Викрадення українських дітей, аспартам, вигорання
RTO, абревіатура від «return to office» — повернення на робоче місце після роботи вдома під час та після пандемії Covid-19.
Як вони викрадають дітей
У четвер Україна повернула з російського полону 2 цивільних та 45 захисників. Повернути додому також вдалося 2 незаконно вивезених дітей, чию маму, бойову медикиню, визволили з полону ще у жовтні 2022.
Минулого тижня видання The Atlantic опублікувало великий матеріал про викрадення українських дітей росією. У ньому описують три варіанти розвитку подій, завдяки яким росіянам вдавалося і вдається й надалі скоювати чергові акти геноциду українців.
Шлях перший — літні табори. Зафіксовані випадки, коли батьки, що перебувають на тимчасово окупованих територіях, ще на початку повномасштабного вторгнення відправляли своїх дітей начебто на відпочинок. Росіяни переконували, що так діти зможуть перечекати небезпеку далеко від зони бойових дій. Мовляв там діти відпочиватимуть у таборах, де їх забезпечать усім необхідним. Чи варто говорити, що перші повідомлення про жорстоке поводження з дітьми в таких «місцях відпочинку» не змусили себе чекати.
Коли батьки почали запитувати про повернення дітей і зголошувати свою готовність забирати їх додому, дорослим повідомляли, або що діти залишаться в росії, або що з поверненням дітей виникли проблеми та затримки. Деяким сім’ям вдалося, хоч і з труднощами, але повернути дітей, однак чимало батьків втратили зв’язок зі своїми синами та доньками. Знайти їх важко, оскільки дітей постійно транспортують між різними таборами на території російської федерації.
Згідно зі звітом Лабораторії гуманітарних досліджень Єльської школи громадського здоров’я, десятки таких таборів розкидані по всій росії. Найдальший від України знаходиться в Магаданській області. У таких закладах провадять політичне перевиховання, що може включати і військову підготовку. Погані умови утримання та вплив на дитячу ідентичність — це, звісно, абсолютно неприпустимі речі, але важливим є ще дещо. Як зазначає Натаніель Реймонд, директор Лабораторії гуманітарних досліджень: «Дітям [у таких таборах] могли би щодня давати ікру, організовувати кінні прогулянки і робити кожен день найкращим, але все одно це би було воєнним злочином».
Другий шлях, яким дітей вивозять до росії, — це «евакуація» російськими військовими з тих українських територій, які стали небезпечними через російську агресію. Таким чином викрали цілі дитячі будинки та інші заклади освіти. Третій шлях — це фільтрація, під час якої дітей відокремили від їхніх батьків. Щодовше діти перебувають в росії, то менше шансів їх звідти повернути. Власне, йдеться навіть не стільки про повернення, скільки про те, щоб мати інформацію, кого саме було викрадено. Вік дитини також має велике значення. Щомолодша дитина — то журливіші перспективи її повернення. The Atlantic пише, що ті, кого вже вдалося повернути, — це діти, які змогли вийти на зв’язок зі своїми батьками чи опікунами.
У росії працює ціла система, яка спрямована на те, щоб замітати сліди викрадених дітей. Вони отримують нові імена, не мають зв’язку з рідними та близькими, проходять процес перевиховання. Українських дітей включають до бази на всиновлення без жодних ознак їхньої української ідентичності. За офіційними даними українського уряду з початку повномасштабного вторгнення росія викрала близько 19 500 українських дітей. Точна кількість невідома, адже відстежити всіх дітей майже неможливо. Батьки багатьох були вбиті.
Наразі вдається отримувати хоч деяку інформацію завдяки OSINT-ерським спільнотам, але росія свою систему «поглинання» українських дітей постійно адаптовує та вдосконалює. Було би дуже добре, якби міжнародні організації, на кшталт Міжнародного комітету Червоного Хреста, робили щось більше, ніж нічого, для ідентифікації дітей, викрадених росією, та повернення їх додому. Було би дуже добре, але ми на це вже навіть не розраховуємо.
Його стійкість
Продовжуючи тему міжнародних організацій, нагадаємо, що завтра розпочинається саміт НАТО у Вільнюсі. Будемо слідкувати за новинами. Минулого тижня Єнс Столтенберґпідтвердив, що залишається на посаді генерального секретаря НАТО до жовтня 2024 року. Він посідає цю посаду вже протягом 9 років. Норвезькому політику сьогодні присвячуємо секретну частину.
Доєднатися до спільноти Sebto та читати «Ранкове допіо» повністю можна на Patreon https://www.patreon.com/sebto чи Buy me a coffee https://www.buymeacoffee.com/sebto. Щодо останньої платформи маємо один важливий коментар. Buy me a coffee дає можливість підтримати Sebto або оформити членство у спільноті. Щоб отримувати повний доступ, потрібно оформити членство. Ми самі лише минулого тижня це зрозуміли, тому зараз звертаємо увагу на такий нюанс. Із будь-якими запитаннями щодо спільноти можеш звертатися сюди: sebto.team@gmail.com
…
Енн Епплбом дає прогноз на майбутнє: «Протягом наступного року Столтенберґ не буде робити жодних харизматичних промов про Україну чи НАТО. Він не приєднається до бійки, не розпочне сварки чи не з’явиться на телебаченні, якщо це не буде потрібно. Натомість він продовжуватиме говорити про «багаторічну програму переходу України від радянських стандартів і доктрин до стандартів і доктрин НАТО», продовжуватиме зустрічі з прем’єр-міністрами та міністрами закордонних справ, продовжуватиме працювати над інтеграцією України в Європу. І тоді, одного дня, це станеться».
Небезпечний замінник?
