4000 кроків щодня, південнокорейська церква у Парагваї
Аперитив (фр. Apéritif, від лат. aperīre «відкривати») — напій, що передує їжі і своїм гіркуватим або солодкуватим смаком стимулює появу апетиту, слиновиділення, готує рецептори для сприйняття їжі, стимулює виділення шлункового соку.
Що більше — то краще
Доброго ранку! А що Ти робитимеш після того, як прочитаєш Допіо? Дуже сподіваємося, що візьмеш якийсь з подкастів Sebto і підеш гуляти. В середині минулого тижня у Європейському журналі превентивної кардіології опублікували нове дослідження, яке показує, що значні переваги для здоров’я починаються вже з 4000 кроків.
Знаєш, ми пам’ятаємо, що точно колись уже писали у Допіо про якесь інше дослідження, висновком якого стало відкриття: можна проходити 7000 кроків на день, не женучись за 10 000. Бігме це ж було вже! А тут і оновлення про 4000 кроків під’їхали від Мачея Банаха, професора профілактичної кардіології в Медичній академії міста Лодзь у Польщі. Зараз ми розповімо, що вивчав цей пан, але спершу важливе уточнення. Ні професор Банах, ні інші дослідники та дослідниці, що вивчають вплив ходіння на здоров’я людини, не ставлять собі за мету підважити необхідність робити 10 000 кроків на день. Дуже загальний висновок дослідження Банаха: «що більше — то краще», але вчений з Лодзя зазначає, що часто люди не находжують 10 000 кроків, це їх засмучує, і тоді вони взагалі відмовляються від такої активності. Тож мета — показати, що будь-яка активність дає перевагу.Окрім того… знову ж таки, нам здається, що ми про це вже розповідали, але не можемо в архіві знайти, у якому з випусків… Ідея робити 10 000 кроків щодня — це не те щоб цифра взялася зі стелі, але це більше маркетингова історія, не особливо підкріплена дослідженнями. Очікуючинаближення літніх Олімпійських ігор в Токіо 1964 року, один місцевий дослідник вирішив підштовхнути свою націю до більшої активності.Він запропонував крокоміри під назвою, яка у вільному перекладі означає «лічильник 10 000 кроків». Японський ієрогліф числа 10 000 візуально дещо нагадує людину, яка йде. Саме тому досі вивчають, скільки бажано проходити кроків за день, і що це може змінити.
Команда вчених під керівництвом Мачея Банаха проаналізувала 17 досліджень, у яких брали участь більше 200 000 людей протягом більш як семи років. Аналіз показав, що переваги починаються приблизно із 2300 кроків на день. Ця цифра асоціюється зі значним зниженням ризику смерті від серцево-судинних захворювань. Приблизно на показнику в 4000 кроків ризик смерті з будь-якої іншої причини також почав значно падати.
Є й інші переваги, окрім цих цифр: кожні додаткові 1000 кроків пов’язані зі зниженням на 15 відсотків ризику смерті з будь-якої причини. Збільшення на 500 кроків на день асоціюються зі зниженням на 7 відсотків ризику смерті від серцево-судинних захворювань.
І матеріалу Washington Post ми також дізналися що зазвичай вважається сидячим способом життя. Це коли людина за день проходить менше 5000 кроків. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, недостатня фізична активність є четвертим провідним ризиком смерті в усьому світі. Приблизно 3,2 мільйона людей на рік помирають через брак фізичної активності. Одне з минулорічних досліджень показало, що глобальні рівні фізичної активності, які знизилися після спалаху COVID-19, станом на лютий 2022 так і не повернулися до допандемійного рівня. Тому бери Sebto у вуха, і нумо гуляти разом!
Головне вино літа
Про те, що допомагає берегти здоров’я, розповіли, а в історії для спільноти сьогодні про те, що здоров’ю шкодить, бо не існує безпечної дози алкоголю. Себтоніям та себтонійкам розповідаємо про рожеве вино і про те, з якої температури повітря зростає його популярність. Повна версія Ранкового допіо — на Patreon та Buy me a coffee.
Вони хотіли рай на землі
Повертаємося до всіх, щоб розповісти, як у Парагваї південнокорейська церква планувала збудувати «рай на землі», а натомість стала логістичним вузлом торгівлі кокаїном. Це заплутана історія. З чого розпочати? Для початку перевіримо в архіві випусків, чи розповідали ми колись про Парагвай. Здається, що ні, тому розпочнемо з короткої інформаційної довідки.
Країна розташована в Південній Америці, межує з Бразилією, Аргентиною та Болівією. Площа — трохи більше 400 тисяч кілометрів квадратних. Столиця — Асунсьйон. Парагвай є двомовною країною. Іспанська — офіційна, мова літератури та діловодства, мову гуарані використовують у побуті. Приблизно 6% населення володіють лише іспанською, близько чверті знають лише гуарані, близько 70% населення є двомовними. Щодо кількості населення, то вона становить трохи більше 6 мільйонів людей.
