Візит Трампа до Китаю, причини зниження народжуваності
____________________________________________
Похмілля від компетентності (competence hangover) — відчуття виснаження, яке настає після тривалого періоду надмірної відповідальності на роботі, коли ти стаєш людиною, на яку покладаються всі навколо.
Саміт Гіппократа
Далеко не всі лікарі дають клятву Гіппократа. Це один із дуже поширених мітів. В Україні, наприклад, випускники та випускниці медичних ВНЗ складають Клятву лікаря України. Якщо ж говорити про світ, то деякі університети також можуть мати свою присягу або ж не мати ніякої. Щодо клятви Гіппократа, то, по-перше, хоч її авторство приписують, власне, Гіппократу, справжнє походження оригінального тексту — невідоме. І взагалі, якщо хтось і послуговується саме клятвою Гіппократа, то найбільш імовірно не її оригінальним текстом, де є такі суперечливі пункти, як-от обіцянка не надавати пацієнткам засоби для аборту.
Ще один поширений міт про клятву Гіппократа, це те, що її головне правило — «Не нашкодь». Але ця фраза взагалі не є частиною клятви Гіппократа. Вона походить з іншої праці давньогрецького лікаря «Про епідемії». Тож знаменита цитата існує, але не там, де всі думають. У самій клятві є схожа думка: лікар обіцяє уникати всього шкідливого для пацієнта. Але акценту на тому, що «спочатку — не нашкодь», там немає. Зрештою такого акценту немає і в «Про епідемії». Гіппократ просто каже, що лікар повинен або допомогти або принаймні не завдати шкоди.
Ось так от, солодашко, починаємо свій ранок з ненайпотрібнішої інформації. Але, по-перше, тепер у Тебе є цікавий факт, яким можна «розбавити» будь-яку нудну бесіду. А, по-друге, чому взагалі виникла тема клятви Гіппократа? Усе через Трампа. Оглядачі Вівіан Салама та Джонатан Лемір у статті для The Atlantic назвали його візит до Китаю «Самітом Гіппократа», адже, на їхню думку, головною метою переговорів Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна було те саме правило — «не нашкодити».
Чому візит Трампа до Китаю називають «самітом Гіппократа»? Оглядачі звертають увагу на те, що відразу кидається у вічі. Склад американської делегації, адже на борту Air Force One були не дипломати, а топменеджери: Ілон Маск, Тім Кук з Apple і Дженсен Хуанґ з Nvidia. До них приєдналися керівники з Волл-стрит і аерокосмічної галузі. Тож це була перша ознака, що весь американський візит до Китаю — насамперед про гроші, а вже потім про геополітику.
Якщо ще 9 років тому, під час свого першого президентського терміну, Трамп у китайському питанні був яструбом та критикував економічну політику Пекіна і шкоду, яку вона завдала американським робітникам, то тепер він публічно висловлює захоплення Сі Цзіньпіном і ще до візиту писав у соцмережах, що проситиме лідера КНР «відкрити» Китай. Така зміна є суттєвою не тільки в контексті позиції щодо Китаю, але і як свідчення того, що станом на 2026-ий рік Трамп перетворився на абсолютного промоутера інтересів великого бізнесу.
Законодавці, представники служби національної безпеки та торгові експерти, з якими спілкувалися оглядачі The Atlantic, зі свого боку, ще напередодні саміту також відзначали, що найкраще, на що можна сподіватися, — це кроки для запобігання подальшому погіршенню відносин через угоди про інвестиції, доступ до ринків та сільськогосподарську продукцію. Жодного «фундаментального перезавантаження» ніхто навіть не чекав. При цьому, здається, адміністрація Трампа для візиту не визначила жодних конкретних стратегій чи цілей, але про це — трішки згодом.
Дональд Трамп для саміту зі Сі Цзіньпінем обрав назву G-2 («Велика двійка»). Поговорімо про те, якими ці дві великі держави підійшли до зустрічі в Пекіні. Китай зараз переживає економічне уповільнення, і Комуністичній партії дедалі важче приховувати безробіття серед молоді, відтік іноземних інвестицій та величезні борги місцевих органів влади. Сі сьогодні потребує стабільності й сигналів, що Китай залишається привабливим для бізнесу. Трамп, між тим, залежить від китайських ланцюгів постачання, потребує доступу до рідкоземельних металів, а американські ринки не витримають нового витка ескалації відносин із Пекіном, адже і без того зростає інфляція через війну з Іраном.
