Випуск №248
Вихід Байдена з президентських перегонів, Камала Гарріс, Олімпіада в Парижі
Ліцитатор (лат. Licitator пох. від licitari – пропонувати ціну, змагатися, боротися) – це ведучий аукціону, призначений організаторами, який володіє технікою торгів і веде аукціон в установленому порядку.
Графіки-графіки
Доброго ранку! Як там у тій приказці: хочеш насмішити Бога — озвуч йому свої плани? Задумали ми собі, що цей випуск буде тематичним — розповімо про Олімпіаду в Парижі. І тільки поділилися цим з Тобою у попередньому «Ранковому допіо», завантажили епізод на всі платформи, виставили публікацію на ранок понеділка — і от на тобі breaking news. Джо Байден оголосив, що знімає свою кандидатуру з президентських перегонів.
Як Ти розумієш, з тематичним випуском про Олімпіаду сьогодні не складеться. Зате поговоримо і про Олімпіаду, і про Камалу Гарріс.
Але спершу маємо нагадати, що понеділок — це вже 29 липня. Шок, звісно, що і цей місяць добігає кінця. Куди цей час постійно тікає? Кінець місяця означає, що у понеділок Тобі не варто чекати «Ранкового допіо», а варто підписуватися на наш Patreon або Buy me a coffee, щоб слухати «Вечірнє розе».
Будемо розповідати про те, яким був липень у нашої команди, що ми думаємо про коломийки з Байденом, як нас не відпускає ідея, що Атталь і Барделла мають бути разом. Згадаємо, що ще важливого відбулося у липні, і розповімо декілька історій, які не ввійшли до липневих випусків «Ранкового допіо». Наприклад, про чоловіків-гризунів. Повір, це достатня причина долучитися до нашої спільноти і послухати нарешті «Вечірнє розе».
І відразу зробимо ще одне оголошення. «Розе» вийде у понеділок, 29 липня, а наступний випуск «Ранкового допіо» чекай у понеділок, 5 серпня.
А тепер можемо переходити до наших двох великих тем.
Байден out
Камала Гарріс. Ні, спершу про Джо Байдена. У листі до нації він заявив: «І хоча я мав намір балотуватися на ще один термін, я вважаю, що в інтересах моєї партії та країни мені краще відступити і зосередитися виключно на виконанні обовʼязків президента».
Пітер Венер, колумніст The Atlantic, пише, що рішення Байдена значною мірою було вимушеним, нав’язаним та болісним (ще б пак! від потоку закликів знятися з виборів навіть ми відчували легкий тиск!). Тусовка, яку американський президент любив і якій присвятив все своє доросле життя, раптово повстала проти нього.
BBC, покликаючись на людей, обізнаних із ситуацією, але не охочих розкривати свою особистість, пишуть про те, що ще в суботу помічники Байдена формували графік його передвиборчої кампанії, оскільки президент наполягав на тому, що продовжуватиме змагання з Трампом. Уже до ранку неділі він змінив свою думку.
Напередодні політик контактував з вузьким колом помічників: одним з найближчих радників Стівом Річетті, головним стратегом Майком Донілоном, заступницею голови апарату Енні Томасіні та керівником апарату першої леді Ентоні Берналом. Деякі з них навіть приїхали до Байдена в його резиденцію у Делавері, де він був на самоізоляції. Таким товариством вони вивчали нові дані опитувань і обговорювали, чи зможе Джо перемогти Дональда. У неділю вранці президент зателефонував голові штабу Джеффу Зіентсу, голові своєї кампанії Джен О’Меллі Діллон і віцепрезидентці Камалі Гарріс, щоб повідомити їм про своє рішення відмовитися від балотування. Потім ще були дзвінки з вищими управлінцями з Білого дому та командою передвиборчого штабу. А опісля — та сама заява.
Історичні аналогії. Байден не перший
Джо Байден — не перший американський президент, який зійшов зі змагання за переобрання. До нього були Гаррі Трумен та Ліндон Джонсон. Вони також були демократами, які прагнули отримати другий термін, попри слабке схвалення громадськості. Після того як Трумен і Джонсон відступили, а їхня партія висунула інших кандидатів, на президентських виборах перемагали республіканці. Це було у 1952 і 1968 роках.
