Випуск №434
Розкол у ПіС, відставка міністра освіти Індії
____________________________________________
Агнотологія — наука про навмисне створення та поширення незнання, невігластва чи сумнівів.
Політичне пробудження Gen Z в Індії
У минулому випуску в рубриці “стіки” була згадка про протести проти міністра освіти в Індії. І, забігаючи наперед, відразу варто відзначити, що він подав у відставку. Але у чаті спільноти Sebto media були питання про те, а що ж там такого у системі освіти коїться, що розпочалися настільки масові протести. Це хороше питання, тож нумо розбиратися.
Протести, які охопили Делі та інші міста Індії, формально почалися через скасування вступного іспиту до медичних вишів після витоку екзаменаційних питань. У травні більше 2 мільйонів абітурієнтів медичних факультетів склали уніфікований вступний іспит NEET. Після цього з’ясувалося, що питання, які були на цьому іспиті, збігалися з варіантами зі зразків, які раніше циркулювали в інтернеті. І відповідальне державне агентство скасовує результати іспиту й ухвалює рішення про те, що його потрібно буде перескладати. Це був не перший витік завдань. Агентство, яке створив Нарендра Моді для централізації вступних іспитів, і раніше критикували за те, що ця установа неефективна і неспроможна запобігати витокам. Випадок з абітурієнтами медичних вишів лише розпалив давніше і глибше невдоволення індійською системою освіти.
Ситуація така. З одного боку, освіту розглядають як соціальний ліфт. Абітурієнти роками готуються до вступних іспитів, але місць в університетах значно менше, ніж охочих отримати вищу освіту. Ті, хто все ж потрапляють до ВНЗ і випускаються з них, також сповнені розчарування, адже маючи вищу освіту, яку вони розглядали як можливість для соціальної мобільності, молодь не може влаштуватися на роботу. Майже 40% індійських випускників віком до 25 років безробітні. Вибору на ринку праці не особливо багато, тож мільйони випускників університетів або працюють на низькокваліфікованих посадах, або подаються на вакансії у державному секторі, яких на всіх не вистачає. Але! Навіть не безробіття, за словами учасників протестів, є найбільшою проблемою. За їхніми словами, висока вартість якісної освіти породжує обґрунтоване очікування гідно оплачуваної роботи, і коли людям доводиться працювати довше за менші гроші або на посадах, що не відповідають їхній кваліфікації, накопичується фрустрація.
Ще одним тривожним сигналом, який вочевидь свідчить про проблеми системи освіти, є статистика студентських самогубств. За даними Національного бюро криміналістичних записів Індії, у 2024 році таких випадків було 14 400. І серед студентів та студенток цей показник зростає швидше за загальний рівень самогубств у країні.
З минулого випуску Ти вже знаєш, що протести організував опозиційний рух “Народна партія таргана”. Про цей рух ми детально розповідали у 416 випуску “Ранкового допіо”. Головною вимогою протестувальників стала відставка міністра освіти Дхармендри Прадгана, оскільки саме його вони вважають безпосередньо відповідальним за витік екзаменаційних питань. Протести тривали понад місяць, але масового характеру вони набрали 20 липня, коли “Народна партія таргана” закликала йти маршем до парламенту, який саме мав збиратися на нову сесію. Сотні тисяч людей вийшли на вулиці Делі, за останні роки це був найбільший молодіжний протест в Індії, і поліція його розігнала із застосуванням сльозогінного газу та кийків. Сотні людей постраждали, але це викликало нову хвилю суспільного обурення і суттєво розширило підтримку руху.
А що при цьому уряд і Нарендра Моді? Уряд довго відмовлявся звільняти міністра освіти і взагалі ігнорував протестувальників, але коли підтримка руху переросла у щось масштабне, влада погодилася на діалог. Моді спершу пообіцяв прискорити розслідування щодо витоку екзаменаційних питань, проте жодного разу не згадав головну вимогу протестів — відставку Прадгана. Керівництво руху “Народна партія таргана” при цьому наголосило, що саме ця вимога не є предметом для перемовин. Дхармендра Прадган — одна з ключових фігур партії “Бхаратія Джаната”. І йому приписують значний внесок у перемогу на останніх виборах, тож зрозуміло, що прощатися з ним не хотіли.
У суботу міністр освіти зрештою подав у відставку. Це вперше за 12 років правління Нарендри Моді, що масові протести змусили одного з найлояльніших до нього високопосадовців піти. У своїй заяві Прадган сказав, що подав у відставку, щоб «антинаціональні сили» не скористалися ситуацією, і додав, що був «засмучений тим, що сталося за останні 10 днів», але водночас глибоко поважає прагнення, почуття та законні очікування індійської молоді.
Учасники та учасниці протестів зустріли новину про відставку Прадгана з надзвичайним піднесенням. Засновник руху “Народна партія таргана” Абхіджіт Діпке, звертаючись до натовпу, привітав «мужність» студентів, які виходили на вулиці навіть під загрозою поліцейського насильства. В офіційній заяві руху відставку міністра освіти назвали перемогою демократії, адже було реалізовано право народу вільно висловлюватися, висловлювати незгоду й критикувати обрану владу. І додали: «Не зв’язуйтесь із тарганами». На відставці Прадгана “Народна партія таргана” зупинятися не збирається. Рух і надалі наполягатиме на системній реформі освіти.
Ще один момент, з яким нам треба розібратися, — демографія. Молодь до 25 років, яка була основною силою протестів, становить найбільшу демографічну групу Індії (40% населення країни). Себто з боку електоральних інтересів, уряд просто не може собі дозволити ігнорувати цю групу. Для багатьох з учасників та учасниць цей досвід участі у протестах був першим у житті. І тому в медіа вже можна зустріти згадки про політичне пробудження покоління Z в Індії.
