Випуск №189
Остання пісня Beatles; вибори, на яких переміг ХАМАС; аналогії з Другою світовою
Now And Then
Доброго ранку! Сьогодні ми нарешті завершимо довжелезну історію про ХАМАС і, як обіцяли ще десь тиждень тому, розповімо про вибори 2006 року в Палестині. Усе зробимо, але спершу зізнаємося, що коли пишемо цей випуск у п’ятницю, то дуже чекаємо на кліп Beatles.
У четвер, 2 листопада, легендарний гурт випустив нову пісню. «Now And Then». Лишень уяви, на її створення загалом пішло 45 років. Усі з Beatles долучилися до роботи над композицією, хоч не в повному складі, адже з ліверпульської четвірки серед живих залишилося двоє музикантів.
«Назва нової пісні перекладається буквально з англійської мови як “тоді і тепер”, хоча цей вислів може також означати “час від часу” чи “іноді”», — пишуть BBC. В її основі — демозапис, який ще наприкінці 70-х зробив Джон Леннон, підігруючи собі на роялі.
У середині 90-х тоді ще троє живих бітлів намагалися працювати з цим записом у межах проєкту «Антологія». Їм так і не вдалося довести все до ладу, але Джордж Гаррісон встиг записати для пісні гітарні партії.
Торік сер Пол Маккартні та сер Рінго Старр завершили роботу над композицією, і тепер Ти можеш послухати «Now And Then». Утілення ідеї, згідно з якою пісня може бути створеною всіма учасниками гурту, хоч двоє з них померли, стало можливим саме зараз завдяки тому, що з’явилися нові технології. Вони дозволили відокремити голос Джона Леннона від звуків роялю та всіх шумів з тієї демки на касеті і довести звук до ідеального стану.
Режисером кліпу, на який ми чекаємо і який Ти вже точно зможеш подивитися, коли прочитаєш це Допіо, став новозеландський режисер Пітер Джексон. Ти можеш його знати за кінотрилогією «Володар перснів». У 2021 він зняв документальний фільм, присвячений історії запису альбому Let It Be. У кліпі до останньої пісні Beatles він використав кадри, які раніше ніде не публікувалися: найперша відома зйомка легендарного гурту, де музиканти одягнені у шкіряні костюми. Це вбрання бітли дуже полюбляли до того, як стали відомими. Це також єдині кінокадри, що збереглися, де в складі групи ще виступає Піт Бест, якого невдовзі замінив Рінго Старр.
Solodashka
Здається, це дуже гарна історія, аби нею розпочати понеділок. Знаєш, трішки притомилися ми за минулий тиждень розбиратися з ХАМАСом, а також з тим, як до його створення доклався Ізраїль, хто, де, куди і чому. Дуже радіємо, що сьогодні нарешті дорозповідаємо Тобі всі обіцяні історії на цю тему. Ми б не впоралися без Твоїх приємних коментарів, фотографій котиків у чаті спільноти, а ще нам би було дуже важко без арахісової пасти Масло Том. У них завод пасти, а в нас – завод подкастів. Вони роблять дуже смачне все, а ми це щиро рекомендуємо. Цукерки, кількашарові десерти, пасти мигдалеві, фундучні, з кеш’ю. Ну і легендарна арахісова. Зізнайся, захотілося!
Уяви, як Ти вмикаєш вранці якийсь з подкастів Sebto, а паралельно готуєш сніданок. Смачний хлібчик злегка підсмашуєш на сковорідці або в тостері, щедро змащуєш арахісовою пастою і зверху додаєш нарізаний кружальцями банан. Ти відчуваєш? А тепер уяви ще, як все це смакує з Твоєю улюбленою кавою або Твоїм улюбленим чаєм. Візьми ще Допіо почитати, і такий ранок — це «досконалість, легенда, ідеал, кращого не існує».
І щоб ще більше заохотити Тебе спробувати такий сніданок, ми з Масло Том даруємо Тобі промокод на безкоштовну доставку їхніх товарів. Вгадаєш, який промокод? Усе дуже просто, солодашко. Промокод — solodashka.
Зверни також увагу, що в листопаді у Монобанку діє кешбек 20% на Масло Том. Компанія рекомендує обирати їх серед усіх категорій, а гроші натомість перераховувати на благодійність.
