Випуск №244
- Чому Парагвай не визнає Китайську Народну Республіку?
- Британський експеримент: чи буде 4-денний робочий тиждень ефективним?
- «Samsung Electronics» проти профспілки її працівників
- Протести в Кенії: молодь використовує новітні методи
- Канарські острови та Барселона також в протестах
- Вибори у Франції: що відомо?
Парагвай і Тайвань, страйк у Південній Кореї, протести у Кенії та Іспанії, вибори у Франції
Садака́ — в ісламі практика очищення перед Аллахом за допомогою роздавання добровільної милостині.
Чому Парагвай не визнає Китайську Народну Республіку?
Сьогодні ми вкотре не розповімо про парагвайський сценарій. Але, мабуть, на відміну від переважної більшості тих, хто говорить про нього у своїх Instagram Stories, і ми, і Ти таки зможемо показати Парагвай на карті. Доброго ранку!
Парагвай, до речі, — це одна з небагатьох держав, яка визнає Тайвань, а не Китайську Народну Республіку. Ми вже розповідали у «Допіо» про політику одного Китаю, але з того часу у нас з’явилося багато новеньких, тож ми повторимо. І КНР, де столиця Пекін, і Тайвань зі столицею у Тайбеї проголосили себе Китаєм. Однак на міжнародному рівні Китаєм можуть визнати лише когось одного. Це означає, що для встановлення дипломатичних відносин з Китайською Народною Республікою треба розірвати офіційні відносини з Республікою Китай, тобто Тайванем. І навпаки.
Більшість держав Китаєм визнають той великий, комуністичний. Лише 12 країн визнають Тайвань та мають з ним дипломатичні відносини. Переважно це маленькі острівні держави і Ватикан. Гватемала та Парагвай — одні з найбільших союзників Тайваню. Як тільки новий тайванський президент Лай Чін Те взявся до виконання обов’язків у травні, тоді й провів свою першу зустріч саме з парагвайським колегою.
Очевидно, Пекіну не подобається, що є країни, які не визнають КНР. Їх намагаються спокусити перейти на інший бік. Чи зуміє Парагвай протистояти цій спокусі? Тайвань дуже старається втримати цього союзника за собою, але йому це обходиться дедалі дорожче.
«The Economist» цитує Франциско Урдінеса з чилійського аналітичного центру ICLAC. Він каже, що відносини з Тайванем на рік коштують Парагваю понад 1% ВВП у вигляді втрачених китайських інвестицій і кредитів. З 2010 до 2019 року Пекін в середньому інвестував у країни Латинської Америки 14 мільярдів доларів на рік. До Парагваю не пішло майже нічого. Тайвань вкладає у цю країну дуже багато, але це однаково менше потенційних надходжень з Китаю. То чому ж південноамериканська країна не перейде на бік Пекіна?
Парагваєм ось вже 76 років майже безперервно керує «Партія Колорадо». І, як ми розуміємо, Тайвань перебуває у відносинах не стільки з Парагваєм, як з «Партією Колорадо».
Тайбей пообіцяв надати Парагваю 150 мільйонів доларів допомоги на період з 2019 до 2023. Офіційно ці кошти скеровували на розвиток житла, освіти та транспорту. Але от джерела «The Economist», наближені до влади південноамериканської країни, стверджують, що ці гроші пішли у так звану урядову скарбницю «дрібної готівки» і є доступними для використання на розсуд уряду Парагваю. Що дуже зручно, звісно. І, очевидно, не надто прозоро.
Міністерство фінансів США за ймовірну корупцію наклало санкції на колишнього президента Орасіо Картеса — найбагатшу людину Парагваю та лідера «Партії Колорадо».
Чи вистачить цих причин, щоб в умовах, коли всі сусіди отримують вигоди від співпраці з Китаєм, залишатися з Тайванем? Наразі варіанти розгортання цього парагвайського сценарію невідомі. Ціна парагвайської лояльності зростає. Чинна адміністрація хотіла один мільярд тайванських інвестицій, але не отримала їх. Тепер, напевно, урядова скарбниця «дрібної готівки» сумує…
Британський експеримент: чи буде 4-денний робочий тиждень ефективним?
У минулому випуску ми розповідали про 6-денний робочий тиждень в Греції. Сьогодні час поговорити про експеримент з 4-денним робочим тижнем в одній з британських громад.
