Випуск №369
Демократи перемагають на виборах у США, рік протестів у Сербії
____________________________________________
Вайбкодинг (vibe coding) — це новий підхід до програмування, за якого замість написання коду вручну людина просто описує, що саме хоче зробити, а штучний інтелект автоматично перетворює ці описи на комп’ютерний код. Термін уперше запропонував Андрій Карпати, колишній директор із ШІ в Tesla та співзасновник OpenAI, маючи на увазі процес, коли розробник або людина без технічних знань може створювати застосунки, «забуваючи, що код взагалі існує», і покладаючись на «вайб», себто інтуїтивний опис завдання. Інакше кажучи, вайбкодинг — це програмування через природну мову за допомогою ШІ, що робить створення цифрових продуктів доступним для ширшого кола користувачів. Словник Collins назвав «вайбкодинг» словом 2025 року. Джерело: The Guardian.
Проміжні вибори показують занепад популярності Трампа
У вівторок у Сполучених Штатах уперше за другого терміну Трампа відбулися перші великі вибори, і демократи здобули переконливі перемоги у всій країні. І це, з одного боку, є певним запобіжником від повної домінації Дональда Трампа; а з іншого боку, також породжує надії, що Демократична партія може мати непогані результати й на проміжних виборах наступного року. Нагадаємо, що це загальні вибори, які проводять приблизно посередині терміну повноважень Президента США. На них переобирають всі 435 місць в Палаті представників та 33 або 34 місця у Сенаті. Крім того, в 34 штатах обирають губернаторів. Таке свято нас очікує через рік, а зараз поговорімо про те, що сталося цього тижня.
Почнемо з Вірджинії. Цей штат традиційно вважають індикатором настроїв виборців через рік після президентських виборів. І у вівторок в усіх перегонах цього штату перемогли демократи. Ебіґейл Спанбергер, колишня оперативниця ЦРУ та федеральних правоохоронних органів, яка пропрацювала три терміни в Палаті представників, стала першою жінкою-губернаторкою Вірджинії. На виборах вона здобула 57% голосів, обігнавши суперницю-республіканку на 14 пунктів.
І ще одне «вперше» сталося у Детройті. Уперше в історії цього міста його очолить жінка. Мері Шеффілд набрала на виборах 77% голосів і стала меркинею.
Демократку Мікі Шерріл обрали губернаторкою Нью-Джерсі. Вона — колишня військова льотчиця ВМС США, яка перш ніж увійти до Конґресу впродовж десятиліття служила пілотикинею гелікоптера.
У Каліфорнії демократи перемогли на голосуванні щодо зміни меж виборчих округів на виборах до Конґресу. Це реакція на те, що у деяких інших штатах (наприклад, у Техасі) республіканці до проміжних виборів перепроєктовують округи на свою користь. Після голосування у вівторок Каліфорнія переходить до виборчої карти, яку створили законодавців-демократи, замість тієї, яку до цього формувала незалежна комісія.
У Пенсильванії кандидати від Демократичної партії перемогли в усіх трьох перегонах за місця у Верховному суді штату. Ці перемоги можуть вплинути на ключові справи, що пов’язані з формуванням виборчих округів та підрахунком голосів на проміжних виборах, а також на президентські вибори 2028-го року.
Ну і зрештою Нью-Йорк. Здається, новий мер цього міста — це те, що в останні дні хвилювало українців так само сильно, як приїзд Анджеліни Джолі до Херсона, а, можливо, навіть сильніше. His name is Mamdani. 34-річний Зохран Мамдані став міським головою Нью-Йорка. Перший мер-мусульманин в історії міста. Він позиціонує себе як демократичного соціаліста і обіцяє оподаткувати багатіїв та корпорації на суму 9 мільярдів доларів, щоб, приміром, профінансувати для нью-йоркців безкоштовний догляд за дітьми та безоплатні автобуси.
Його перемога, а точніше, навіть участь у виборах була в центрі внутрішніх партійних дебатів демократів щодо того, як їм рухатися далі. Мамдані отримав партійну номінацію, щоб кандидувати в мери, обійшовши губернатора штату Нью-Йорк Ендрю Куомо. Куомо потім балотувався як незалежний кандидат, і за кілька днів до голосування його підтримав Дональд Трамп.
Мамдані ж зачепив своїм енергійним підходом до кампанії. Він справді мав дуже органічний вигляд, коли прийшов у гей-клуб, і коли танцював під Кендріка Ламара, і коли пробував себе у китайському бойовому мистецтві тай чі, і коли записував відео з ідеями дешевих побачень у Нью-Йорку. Можемо пригадати минулий випуск «Ранкового допіо» і переможця виборів у Нідерландах, який запропонував виборцям оптимістичну кампанію. Схожий стиль обрав і Мамдані. Він стільки посміхався, що виникає думка, чи не міг політик через це травмувати щелепу.