Трумен був непопулярним, зокрема, через Корейську війну. За даними Gallup, до кінця його президентства більшість американців вважала, що вступ у Корейську війну був помилкою. Спершу політик не зважав на невдоволену громадськість і те, що його конкуренти-демократи швидко набирали популярність. Він прагнув переобрання. Але зрештою відступив.
У випадку Джонсона також ішлося про невдоволення через війну. Цього разу у В’єтнамі. Своє рішення щодо участі у виборах політик обдумував довго. У нього було заплановане звернення до нації. Коли Джонсон писав свою промову, то не передбачав у ній заяви про вихід з передвиборчої кампанії, але зрештою таки сказав сидячи в Овальному кабінеті, що не буде висуватися на другий повний термін.
Цікавий факт. Як Трумен, так і Джонсон вперше ставали президентами не через вибори. Трумен був віцепрезидентом за Франкліна Делано Рузвельта. Коли той через три місяці після початку свого четвертого президентського терміну помер від крововиливу в мозок, тоді Трумен як віцепрезидент став главою держави. Джонсон був віцепрезидентом Кеннеді. Ну і Ти розумієш, як він став президентом.
На The Atlantic доступна стаття 1973 року, в якій Лео Янош, один зі спічрайтерів Джонсона, розповідає про останні роки президента. Джонсон у період президентської кампанії цього не афішував, але він непокоївся через своє здоров’я і те, чи зможе дотягнути ще один термін до кінця. Політик таємно замовив актуарне дослідження очікуваної тривалості його життя. Актуарна наука — це дисципліна, що застосовує математичні та статистичні методи для оцінки ризиків у різних сферах діяльності, для моделювання різних невизначеностей та очікуваної тривалості життя. Науковців, які таким займаються, називають актуаріями. Джонсон надав актуаріям свою історію та історії всіх недалеких родичів-чоловіків. Занепокоєння політика виникли не на порожньому місці. Чоловіки в його родині помирали молодими. Батько, наприклад, у 62. Сам президент мав серцеві захворювання і дійсно хвилювався, що може не прожити ще 4 роки. «З американського народу досить президентів, які помирали на посаді». Дослідження Джонсон замовив у 1967. Тоді йому було 59. Актуарії порахували, що політик помре в 64. Це саме випадало на закінчення його другого гіпотетичного терміну. Тож, можливо, це стало причиною відмови від кампанії. До речі, помер Джонсон відповідно до розрахунків — у 64 роки.
Washington Post пише, що тиск на Трумена та Джонсона певною мірою був схожий до того, якого зазнав Байден, але жоден з них не мав справи з таким потужним публічним закликом, як це було з чинним президентом.
Відмінним у цих ситуаціях є і момент, в який політики оголошували про те, що не будуть більше балотуватися. Трумен та Джонсон зробили це значно швидше. Також примітно, що жоден з них не висловив підтримки чи схвалення своїй заміні.
А Джо Байден відразу після заяви про вихід з президентських перегонів заявив, що підтримує Камалу Гарріс. Поговорімо тепер про неї.
Кокоси!
Тобі обов’язково треба глянути, як вона танцює, та почути, як сміється. Гарріс стала справжнім мемом цьогоріч. Це не жарт! Politico називає Камалу Гарріс мемною королевою покоління Z. Про всесвіт мемів Камали можна зробити окремий випуск «Ранкового допіо». Видання про поп-культуру The Cut буквально опублікувало статтю про те, як пояснити батькам мем про Камалу і кокос. Якщо коротко, у 2023 на одному з виступів віцепрезидентка цитувала свою матір. Її слова звучали так: «Я не знаю, що не так із сучасною молоддю. Ви думаєте, наче впали з кокосового дерева. Але ви існуєте в контексті, який є зараз, який був до вас». І засміялася. Тікток вибухнув не одразу нарізками про кокосове дерево, а лише з виходом альбому «brat» британської співачки Чарлі ЕксСіЕкс, який називають гітом цього літа. Зумери наклали промову про кокосове дерево на пісню «brat», адже вони обожнюють Камалу і вважають її супер смішною.