Washington Post відзначає, що хоча це Трамп в етері Fox News почав говорити про дві великі держави і запропонував відповідну назву для саміту, саме таким і було прагнення Сі для цього візиту, щоб США та Китай рівнозначно сприймалися двома наддержавами. І, власне, добре зрежисована програма саміту з її пишністю та взаємними жестами дружби й поваги демонструвала геополітичну динаміку, якої китайці давно прагнули, а американці намагалися уникнути. Джуліан Гевіртц, директор з питань Китаю в Раді національної безпеки за президента Джо Байдена, стверджує, що Сі зробив те, над чим китайські лідери працювали десятиліттями: прийняв американського президента в Пекіні як беззаперечного рівного партнера.
Концепція «Великої двійки» виникла ще до Трампа. Уперше її озвучили у Вашинґтоні за часів Барака Обами, коли США дедалі більше усвідомлювали важливість своїх економічних відносин з Китаєм. Однак тоді ця конструкція не прижилася. Подивимося, чи увійде вона в широкий вжиток після того, як Трамп відродив це словосполучення.
Попри амбіції Сі позиціювати Китай як нову наддержаву, Пекін на офіційному рівні утримується від підтримки таких термінів як «Велика двійка». Там вважають за краще говорити про «стабільність» і змальовувати багатополярний світ, де США та Китай є лише одними із полюсів. Імовірно, це пов’язано з тим, що наприкінці місяця на здибанку з Сі приїде Владімір Путін. Тож риторика про те, що ось є ми, США та Китай, дві наддержави, а всі інші десь там внизу, могла б створити певні незручності.
Повертаючись до цілей візиту з боку Трампа, то напередодні він також зазначив, що обговорить із Сі протистояння з Іраном і транзит нафти через Ормузьку протоку, але при цьому відкинув потребу в допомозі з боку Китаю. У підсумку американський президент поїхав додому, так і не оголосивши про жодні тверді зобов’язання чи зрушення щодо цього та низки інших питань. Лише сказав у п’ятницю, далі — цитата: «У нас дуже схожі погляди на те, що ми хочемо, щоб це закінчилося». «Це» — це війна з Іраном.
Якщо ж говорити про гроші, бо саме вони були ядровим питанням саміту, то головною угодою, про яку оголосили, стала домовленість про те, що Китай, за словами Трампа, закупить 200 літаків Boeing. Ця заява американського президента призвела до падіння акцій компанії, оскільки обсяги закупівлі виявилися меншими, ніж того очікували інвестори.
Крім літаків, у Білому домі також розраховують, що за підсумками саміту укладуть угоду, згідно з якою протягом наступних трьох років щороку Китай закуповуватиме американську сільськогосподарську продукцію на десятки мільярдів доларів. А міністр фінансів Скотт Бессент у інтерв’ю CNBC зазначив, що Вашинґтон і Пекін планують розпочати переговори про штучний інтелект. Це ще одне питання, яке наразі залишилося без конкретних рішень за підсумками саміту.
Під час публічних зустрічей у межах візиту Трамп чітко дотримувався заздалегідь підготовленого тексту і, окрім дружнього інтерв’ю для Fox News, під час перебування в Китаї не відповів на жодне запитання журналістів, а Білий дім у четвер надав лише стислий звіт про зустріч на 158 слів. Китайська сторона натомість була більш охочою ділитися інформацією.
Уже на борту літака Дональд Трамп розповів журналістам, що він відмовився відповідати на питання Сі щодо того, чи захищатимуть Сполучені Штати Тайвань. За словами американського президента, він самостійно ухвалюватиме рішення про продаж зброї Тайваню. Власне, напередодні зустрічі американські посадовці заявляли, що не очікують жодних змін у політиці щодо Тайваню. Проте війна з Іраном змусила США перекинути техніку на Близький Схід та виснажила запаси боєприпасів, тоді як Китай, згідно з даними розвідки, уважно вивчає військову тактику американців та вчиться на ній.