Вибори 2006
І від смачного до складного. Тепер таки нарешті розповімо про палестинські вибори. Одне з питань, яке часто можна почути в контексті пропалестинських протестів: «Що означає, що протести відбуваються на підтримку палестинців, а не ХАМАСу? Хіба це не палестинці проголосували за ХАМАС?». Дуже хороше питання. Чесно кажучи, не встигли ми подумати про те, що варто знайти на нього відповідь, як її приніс нам на блюдці з позолоченою облямівкою Washington Post, правда, Масло Томом там і не пахне. Виявилося, що, як це часто буває, відповідь складніша і довша, ніж можна було очікувати.
Спершу про загальний фон, що передував обранню ХАМАСу. У 2000 році Аріель Шарон, тодішній лідер ізраїльської опозиції, здійснив провокаційний візит до комплексу Аль-Акса на Храмовій горі в Єрусалимі. Сам візит був мирним, але очікувано спричинив протести та заворушення, які ізраїльська поліція придушила гумовими кулями та сльозогінним газом. Ізраїльські війська вели обстріл, здійснювали цілеспрямовані вбивства, танкові та повітряні атаки. Палестинці застосовували смертників, ракетні обстріли, стрілянину, кидали каміння. Вибухи палестинських смертників були характерною рисою тих бойових дій і в основному спрямовувалися проти ізраїльських цивільних осіб. Так відбувалася Друга інтифада.
У 2005 на саміті у Шарм-ель-Шейху президент Палестини Махмуд Аббас і прем’єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон погодилися, що всі палестинські угруповання припинять усі акти насильства проти всіх ізраїльтян повсюди, а Ізраїль так само припинить усю свою військову діяльність проти всіх палестинців усюди. ХАМАС і Палестинський ісламський джихад відмовилися бути сторонами угоди, стверджуючи, що припинення вогню є лише позицією Палестинської Адміністрації. Через п’ять днів Аббас досягнув домовленості з двома незгодними організаціями про зобов’язання дотримуватися перемир’я за умови, що на порушення умов Ізраїлем можна буде відповідати помстою. Але, як Ти можеш здогадуватися, ніхто зі сторін відразу не втихомирився.Але того ж року Ізраїль почав виводити свої війська та єврейських поселенців із Сектора Гази. У 2006 у Палестині провели загальні вибори до Палестинської законодавчої ради. Нарешті ми підійшли впритул до питання, як ХАМАС здобув владу. Якщо коротко, то взяв участь у виборах і здобув перемогу, яка, судячи з тогочасних заголовків ЗМІ, шокувала багатьох. Але ми анонсували, що просто не буде.
Лара Фрідман, президентка Фонду миру на Близькому Сході, нещодавно зауважила, що в жодному районі Гази ХАМАС не набрав більшості голосів. А якщо взяти до уваги, що діти становлять наразі приблизно половину населення Гази, то можна виснувати, що не така вже й велика частка нинішнього населення цієї території коли-небудь голосувала за ХАМАС.
Окей, в Газі ХАМАС не здобув більшості, але загалом все ж виграв, то чому ж за них голосували? Звісно, хтось щиро симпатизував цим панам, але, як ми прочитали, ще одна причина тієї перемоги — це тривале і сильне невдоволення партією ФАТХ. І голос за ХАМАС — це не стільки був голосом за них, як проти давньої партії ФАТХ, яка ще у 80х всіх палестинців втомила своєю корумпованістю. Тут цікавим є ще одне питання. Чому ті вибори взагалі проводили? Коли сьогодні хтось висловлюється про необхідність проведення виборів в Україні, чи не миттєво у відповідь лунає, на наш погляд, дуже доречне заперечення, що в умовах війни неможливо провести вільні та демократичні вибори. У Палестині в 2006, після кривавої Другої інтифади, в умовах постійної непевності також, ймовірно, був не найкращий час для проведення виборів. Як виявилося, на них наполягав Захід, зокрема президент США Джордж Буш-молодший. Частково такі його переконання були зумовлені ідеологічним запалом його адміністрації демократизувати Близький Схід будь-якими засобами й методами. Так палестинці пішли на вибори.
Коли стало очевидно, що переміг ХАМАС, Буш сказав, що голосування відображає розчарування палестинців своїм багаторічним керівництвом: «Був мирний процес, коли люди йшли на вибори, і це позитивно. Також позитивно, що це тривожний дзвінок для керівництва. Очевидно, людей не влаштовує статус-кво. Люди вимагають чесної влади. Люди хочуть служіння».
