Випуск №247
Гвинтівка, з якої стріляли у Трампа, протести у Бангладеш
Пеблінг (англ. pebbling — обкладання галькою) — це практика даруванням маленьких подарунків або надсиланням мемів, фотографій чи відео в соціальних мережах, щоб продемонструвати свою любов. На таке слово надихнули пінгвіни. Вони приносять потенційному партнеру чи потенційній партнерці презенти — гальку (англ. pebble), з якої згодом пінгвіни зможуть збудувати гніздо.
Доброго ранку! Сьогодні нарешті віддамо Тобі свої заборгованості. Як і обіцяли, розповімо про гвинтівку AR-15, з якої стріляли у Трампа. Але спершу не можемо не зреагувати на вбивство Ірини Фаріон.
З пані Іриною ми часто розходилися у поглядах та методах. Пам’ятаємо, що навіть в якомусь з випусків «Ранкового допіо» критикували її. Розбіжності у політичних поглядах — це привід для дискусії, можливо, для сварки і загалом ознака здорового демократичного суспільства. Це не привід для вбивства.
Пані Ірина доволі часто бувала на заводі, де працюємо і ми. Вона приходила на зйомки до наших сусідів на поверсі. Ми неодноразово могли їхати з нею в одному тролейбусі і часто бачили, як вона крокує вулицями Львова. Коли розумієш, що у п’ятницю ввечері вона просто, як завжди, поверталася додому чи саме вийшла кудись, охоплює ще більший жах.
Політичне насильство б’є по нас усіх. Коли публічні люди, політики та політикині, живі, ми не завжди усвідомлюємо, що вони на якусь крихітну частину є складовою нашої ідентичності. Ми можемо бути на різних позиціях, але так чи інак ми взаємодіємо, нехай навіть сваримося. І через це політичні вбивства нерідко зачіпають особисто та відчуваються такими разючими та особливо несправедливими. Ми сподіваємося, що наші правоохоронні органи зроблять все для того, аби вбивця поніс покарання. Ми віримо, що в умовах, коли ворог використовує цю смерть, щоб ще сильніше розхитувати наше суспільство, нам вдасться бути підтримкою одне для одного.
AR-15: популярність та небезпека.
Повертаємося до AR-15, з якої стріляли у Трампа. Насамперед декілька швидких фактів:
- Це один з найбільш популярних зразків вогнепальної зброї у США.
- Згідно з даними опитування «The Washington Post» та «Ipsos», приблизно 1 із 20 дорослих американців, або ж близько 16 мільйонів людей, мають принаймні одну AR-15.
- Зараз майже кожен великий виробник зброї випускає власну версію цієї гвинтівки.
- Конгресмен-республіканець Баррі Мур у лютому вніс законопроєкт про оголошення AR-15 «Національною зброєю Америки».
- Ця гвинтівка була задіяна у 10 із 17 найбільш смертоносних стрілянинах, що сталися у Сполучених Штатах за останні 12 років.
- Американське суспільство розділяється у поглядах на AR-15: для когось вона є символом свободи і права володіння зброєю, а для когось — інструментом масового насильства.
- AR-15 перебуває в центрі дебатів щодо контролю над зброєю, зокрема, у контексті заборони продажу зброї з магазинами великого об’єму та запровадження більш суворих перевірок покупців.
Як ми вже згадували у 245 випуску, коли розповідали про замах на Трампа, про цю гвинтівку навесні вийшов величезний матеріал на «Washington Post». «Зброя, яка розділяє націю». Видання поспілкувалося із 16 нинішніми та колишніми керівниками компаній військово-промислового комплексу, щоб дослідити, як AR-15 вдалося отримати таку шалену популярність.
Цю гвинтівку розробили наприкінці 50-х для військового використання. Під час війни у В’єтнамі вона була відома як М16. Спершу через військові характеристики, зокрема закритий ствол та великий магазин, її вважали непридатною для полювання чи домашнього захисту. Але зрештою AR-15 знайшла величезний ринок збуту.