Районна рада Південного Кембриджширу разом зі вченими з університетів Кембриджа та Салфорда протягом 15 місяців відстежувала, до чого призведе скорочення робочого тижня. Експеримент торкнувся 24 сфер зайнятості. 450 працівників та працівниць адміністративного офісу та комунальної служби, що займається збором сміття, взяли у ньому участь. Отже, висновки дослідження такі:
- в 11 сферах 4 робочі дні переросли у покращення продуктивності. Плинність кадрів впала на 39%. Це допомогло заощадити майже 400 тисяч фунтів стерлінгів за рік. Користувачі та користувачки адміністративних послуг також відчули позитивний ефект, адже в умовах скороченого робочого тижня різні реєстраційні дії здійснювалися значно швидше. Показники фізичного та психічного здоров’я, мотивації та відданості працівників покращилися.
- у ще 11 сферах спостерігали незначні зміни або ж їхню відсутність.
- а у 2 сферах все закінчилося погіршенням продуктивності. Наприклад, збір орендної плати за муніципальне житло дещо погіршився. Утім, імовірно, це було пов’язано не так з новою організацією праці відповідальних осіб, як з кризою вартості життя.
Джо Райл, директор ініціативи «4 Day Week Campaign», яка має на меті нормалізацію практики 4-денного робочого тижня без втрати зарплати, сказав у коментарі «The Guardian», що результати експерименту створюють для державного сектору величезну нагоду почати планувати зміни у графіку.
Водночас видання пише про те, що новий лейбористський уряд, про який ми розповідали у понеділок, змусить Національну службу здоров’я Сполученого Королівства працювати довше і з більшою кількістю операцій у вихідні дні. Її реформа — один з пунктів передвиборчої програми Лейбористської партії. Змінити, щоб повернути на «передовий край охорони здоров’я», а не просто вливати в неї щоразу більші гроші. Зокрема, у пріоритеті нового уряду буде скорочення затримок у списках очікування на операцію. Це одна з причин, чому прогнозують збільшення обсягів і тривалості роботи в Національній службі здоров’я.
«Samsung Electronics» проти профспілки її працівників
І продовжмо тему умов праці та трудових прав. Ще на початку року відбувся раунд переговорів між «Samsung Electronics» та профспілкою її працівників. «Samsung Electronics» — це головна дочірня компанія південнокорейського гіганта «Samsung Group», один із найбільших у світі виробників смартфонів. «Samsung Electronics» також виготовляє високоякісні мікросхеми пам’яті, які використовують для генеративного штучного інтелекту. Її профспілка вимагає підвищення посадового окладу на 3,5% і надання вихідного дня на честь заснування профспілки. Керівництво корпорації погоджується на підвищення базової зарплати на 3%, але профспілка наполягає, що підвищення має складати саме 3,5%. Ті 0,5% потрібні, аби компенсувати інфляцію. Угоди досі не досягнуто, і у червні відбувся перший в історії «Samsung Electronics» страйк.
Члени та членкині профспілки, скориставшись своєю щорічною відпусткою, вийшли на одноденний страйк. Це знову ніяк не зрушило справу з місця. На початку тижня почався вже триденний страйк. До нього доєдналося 6500 людей. Профспілка проводить навчання, щоб заохотити якомога більшу кількість людей висловлювати протест.
В її офіційній заяві йшлося про те, що страйк порушив виробництво на окремих лініях виробництва мікросхем, а деяке обладнання працювало повільніше. Представники компанії це заперечили. Кажуть, що зі свого боку роблять все, аби перебоїв у виробництві не було, і продовжують перемовини із профспілкою.
І поки ми писали цей фрагмент, профспілка закликала до безстрокового страйку, оскільки керівництво компанії не виявило наміру вести переговори.
«Голос Америки» писали про те, що страйк навряд чи матиме серйозний вплив на випуск чипів, оскільки більша частина виробництва автоматизована. Утім, навіть за таких умов страйки свідчать про зниження лояльності персоналу до компанії.