Це і є електорат Гарріс, який в захваті від цього мему. Він, по суті, став відліком початку передвиборчої кампанії Камали. Тепер і Ти знаєш, як пояснити його своїм батькам. Після того, як Байден оголосив, що сходить з перегонів, звичайні інтернет-користувачі та інші політики почали використовувати емоджі кокосів та фото кокосового дерева, щоб публічно підтримати Камалу Гарріс. Цікаво, чи впишеться у такий флешмоб Андрій Єрмак? Він-то свої позиції висловлював за допомогою емоджі before it started to be cool.
А тепер послухай нарешті сміх Гарріс. Уявляєш, Трампу не подобається її сміх?! «Я називаю її Камала, яка сміється. Ви коли-небудь чули, як вона сміється? Вона божевільна». Це була цитата з виступу Трампа перед своїми прихильниками. Нам довелося подивитися це відео. Це далося нам нелегко. Тепер нам би трішки підтримки. Ні, ми не будемо просити Тебе взяти нас на ручки і принести заспокійливий чайочок. Хоча могли би.
Але сьогодні ми приймаємо підтримку донатами на кавалерію 1 ОШБ «Да Вінчі». Так-так, збір, про який у минулому випуску розповідав Ілля, досі триває. https://send.monobank.ua/jar/8Vsv3zFzya Кожна Твоя гривня допоможе нам впоратися з гірким відчуттям після перегляду трампівських відео. Дякуємо!
Повертаємося до Камали Гарріс. BBC пишуть про те, що політикиня вже заручилася підтримкою Байдена та інших топових демократів, але офіційно політикиня ще не є кандидаткою. У серпні має відбутися Національний з’їзд Демократичної партії. На ньому делегати та делегатки голосуватимуть за кандидатуру пані Гарріс.
Видання також звертає увагу на те, що Барак Обама досі публічно не підтримав віцепрезидентку. На відміну від Білла та Гілларі Клінтонів. Вони відразу ж виголосили відповідну заяву.
Про Камалу Гарріс
Трішки розповімо про політикиню. І розпочнемо ми з її імені. Камала Деві Гарріс. Наголос на перший склад. Пані Гарріс пояснює, що Камала — це «квітка лотоса». Її назвали на честь важливого в індійській культурі символу. Ми й самі раніше помилялися. Але це була не свідома позиція, а просто від незнання. А тепер послухаймо, як Трамп вимовляє ім’я суперниці. Ти ж погодишся, що це вже не від незнання? В одному з виступів він навіть сказав, що Камала Гарріс не може правильно вимовляти своє ім’я. Утім, годі про Трампа.
Камала Гарріс народилася в Окленді. Це Каліфорнія. Їй 59 років, у жовтні виповниться 60. Батько політикині іммігрував до Сполучених Штатів з Ямайки, щоб вивчати економіку в Каліфорнійському університеті в Берклі. Зараз він — почесний професор економіки Стенфордського університету.
Мати пані Гарріс іммігрувала до США з півдня Індії. Вона здобула ступінь докторки нутриціології та ендокринології в Берклі та була відомою дослідницею раку молочної залози.
Камала Гарріс на початку 80х вступила до Університету Говарда у Вашингтоні, де отримала ступінь бакалавра політології та економіки. Тоді повернулася до Каліфорнії, щоб навчатися на юридичному факультеті.
Потім вона 30 років пропрацювала прокуроркою, зокрема заступницею окружного прокурора в одному з округів рідного Окленда та окружною прокуроркою Сан-Франциско. У 2011 році Камала Гарріс стала першою темношкірою американкою, першою жінкою та першою американкою азійського походження, яку обрали генеральною прокуроркою Каліфорнії.
На цій посаді вона познайомилася зі старшим сином Байдена, який був генеральним прокурором Делавера, і подружилася з ним. Політичну кар’єру жінка розпочала у 2015 з обрання до Сенату.
