Випуск №356
Витік з офісу Бориса Джонсона, фінансова невірність, вирок для Болсонару
___________________________________________________________
Садівничий хаос — садівничий тренд, коли суміш насіння висівають випадковим чином, в результаті чого утворюється сад, де квіти різних кольорів і видів ростуть разом без єдиного дизайну. Джерело:
Борис Джонсон знову у центрі скандалу
Поки Борис Джонсон минулого тижня грівся під лагідним одеським сонечком, йому вдалося вкотре втрапити у центр скандалу у Сполученому Королівстві. Доброго ранку, солодашко! Сьогодні починаємо із The Boris Files.
The Guardian минулого тижня зробили низку публікацій про те, як колишній прем’єр-міністр Сполученого Королівства використовує зв’язки, налагоджені під час перебування на посаді, для власного збагачення. Як зазначає саме видання, The Boris Files — це скарбниця даних, злитих з приватного офісу Бориса Джонсона. Вони здебільшого проливають світло на комерційні інтереси політика після його відставки у вересні 2022-го.Спершу файли на початку року отримала Distributed Denial of Secrets (DDoS). Це зареєстрована у США некомерційна організація, яка архівує злиті документи. На відміну від WikiLeaks, яку критикували за безсистемне викладання сирих даних у відкритий доступ, DDoS обмежує коло осіб, які можуть переглядати найбільш чутливу інформацію. Доступ до таких витоків, як-от The Boris Files, мають лише схвалені журналісти або дослідники. Дані зберігають на серверах DDoS, але їх можна переглядати дистанційно. Ця організація передала матеріали про Бориса Джонсона The Guardian. Про походження витоку вони нічого не знають, але сам факт появи таких даних на серверах DDoS викликає питання про інформаційну безпеку в офісі Бориса Джонсона.
Файли містять електронні, паперові листи, рахунки, інвойси та бізнес-контракти. Витік також містить документи з часу перебування Джонсона на посаді, які відкривають інформацію про таємні, незадекларовані зустрічі та можливі порушення правил локдавну під час пандемії Covid-19. Приблизно 2 гігабайти даних, або 1 820 файлів. А тепер — до найцікавішого, тобто до того, про що розповідає витік.
Що воно таке взагалі, цей Офіс Бориса Джонсона? Це приватна компанія, товариство з обмеженою відповідальністю, яке політик заснував через місяць після відставки. Для чого? У Сполученому Королівстві є схема, яка дозволяє колишнім прем’єр-міністрам отримувати щорічно шестизначну суму від Кабінету міністрів для адміністративних і секретарських витрат, які, цитуємо, «виникають через їхнє особливе становище в публічному житті». Це називається Public Duty Costs Allowance (PDCA). Її запровадили у 1991-му після відставки Марґарет Тетчер. Політикиня залишалася однією з найбільш впливових постатей британської політики й продовжувала активно виступати на публічних заходах, їздити з лекціями за кордон, отримувати запрошення від урядів та організацій. І з цим у колишньої прем’єр-міністерки виникали проблеми, адже вона вже не мала офіційного державного апарату, який би допомагав опрацьовувати численні листи, організовувати поїздки, готувати виступи й забезпечувати безперервний зв’язок із громадськістю. Витрати на офіс і персонал лягали на Тетчер особисто. Тоді й виникла ідея запровадити PDCA, щоб компенсувати колишнім лідерам та лідеркам витрати на публічні обов’язки, бо вони є символічним продовження державної ролі. Сьогодні цією програмою можуть скористатися усі колишні прем’єр-міністри та прем’єр-міністерки Сполученого Королівства, незалежно від того, як довго вони пробули на посаді.
Public Duty Costs Allowance передбачає чіткий бюджет. Сьогодні річний ліміт становить до 115 000 фунтів стерлінгів на рік. Є обмеження і стосовно категорій витрат. Ці кошти мають покривати лише те, що стосується адміністративних та секретарських послуг. Наприклад. листування, організація виступів та візитів, ведення офісу. PDCA не можна використовувати для приватних чи комерційних цілей. І це ключове правило для нашої сьогоднішньої історії. Запам’ятай його.