А ось адміністрація тогочасного президента США була менш оптимістично налаштованою. Терористична організація, яка відмовлялася роззброїтися або переглянути антиізраїльські елементи свого статуту, забезпечила собі демократичну легітимність. «Усі звинувачували одне одного. Ми сиділи там у Пентагоні й запитували: “Хто, в біса, рекомендував це?”», — сказав представник Міністерства оборони Vanity Fair у 2008 році.
Після перемоги ХАМАС обстрілював Ізраїль. Спільно з партією ФАТХ вони таки сформували сякий-такий коаліційний уряд. Потім лідер ФАТХ за підтримки США та Ізраїлю намагався витіснити ХАМАС. Тоді у червні 2007 сталася Битва за Газу. ФАТХ та ХАМАС билися за територію 5 днів. Бойовики ХАМАСу взяли під свій контроль сектор Гази та усунули посадовців ФАТХ. Результатом битви став розпуск уряду єдності та фактичний поділ палестинських територій на два утворення: Західний берег, яким керує Палестинська національна адміністрація, й сектор Гази, яким керує Хамас.Незалежні оглядачі зазначають, що «багато жителів Гази воліли б, щоб ними не керували бойовики ХАМАСу, але вони не можуть просто розпочати кампанію, щоб позбутися їх. Це загрожує серйозними ризиками для власного життя, життя сім’ї та засобів до існування. По-перше, люди день у день надто зайняті боротьбою за виживання. З іншого боку, ХАМАС зміцнює свою владу через величезну роль в економіці Гази. Це єдина організація, яка може надійно виплачувати зарплати, вона контролює надходження іноземної допомоги, і вона тримає Газу залежною від Ізраїлю щодо води та електроенергії, відмовившись від будівництва інфраструктури на користь ракет». Кінець цитати.
Недоречні аналогії
Після ХАМАСу продовжмо про Ізраїль. Як і обіцяли минулого разу, розповімо про історичні аналогії з Другою світовою та те, наскільки вони доречні і коректні. Спойлер: ні те, ні інше.
Зокрема, нагадаємо, що минулого понеділка Біньямін Нетаньягу давав пресконференцію. Там на нього натиснули питаннями про загибель цивільного населення в Газі. Прем’єр-міністр у відповідь вказав на британське бомбардування 1944, коли Королівські ВПС бомбили штаб-квартиру Гестапо в Копенгагені: «Це цілком законна ціль. Але британські пілоти промахнулися і замість штаб-квартири гестапо влучили в дитячу лікарню неподалік. І я думаю, що 84 дитини згоріли до смерті. Це не воєнний злочин. Ви не звинувачуєте Британію в цьому. Це був законний акт війни з трагічними наслідками, які супроводжують такі законні дії».
Окей, пане прем’єр-міністре, чому ви забуваєте, що сучасна система міжнародного права, зокрема міжнародного гуманітарного права, яке обмежує засоби і методи ведення війни, сформувалася саме після Другої світової війни і в її наслідок, щоб не повторювати подібних помилок? Чи ви не забуваєте, а просто маніпулюєте?
Нетаньягу також апелював до інших подій Другої світової: бомбардування Перл-Гарбора у 1941, руйнівні бомбардування Німеччини та Японії союзниками, ядерка. Посол Ізраїлю в ООН Гілад Ердан і його колеги минулого тижня одягли жовті зірки під час засідання Ради безпеки ООН. Це був ще один чіткий символ тієї ж епохи: нацистська Німеччина змусила євреїв у Німеччині та деяких інших країнах носити схожі зірки напередодні Другої світової війни та Голокосту.
Як і ми своїм коментарем про маніпулятивність історичних аналогій Нетаньягу, на подібну проблематику звертає увагу й оглядач Washington Post Адам Тейлор. Він також пояснює, що прем’єр-міністр Ізраїля зробив фактологічну помилку. Не 1944 і не дитяча лікарня.
21 березня 1945 року британська авіація помилково завдала удару по французькій школі в Копенгагені, убивши 87 дітей і 19 дорослих. Донині тривають дебати щодо військової необхідності бомбардування гестапо в Копенгагені, враховуючи великі жертви серед цивільного населення та неминучість німецької поразки в той фінальний момент воєнних дій.