Політичні погляди Гарріс
Washington Post пишуть про те, що Камала Гарріс рідко відступала від ортодоксальних поглядів Демократичної партії, але іноді їй важко було сформулювати свої основні позиції. Через це її президентська кампанія 2020 року згасла.
Видання пояснює погляди політикині щодо 5 основних питань. На першому місці — аборти. Вона рішуче відстоює право жінки самостійно приймати рішення щодо свого тіла. Аборти — це загалом дуже важлива тема для демократів, і Камала Гарріс з нею значно жвавіше та впевненіше працює, ніж Джо Байден.
Кордон. Скидається на те, що це питання є проблемним. Байден доручив Гарріс ще на початку свого терміну спробувати вирішити питання міграції і перетинів кордону. У 2021 вона сказала потенційним мігрантам з Мексики, щоб вони не приходили, бо їх повернуть назад.
Залишається незрозумілим, що зрештою віцепрезидентка зробила. Її, зокрема, критикували демократи, що вона не їздила на кордон. Адміністрація Байдена на це відповідала, що такі поїздки — це не компетенція віцепрезидентки, адже не її робота давати раду з мігрантами тоді, коли вони вже прибули до Сполучених Штатів.
Невизначеністю вкриті і зовнішньополітичні погляди Гарріс. Вважається, що вона має більш критичну позицію щодо Ізраїлю, ніж Байден. Washington Post пише, що політикиня наполягала, аби в президентських промовах були слова про необхідність гуманітарної допомоги Газі.
Сама вона на початку року заявляла про те, що було вбито занадто багато невинних палестинців, і що Ізраїль повинен краще захищати цивільних.
Про її позицію щодо України пише «Голос Америки». Політикиня послідовно підтримує надання Україні допомоги. У червні пані Гарріс взяла участь у саміті миру в Швейцарії. Раніше в лютому приїздила на Мюнхенську безпекову конференцію. Там говорила про те, що не можна дозволяти агресору безкарно забирати чужі землі, оскільки це мотивує інших агресорів.
У решті своїх заяв вона також звертала увагу на воєнні злочини Росії в Україні.
Під час кампанії 2020 року політикиня виступала за значне зниження податків для робітничого класу, податкові пільги для орендарів і розширення Medicare, федеральної програми медичного страхування.
Щодо цьогорічної кампанії, то, ймовірно, Гарріс продовжить лінію Байдена — стримування цін після пандемії. Нещодавно вона заявила, що зниження цін на бензин та інші щоденні витрати є «головним пріоритетом». Вона також може включити до програми необхідність федеральних інвестицій для покращення догляду за дітьми, літніми людьми та людьми з інвалідністю. Так звана «економіка турботи».
Ще у статусі прокурорки Камала Гарріс зосереджувалася на боротьбі зі зміною клімату: судилася з нафтовими компаніями, щоб зменшити забруднення. Зміна клімату і в її політичній кар’єрі була одним з центральних питань. У Сенаті вона підписала Зелений новий курс, амбітний план прискорення переходу до економіки чистої енергії. Незважаючи на те, що адміністрація Байдена не змогла реалізувати всіх кліматичних обіцянок, які давала Гарріс під час кампанії 2020 року, кліматичні групи були задоволені віцепрезиденткою.
Камала Гарріс любить готувати й інколи ділиться рецептами у соціальних мережах. Вона також завзята читачка. У 2019 політикиня розповіла про 5 книг, які найбільше на неї вплинули:
- Річард Райт «Рідний син»
- Еммі Тан «Клуб радості й удачі»
- Тонні Моррісон «Пісня Соломона»
- Клайв Стейплз Льюїс «Лев, Біла відьма та шафа»
- Халед Госсейні «Ловець повітряних зміїв».
В інтернеті Ти можеш зустріти, як Камалу називають Момалою. У її чоловіка є 2 дітей від першого шлюбу. Політикиня стала їхньою мачухою. Однак ні їй, ні дітям це слово не подобалося. Вони придумали своє — «момала».