The Guardian отримали підтвердження від високопоставленого джерела в Кабінеті міністрів, що Борис Джонсон справді отримував кошти за програмою PDCA, щоб виплачувати зарплати персоналу свого приватного офісу. Згідно з офіційними даними, від часу виходу з уряду він отримав 182 тисячі фунтів стерлінгів. В офісі Джонсона працюють троє штатних співробітників. Витік вказує на те, що всі вони залучалися до комерційних чи бізнесових справ експрем’єр-міністра, відігравали ключову роль у керуванні його комерційними проєктами. Сюди входять угоди з Daily Mail та GB News, а також міжнародна кар’єра з виступами для заможних клієнтів. Згідно з файлами, між жовтнем 2022-го та травнем 2024-го Джонсон отримав більше 5 мільйонів фунтів за 34 виступи.
Секрет та кава за донат
Що ще оплачують Джонсону та його персоналу, коли він їздить виступати, ми розповімо за донат від 10 гривень на нашу допоміжну банку до «Вагону знань». Це спільний збір Військової школи «Боривітер» та Благодійного фонду Сергія Притули. Лінк на нашу банку тут https://send.monobank.ua/jar/5cBd6m7J4z. Кожен Твій внесок подвоює Фундація змін, тож 10 гривень перетворюються на 20; 100 — у 200. За донат від 100 гривень Ти зможеш взяти участь у розіграші пуроверу та мікролотів кави від Escobar Coffee Roasters. Доєднуйся до «Вагону знань»!
The Boris Files відкривають приховані угоди
Також зі зливу стало відомо, що Борис Джонсон допомагав консалтинговій компанії Better Earth знайти клієнтів у Саудівській Аравії. Ще на посаді прем’єр-міністра політик активно взаємодіяв із саудівським керівництвом та особисто з кронпринцом Мохаммедом бін Салманом. У 2024-му році, вже як співголова Better Earth, він зустрічався з міністром торгівлі Маджидом аль-Касабі, своїм давнім урядовим контактом. Джонсон навіть написав особистого листа до бін Салмана із пропозицією послуг компанії з питань скорочення викидів. Better Earth обіцяла надіслати команду експертів і стати не лише радником, а й розробником «зелених» проєктів. Чи дійшла пропозиція до кронпринца, невідомо.
У лютому минулого року Джонсон під час свого перебування у Домінікані з родиною навідав Каракас, столицю Венесуели, де зустрівся з Ніколасом Мадуро. Разом із ним був гедж-фондовий менеджер Маартен Петерманн. Джонсон заявляв, що грошей за це не отримував, а лише діяв як неформальний дипломатичний канал: допомагав відкрити діалог між Сполученим Королівством і Венесуелою, яка перебуває під санкціями і фактично ізольована. Однак згодом на рахунок політика «капнули» 240 тисяч фунтів від Петерманна. Після зустрічі із Мадуро з боку Джонсона виставили інвойс на 240 тисяч, а оплатили його у фонді Петерманна у травні 2024-го.
Витік свідчить, що Борис Джонсон ще у вересні 2023-го підписав контракт із фондом Петерманна. Згідно з угодою він отримуватиме 200 тисяч фунтів за кожну зустріч плюс 35 тисяч щомісяця на підтримку майбутнього аналітичного центру політика. Чому за зустріч із Мадуро політик отримав на 40 тисяч більше, невідомо. Експрем’єр-міністр не розкрив контракт із фондом Петерманна у звітності. Ба більше, сказав регулятору, що не має із ним жодних зв’язків. Крім цього, виявилося, що він зустрічався з Петерманном ще у серпні 2022-го року, за тиждень до відставки, і про цю зустріч також не повідомляв.
І про ще одну секретну зустріч. У серпні 2019-го Джонсон бачився із мільярдером Пітером Тілем, співзасновником компанії Palantir. Вона має скандальну репутацію через свої тісні зв’язки з ЦРУ, участь у програмах масового стеження та співпрацю із суперечливими клієнтами. Зустріч Джонсона з Тілем не внесли до офіційного журналу зустрічей прем’єра, хоча мали б, тож це має справді підозрілий вигляд. Підозри зростають і через той факт, що Palantir отримала ключові контракти з Національною службою охорони здоров’я під час пандемії коронавірусу. Чому зустріч приховали, і чи не пов’язана вона з подальшими вигідними для компанії угодами? Відповіді на ці питання наразі відсутні.