Профспілка «Samsung Electronics» об’єднує 28 тисяч працівників та працівниць техгіганта, 20% від усього персоналу. Дуже довгий час, майже 50 років, компанія протистояла тому, щоб співробітники об’єднувалися. Дехто вважає, що для цього корпорація вдавалася до жорстких тактик. Засновник «Samsung» Лі Бьон Чул був категорично проти профспілок, заявляючи, що він ніколи не дозволить їх, «доки мене не засиплють землею». Помер він у 1987. А профспілку на «Samsung Electronics» вдалося створити лише у 2019, коли тодішній лівий президент Південної Кореї Мун Чже Ін, який раніше був адвокатом та представляв профспілки, надав таку можливість, скориставшись судовим процесом проти віцепрезидента техгіганта. Відомо про внутрішні документи компанії, видані у 2012 році, в яких керівникам наказували контролювати «проблемний персонал», який прагне створити профспілку. Для уникнення претензій щодо несправедливої трудової практики, радили звільнити ключових ініціаторів об’єднання.
Протести в Кенії: молодь використовує новітні методи
Продовжуємо цей випуск «Ранкового допіо» протестами в Кенії. Люди спершу вийшли на вулиці через непопулярний законопроєкт про підвищення податків. Згодом все набрало вигляду демонстрацій проти режиму президента Вільяма Руто. Протестували здебільшого молоді люди — міленіали та покоління Z. Щоб координуватися, вони використовували TikTok та Твіттер (вибач, ми так і не можемо його почати називати бездушним Х).
Минулого тижня Руто заявив, що змінить курс державної політики і скоротить державні витрати, як ми розуміємо, замість підвищення податків. Про плановані зміни політик розповів під час пресбрифінгу. До його трансляції в Твіттері доєдналося більше 140 000 людей.
Молоді люди вимагали від Руто відповідей щодо вбивств протестувальників поліцією, корупції та марнотратства уряду, сумнівних політичних призначень і невиконання багатьох своїх передвиборчих обіцянок. Він у відповідь визнав, що йому треба більше слухати народ, а його адміністрації проявляти більше емпатій та діяти активніше.
Щодо запланованих скорочень витрат, то йдеться про розпуск 47 державних агентств, призупинення несуттєвих поїздок державних службовців і купівлі нових транспортних засобів. Раніше президент підтримав призупинення запланованого підвищення зарплат депутатам і членам кабінету міністрів, а зараз заявив також про скасування фінансування офісів першої леді та другої леді. І ось ми дійшли до місця, через яке взяли цю новину в «Допіо». Бо яка ще «друга леді»?
Ми почали імпульсивно згадувати випуск про багатоженство у ПАР. Можливо, там йшлося не лише про південноафриканського президента з декількома дружинами? Можливо, і в Кенії подібне практикують? Як ми могли про це забути. Ми не забули. У 215 випуску «Ранкового допіо» справді йшлося лише про багатоженство у ПАР. У Кенії воно також з 2014 року законне. Що цікаво, відповідний законопроєкт підготували ще у 1981 році. Дуже довго його не приймали, оскільки законодавці вважали, що він передбачає надто багато прав для жінок. Наприклад, можливість визначати, чи може чоловік одружуватися з іншими жінками.
Законопроєкт, який прийняли у 2014, гарантував жінкам право вето на вибір їхніх чоловіків. Однак потім політики закрили очі на партійні розбіжності і дружно прийняли правки, якими виключили пункт про вето. Багатоженство поширене серед традиційних громад Кенії, а також серед мусульманської спільноти країни.
Президент Руто є євангельським християнином. І дружина в нього одна. То хто така друга леді Кенії? Виявилося, все значно простіше. Це дружина віцепрезидента країни. У країнах, де є посада віцепрезидента, то її чи його чоловіка або дружину називають «другою леді» або «другим джентльменом». А разом вони — «друга пара країни».
Повернімося ще до протестів. Значна частина протестувальників у Кенії продовжує вимагати відставки Руто, незважаючи на його поступки.
Кенійські протестувальники використовують штучний інтелект у своїй антиурядовій боротьбі. У відповідь уряд Кенії висловив занепокоєння.
Канарські острови та Барселона також в протестах
Якось надто багато страйків і протестів, як для одного випуску. Але нічого не вдіємо, тому далі — про Канарські острови. Там сотні людей протестували проти напливу мігрантів. У понеділок ми саме згадували, що на цьому іспанському архіпелагу останні два роки спостерігають зростання кількості мігрантів.