Сплеск інтересу до неї значною мірою можна пояснити ефективним маркетингом. Збройова промисловість почала просувати AR-15 як символ особистої свободи та впевненості у власних силах. Національна стрілецька асоціація та інші подібні групи активно пропагували цю гвинтівку як символ американської свободи та конституційних прав. Таке промо знаходило відгук у багатьох американців, особливо під час політичних і соціальних заворушень.
Реклама і маркетингові кампанії часто підкреслювали військове коріння гвинтівки. Це була апеляція до людей, яких приваблювала ідея володіння зброєю військового зразка.
Окрім того, AR-15 позиціонували як універсальну зброю, яку можна застосовувати по-різному: і для спортивної стрільби, і для домашнього захисту. Виробники і продавці також акцентували на можливостях її індивідуального налаштування. Таке повідомлення зробило гвинтівку фавориткою серед ентузіастів, які хотіли персоналізувати свою зброю.
Так доволі нішевий продукт з часом став одним з найпопулярніших видів вогнепальної зброї у Сполучених Штатах.
Звісно, вдалий маркетинг — це сила, але не можемо не згадати про законодавчу основу. У 2004 втратив чинність Федеральний закон 1994 року про заборону штурмової зброї, який зокрема забороняв виробництво і продаж певних видів напівавтоматичної вогнепальної зброї. Це дозволило виробникам виробляти і продавати AR-15 без попередніх обмежень. Штати по-різному почали регулювати штурмову зброю: деякі запровадили власні заборони, інші — ні, що сприяло широкій доступності та продажу зброї в цих регіонах.
Ще одна важлива подія відбулася у 2005. Тоді прийняли Закон про захист законної торгівлі зброєю. Він надав імунітет від судових позовів виробникам зброї у разі, якщо за допомогою їхньої продукції були скоєні злочини. Такий правовий захист заохочував виробників агресивно просувати AR-15 на ринку, не боячись юридичних наслідків.
Як завжди, серед переліку використаних матеріалів ми залишимо лінк на розслідування-лонгрід від «Washington Post». Там ще багато всього цікавого. Це величезна читанка десь на годину. Але основне ми переповіли Тобі. Зізнаємося, що навіть трішки пишаємося, наскільки лаконічно нам вдалося це зробити.
Збираємо донати для кавалерії
Наприкінці минулого тижня до нас написав Ілля, військовослужбовець 1 окремого штурмового батальйону «Да Вінчі» ім. Героя України Дмитра Коцюбайла, і запропонував доєднатися до збору для кавалерії. А як ми можемо не доєднатися? Солодашко, ось тут наша дружня банка https://send.monobank.ua/jar/8Vsv3zFzya, і ми просимо Тебе про донат.
Ми розпитали Іллю про збір: яка ціль, куди підуть зібрані гроші і хто такі кавалеристи 1 ОШБ.
«Якщо бути точними, то ми збираємо 2 386 212 гривень. За ці кошти буде куплено 2 Ecofflow, 2 Starlink, 5 планшетів, тепловізійні прибори, прибори радіоелектронної безпеки, машини. Також частина коштів піде на ремонт машин. Рації, гарнітури до рації. більш детально ви можете подивитися перелік потреб в нашому Instagram @davinci.bat».
Сторінка батальйону зараз в тіньовому бані, її може не підтягувати через пошук, то тримай лінк https://www.instagram.com/davinci.bat/.
Ти вже розумієш, що загальна ціль майже 2 мільйони 400 тисяч. Ми відкрили дружню банку на 30 тисяч.
«Цей збір ініціював сам батальйон. Ми самі його відкрили, самі зробили креативи, самі залучаємо людей і дуже потребуємо підтримки, вашої зокрема. Наш комбат, друг Перун, сказав: давайте зробимо збір саме для кавалерії.
Якщо трошки подивитися в історію, кавалерія — це рід військ, які воювали в першу чергу на конях. У нашому випадку це залізні коні.