The Guardian зверталися до Джонсона по коментарі. На численні запити він не відповів. Уже після публікації матеріалів політик надіслав листа із короткою заявою, в якій заперечив, що його офіс зловживав програмою Public Duty Costs Allowance. «Ця історія — маячня. PDCA використовували виключно згідно з правилами. The Guardian слід перейменувати на Pravda». Вочевидь тут колишній прем’єр говорив про радянську газету.
Узагалі фінансування з бюджету приватних офісів колишніх глав уряду у Сполученому Королівстві вже давно викликає питання. Також Кошти PDCA сьогодні отримують приватні офіси Джона Мейджора, Тоні Блера, Ґордона Брауна, Девіда Кемерона, Терези Мей та Ліз Трасс, яка пропрацювала прем’єр-міністеркою лише 49 днів. Власне, одне із зауважень критиків стосується того, що це не зовсім справедливо, що людина, яка і 2-х місяців не протрималася на посаді, отримує на адміністративні витрати стільки ж, як ті, хто служив по кілька років.
До того ж, за цими коштами завжди здійснювали мінімальний контроль. Можливо, після публікації «Файлів Бориса» ситуація зміниться. Наразі немає ознак, що будь-який інший прем’єр-міністр чи прем’єр-міністерка використовували свій приватний офіс для бізнесових справ, хоча деякі могли залучати співробітників для організації платних виступів. Деякі з колишніх прем’єр-міністрів наражалися на критику через те, кого вони консультують. Наприклад, консалтингова компанія Тоні Блера консультувала клептократичних лідерів Казахстану. А Девід Кемерон опинився в центрі скандалу, коли з’ясувалося, що він лобіював інтереси Greensill Capital, яка збанкрутувала у 2021-му. Даних про те, що приватний офіс Кемерона був причетний якось до цього, немає.
Повертаючись до Джонсона, варто підкреслити, що проблема насправді не лише у тому, що він використовував кошти з бюджету для оплати праці людей, які займалися його комерційними інтересами.
The Boris Files породжують питання, чи не порушив колишній прем’єр-міністр правило «Revolving door». Зараз пояснимо, що це таке.
Загалом те, як Борис Джонсон після відставки монетизує свій соціальний капітал через консалтингові та лобістські послуги — це не щось унікальне. Політики, коли йдуть з посад, займаються таким. No judgement. Але є певні нюанси з тим, як відбувається перехід високопоставлених чиновників і чиновниць із державного сектору до приватного і навпаки.
Між двома секторами існують умовні двері як в один бік, так і в інший: багато законодавців, регуляторів, чиновників стають лобістами чи консультантами у галузях, які вони раніше контролювали; а деякі керівники приватних компаній або лобісти отримують урядові посади, пов’язані з їхньою колишньою діяльністю у приватному секторі. Саме тому правила, які регулюють перехід, називають «Revolving door» («Обертові двері»).
Якщо взяти осіб, які раніше працювали у державному секторі, то бізнес дуже зацікавлений у тому, щоб взяти їх до себе на роботу. Уяви, яке це розуміння того, як працюють всі правила, схеми, процедури; і які це контакти! Щоб запобігти можливим зловживанням з боку колишніх посадовців, у деяких країнах запроваджують так звані «cooling-off» періоди («періоди охолодження»). Це обов’язковий час, який ексчиновники та чиновниці мають перечекати перед тим, як почати займатися лобіюванням. До того ж бувають й інші обмеження, які можуть включати, наприклад, заборону лобіювати контакти у закордонних урядах та комерційних організаціях, які були встановлені під час перебування на урядовій посаді.
У Сполученому Королівстві «період охолодження» різниться від рівня чиновника. Часто це два роки. Проблема у тому, що це правило функціонує радше на неформальному рівні, тож санкції за його порушення фактично відсутні.