Якщо Ти пригадаєш літо минулого року, то у країнах південної Азії відбулися молодіжні протести, а також у країнах Латинської Америки та Африки. Цю тенденцію ще називали революцією покоління Z. В якомусь із випусків “Вечірнього розе” ми про це говорили, і зокрема, звертали увагу на причини того, чому в Індії протестів не відбулося. Тепер вони сталися і там. Але індійський протестний рух принципово відрізняється від подібних молодіжних повстань, наприклад, у сусідніх Бангладеш і Непалі. Там було схоже невдоволення безробіттям, яке зрештою призвело до повалення урядів. Індійські протестувальники обрали мирну тактику: організатори протестів всіляко підкреслювали дисциплінований, ненасильницький характер акцій навіть в умовах поліцейського насильства, а після масштабного маршу до парламенту, який відбувся 20 липня, заявили, що не проводитимуть нових масових маршів, аби уникнути нових травм серед протестувальників.
Розкол у ПіС
Зараз ми перейдемо до того, що сталося у Польщі у п’ятницю, але спершу невеличке нагадування: наступного року там мають відбутися парламентські вибори. А Тобі теж здається, що як? Знову? Ми ж наче лише нещодавно вже обговорювали результати виборів, де була рекордна явка, і деякі виборчі дільниці працювали ще по кілька годин понаднормово, і піцерії виборцям у черги приносили піцу, і “Громадянська коаліція” перемогла… Це нещодавно було у 2023-му, і ось наступного року у Польщі мають відбутися чергові парламентські вибори.
Вони мали би стати для партії “Право і справедливість” шансом повалити прем’єр-міністра Дональда Туска, і разом з президентом Каролем Навроцьким знову повернутися до тотального домінування у політичній системі країни. Але… але…
По-перше, позиції ПіС у рейтингах вже тривалий час слабшають. Якщо ще минулої осені ПіС випереджала «Громадянську коаліцію», то тепер, за даними «Poll of Polls» від POLITICO, співвідношення між ними — 26% на 32% на користь партії Дональда Туска. По-друге, всередині партії “Право і справедливість” розгорнулася боротьба між її лідером Ярославом Качинським і колишнім прем’єр-міністром Польщі Матеушем Моравецьким.
У березні головою партії Ярослав Качинський обрав колишнього міністра освіти Пшемислава Чарнека. Цим рішенням він фактично відсунув на другий план Моравецького з його стратегією залучення центристських і орієнтованих на бізнес виборців. Тож останній у відповідь у середині квітня створив об’єднання «Розвиток Плюс» і представив його не як майбутню партію, а як платформу для економічної, технологічної та демографічної політики. За деякий час Моравецький та Качинський оголосили, що дійшли компромісу, і «Розвиток Плюс» буде діяти через нову експертну раду ПіС. Але у травні Моравецький все одно зареєстрував об’єднання.
Гострої фази протистояння всередині ПіС набрало 15 липня, коли керівництво партії наказало партійцям вийти з об’єднань, що ведуть політичну діяльність, і подати відповідні декларації про лояльність до опівночі 23 липня. Тим, хто відмовляється, загрожуватиме виключення. Власне, у п’ятницю було 24 липня, тож Ти вже здогадуєшся, що відбулося….
У проміжку між 15 і 23 липня Моравецький та його прибічники у коментарях медіа переконували, що своє майбутнє вони бачать з ПіС, а мета їхня полягає у тому, щоб розширити привабливість партії для виборців за межами основного радикально-правого електорату. І ось у п’ятницю — “Блискавка: Націоналістична партія «Право і справедливість», яка правила Польщею з 2015 по 2023 рік, сьогодні розкололася внаслідок політичного розриву, що підриває спроби консервативного табору на виборах наступного року повалити прем’єр-міністра Дональда Туска, який підтримує ЄС”, — пише у твітері POLITICO.
Качинський оголосив, що виключив Моравецького та близько 30 депутатів за те, що вони відмовилися вийти з об’єднання «Розвиток Плюс». Формально рішення про виключення ухвалять у вівторок. Польський політолог Рафал Хведорук у коментарі Польському радіо припустив, що рішення Качинського почекати до вівторка може дати частині депутатів час передумати і залишитися у ПіС.
Щодо Матеуша Моравецького, то він разом зі своїми прибічниками провів пресконференцію, на якій заявив, що це певна «невелика група інтриганів» всередині ПіС намагається налаштувати Качинського проти нього і виштовхнути його з партії.
POLITICO пише про те, що тепер союзники Моравецького, ймовірно, створять окрему парламентську фракцію, що підважить позиції ПіС. І не лише у парламенті. Рафал Хведорук прогнозує, що розкол відобразиться на рейтингах. Вони продовжать падати, оскільки консервативні та націоналістичні виборці тепер розділяться між партією Качинського, двома ультраправими силами і більш поміркованою на цьому тлі групою Моравецького.
Від розколу ПіС тепер, ймовірно, найбільше виграють “Конфедерація” та “Громадянська платформа”. Сподіваємося, що наступного року, після виборів у Польщі, ми зможемо пожартувати, що Дональд Туск did nothing — win. Звісно, це все жарти, адже навіть з тим, що ПіС розпалися, і це дуже сприятливо для “Громадянської платформи”, сам по собі цей факт вибори не виграє, треба буде постаратися, щоб могти протидіяти правим силам.