Парагвай не має виходу до моря. Через територію країни протікає річка, яка також називається Парагвай, а південно-східний кордон держави проходить по річці Парана. Рельєф країни — це болотянисті рівнини.
Парагвай має тривалу історію хабарництва, відмивання грошей і контрабанди, але до останніх років там практично не було нарконасильства. Потім у країну прийшли іноземні картелі, і почалося.
Резонансні вбивства охолодили країну. Наприклад, у травні минулого року вбивці на водному мотоциклі вбили Марсело Печчі, впливового парагвайського прокурора у сфері боротьби з наркотиками, коли він проводив медовий місяць на колумбійському пляжі. Через тиждень озброєні люди вбили Хосе Карлоса Асеведо, мера Педро-Хуана Кабальєро.
Наркогроші також розбестили багатьох політиків. Через кілька днів після вбивства прокурора Печчі та мера Асеведо президент країни Маріо Абдо Бенітес заявив, що картелі кооптували керівну еліту Парагваю, включаючи багатьох з його політичного кола. Це призвело до «мовчання співучасті». Президент також заявив, що організована злочинність настільки проникла в парагвайське суспільство, що влада не може гарантувати, що їй вдасться протидіяти насильству.
Крім того, влада країни не може повноцінно контролювати свій повітряний простір. Запам’ятай цей факт, він важливий для нашої історії про церкву.
Велика частина кокаїну, що проходить через Парагвай, спрямовується до Європи, яка тепер, за словами експертів, обігнала Сполучені Штати, і є провідним ринком білого порошку. Відповідно до Всесвітнього звіту про наркотики від профільного управління ООН за 2023 рік, обсяг вилучень кокаїну в Західній і Центральній Європі сягнув рекордних 315 тонн у 2021 році. Для порівняння: у США вилучили 250 тонн кокаїну. У 2021 році в Європі також мало місце рекордне одноразове вилучення — 23 тонни наркотику. Біла доріжка насправді лежала до річкового порту поблизу Асунсьйона, столиці Парагваю.
Вирішальну роль у зростанні ролі Парагваю у світовій торгівлі кокаїном мав регіон Гран-Чако (Великий Чако) або просто Чако. Це малонаселена, спекотна, напівпустельна зона в долині річки Парана. Чако є затиснутим між Болівією та Бразилією. У цій частині країни Парагвай взагалі не веде радіолокаційного спостереження. Це дозволяє наркогрупам непомітно залітати в розкидані ліси з партіями болівійського чи перуанського кокаїну. Вони приземляють свої літаки на підпільні злітно-посадкові смуги, потім наркотики контрабандою доправляють наземним або річковим транспортом до атлантичних портів Бразилії, Уругваю та Аргентини, після чого на контейнеровозах — до Європи. Де ж у цій всій схемі церква? Невідомо, чи церква в схемі та в спілці, але їй точно належить велика кількість земель в регіоні Чако, а деякі злітно-посадкові смуги, як ми вже казали, розташовані саме на них. Втім, спершу про саму південнокорейську церкву і те, як вона дійшла до Парагваю.
Церкву об’єднання у 1954 році заснував Мун Сон Мьон у Сеулі. Багато хто вважає її культом, себто сектою. Церква об’єднання швидко зростала, і в 1970-х з’явилася та стала помітною у Сполучених Штатах. Мьон і його дружина Хак Джа Хан Мьон назвали себе «справжніми батьками всього людства». Вони стали відомими своїми масовими весіллями, на яких вони одружували тисячі віруючих, серед яких були люди, котрі щойно зустрілися вперше.
Мьон побудував глобальну імперію, інвестуючи буквально в усе: від риболовлі та виробництва зброї до нерухомості та ЗМІ. Деякі підприємства зазнали невдачі, проте деякі все ж процвітали. А сам так званий “батько людтва” розбагатів. У 1982 преподобного засудили за податкове шахрайство у США. Він відбув у в’язниці близько року і образився через це на Сполучені Штати. У своїй промові 1995 року назвав країну «нацією в занепаді» і сказав, що натомість робить ставку Латинську Америку. Ось ми й наближаємося до Парагваю.
У 2000 році, після придбання активів в Уругваї та Бразилії, Мьон викупив територію парагвайського Чако, щоб перетворити його на рай на землі, найкраще з місць для духовного розвитку. Купівля землі призвела до того, що церква отримала повний контроль над Пуерто-Касадо, невеликим містечком, яке було побудоване для працівників компанії, що раніше володіла цією територією.
За одну ніч усе в Пуерто-Касадо, будинки, дороги та цвинтар, почало належати Мьону та його церкві. Коли 6000 мешканців та мешканок міста зрозуміли, що будинки, в яких вони жили все життя, але якими ніколи не володіли, тепер належать самопроголошеному месії з Південної Кореї, вони дуже розлютилися.