Від фінансової таємниці до фінансової грамотності*
*партнерський матеріал
Ми продовжимо про тему фінансів, але тепер уже в приватному житті. Минулого тижня на Forbes ми побачили заголовок: «Фінансова невірність і як її уникнути», — й вирішили, що це щось цікаве.
Мері Клементс Еванс, засновниця та президентка компанії, яка допомагає окремим людям та парам подолати страх, тривогу та почуття провини щодо грошей, щоб вони могли досягти фінансового благополуччя, розповідає, що 39% пар, які вперше приходять до неї на консультацію, зізнаються, що обговорюють свої фінанси «рідко або лише за необхідності». І це не молодята, а пари, які живуть разом десятиліттями.
Експертка називає 2 можливі причини, чому так стається. Перше, людям часто незручно говорити про гроші. Друге, партнери припускають, що у фінансовому плані обоє хочуть одного й того ж, тож немає потреби щось додатково обговорювати. Вочевидь це так не працює. Згідно з дослідженнями, у Сполучених Штатах фінансові суперечки — це друга за поширеністю причина розлучень (на першому місці — зради). В Україні ми не знайшли таких досліджень, але на різних юридичних сайтах серед найпоширеніших причин завжди знайдеться щось про фінанси.
На початку цього року фінансова компанія Bankrate провела опитування серед американців, щоб дослідити їхні фінансові звички у стосунках. І насправді таке дослідження було би дуже цікаво прочитати про українців та українок. Бо ось у США виявили, що 42% дорослих американців, які перебувають у шлюбі або живуть з партнером чи партнеркою, зізнаються, що приховували фінансову інформацію від коханої людини. При цьому 28% з них вважають, що фінансова таємниця — це так само погано, як фізична зрада, а 7% кажуть, що це навіть гірше.
Яку ж саме інформацію приховують у стосунках? Наприклад, поточні та накопичувальні рахунки, кредитні картки. Люди пояснюють свої фінансові таємниці бажанням зберегти приватність або контролювати власні гроші. Є й ті, хто просто ніколи не відчував потреби ділитися своїми фінансовими справами, або ж ця тема ніколи не зринала у стосунках. Буває, що людям соромно за свої дії, тож вони про них мовчать; або ж бояться наслідків тих чи тих фінансових рішень для стосунків. 14% не довіряють партнеру чи партнерці в питаннях грошей, а 11% не хочуть розкривати свою залежність від алкоголю, наркотиків чи азартних ігор, тому нічого не говорять, наприклад, про борги.
Усі ці висновки дослідження об’єднують у явище «фінансової невірності», коли хтось із партнерів у стосунках приховує борги, доходи, витрати чи заощадження. Причини фінансової невірності часто криються у поєднанні психологічних і соціальних факторів. Ми щойно згадували про сором через фінансові рішення та залежності. У таких випадках приховані витрати стають побічним продуктом іншої брехні. Водночас фінансова невірність може бути й формою контролю: коли один партнер приховує інформацію, щоб домінувати в ухваленні рішень. Але найчастіше фінансова невірність — це не стільки про владу, скільки про невміння спілкуватися про гроші. The Guardian пригадує, що покоління 70–80-х намагалося уніфікувати фінанси через спільні рахунки, а в сучасних парах партнери мають домовлятися з нуля, як їм все влаштувати. Коли у здорових стосунках люди мають власні доходи та окремі банківські рахунки, вони отримують більше простору для автономії, але й більше можливостей для секретів. Мері Клементс Еванс розповідає: особливо боляче бачити, коли фінансова невірність стає явною у парах, де партнери близькі до виходу на пенсію. Наслідки років таємниць часто стають руйнівними.
Брехня про гроші підриває довіру не менш глибоко, ніж роман на стороні, адже торкається щоденного життя: спільних витрат, планів, будинку, дітей. Ти починаєш сумніватися не лише в конкретних фактах, а й у всьому минулому досвіді. Чи справді ви могли дозволити собі ту відпустку? А всі ті ресторани і подарунки раптом не з кредитних коштів оплачувалися? Фінансова невірність створює відчуття, що брехня пронизує весь шлюб і змінює саму тканину стосунків: розмови стають наповнені підозрами, а життя минає у постійному напруженні.
