Права людини під загрозою: чи може людство відмовитися від фундаментальних свобод?
Права людини — це невід’ємні свободи та гарантії, які забезпечують гідне життя і захист від свавілля. Однак, у мінливому світі постають нові виклики та загрози, які ставлять під сумнів саму ідею прав людини. Чи можливий світ без цього фундаментального концепту? Про це розмірковують ведучі подкасту «Макіавельки» від Sebto Media Дарина Заржицька і Оксана Дащаківська.
Альтернатива правам людини
Люди часто сприймають права людини як абсолютну цінність, проте історія свідчить, що пріоритети можуть зміщуватися. У різні епохи на передній план виходили різні ідеї: сильна держава, об’єктивність бюрократії чи особиста свобода. Чи можливо, що в майбутньому на зміну правам людини прийдуть інші концепції?
Весь людський розвиток рухається через те, що ми пріоритезуємо певні цінності. Якщо акцент робиться на державі, то зміцнюються державні інституції та бюрократія. Однак у XVII столітті концепт прав людини вийшов на перший план, і держава стала розглядатися як інструмент для забезпечення життя людини. Права людини закріплені в міжнародних документах і є основою для забезпечення гідного життя. Відхід від цієї концепції може призвести до авторитаризму та порушень свобод. Водночас не можна лише песимістично дивитися на це питання. Необхідно шукати баланс між правами особи та інтересами суспільства в цілому.
Менеджмент полярностей: жити у «просторі між»
Відома теорія «Менеджмент полярностей» стверджує, що ми не повинні робити вибір між крайнощами, а навчитися жити у «просторі між» протилежними цінностями. Наприклад, між індивідуальністю та державою, між спільнотами та особистими правами. Можливо, майбутнє людства лежить у гармонійному балансі між цими полярностями.
Ця теорія, що з’явилася в 1960-х роках, стала популярною і є актуальною досі. Вона наголошує, що кожного дня ми не просто робимо вибір на користь тієї чи іншої цінності, а маємо жити у просторі між ними. Наприклад, знаходити баланс між державою, правами людини та індивідуальністю. Ми не можемо повністю захищати права особистості, ігноруючи інтереси держави та спільноти. Так само неприпустимо надмірно зміцнювати державу, нехтуючи свободами громадян.
Успішні суспільства вибудовують гармонійний простір між полярностями, де різні цінності співіснують та доповнюють одна одну. Наприклад, у країнах з розвиненою демократією індивідуальні права поважаються, але й держава має певні повноваження для забезпечення правопорядку та безпеки. Громадянське суспільство відстоює свої інтереси, але й визнає необхідність загальнонаціональної солідарності.
Людиноцентричність та її межі
Хоча сьогодні людина вважається найвищою цінністю, в історії були періоди, коли особистість поступалася загальним інтересам. Чи можливо, що людиноцентричність зазнає змін у майбутньому?
«Мені важко уявити світ, де людина не буде у центрі всього. Зараз ми маємо основну глобальну тезу про те, що людина і її життя — це найвища цінність», — Дарина Заржицька
З одного боку, концепт прав людини та людиноцентричності передбачає, що весь світ має сприяти забезпеченню гідного життя для кожної особистості. Однак, в певних ситуаціях індивідуальність може поступатися загальним інтересам чи жорсткій ієрархії. Яскравим прикладом є армія, де людина стає “бойовою одиницею”, підпорядкованою завданням і наказам.
«А чи може бути світ, в якому не людина в центрі? Якщо ми візьмемо цей світ у його матеріальному, так і соціальному вимірі, то він створений людиною для людини», — Дарина Заржицька
У майбутньому людиноцентричність може зазнати змін під тиском глобальних викликів. Наприклад, у боротьбі зі зміною клімату людству, можливо, доведеться обмежити певні свободи задля збереження планети. Крім того, розвиток штучного інтелекту та роботизації може поставити під сумнів унікальність людини як найвищої цінності.