У той час, як керівники церкви прилетіли, щоб укласти угоду, місцеві утворили живий ланцюг, заблокували літак і корейці провели ніч на борту. Початкові дружні жести церкви, на кшталт пропозиції повернути контроль над кладовищем громаді міста, викликали ще більше обурення. Обурення викликали й адміністратори церкви. Один з них весь час ходив з рушницею, погрожуючи місцевим.
Громада звинуватила Мьонів у причетності до пожежі 2005 року, під час якої згоріла місцева радіостанція, розташована в католицькій церкві. Радіостанція була головним рупором опозиції корейській власності. Ця справа досі залишається нерозкритою.
Ранні сварки міста з церквою переросли в тяжку земельну суперечку, яка триває більше двох десятиліть. Протистояння не вщухають і всередині самої церкви: з 2009 року тягнеться серйозний династичний конфлікт. Мьон спочатку призначив сина Престона своїм наступником, але проти цього виступила дружина засновника культу та інший син — Шон. Престона вигнали, а дружина Мьона призначила на керівну посаду сина Шона, але потім і з ним посварилася. Сам Мьон помер у 2012 році, після цього Шон залишив церкву, щоб створити у Пенсільванії Святилище Всесвітнього миру та об’єднання. Інша його назва — Жезл Залізних Міністерств. Це секта, яка підтримує вільне володіння зброєю та цілу низку екстремістських правих ідей.
Три табори: мамин, сина Шона та сина Престона, роками судяться між собою, зокрема за право володіння парагвайськими активами.
Тепер зводимо все докупи: Парагвай, наркотики і церкву. Двоє високопоставлених парагвайських офіцерів відділу боротьби з наркотиками надали Reuters 11 координат злітно-посадкових смуг у Чако, якими ймовірно користуються наркогрупи. Наносячи ці точки на карту володінь Мьонів, якою з виданням поділилося джерело з церкви, Reuters визначив щонайменше п’ять різних смуг на цій території.
Минулого літа на 4 з цих 5 смуг відбулася операція правоохоронних органів. Під час її проведення влада не знайшла наркотиків чи літаків і не проводила арештів. За словами двох присутніх на місці парагвайських чиновників, біля злітно-посадкових смуг стояли сільські халупи з продуктами, ліжками та радіообладнанням. Через кілька днів туди прибула бригада з будівельним обладнанням і вибухівкою, щоб зруйнувати злітно-посадкові смуги та вивести їх з ладу.
Reuters не знайшло жодних доказів того, що Церква об’єднання чи її члени були причетні до торгівлі наркотиками або контролюють ці злітно-посадкові смуги в Чако. Юристка церкви заявила, що церква знає про незаконну діяльність на своїй землі та співпрацює з правоохоронними органами. Жінка надала Reuters документ від квітня 2022 року, який церква надіслала парагвайським прокурорам, закликаючи розслідувати потенційну незаконну діяльність. У документі йдеться про те, що у травні 2021 року було конфісковано майже 500 кілограмів кокаїну, а також про ймовірне існування наркозлітних смуг на території церкви. Але це аж ніяк не означає, що релігійна організація бере на себе відповідальність за те, що Чако в останні роки перетворився на логістичний вузол наркоторгівлі. Власне, розбрат всередині сім’ї Мьонів призвів до того, що територія не перебувала під належним контролем, тож наркогрупи швидко знайшли спосіб, як цим можна було скористатися. І це ще не все.
У Парагваї церква культивувала тісні зв’язки з президентами, політиками та суддями верховного суду. Деякі з них отримали керівні посади в церкві або її численних організаціях. Однією з таких людей була Синтія Тарраго, колишня телеведуча, членкиня Конгресу Парагваю з 2013 по 2018 роки та регіональна президентка церковної організації. У 2020 році Тарраго та її чоловік Раймундо Ва визнали себе винними у відмиванні грошей. Їх затримали у 2019 в ході спецоперації ФБР. Агенти американської спецслужби видали себе за наркоторговців та передали подружжю гроші, які ті, звісно, взяли і ще й поділилися інформацією про те, які дешеві кокаїн та марихуана в Парагваї, та що мають мережі для імпорту наркотиків у США.
До затримання політикиня відверто говорила про свої амбіції стати першою жінкою-президенткою Парагваю. Її засудили до 33 місяців ув’язнення. Тарраго, яка перебувала у в’язниці з моменту арешту в листопаді 2019, зарахували відбутий термін і звільнили в квітні минулого року.
Як Тобі ця історія? Здається, з неї вийде непогане кіно. Можливо, хтось колись і втілить цю історію на великому екрані, побачимо, а наразі перейдімо до останніх новин на сьогодні.