Що ж робити, якщо таємниці вже є? Мері Клементс Еванс пропонує пройти тест, щоб визначити фінансовий тип кожного у парі окремо, а тоді сісти і поговорити. Експертка навіть пропонує домовлятися про щомісячні «побачення з грошима», на яких можна звірятися з планами. Наприклад, поговорити про наступну відпустку чи пенсію.
Однак, як нам здається, тут є ще дещо дуже важливе. Здається, перед тим, як могти вибудовувати прозорі стосунки із фінансами у парі, варто налагодити власну фінансову грамотність: як скласти бюджет, як відкладати гроші, як планувати великі витрати чи захищати себе від боргів. І для Тебе, дорога слухачко, ми маємо дуже класну можливість.
Projector Foundation у партнерстві з Фундацією Кредобанку анонсують курс з фінансової грамотності для українок «Розраховую на себе». Ця безкоштовна програма розпочнеться у жовтні, триватиме 2 місяці і включатиме 22 заняття, домашні завдання та менторські сесії з кураторкою курсу, фінансовою консультанткою Оксаною Желєзко.
Увесь курс націлений на те, щоб його учасниці розробили особистий фінансовий план. Серед тем, які охоплює програма, — основи бюджетування, накопичення фінансової подушки, кредити, інструменти для інвестування, благодійність в особистому бюджеті, психологія грошей та ін. Крім знань, курс цінний тим, що завдяки спільноті учасниць та менторству кураторки долати власні фінансові страхи буде легше.
А тепер — дуже важлива інформація. Щоб потрапити на програму, потрібно зареєструватися до 24 вересня. Пройти навчання можуть жінки від 18 років, які самостійно заробляють, прагнуть впевнено керувати своїм бюджетом та почуватись фінансово незалежними. Зареєструватися можна тут https://form.typeform.com/to/mjb1qnwG. Ми закликаємо Тебе скористатися класною можливістю від Projector Foundation.
Курс «Розраховую на себе» має 2 формати участі: «Студентка» — це поглиблений формат з живими лекціями і вебінарами, фідбеком кураторки на фінансові плани, менторською та кураторською підтримкою від Оксани Желєзко. Кількість місць на цей формат обмежена. Але гарна новина полягає у тому, що є ще одна опція. Усі лекції курсу можна буде переглянути у записі, а також отримати доступ до спільноти учасниць. Для цього потрібно заповнити заявку.
Участь в обох форматах є безкоштовною. Це правда дуже класна можливість, за яку ми просимо Тебе схопитися.
У Discord визначили тимчасову лідерку Непалу
Ми продовжуємо слідкувати за ситуацією у Непалі. Оскільки там прем’єр-міністр пішов у відставку, то потрібна нова людина, яка могла б очолити уряд. І непальці об’єдналися на платформі Discord, щоб обрати наступного лідера чи наступну лідерку. Члени громадської організації Hami Nepal організували на Discord чат, до якого за чотири дні приєдналося близько 150 тисяч непальців,чимало з них — це молодь, яка брала участь у протестах. Дещо іронічно, що приводом до масових протестів стало блокування соціальних мереж. А сьогодні дискусії на Discord є настільки важливими, що їх обговорюють на національному телебаченні та транслюють наживо на новинних сайтах.
Чат на Discord, очевидно, не представляє всю країну. Його мета — висунути пропозицію щодо людини, яка тимчасово може очолити уряд та проконтролювати вибори. Керівники армії, які мали прийняти рішення, хто стане главою уряду, зустрілися з організаторами чату та попросили їх запропонувати кандидатуру. І після тривалих обговорень та кількох опитувань чат у Discord зійшовся на кандидатурі Сушіли Каркі. 73-річна Каркі, колишня голова Верховного суду з бездоганним іміджем, стала виконувачкою обов’язків прем’єр-міністра і першою жінкою, яка очолила Непал. У п’ятницю ввечері вона склала присягу.
