Зникнення жаб та поширення малярії, президентські вибори у Чилі
____________________________________________
Broccoli perm — це зачіска, за якої потилиця та боки підстрижені коротко, а верхня частина волосся залишається довшою та кучерявою.
Мігрантська криза змінює політику Чилі
У Чилі вчора відбулися президентські вибори. Результатів на момент створення випуску ми ще не знали, але, судячи з передвиборчих опитувань, буде ще другий тур, тож поговорімо сьогодні про контекст, у якому розгорталася кампанія.
Основних кандидатів у першому турі було троє. Лідерка передвиборчих рейтингів — Жанетт Хара, яка активно дистанціюється від свого тривалого членства у Комуністичній партії Чилі; їй прогнозували 27% голосів. Далі — Хосе Антоніо Каст, якого Financial Times називають ветераном ультраправої політики. І на третьому місці у передвиборчих опитуваннях розташувався лібертаріанець, колишній ютубер та конгресмен Йоганнес Кайзер. І відразу за ним, з дуже невеликою різницею, — традиційна консерваторка Евелін Маттей. У п’ятницю вже можна буде предметно говорити, хто проходить до другого туру, і ми ще будемо мати змогу розповісти про претендентів на перемогу детальніше. Зараз же нарешті перейдімо до контексту.
Чи не основна його особливість — це розчарування виборців у традиційних центристських партіях лівого й правого спрямування. Саме це уможливило вихід поляризованих лідерів на передній план перегонів. Із чим пов’язане це розчарування? Сплеск організованої злочинності та тривала криза вартості життя. Це не нові проблеми, вони останніми роками відчутно сколихнули Чилі, одну з найбагатших і найстабільніших країн у Латинській Америці. Можна пригадати, що саме через фактор високої вартості життя Чилі ще у 2019-му році сколихнули масові протести. І так, це було 6 років тому. А ось 4 роки тому, на попередніх президентських виборах, переміг Ґабріель Боріч. В одному з перших випусків «Ранкового допіо», незадовго до того, як ми перетворили його з текстової розсилки на подкаст, була історія про нового президента Чилі та його прагнення змінити конституцію. І знаєш, хоча з різних причин Боріч не був у нас частим гостем, але він — своєрідний символ стабільності «Ранкового допіо». Ми пропрацювали чийсь президентський термін. Оу вау!
Ті самі проблеми, які хвилюють народ Чилі сьогодні, у 2021-му допомогли Борічу стати президентом. Тоді політику було 35. Він — колишній студентський лідер з молодіжної лівої партії, йому вдалося перемогти, пообіцявши масштабні реформи для боротьби з бідністю. Конституція Чилі забороняє балотуватися у президенти два терміни поспіль, тож цьогоріч Ґабріель участі у кампанії не брав. Його президентський термін був не найлегшим та, мабуть, не настільки добрим, як йому би того хотілося.
Справа в тому, що Конґрес, який мав би приймати законодавство для забезпечення реформ, контролювали праві партії, тож проштовхувати зміни було проблематично. А проєкт нової конституції, який пропонував Боріч, громадяни та громадянки Чилі у 2022-му році не підтримали на референдумі. З того часу рейтинг схвалення президента рідко перевищував 30%. До того ж будь-які реформаторські зусилля затьмарювала безпрецедентна хвиля організованої злочинності, яка охопила країну за останні 5 років, відколи до Чилі прибули нові іноземні банди, зокрема венесуельська Трен де Арагуа. За 10 років рівень убивств в Чилі зріс більш ніж удвічі.
І на такому тлі народжується ще одне занепокоєння виборців — мігранти. Після чергової кризи у Венесуелі, коли там минулого року відбулися вибори і Мадуро знову проголосив себе президентом, венесуельці масово і різко почали прибувати до Чилі. У цей час безробіття в країні становить майже 9%, це один з найвищих показників у регіоні. Хоча МВФ прогнозує цьогоріч помірне економічне зростання, тривожні настрої виборців переросли у підтримку правих лідерів з їхніми обіцянками депортувати мігрантів та розширити повноваження поліції для боротьби з бандами.
Попри поляризованих кандидатів, Чилі, як відзначає Financial Times, не рухається в напрямку радикальних змін в економіці чи політичних структурах. Інститути країни залишаються сильними, а Конгрес роздрібнений майже між 20 партіями. І хоча в неділю переобирають всі місця в нижній палаті та половину Сенату, кого б не обрали президентом чи президенткою, ця людина, щоб ухвалювати закони, однаково буде змушена домовлятися з поміркованими партіями.