Королівські ВПС спочатку відхилили прохання данського спротиву вдарити по об’єкту таємної поліції, щоб звільнити в’язнів і знищити захоплені документи. Пояснювали тим, що гестапо розташоване в густонаселеному районі, де повно цивільних.
Згодом британські військові погодилися. Під час рейду літак, який летів на малій висоті, підрізав телеграфний стовп. Він вийшов з-під контролю і вразив школу, що перебувала на відстані близько 1,5 кілометра від потрібної цілі. Через дим від розбитого літака, наступна хвиля бомбардувальників помилково припустила, що школа і є штаб-квартирою гестапо, і скинула на неї бомби. Були й літаки, яким таки вдалося вразити заплановану ціль. Кажуть, що удари по гестапо дозволили втекти 18 ув’язненим бійцям опору, інші загинули. Ціна тієї операції була дуже високою.
Згідно з данськими звітами, гнів через загибель і пошкодження цивільних територій тривав роками, а справи про компенсацію для сімей не були повністю вирішені до 1960 року. Десятиліття потому один із пілотів, який вижив у місії, зізнався, що вона була «надзвичайно успішною щодо поставлених цілей», однак він особисто був повністю розбитим через загибель дітей.
Неодноразове згадування Ізраїлем Другої світової війни та Голокосту в контексті війни з ХАМАСом викликало бурхливу критику такої риторики. Зокрема, Дані Даян, голова музею Яд Вашем в Єрусалимі, написав у соціальних мережах: «Жовта зірка символізує безпорадність єврейського народу та залежність від милості інших. Сьогодні у нас незалежна держава і сильна армія».
До речі, Ізраїль не є учасником Міжнародного кримінального суду. Цікаво, чому?
Чи зробили достатньо?
У п’ятницю президент США Джо Байден та перша леді Джил Байден відвідали Льюїстон, штат Мен, де нещодавно відбулася масова стрілянина. Як ми раніше розповідали в Допіо, 18 людей загинуло. Байдени зустрічалися з сім’ями жертв, персоналом служб швидкого реагування.
Якщо Ти читаєш нас у Телеграмі, то вже, мабуть, знаєш, що стрільця Роберта Карда знайшли мертвим. Попередньо вважають, що він вчинив самогубство.
Ми згадували, що трагедія відразу активізувала дискусії про необхідність більш жорстких регулювань права володіння зброєю. Минулого тижня американська громадськість була також занепокоєна тим, чи достатньо зробили правоохоронні органи, аби запобігти цій стрілянині.
Зараз стало відомо трохи більше подробиць про те, які попередження шерифу надсилав армійський корпус резерву. У них йшлося безпосередньо про те, що Кард планує вчинити стрілянину. Чоловік відкрито погрожував побратимам та командирам, його скеровували на лікування до психіатричної лікарні, після повернення він побив одного зі своїй товаришів. У травні колишня дружина Карда та його син зверталися до поліції зі занепокоєнням, що у чоловіка параноя, він чує голоси та зібрав цілий арсенал зброї.
Маючи такі тривожні сигнали, правоохоронні органи так і не змогли безпосередньо сконтактувати з Кардом: коли приходили на так звану «перевірку здоров’я», його не було вдома. Вони також не намагалися вилучити зброю, якої, за свідченнями рідних Карда, він мав у своїх запасах у кількості від 10 до 15 одиниць. Поліція вирішила, що краще нехай зброю спробує забрати сім’я.
9 життів і 2 носики
У нашій постійній рубриці з милими новинами нарешті розповімо про котиків. Точніше про кішку. Ймовірно, у неї 9 життів, і абсолютно точно — 2 носи. Дивовижне звірятко прийняли у Центрі Адопції Воррінгтона, що в британському графстві Чешир. Спершу думали, що в котусі просто великий ніс, але потім ветеринар сказав, що їх там аж два. Це справжня рідкість, яка, на щастя, не створює жодних проблем тварині.
Кішку, до речі, назвали Няня МакФі. І перед тим, як перейти до останніх новин на сьогодні, запитаємо. У нас в збережених є декілька історій, які ми хочемо розповісти Тобі. Допоможи обрати одну для наступного випуску. Про що хочеш почути більше: кажани чи феномен Тейлор Свіфт?