Напередодні саміту аналітики відзначали, що за лаштунками комерційних домовленостей висять два стратегічних питання. Мовляв, хоч Трамп говорить, що немає потреби у допомозі Китаю для вирішення питання війни з Іраном, він все-таки хоче, щоб Сі допоміг повернути Іран за стіл переговорів. Сі натомість міг би спробувати отримати поступки щодо Тайваню. Уже в перші години саміту лідер КНР попередив, що якщо тайванське питання вирішуватиметься неправильно (на його думку, вочевидь), це може призвести до збройного конфлікту. Коли журналісти про Тайвань запитували Трампа, той промовчав.
Але вже через кілька годин після саміту політик дав інтерв’ю Fox News, у якому фактично застеріг Тайвань від проголошення незалежності. Далі — цитата: «Я не хочу, щоб хтось оголошував незалежність». При цьому він додав, що не давав жодних конкретних зобов’язань щодо острова «ні в той, ні в інший бік». Щодо можливого конфлікту з Китаєм через Тайвань президент США сказав, що не думає, що до цього дійде, оскільки Сі не хоче війни», і закликав обидві сторони охолонути. А щодо США, то, за словами Трампа, його країна не шукає війни за 15 тисяч кілометрів від дому. Правильно, у них вже є одна за 10 тисяч кілометрів. Це все ж ближче.
У Тайвані на слова Трампа зреагували доволі стримано. Заступник міністра закордонних справ заявив, що Тайбею потрібно уточнити, що саме хотів сказати президент США. Очільник МЗС, зі свого боку, наголосив, що його країна завжди була «захисником миру і стабільності» в регіоні, а відповідальність за ескалацію напруги лежить на Китаї з його «агресивними військовими діями».
Мабуть, останнє, що ще варто згадати про саміт «Великої двійки», — це те, що, за словами Трампа, у п’ятницю під час закритих переговорів із Сі він підняв щонайменше одну тему щодо прав людини — проблему незаконних ув’язнень. Зокрема, говорив про заарештованого гонконгського бізнесмена та продемократичного активіста Джиммі Лая, чия фігура в центрі уваги обох американських партій. Як каже Трамп, тема Лая для Сі — складна, але він пообіцяв розглянути ситуацію з іншим затриманим пастором Езрою Цзінем.
У п’ятницю Сі приймав Трампа у Чжуннаньхаї, колишньому імператорському саду, який зараз є закритою штаб-квартирою та резиденцією китайських лідерів. Це був жест-відповідь, щоб віддячити американському лідеру за прийом у Мар-а-Лаго 9 років тому. Сі також подарував Трампу троянди для Трояндового саду Білого дому. Свій візит до Вашинґтона лідер КНР планує на кінець вересня. Мабуть, поїде перевірити, як там подаровані троянди.
Чому всюди й одночасно падає народжуваність?
Сьогодні є 195 країн світу. У більш ніж двох третинах з них народжуваність впала нижче «рівня відтворення», який є необхідним для підтримання стабільної чисельності населення та становить 2,1 дитини на жінку. У 66 країнах середній показник сьогодні ближче до одиниці, ніж до двох. А в деяких країнах найпоширеніша кількість дітей у жінки — нуль. Темпи падіння народжуваності випереджають усі прогнози. Так, наприклад, ще п’ять років тому ООН передбачала, що у 2023 році в Південній Кореї народиться 350 тисяч дітей. Насправді ж їх народилося 230 тисяч.
Донедавна стрімке падіння рівня народжуваності здебільшого було проблемою для багатих країн, але зараз у багатьох країнах, що розвиваються, рівень відтворення нижчий, ніж у значно багатших державах. Так, у 2023-му році рівень народжуваності в Мексиці вперше впав нижче за показник у США. Згодом те саме відбулося і в Бразилії, Тунісі, Ірані та Шрі-Ланці. Країни з низьким і середнім рівнем доходу зараз старіють швидше, ніж встигають розбагатіти.