На сьогодні з Чилі майже все, але у п’ятницю, коли вже будуть попередні або ж остаточні результати голосування, ми продовжимо про кандидатів у президенти. Будемо з ними знайомитися. Зараз ще тільки додамо, що ці президентські вибори відбуваються за новою системою обов’язкового голосування. Себто віддати свій голос стає не правом, а обов’язком. І, що ще більш цікаво, це стосується не лише громадян, але й іноземців, які мешкають у Чилі більше п’ять років та відповідають базовим вимогам, як-от повноліття та відсутність серйозних судимостей. Іноземні резиденти, які не суперечать виборчим цензам, автоматично потрапляють до виборчих списків. За неучасть у виборах як для громадян, так і для негромадян передбачені штрафи та санкції.
Особливі обов’язки покладають на роботодавців, які мають забезпечити можливість проголосувати усім працівникам та працівницям. У деяких випадках це передбачає вихідний день, а у деяких — кілька годин оплачуваної відпустки, щоб люди могли здійснити акт волевиявлення. Усе залежить від сфери.
Через цю нову систему, за підрахунками аналітиків, має додатися 1 мільйон голосів порівняно з попередніми виборами. І це називали фактором непередбачуваності. Тож, можливо, вже у п’ятницю ми зможемо розповісти Тобі про перші висновки після впровадження принципу обов’язкового голосування.
Боротьба з Bd та спроби повернути зниклі види
На початку 90-х аспірантка Карен Ліпс займалася дослідженням амфібій. Вона регулярно їздила до Коста-Рики поблизу Панами, щоб вивчати там ропух. Під час однієї з експедицій науковиця раптом не змогла знайти вид, який вивчала. Спершу вона вирішила, що причина в погоді. Потім почала звинувачувати себе, що чи то взяла поганий ліхтарик, чи то неправильно шукає ропух. За деякий час Ліпс пригадала, що за кількасот кілометрів на північ від місця, де вона проводила дослідження, також зник споріднений вид ропух. І тут дослідниця зрозуміла, що, можливо, справа не в ній, і не в погоді. Можливо, є щось, що знищує цих земноводних.
Що б не вбивало ропух, науковиця Карен Ліпс хотіла знайти і випередити це щось, тож учена отаборилася трохи далі на схід від своєї початкової локації, у хмарному лісі Панами, де у 1993-му мешкало понад сорок видів жаб. Ліпс думала, що в такий спосіб упродовж багатьох років зможе їх вивчати. Але вже за три роки жінка дедалі частіше почала знаходити земноводних наче висохлими та млявими. Вона змогла зафіксувати на фото інфекцію на шкірі жаб. Коли знимки опублікували, герпетологи, які вивчали диких жаб в Австралії, зрозуміли, що це та ж хвороба. Грибок, згодом названий Batrachochytrium dendrobatidis (нарешті знадобився університетський курс латини). Скорочено його називають Bd.
Науковці вважають, що він виник в Азії або Африці і, ймовірно, через кораблі або літаки потрапив на решту континентів, крім Антарктиди. Цей мікроскопічний патоген убиває амфібій, вглиблюючись у їхню чутливу шкіру, блокуючи електроліти й позбавляючи м’язи сили. Урешті-решт уражена тварина настільки виснажується, що її серце зупиняється. Bd уразив понад 500 видів амфібій. Щонайменше 90 з них сьогодні вважають вимерлими.
Дослідники та дослідниці, які впродовж останніх трьох десятиліть спостерігали за цими процесами, схарактеризували ситуацію як «апокаліпсис жаб». Грибок разом зі зміною клімату та втратою середовища існування зробив земноводних найбільш уразливою групою хребетних на Землі. Це призвело до інших наслідків. На ділянках, де не стало пуголовків, які поїдали водорості, останні почали буйно розростатися. Скорочувалися і популяції змій, адже дорослих жаб, якими вони харчуються, стало значно менше.
Герпетологи нанесли на карту тенденції загибелі жаб та поширення небезпечного грибка у Коста-Риці та Панамі. Потім вони порівняли ці дані з медичними записами щодо малярії і виявили закономірність: кількість зафіксованих випадків малярії у людей зростала в 5 разів після того, як на місцевість поширювався Bd, а жаби гинули. Пояснюють такі тенденції тим, що грибок призвів до скорочення кількості пуголовків, які поїдають личинки комарів-переносників малярії, тож їхня кількість збільшилася, а разом з ними і рівень захворюваності. Це відкриття опублікували 3 роки тому в журналі Environmental Research Letters.