Олімпіада. Втретє в Парижі
Скидається на те, що сьогодні буде доволі довгий випуск. Ми ж іще обіцяли Тобі розповісти про Олімпіаду.
Париж приймає Олімпійські ігри вже втретє. Традицію їх проведення відновили у 1896. І наступні Ігри у 1900 році відбулися саме в Парижі.
Другий раз це сталося у 1924. Рівно 100 років тому. Тоді Олімпійські ігри ще не були настільки відшліфованим видовищем, до якого ми звикли сьогодні. Фактично вони були частиною Всесвітньої виставки і тривали кілька місяців. Попри це, паризька Олімпіада 1924 року багато в чому визначила шлях, яким Олімпійські ігри рухалися далі.
Саме у Парижі 100 років тому запровадили концепцію олімпійського селища. Уперше атлети та атлетки могли під час Ігор залишатися в єдиній локації. Для цього поблизу Олімпійського стадіону побудували комплекс дерев’яних шале з водопроводом. На території селища розмістили поштове відділення, ятку з пресою, обмінник валют, перукарню та ресторан. Олімпійське селище — це тепер обов’язкова складова кожної Олімпіади.
Цьогоріч перші атлети прибули до Олімпійського селища вже більше тижня тому. Деякі з них у соціальних мережах показують свій побут, зокрема картонні ліжка.
Олімпійське селище у Парижі є найдорожчим олімпійським проєктом. Його вартість 2 мільярди євро. Кошти здебільшого надходили від інвесторів у нерухомість. Уряд, зі свого боку, вклався у відновлення сусіднього до олімпійського селища району Сена-Сен-Дені.
Там багато покинутих промислових об’єктів, у яких роками оселялися мігранти та бездомні люди. У декількох фабриках сформувалися сквоти. Олімпіада, з одного боку, дійсно покращила Сена-Сен-Дені. А, з іншого боку, вона призвела до закриття десятків сквотів і виселення більше 3000 людей.
Повертаємося до 1924 року. Ті Ігри були першими, які транслювали в прямому етері по радіо. 724 журналісти були акредитовані на подію.
Сто років тому в Парижі також запровадили схожу до сучасної церемонію закриття, із парадом атлетів. Сьогодні, 26 липня, відбудеться офіційне відкриття Олімпійських ігор. Нам обіцяють дещо екстравагантне, розважальне та унікальне. Уперше церемонія відбудеться на воді. Кожна олімпійська команда матиме свій човен. Парад збірних відбудеться на 6-кілометровій ділянці Сени. Ми точно хочемо це побачити!
Під час церемонії відкриття паризьке небо, точніше зона у 150 кілометрів навлоко столиці, буде закритою для польотів. Взагалі безпеці у Парижі приділяють багато уваги. Що зрозуміло, зважаючи на те, що місто мало прикрий досвід терактів.
45 000 поліцейських і жандармів, 10 000 солдатів у разі потреби будуть готові діяти. Очікується, що військові повинні дістатися до будь-якого олімпійського об’єкта міста за 30 хвилин.
Винищувачі Rafale, системи дальнього радіолокаційного стеження, безпілотники Reaper, вертольоти, які можуть перевозити снайперів та обладнання — це все не новий пакет військової допомоги Україні з боку Франції. Усе це охоронятиме небо Парижа. Так, НАТО закрило небо, правда, є нюанс.
Міністр внутрішніх справ Жеральд Дарманен заявив, що французька влада перевірила близько мільйона запитів на акредитацію на Олімпійські ігри і відхилила більше 4000 з них через зв’язки подавачів з радикальними ісламістами або підозри в тому, що вони є іноземними шпигунами.
Якщо у Лондоні в 2012 та в Ріо-де-Жанейро у 2016 олімпійські об’єкти згрупували за межами міста, то у Парижі багато подій відбудуться в центрі столиці. Що цікаво, тут спеціально до Олімпіади побудували з нуля лише 2 майданчики. Організатори прагнуть уникнути помилок попередників, коли міста набудували чимало громіздких дорогих арен, які потім стояли без використання. Афіни у 2004 році набрали повно боргів, щоб звести стадіони. Спершу вони викликали національну гордість, а потім поглибили економічну кризу в країні. Ріо-де-Жанейро було вимушене продати своє олімпійське селище з великою знижкою.
