Випуск №433
Греки проти «Одіссеї», Іран проти Кувейту, дезінформація проти зміни клімату
____________________________________________
Greenlash — це політична протидія заходам із боротьби зі зміною клімату
Греки проти «Одіссеї»
Схоже, у грецькому політикумі щодо «Одіссеї» Нолана точаться майже ті ж дискусії, що й в українських соціальних мережах. Так, Ти правильно розумієш. Хіба Єлена Прекрасна може бути темношкірою? Це ж ІСТОРИЧНО недостовірно.
Оскільки «Одіссея» Гомера є частиною грецького мітологічного циклу, то свій фільм Нолан частково знімав у Греції, і у стрічці можна побачити деякі з найвідоміших пам’яток Еллади. У 2017 році там запровадили схему субсидування, за якої уряд відшкодовує частину витрат для кінопродукції, яку знімають у Греції. Через це «Одіссея» Нолана отримала з грецького бюджету субсидій на 6,5 мільйонів євро. Якщо що, то загальний бюджет стрічки — 250 мільйонів євро. З них лише на плівку IMAX 70 мм пішло понад 2,5 мільйони.
Коли стало відомо, що роль Єлени виконає мексикансько-кенійсько-американська акторка Люпіта Ніонґо, грецькі медіа влаштували масштабні дискусії, у яких історики, режисери та кінокритики наводили аргументи як за, так і проти такого рішення. Про це пише POLITICO. Прихильники кастинг-задумів Нолана стверджують, що грецькі епоси є частиною західної цивілізації й належать усім, а творча свобода допустима, особливо коли йдеться про міти.
Противники вибору Люпіти Ніонґо на роль Єлени зазначають, що Гомер описував цю персонажку як таку, що має прекрасне волосся, прекрасне обличчя, витончений стиль одягу і білі руки. Невелика ультраортодоксальна опозиційна партія «Демократичний патріотичний рух – Ніки», або ж просто «Ніки», навіть закликала не виплачувати субсидії на «Одіссею» Нолана, адже, на думку цієї партії, грецьких платників податків фактично змушують фінансувати нав’язування «woke»-ідеології грецькій історії та культурній ідентичності.
Міністерка культури Греції Ліна Мендоні у відповідь на це зазначила, що держава не повинна диктувати митцю, як саме художньо інтерпретувати твір чи міт. І додала: чи взагалі серйозно можна обговорювати, як держава може цензурувати Крістофера Нолана. До дискусії долучився і міністр охорони здоров’я Адоніс Георгіадіс. Він не виступає проти субсидій, але каже, що вибір Нолана йому зрозуміти важко.
Дискусії щодо «Одіссеї» Нолана серед греків не обмежуються обговоренням виконавиці ролі Єлени. Є занепокоєння, що в акторському складі фільму не знайшлося місця для жодного грецького актора чи грецької акторки. Сайт діаспори Greek City Times навіть опублікував відкритий лист до акторського й творчого складу фільму, у якому наголосив, що Греція — це не лише декорація античності, а жива країна, а греки — не історичні постаті, а сучасники.
Енді Земенідес, 3 виконавчий директор Ради грецько-американського лідерства, відсутність греків у касті стрічки назвав «втраченою можливістю» для Нолана і додав, що деякі рішення щодо кастингу, схоже, ухвалювались з огляду на ідентичність акторів, щоб збільшити шанси на «Оскар».
Зрештою відсутності греків у фільмі дивуються не лише греки. Про це написало й британське видання The Guardian.
Але зрештою, що розводити ці довгі розмови… Фільм вже в прокаті. Греків у ньому немає. Люпіта Ніонґо грає Єлену, а у величезному бюджеті стрічки є частка від грецьких платників податків. Тож давай поговоримо про вплив фільму Нолана.
Variety пише, що Екранізація «Одіссеї» вже стала справжнім культурним феноменом. Прогнози щодо касових зборів побиті (за перший вікенд фільм зібрав більше 264 мільйонів доларів у світовому прокаті), критики залишають схвальні відгуки і роблять ставки щодо можливих номінацій на «Оскар». У США, щоб подивитися фільм у Imax, таким, як його задумав режисер, люди можуть їхати через всю країну, щоб потрапити до кінотеатру, який підтримує цю технологію.
І ажіотаж такий крутиться не лише навколо фільму, але й навколо першоджерела. У Сполучених Штатах, за даними Circana BookScan, продаж усіх видань «Одіссеї» цьогоріч зріс на 76%. На авдіокнигу цей ефект також поширився. За даними Spotify, сумарно 91 авдіоверсію твору Гомера 10 мовами вже прослухали на загальну тривалість, що еквівалентна понад 43 рокам безперервного відтворення.