Важливо зауважити, що жоден окремий випадок малярії не можна прямо приписати хвилі загибелі жаб. І науковці визнають, що інші чинники також могли сприяти зростанню кількості заражень, але саме після скорочення популяції земноводних у Панамі та Коста-Риці зареєстрували десятки тисяч додаткових випадків захворювання.
Bd завоював усю Панаму ще 13 років тому, діставшись до її крайньої східної точки — Дар’єнського розриву. Це віддалений район з джунглями і без доріг. Через нього прокладають свій шлях мігранти, які хочуть потрапити з Південної Америки у Північну. Хосе Рікардо Ровіра, дослідник комарів з панамського інституту Indicasat, у коментарі Washington Post зауважив, що стежки, прокладені мігрантами, які перетинають Дар’єнський розрив, додатково сприяють поширенню малярійних комарів.
Дуже цікаво, що виявлення зв’язку між зникненням жаб і збільшенням рівня захворюваності на малярію — це не просто важливий висновок. Це дослідження є частиною нової галузі, яку називають One Health (Єдине здоров’я). І це справді дуже цікаво! Ти маєш послухати про це більше!
Існує поняття «екосистемних послуг». Це способи, у які ми, люди, отримуємо користь від природи. Ти точно знаєш про чимало з них. Наприклад, про те, що бджоли запилюють культури; дерева поглинають з повітря вуглекислий газ, що затримує тепло, а коралові рифи захищають прибережні спільноти від штормів і підтримують рибні популяції, які є джерелом їжі. Ось такі «екосистемні послуги» вже давно документують біологи.
Але у випадку з «Єдиним здоров’ям» ідеться про міждисциплінарні зусилля, спрямовані на те, аби виявити взаємозв’язки між біорізноманіттям і здоров’ям людини. Якраз ця галузь є новою. У ній спільно працюють фахівці з різних сфер, але, як ми розуміємо, завжди у дослідженнях присутні екологи та економісти. Крім відкриття про жаб та малярію, вже вдалося виявити, що у Сполучених Штатах різке скорочення популяції кажанів, які живляться комарами, змусило фермерів використовувати на полях більше пестицидів, що призвело до вищого рівня смертності серед немовлят.
Повернімося до жаб. Ще коли грибок Bd рухався через Панаму, керівник програми з амфібій у Національному зоопарку та Смітсонівському інституті біології збереження Браян Ґратвікі разом з колегами намагався врятувати якомога більше жаб. Вони переконали транспортну компанію пожертвувати сім контейнерів, які розмістили на об’єкті Смітсонівського інституту поблизу Панама-Сіті. Там, уздовж Панамського каналу, біологи-природоохоронці збудували імпровізований «ковчег», заповнивши кожен контейнер тераріумами з жабами для програми розведення в неволі. Науковці не можуть врятувати всі 200 видів, тож зосередилися на дев’яти, що перебувають у найбільш критичному та загроженому становищі. Один із них — панамська золота жаба, національний символ, якого можна побачити і на прапорах, і на сувенірах, і на пивних банках. Але чи можна буде ще колись зустріти панамську золоту жабу в дикій природі, наразі невідомо.
Цьогоріч команда Ґратвікі почала перші спроби повернення деяких видів у природне середовище. Pratt’s rocket frog раніше зникла з національного парку, але збереглася в інших регіонах. Тож науковці припускають, цей вид частково стійкий до Bd, тому їх вирішили використати для тестової реінтродукції. У національному парку Altos de Campana в Панамі біологи розмістили частину цих жаб у невеликі ізольовані намети для короткої адаптації. Через два тижні їх планують випустити у дику природу, щоб оцінити, чи зможуть вони виживати за наявності грибка. Окремі види, вирощені в лабораторії, проходять аналогічний процес: для них встановили укриття та радіопередавачі, які дозволять відстежувати їхнє пересування та стан після випуску.
Усе це наразі є пілотним проєктом, і дослідники визнають, що не можуть передбачити всі ризики, адже Bd досі присутній у природі, а виживання випущених тварин залежатиме від багатьох факторів. Проте саме цей етап має показати, чи можлива реінтродукція амфібій у регіонах, де грибок не зник, і чи зможуть відновлені популяції знову виконувати свої екосистемні функції.