Водночас історично склалося, що весь сучасний світ, від технологій до суспільних інституцій, створювався людиною для забезпечення її потреб. Тому повністю відмовитися від людиноцентричної парадигми буде нелегко. Імовірно, ми будемо шукати шляхи, як збалансувати права особистості з вимогами сталого розвитку цивілізації.
Трамп і тортури: виклик правам людини
Колишній президент США Дональд Трамп своїми словами про ефективність тортур поставив під сумнів непорушність прав людини. Якщо держава може виправдати катування задля своїх інтересів, то чи є права людини дійсно вищою цінністю?Трамп публічно виступив за тортури, заявивши: «Вибачте мені, але тортури працюють». Правозахисні організації рішуче засуджують будь-які тортури як негуманні та такі, що підривають верховенство права. Вони наполягають на безумовному дотриманні заборони таких дій навіть під приводом національної безпеки. Заяви на кшталт трампівських ставлять під сумнів визнання прав людини як вищої непорушної цінності, адже якщо держава виправдовує катування, то чи дійсно це суспільство поважає людську гідність.
Спільноти проти індивідуальності
В епоху глобалізації та інформаційних технологій люди все більше об’єднуються у спільноти, базовані на спільних інтересах та ідентичності. Чи можуть ці спільноти стати важливішими за індивідуальні права? Окремі дослідження вказують, що приналежність до спільнот є більш комфортною для людини, ніж самотність.Одна з дихотомій стосується протиставлення держави та прав людини. Однак, у майбутньому вона може стосуватися не стільки держави, скільки спільнот. Українці часто вважалися індивідуалістами через приказку «На двох українців – три гетьмани». Проте війна продемонструвала важливість соціальних зв’язків та взаємодопомоги для виживання. Воєнний стан змусив українців згуртуватися та покладатися на колективну підтримку. Цей досвід може вплинути на переосмислення балансу між індивідуальними та колективними цінностями в українському суспільстві.
Колективні права та право на життя
Хоча право на життя вважається невід’ємним, у майбутньому можуть з’явитися нові «колективні» права — права спільнот, держав чи навіть націй. Чи зможе право на життя індивіда конкурувати з колективними інтересами в умовах перенаселення планети?
У певних ситуаціях можуть виникати колізії між індивідуальними та спільнотними правами. Проте право на життя, яке визнане невід’ємним мало б зберігатися. Разом з тим, в умовах зростання населення та обмежених ресурсів можуть загостритися суперечності між індивідуальними потребами та інтересами спільнот і держав. І тоді людство постане перед дилемою: як знайти баланс між індивідуальними та колективними правами.
Виклики для прав людини у майбутньому
Глобальні міграційні потоки, спричинені війнами, кліматичними змінами та економічними дисбалансами, а також загроза перенаселення планети матимуть значний вплив на переосмислення прав людини. Експерти прогнозують, що в умовах перенаселення життя окремої людини може ставати менш важливим, ніж інтереси міст, держав чи націй. Водночас низька народжуваність у розвинених країнах створюватиме потребу в трудових мігрантах, що може призвести до жорстких заходів щодо них та порушення гуманістичних принципів.
Загрозою для прав людини є і популізм, коли політики протиставляють інтереси більшості правам меншин та визначають, кому ці права належать більшою мірою. Вони часто пропагують ідею сильної держави понад правами особистості. Перед викликами кліматичних змін та виживання планети держави будуть змушені тісніше кооперуватися, що також може вплинути на переосмислення концепту прав людини та взаємодії між індивідуальними й колективними правами.
Хоча права людини здаються непорушними, майбутнє може принести нові виклики та альтернативи цьому концепту. Чи зможе людство зберегти фундаментальні свободи в умовах глобальних змін, залежатиме від здатності знайти баланс між індивідуальністю та колективними інтересами, правами людини та правами спільнот і держав.
Sebto рекомендує:
SEBTO рекомендує прослухати подкаст «Макіавельки», щоб дізнатися більше деталей про права людини.
Над матеріалом працювала Валерія Ісай