17 липня, у день прем’єри фільму Нолана, кількість прослуховувань авдіокниги на Spotify зросла більш ніж на 500%, але посилений інтерес спостерігали й раніше. Примітно, що на Spotify «Одіссея» має особливу популярність серед молодої авдиторії: 36% слухачів належать до покоління Z, 45% — до міленіалів, а серед усіх слухачів 63% становлять чоловіки.
Кліматична дезінформація
Здавалося б, подивися прогноз погоди чи почитай новини про хвилю спеки, і зміну клімату ніхто не буде ставити під сумнів, але ні! Кліматична дезінформація жива й еволюціонує. Будемо розбиратися зараз із цим за фінансової підтримки Європейського Союзу та ERIM. Усе, що Ти почуєш далі, є виключною відповідальністю Sebto Media і не обов’язково відображає позицію наших партнерів.
Отже, як сьогодні виглядає кліматична дезінформація? Останнім часом експерти зафіксували сплеск ШІ-згенерованого контенту про стихійні лиха. Це були дуже різноманітні повідомлення: від тверджень, що холодні зими є доказом того, що глобальне потепління це фейк, до просування переконання, що зміна клімату — процес природний, і люди ні в чому не винні. У червні рекордна спека в Європі спровокувала навалу вірусних дописів із твердженнями, що нібито такі високі температури не є чимось незвичайним. Мовляв, ситуація у 2026-му збігається з попередніми температурними піками. Як приклад для підтвердження цієї тези використовували хвилі спеки в Лондоні у 1970-х роках.
Літо 1976-го справді було примітне тим, що Північно-Західна Європа пережила виняткову спеку, тоді як багато інших регіонів були холоднішими за норму. Але вірусні карти, що порівнюють 1976 і 2026 роки, використовують неправдиві дані. Наприклад, показують, що температура у Лондоні 50 років тому сягала позначки 35°C, але реальний максимум у 1976-му становив 32,8°C. Офіційні дані британської Метеорологічної служби за червень 2026-го фіксують нові рекорди — 37,7°C у Лінґвуді. Цей показник перевищує будь-яку червневу температуру, зафіксовану впродовж усього 20 століття, включно з 1976 роком.
Крім таких фейків, дезінформаційні наративи в цілому суттєво еволюціонують. Замість прямолінійного заперечення зміни клімату, вони більше спрямовуються на дискредитацію екологічної політики та заходів із боротьби зі зміною клімату.
Як пояснює Нед Мендес, керівник відділу досліджень та аналітики агенції цифрових кампаній 411, у коментарі Euronews: «Епоха заперечення кліматичної кризи практично минула, й індустрія дезінформації змістилася на одну сходинку нижче. Тепер суперечки точаться не навколо того, чи реальне глобальне потепління, а навколо того, чи є заходи у відповідь доцільними, справедливими та чи варті вони таких витрат».
І це вписується в ширший політичний контекст так званого «зеленого опору» (greenlash). Цим терміном описують політичну протидію заходам із боротьби зі зміною клімату. Така тенденція останнім часом лише зростає. До того ж вона виходить за межі соціальних мереж. Заперечення кліматичної кризи залишається частиною політичного ландшафту попри те, що європейські лідери начебто дійшли консенсусу, що зміна клімату є реальною і потребує негайних дій у відповідь.
Наприклад, у Німеччині ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини» сумнівається в тому, що саме діяльність людини спричинила зміну клімату. Не можемо не згадати Дональда Трампа, який неодноразово називав зміну клімату «аферою» та нападав на європейські уряди за їхню кліматичну політику. За Трампом такі нісенітниці повторювали й інші політики, і це не унікальне явище для 2026-го. Можемо говорити про те, що багато ультраправих європейських сил будують свою політику, зокрема, на антикліматичній платформі.
У жовтні 2024-го на сході Іспанії випала річна норма опадів. Це було одне з найсмертоносніших природних лих в історії країни, яке забрало понад 230 життів. Трагедія супроводжувалася масивом дезінформації. Серед фейкових тверджень були звинувачення в тому, що дамби нібито навмисно знесли, аби посилити повені, а також що катастрофу спричинила стратегія ЄС щодо збереження біорізноманіття та політика відновлення річок. Серед тих, хто активно поширювали ці вигадки, були політики з іспанської ультраправої партії Vox, яка заперечує реальність зміни клімату.
У кліматичній дезінформації постійно циркулює кілька ключових наративів. Перший переконує, нібито «зелений перехід» — це «каральний план», який нав’язує брюссельська еліта. Другий наратив має на меті сформувати негативне ставлення до вітрової та сонячної енергетики: її зображують як «іноземне втручання», що загрожує «кліматичному суверенітету».
Якщо Тобі траплялися приклади такої дезінформації, то напиши, будь ласка, про це у коментарях.