Звісно, ми не можемо не розповісти про талісман. Це ключова частина Олімпійських ігор з 1968 року. Країни-господарки зазвичай обирають талісмани, які мають культурне значення для нації або відповідають духу країни чи Ігор.
У Парижі 2024 року це Фрігі. Маленькі фігурки, створені за зразком традиційних фрігійських капелюхів, які є символом Французької Республіки. Олімпійський Фрігі — це синьо-біло-червона фігура, схожа на ковпак, із золотим логотипом Парижа 2024 на грудях. Дизайн талісмана Паралімпіади 2024 схожий, але має протез ноги.
Девіз Фрігів: «Поодинці ми йдемо швидше, але разом ми йдемо далі».
Як годуватимуть на Олімпіаді?
15 000 людей. Саме стільки найбільше одночасно проживатиме в олімпійському селищі. Це означає, що в пікові дні у їдальні видаватимуть 40 000 порцій їжі за добу. Загалом за всю Олімпіаду планують приготувати більше мільйона порцій. Ми читали на Eater інтерв’ю з директоркою олімпійського селища та головним кухарем і не могли відірватися.
Процес формування меню розпочався з того, що Міжнародний олімпійський комітет ділився з організаторами Олімпіадами попередніми гастрономічними базами даних та тенденціями. Далі організатори самі провели додаткове опитування. На основі цієї інформації сформували велике меню. 550 продуктів входитимуть до страв, щоб гарантувати, що кожна людина отримає те, що шукає і чого справді хоче.
Звісно, акцент стоїть саме на французькій кухні. У селищі працюватимуть 3 французьких шеф-кухарі. Вони хочуть підкреслити, що таке французька гастрономія сьогодні, тож придумали різні нові варіації звичних страв: мюслі з кіноа з кислим йогуртом, нут під соусом з копченої риби та мигдаль з лангустинами.
Виклик готувати на Олімпіаді — це не лише про те, що потрібно багато порцій. Атлети по-різному харчуються до змагань та після. Крім того, різні види спорту передбачають різні раціони. Комусь критично потрібно втримувати вагу, а хтось шукатиме багато глютену. 32 види спорту — це фактично 32 різні способи харчування та вимоги до раціону.
Усі жителі Олімпійського селища матимуть застосунок, в якому отримуватимуть плани меню та зможуть визначити, що їм потрібно поїсти, і де це знайти. Олімпійська їдальня надзвичайно велика. Понад 220 метрів у довжину та 24 метри в ширину.
Організатори переконані, що всі страви будуть смачними, адже вони багато працювали над логістикою, щоб забезпечити найкращі інгредієнти.
М’ясо на 100% буде французьким. Овочі здебільшого також місцеві. Все інше — європейське. Кухарі кажуть, що Парижу пощастило, що майже все можна отримати поблизу. З виробниками продуктів та фермерами організатори почали комунікувати заздалегідь. Ще минулого року надали список всього необхідного, щоб ті змогли адаптуватися під олімпійські потреби. Одним із найбільш масових продуктів будуть яйця. Закупівельна команда провела фантастичну роботу, щоб забезпечити необхідну кількість цього продукту.
Дещо організатори закуповують на міжнародному ринку: кава, шоколад, банани. Банани — це улюбленці атлетів. 2-3 мільйони бананів. Саме стільки мають поставити до олімпійського селища.
Кави законтрактували 20 тонн. Кухарі кажуть, що це означає, що буде 40 тонн залишків. І їм знайшли застосування. Як ми зрозуміли, досить випадково. Хтось просто запитав: чи можете ви нам дати кавові відходи на добриво? Їх скерують на вирощування грибів.
Алкоголю в самому селищі не буде. Але організатори, по-перше, нагадують, що середній вік учасників — 24 роки. А, по-друге, Ігри проходять у Парижі. Тож якщо хтось захоче випити вина, матиме багато можливостей для цього.
