«Студія пам’яті». Конспект випуску №7
Право, справедливість, пам’ять
Вітання! На зв’язку — Христя Рутар, дослідниця культурної пам’яті та травми, авторка подкасту «Студія пам’яті». У сьомому випуску ми говорили з Христиною Кіт, адвокаткою та головою Асоціації жінок-юристок України “Юрфем”.
Основні теми випуску
- Суд як інструмент пам’яті. Нюрнберг зафіксував злочини як юридичну та моральну подію. В Україні відсутність «Нюрнберга для СРСР» створила лакуни в офіційній пам’яті. Частину роботи суду перебрали культура та мистецтво.
- Правосуддя і справедливість. Для постраждалих важливе не лише покарання злочинців, а й трансформація інституцій, доступ до послуг і визнання травми.
- Досвід після 2022 року. Після деокупації Бучі правоохоронці змінили підхід: у центрі — потерпіла людина та її потреби. Запроваджено нову стратегію, координаційні центри та співпрацю з громадськими організаціями.
- Сексуальне насильство як зброя війни. Воно руйнує не лише життя людини, а й сім’ї та громади. Тому важливий комплексний підхід: підтримка постраждалих, робота з громадами, боротьба зі стигмою.
- Репарації. Україна запровадила термінові проміжні репарації ще під час війни. Репарації — це не лише гроші, а п’ять форм: компенсація, реституція (відновлення житла, роботи, документів), сатисфакція (визнання, статус, вибачення), реабілітація (соціальні, медичні, освітні програми), гарантії неповторення (зміна інституцій, правова культура, освіта).
- Культура і пам’ять. Визнання злочинів через фільми, мистецькі акції, літературу. Приклад Косово: стадіон, заповнений одягом постраждалих від сексуального насильства.
- Міжнародне правосуддя. Міжнародний кримінальний суд уже видав ордери на арешт керівництва РФ, але працює довго й потребує присутності обвинувачених. Україна вже має національні вироки за воєнні злочини. Створено Міжнародний трибунал злочину агресії, який дозволяє розгляд справ у відсутності злочинців.
- Голос кожного. Свідчення постраждалих — критично важливі. Навіть без ідентифікації солдатів можна притягнути до відповідальності командирів. Кожен українець і українка мають роль у збереженні пам’яті й адвокації на міжнародному рівні.
Ключова думка
Пам’ять, справедливість і суд — взаємопов’язані. Без юридичного визнання злочинів неможлива повноцінна колективна пам’ять. Репарації та визнання мають різні форми: від компенсацій і реабілітації до гарантій неповторення.