Минулого тижня світові медіа багато писали про аспартам. Це замінник цукру. Він входить до складу близько 5000 продуктів: дієтична кока-кола, нежирний йогурт, низькокалорійна жувальна гумка, таблетки від кашлю, сухі сніданки тощо.
Речовина у 200 разів солодша за цукор, але з незначною кількістю калорій. Чи не диво це? Відповідь дає Всесвітня організація охорони здоров’я. Протягом найближчого часу (нагадаємо, що в системі координат міжнародних організацій найближчий час — це тижні), аспартам має бути оголошений «можливо канцерогенним».
Міжнародне агентство з дослідження раку, онкологічний відділ ВООЗ, ще не розголошує того, як дійшло до цього висновку. Втім уже є припущення, що рішення може бути пов’язаним із великим обсерваційним дослідженням у Франції. Там минулого року виявили зв’язок між збільшеним споживанням аспартаму, а також ацесульфаму K, іншого штучного підсолоджувача, та вищим ризиком раку молочної залози та раку, пов’язаного з ожирінням.Є інші дослідження, які пов’язують цей вищий ризик із розладами настрою, лейкемією, серцево-судинними захворюваннями, мігренню, діабетом та низкою інших захворювань. Тим не менш, питання до аспартаму залишаються. Вперше американське Управлінням з харчових продуктів і напоїв схвалило цю речовину у 1981 році. З того часу тривають гострі дискусії щодо його безпечності. Сьогодні аспартам присутній у 95 відсотках усіх газованих дієтичних напоїв. Вартість цього ринку, за прогнозами, сягне 11,5 мільярдів доларів у 2027 році. Можеш собі уявити, що станеться, коли вийде заява ВООЗ про офіційний статус замінника як «можливо канцерогенного».
Є багато тих, хто обурюється рішенням ВООЗ. Мовляв, як так, що за 40 років аспартам ще нікого не вбив? Ну по-перше, а звідки ви знаєте, що нікого? «По-друге» не буде, там все надто непросто.
Національні регуляторні органи, що відповідають за безпеку харчових продуктів у 90 країнах світу, та Cancer Research UK вважають аспартам безпечним. І саме це як аргумент використовують прихильники замінника.
«Поки що немає переконливих доказів того, що аспартам шкідливий у тих дозах, які ми споживаємо», — каже Джайлз Єо, професор молекулярної нейроендокринології в Кембриджському університеті. «Люди запитують: чи шкідливий аспартам? І тоді постає питання, шкідливий порівняно з чим? Чи краще пити воду, ніж щось з аспартамом? Звичайно, так». Кінець цитати. За словами науковця, ця проблема є доволі неоднозначною, особливо якщо взяти до уваги, що аспартам допомагає людям виключити інші, гірші альтернативи.
Однозначних відповідей немає, бо, як ми вже згадували, суперечка навколо цього замінника триває десятиліттями. Там просто справжня Санта-Барбара. Виробники дієтичних напоїв проти науковців. Є дослідження за, є дослідження проти, є питання також і того, хто їх фінансує, є теорії змов про зв’язки бізнесів з чиновниками з регуляторних органів. Реальні зв’язки між ними. Судові справи. Адвокати. Лобісти. Маркетологи. Уряди, яким невигідно. Про це можна би було зробити окремий випуск «Ранкового допіо», тому ми зупинимося зараз. Коли вийде офіційна заява ВООЗ про аспартам, ми про це розповімо, а наразі, можливо, краще зачекати з дієтичною колою.
Планувати і малювати
Продовжимо тему здоров’я, але вже ментального. BBC пише про людей, які активно шукають роботу. Вони також вигорають. Важлива тема, зважаючи, що зараз існує глобальна проблема масових звільнень.
Чому виникає вигорання через пошук роботи? По-перше, часто це дуже тривалий процес. Можна витратити чимало часу на підготовку пакету документів з резюме та супровідних листів, комунікації, співбесіди, сподівання та очікування. Після цього компанії можуть надіслати коротку відповідь або взагалі не відповісти. І процес починається знову. За словами Джона Дуні, консультанта з кадрових питань, середня кількість часу, необхідного для пошуку роботи в 2023 році, становить п’ять місяців. У галузях з меншим попитом процес працевлаштування може тривати ще довше.
Що ж із цим всім робити? Можна скоригувати власне ставлення та планування свого часу, щоб запобігти вигоранню. Помічним може стати розпорядок дня, складовою якого є певний час для пошуку роботи. У ці часові слоти варто налаштувати отримання сповіщень, пов’язаних з роботою. Тоді ж краще подавати CV та робити розсилку листів. Навіть із таким підходом процес займатиме багато часу, але він може допомогти «включити пошук роботи у свій день, але не робити цього впродовж усього дня». Реальність така, що може знадобитися час, щоб отримати посаду. Незважаючи на те, що це важко, бо голова зайнята іншим, важливо дбати про себе та своє здоров’я.
Рекомендують також переосмислити свої очікування щодо власної кар’єри, оскільки ринок праці зараз в не найкращому становищі. «Планом А» може бути повний робочий день, оплачувана робота з пільгами. Якщо довго немає відповідних пропозицій, то варто поглянути, наприклад, на неповний робочий день або погодинну роботу, яка дозволить підтримувати свої навички, заробляти гроші, налагоджувати контакти, а також дасть привід вийти з дому та почуватися залученими.Скоро будемо переходити до останніх новин на сьогодні, але на завершення ще маємо важливу інформацію про ментальне здоров’я. Зараз малювання знову набирає популярності, оскільки цей процес має терапевтичні властивості та дає відчуття перебування в «потоці». Особливо рекомендують малювати, якщо є потреба у детоксі від соціальних мереж.