Тобто кавалерія 1 ОШБ — це бійці, які ведуть війну на залізних конях. Тобто на спартанах доставляють бійців до позицій, підвозять їм їжу та БК, управляють бронетехнікою. Тобто це люди, які ведуть війну на гуслі і на колесах. Окрім того, вони виконують ремонт цих машин».
Криза і виступи в Бангладеші
Минулого тижня ми стежили за ситуацією у Бангладеш. Цікавий факт про цю країну: її назва в українській не відмінюється, тож не дивуйся, коли не почуєш звичних відмінкових закінчень там, де вони мали б бути. Так от, там спалахнули масові студентські протести. Понад 100 людей загинуло. Понад 700 отримали поранення.
Усе почалося з відновлення суперечливої системи квот, яка резервує значну частину державних робочих місць. Уперше її ввели у 1972, і з того часу ця система зазнала низки змін. Остання ітерація передбачає, що 56% робочих місць у державному секторі розподіляються за квотами. Зокрема, 30% зарезервовані для дітей і онуків тих, хто воювали у Війні за незалежність, адже до 1971 року Бангладеш був частиною Пакистану та називався Східним Пакистаном. Інші квоти резервують посади для жінок (10%), маргіналізованих районів (10%), корінного населення (5%), і людей з інвалідністю (1%).
Вакансії на державній службі у Бангладеш завжди мали великий попит, оскільки вони забезпечують вищий соціальний статус, престиж, кращу оплату праці та майбутні пенсії. Ринок праці у південноазійській країні є надзвичайно складним: високий рівень безробіття, сильна інфляція та економіка, яка слабшає. У приватному секторі відбулися значні скорочення, тож робота на державу — це ще й найбезпечніша форма зайнятості.
Бангладешське студентство та громадянське суспільство давно називає систему квот проблематичною. У 2018 спалахнули масові протести, коли студенти вимагали реформувати її. Вони стверджували, що зарезервовані квоти несправедливо залишають величезну кількість заявників без шансів на роботу. Особливу увагу вони звертали на 30% для дітей та внуків визвольників.
При владі у Бангладеш ось уже впродовж 15 років перебуває партія «Ліга Авамі». Один з її основних наративів розгортається навколо ідеї, що опозиція, наприклад, «Націоналістична партія Бангладеш», протистоїть духу Війни за Незалежність, оскільки має зв’язки з «Джамаат-е-Ісламі Бангладеш». Це радикальна релігійно-орієнтована партія. Її лідерів звинувачували у співпраці з пакистанськими військовими та воєнних злочинах проти борців за свободу та цивільного бангладешського населення під час війни 1971 року. Тому в інтересах «Ліги Авамі» підтримувати високу квоту для дітей та онуків борців за незалежність. Їх називають носіями справжнього духу Визвольної війни і незалежної держави Бангладеш.
Утім у 2018 інтенсивність протестів була такою, що уряд був змушений скасувати систему квот. Після цього рішення протести вщухли.
На початку червня 2024 Верховний суд у відповідь на позов борця за незалежність відновив систему квот. У рішенні зазначили, що скасування квот було «неконституційним, незаконним і неефективним». Бангладешські студенти сприйняли це гостро. Вони знову вийшли на вулиці.
Протести почалися в Даккському університеті, найкращому та найстарішому ВНЗ країни. Незабаром доєдналися і студенти з інших університетів. Як і 6 років тому, масова незгода переросла в національний рух.
Представники владної партії та уряд спершу виправдовувалися і казали, що ніяк не дотичні до відновлення квот, оскільки це цілком і повністю рішення суду. Вони також закликали протестувальників зачекати до апеляційного слухання, яке має відбутися 7 серпня. Студенти хотіли, щоб прем’єр-міністерка Шейх Гасіна Вазед вдалася до рішучих дій. Все було більш-менш спокійно до 14 липня.
Тоді прем’єр-міністерка, спілкуючись з журналістами, сказала: «Чому протестувальники мають стільки образи на борців за свободу? Якщо онуки борців за свободу не отримують пільги за квотою, то повинні отримувати пільги онуки Разакарів?». Після цих слів тисячі студентів у гніві вийшли з гуртожитків на вулиці.
