвалтували та вбили лікарку, не висловив скорботу, а запитав натомість, чому вона вночі відпочивала в семінарській кімнаті наодинці.
Важливо, що протестують не лише жінки, на акції вийшли також чоловіки дуже різного віку. Індійська медична асоціація закликала до загальнонаціонального страйку. Він відбувся у суботу. Усі лікарняні служби, окрім невідкладної допомоги, були закриті впродовж 24 годин. Медична асоціація ще окремо фокусується саме на безпеці медичних працівниць, зазначаючи, що рівень насильства і домагань до них зростає.
Понад мільйон лікарів та лікарок приєдналося до страйку. Індійська медична асоціація, яка була організатором страйку, повідомила, що молодші лікарі та медичний персонал з усієї Індії пішли з роботи. Навіть приватні клініки та діагностичні центри в Калькутті, де стався злочин, залишилися закритими у знак солідарності.
Страйк розпочався о 6 ранку за місцевим часом і одразу ж призвів до утворення довжелезних черг пацієнтів, які не знали, що не отримають жодних медичних послуг.
Уряд провів екстрені зустрічі з медичними асоціаціями і випустив заяву, в якій закликав лікарів повернутися до роботи в інтересах усього суспільства. Також було оголошено про створення комітету, який запропонує заходи для кращого захисту медичних працівниць.
Утім, скидається на те, що так просто гнів та розчарування людей уряду не вдасться розвіяти.
Допожеш нам?
Минулого разу ми повідомили Тобі, що почалося голосування за найкращі подкасти на премії «Слушно» і просили проголосувати за «Ранкове допіо» у номінації «Інформаційний подкаст». Дякуємо, якщо Ти вже віддав або віддала свій голос за нас. Якщо ще ні, то це можна зробити до 10 вересня. Але не барись!
Ми маємо ще одне прохання до Тебе: будь ласка, розкажи у своїх соціальних мережах, що Ти підтримуєш «Ранкове допіо» на Слушно. Можеш, наприклад, просто зробити скрин свого голосування і запостити у сторіс. Тегай нас! Ми дуже любимо, коли нас тегають. У нашому Instagram Ти також вже знайдеш інструкцію, як голосувати на «Слушно», тож зможеш поширити її. Для нас дуже важлива Твоя підтримка і коли Ти рекомендуєш «Ранкове допіо» іншим. Ще раз дякуємо!
Чайові без податку?
Камала Гарріс і Дональд Трамп, звісно, дуже різні. Але є одна ідея, у якій вони зійшлися. Скасування федеральних податків на чайові. У Сполучених Штатах чайові — це не просто прояв вдячності за гарне обслуговування, це часто вирішальна частина доходу працівників, особливо у сфері обслуговування. А почалося це наприкінці 19 – початку 20 століття.
Спершу чайові у США вважали європейським звичаєм, який заможні американці привезли із собою з подорожей як символічний сувенір. Однак цей звичай швидко перетворився на спосіб зменшити свої витрати на персонал. Особливо у сфері послуг.
Замість того, щоб платити працівникам повну заробітну плату, роботодавці почали покладатися на клієнтів та їхні чайові. Це дозволило підприємствам з низьким рівнем заробітної плати залучати на роботу людей, які були готові працювати за чайові. Із часом ця практика настільки вкоренилася, що її врешті-решт закріпили на законодавчому рівні. У 1938 році американський Закон про справедливі трудові стандарти встановив федеральну мінімальну заробітну плату. У 60х до цього закону внесли поправки: положення щодо працівників, які отримують чайові. Ці зміни дозволили роботодавцям платити нижчу мінімальну заробітну плату працівникам, які отримують чайові, якщо їхній загальний заробіток не перевищував стандартної мінімальної заробітної плати.