Кандидатура Мамдані викликала у демократів занепокоєння, що він відштовхне поміркованих виборців. І не лише просто собі виборців, але й бізнес та представників впливової єврейської громади, які загалом підтримують демократів, але виступають проти деяких заяв Мамдані щодо особистого багатства та Ізраїлю. Він заявляв, що вважає, що Ізраїль чинить геноцид у Газі і провадить політику апартеїду, а Біньяміна Нетаньягу мають заарештувати. Журналісти неодноразово запитували Мамдані, чи підтримує він право Ізраїлю на існування як єврейської держави. Він відповідав, що йому некомфортно підтримувати будь-яку державу, де існує ієрархія громадянства за релігійною чи будь-якою іншою ознакою. Водночас Мамдані також заявляв, що у Нью-Йорку не може бути місця для антисемітизму, і у разі обрання він збільшить фінансування програм боротьби зі злочинами на ґрунті ненависті.
BBC звертають увагу на те, що на цих виборах було доволі очевидним, скільки розбіжностей існує всередині Демократичної партії, бо кампанії Зохрана Мамдані та Мікі Шерріл і Ебіґейл Спанбергер сильно різнилися між собою. Останні продемонстрували більш поміркований підхід.
Політикині зосереджувалися здебільшого на економіці, громадській безпеці та охороні здоров’я. Результати у Нью-Джерсі та Вірджинії демонструють, що демократи покращили свої показники порівняно з виборами чотирирічної давності у передмістях, сільських регіонах і місцевостях із високою концентрацією виборців-військових. Associated Press зазначає, що у цих штатах Демократична партія змогла перемогти, активно дистанціюючись від деяких лівих ідей і пропонуючи себе виборцям насамперед як прагматичну силу. Шерріл і Спанбергер намагалися не наголошувати на таких темах, як-от права ЛГБТК+ людей чи атаки Трампа на американські інституції.
Кажуть, що дедалі більше демократів вважає, що саме такий поміркований підхід є ключем до відродження партії. Також варто відзначити, що хоча вибори стосувалися різних позицій на рівні штатів та міст, але Демократична партія у центр своїх основних кампаній помістила президентську тему. За даними AdImpact, вони витратили близько 18 мільйонів доларів на передвиборчі ролики у Вірджинії та Нью-Джерсі, у яких прямо згадували Трампа. Для порівняння: республіканці витратили на рекламу зі згадкою президента менш як 1,5 мільйона доларів. Як пише Associated Press, Трамп здебільшого був відсутній на передвиборчій арені, але кандидати від Республіканської партії тісно асоціювали себе з ним, сподіваючись, що його велика минулорічна перемога допоможе їм виграти зараз. Але от тільки загальнонаціональні опитування свідчать про те, що виборці дедалі більше розчаровуються в Трампі.
Крім цього, республіканці фокусувалися на темах імміграції, злочинності та консервативних культурних питаннях, але, як показали результати, виборців більше хвилює економіка, робочі місця та вартість життя. І це дуже іронічно, адже саме економічні побоювання американців рік тому допомогли Трампу потрапити до Білого дому. Сьогодні ж ці самі проблеми вже працюють не на його користь і не на користь його партії, і цілком можуть стати ще серйознішим викликом наступного року.
Вучич оголосив жалобу, але зміни влади не планує
У «Ранкове допіо» повертається Сербія. Не згадували ми про цю країну від весни, але протести там продовжуються, просто не завжди з однаковою інтенсивністю.
Нагадаємо Тобі, що рік тому, 1 листопада, в місті Новий Сад на вокзалі обвалився 35-метровий бетонний навіс над головним входом. 16 людей загинуло. Після обвалу навісу серби у соціальних мережах звинуватили уряд в недбалості і в тому, що реконструкція, яку провели буквально кілька років тому, була неякісною. Трагедія стала приводом для початку студентських протестів, які фактично відразу почали акцентуватися на ширших проблемах, як-от: корупція, провали у державному управлінні та недостатній контроль за іноземними інвестиціями. Нагадаємо Тобі, що у 2013-му році в межах китайської ініціативи «Один пояс, один шлях» Китай, Угорщина та Сербія підписали меморандум, який передбачав модернізацію залізничного сполучення Будапешт — Белград. Вокзал у Новому Саді був одним з компонентів цього масштабного інфраструктурного проєкту. Його реконструкцію, до речі, фінансували за допомогою кредитної угоди між урядом Сербії, Ексімбанком Китаю та урядом Росії.