Слово «Разакар» — це принизливий ярлик. Так називають людей, які співпрацювали з пакистанськими військовими, щоб піддавати тортурам, убивати та ґвалтувати жителів сучасного Бангладеш.
Минулого вівторка протести набули насильницького характеру. Поліція жорстко зреагувала на демонстрації: для розгону використовувала сльозогінний газ, гумові кулі та кийки. Того дня зафіксували двох перших загиблих. В роботі мобільного інтернету — масові збої. Інтернет-провайдери відключили в країні доступ до «Facebook» – ключової платформи для координування протестів.
Щоб запобігти ще більшій ескалації демонстрацій, уряд вирішив закрити всі університети та коледжі на невизначений термін. Але вийшло навпаки: студентський спротив від цього лише загострився. Протестувальники атакували офіси державного мовника, оскільки вважають, що державні ЗМІ є упередженими і неточно висвітлюють їхню боротьбу та жорстку тактику уряду.
«The Guardian» називає цей напад символічним, таким, що відображає розчарування урядовою пропагандою. Із цього моменту протести з вимоги реформувати систему квот переросли у ширшу боротьбу за чесність, справедливість і краще політичне представництво.
Політологи стверджують, що нинішня хвиля протестів — це пряма відповідь на тривалі репресії авторитарного режиму Гасіни. У січні її партія знову виграла вибори і політикиня вп’яте стала прем’єркою. Незалежні спостерігачі фіксували фальсифікації під час голосування. Десятки тисяч опонентів режиму Гасіни заарештували.
У четвер та п’ятницю студенти штурмували поліцейські та державні заклади. Зокрема в’язницю в районі Нарсінгді, звідки звільнили близько сотні ув’язнених. Серед вимог протестувальників з’явилася відставка прем’єр-міністерки, а уряд запровадив комендантську годину та використав армію для придушення протестів.
Минулого четверга напередодні Міжнародної конференції зі СНІДу в Мюнхені вчені оголосили, що, ймовірно, 60-річного жителя Німеччини з діагнозом ВІЛ вдалося вилікувати після пересадки стовбурових клітин. Це перший подібний випадок.Чоловік став лише сьомим, кого вважають таким, що вилікувався від ВІЛу. Станом на сьогодні ця хвороба вразила приблизно 39 мільйонів людей у всьому світі.
Науковці вважають надзвичайно дивним у цьому випадку те, що чоловік одужав, хоча донор стовбурових клітин не мав імунітету до вірусу ВІЛ.
У 2009 році пацієнт отримав позитивний результат тесту на ВІЛ, а у 2015 йому діагностували гострий мієлоїдний лейкоз. Це спонукало лікарів зробити йому трансплантацію стовбурових клітин. Професор Олаф Пенак каже, що вірус у чоловіка не спостерігають вже більше п’яти років. Це свідчить про те, що ВІЛ фактично повністю видалений з організму пацієнта.
Утім вчені зазначають, що через значні ризики, пов’язані з трансплантацією стовбурових клітин, ця процедура не підходить для використання при всіх ВІЛ-інфекціях.
Перед тим, як перейти до останніх новин на сьогодні, ми нагадаємо, що у п’ятницю в Парижі розпочинаються Олімпійські ігри. Ми плануємо, що наступний випуск «Ранкового допіо» буде повністю тематичним. Хочемо розповісти, наприклад, про те, куди з олімпійського селища дівають тони кавової гущі і як збираються нагодувати 15 000 атлетів та атлеток, в яких різні вимоги до раціону.
Також ще раз просимо Тебе задонатити на кавалерію 1 окремого штурмового батальйону “Да Вінчі” імені Героя України Дмитра Коцюбайла https://send.monobank.ua/jar/8Vsv3zFzya. Опріч цього, ми ще неодноразово будемо нагадувати про збір у наших соціальних мережах, тож, будь ласка, не проходь повз.