Попри те, що прем’єр-міністр і кілька міністрів подали у відставку, за трагедію у Новому Саді досі ніхто не поніс відповідальності. А студентські вимоги тим часом розширилися до дострокових виборів та комплексних демократичних реформ. До роковин трагедії демонстранти організували 16-денний марш країною від Белграда до Нового Саду: по одному дню за кожну із жертв. Sky News пише, що демонстрантів дорогою тепло вітали жителі різних міст і сіл, допомагаючи їжею та продуктами харчування. Один з учасників маршу Лука сказав виданню, що студенти спостерігають, як люди стають політично залученими, і це величезний крок уперед, який дозволяє активістам та активістками й надалі боротися проти корупційного уряду та вимагати перевиборів.
Останні місяці влада активно придушує протести: сотні людей затримали, поліція розганяє акції, а провладні ЗМІ називають студентів «терористами», звинувачуючи їх у закликах до насильства. Протести висвітлили, наскільки проблемою є ситуація з медіа у Сербії. Якщо з провладними ЗМІ — все зрозуміло, то незалежні медіа зазнають тиску та переслідувань. Вучич неодноразово називав журналістів «ворогами держави», що призводило до хвилі погроз у бік медійників.
Варто відзначити, що протести зосереджуються не лише у Белграді. У серпні Le Monde писали, наприклад, про місто Валєво. Там поліція била й затримувала демонстрантів, а чоловіки у чорних масках, які ймовірно пов’язані з владою, громили бізнеси опозиціонерів. Власник одного кафе показав відео, як понад 30 нападників з кийками увірвалися в його заклад і побили його сім’ю. 13-річний син цього чоловіка знепритомнів від вибуху петарди. Родину, ймовірно, покарали за підтримку протестів у соцмережах. Після такої хвилі насильства офіс правлячої Сербської прогресивної партії президента Александра Вучича підпалили, а вікна мерії розбили. Протестувальники виправдовували свої дії як «самооборону» після тижнів переслідувань. Опозиційний депутат міськради Іван Маніч заявив, що Сербська прогресивна партія діє «як злочинна організація», намагаючись залякати громадян.
Ще в березні Вучич створив табір своїх прихильників, так званий «Чачіленд». Він розташований між Офісом Президента і Парламентом. Охороняє цей табір поліція, звичайним мешканцям столиці туди не потрапити. І вся ця конструкція розділяє владні будівлі та протестувальників. Сербська прогресивна партія також почала організовувати проплачені мітинги, на які зганяють чиновників і навіть робітників зі Шрі-Ланки, які не розуміють, що відбувається. Здається, все це ми з тобою вже десь бачили. Навіть на власні очі. Мабуть, у Вучича та Януковича одна методичка на двох.
Замість діалогу — стратегія страху. Влада звинувачує опозицію у спробі «зруйнувати Сербію» й «спровокувати громадянську війну». Вучич прагне створити враження хаосу, щоб дискредитувати молодь в очах ЄС і водночас мобілізувати проросійські настрої. Він неодноразово без доказів заявляв, що «іноземні спецслужби» нібито готують у Сербії «кольорову революцію». Європейські столиці тим часом, як відзначає у редакційній статті Le Monde, залишаються пасивними, побоюючись коливань на Балканах. І не тільки через це. Франція та Німеччина, наприклад, мають у Сербії власні економічні інтереси: Париж продав Белграду винищувачі Rafale, а Берлін розраховує відкрити літієвий рудник.
У день перед роковинами загибелі людей у Новому Саді Александар Вучич оголосив національну жалобу, але заявив, що зміни влади не буде. У неділю пізно ввечері він запропонував провести парламентські вибори достроково. Коли? У грудні 2027-го року. Що цікаво, студенти не просто вимагають дострокових виборів, вони самі готуються взяти в них участь. Financial Times пише, що студентський рух уже сформував попередній список кандидатів, яких планує висунути проти партії Вучича. Наразі цей список ще не опублікували.
Якщо Сербська прогресивна партія за результатами виборів втратить парламентську більшість, то це значною мірою послабить і позиції Вучича. Останні соціологічні опитування демонструють, що об’єднаний опозиційний студентський рух має більш ніж 40% підтримки. Це приблизно на 10 пунктів більше, ніж у президентської партії. Представники студентського руху стверджують, що готові включитися у виборчі перегони в дуже стислі терміни. Однак не факт, що дострокові вибори відбудуться взагалі. Проте близький соратник Вучича повідомив Financial Times, що президент поки не ухвалив рішення, а лише розглядає можливість дочасних виборів. Гелена Іванов, аналітикиня з Henry Jackson Society у Лондоні, зазначає, що політик працює в режимі кризового менеджменту, без жодної довгострокової стратегії. За її словами, Вучич уже робив подібні пропозиції раніше, щоб посилити контроль і виграти час. У тому, що вибори відбудуться достроково, сумніваються й опозиційні парламентські партії, хоч загалом вони підтримують протестувальників та їхню вимогу дочасних виборів.