Після вуличних акцій кілька адвокатів звернулися до прокуратури з проханням заборонити демонстрації, оскільки в будь-який момент вони можуть стати злочином на ґрунті ненависті. Влада не відреагувала на це прохання. Іспанія є однією з трьох основних точок в’їзду мігрантів до Європи. Інші дві — Італія та Греція.
Протестували на вихідних і в Барселоні. Але там для цього знайшовся інший привід. Тисячі протестувальників вийшли на марш, щоб засудити масовий туризм та його вплив на місто. У 2023 році Іспанія прийняла 85 мільйонів іноземних відвідувачів. Це майже на 19% більше, ніж у 2022. Про те, чому в багатьох місцях світу місцеві мешканці та мешканки незадоволені туристами, ми розказували нещодавно у «Вечірньому розе». Нагадаємо, що так називаються спецвипуски «Ранкового допіо», доступні лише тим, хто підтримує нас на «Patreon» або «Buy me a coffee». Про Барселону у третому Розе ми розповідали окремо. Запрошуємо послухати.
Вибори у Франції: що відомо?
Пам’ятаєш, ми казали, що результати виборів у Франції ще можуть здивувати? Ну то ми все правильно тоді казали. Тріумфу «Національного об’єднання» не сталося. Лівий «Новий народний фронт» — на першому місці, він матиме 182 представники і представниці у Національних зборах. Далі — «Відродження» Макрона, в якого 168 парламентських місць. «Національне об’єднання» посіло третє місце. Барделла, Ле Пен та союзники отримали 143 мандати.
Загрози домінування ультраправих у Франції вдалося уникнути. Тепер залишилося якось вирішити небезпеку підвішаного стану, в якому перебуває країна. Медіа називають це «ризиком паралічу» для другої економіки Європи. Вперше у французькій історії парламент фактично розділений між трьома блоками, жоден з яких навіть не наближається до того, щоб отримати більшість принаймні у 289 місць.
Що ж далі? На початку тижня лідерка «Зелених» Марін Тондельєр
сказала, цитуємо: «Відповідно до логіки наших інститутів, Еммануель Макрон повинен сьогодні офіційно запросити «Новий народний фронт» висунути претендента на пост прем’єр-міністра».
Офіс Макрона, зі свого боку, випустив заяву, в якій ішлося про те, що президент попросив Габріеля Атталя на певний час залишитися на посаді прем’єр-міністра, щоб забезпечити стабільність у країні. Пан Атталь — дуже солодашка. Чесно кажучи, ми б теж його попросили не поспішати йти у відставку. Тиснемо руку пану Макрону за його позицію. Атталь теж не проти ще побути на посаді. Каже, що може робити це до закінчення Олімпійських ігор, які будуть відбуватися в Парижі, або скільки завгодно.
Який сценарій розгорнеться…. Вочевидь Макрон хоче, аби саме його блок формував уряд. Тоді йому треба з кимось домовлятися. Але з ким? З лівими? «Associated Press» пише, що раніше у Франції центристи з лівими не домовлялися. Звісно, ніколи не пізно почати це робити. Просто до складу «Нового народного фронту» входять дуже різні партії. З більш поміркованими, можливо, Еммануель і зможе домовитися. Він заявив, що точно не буде працювати з «Нескореною Францією». Знову тиснемо руку пану Макрону. Лідер цієї партії Меланшон — це як Марін Ле Пен, але зліва. Підтримував окупацію Криму Росією, не підтримує вступ України до НАТО, десь бачить в нас неонацистів і виступав проти надання зброї Україні.
У «Новому народному фронті» є ще соціалісти та зелені. З ними центристське «Відродження» могло би мати справи, але чи погодяться вони? Якщо якісь переговори і відбудуться, то це буде марудна справа.
Є ще варіант партнерства з республіканцями, які мають 60 парламентських місць. 168 мандатів «Відродження» + 60 республіканців = 228. 228 — це не 289. Даруй, що озвучуємо очевидні речі. Себто до такого гіпотетичного союзу треба буде ще когось приєднати.
Медіа пишуть, що «Новий народний фронт» сповнений великою кількості розбіжностей, тож, можливо, окремі його елементи увійдуть до якихось союзів. Гадати не будемо, скоро побачимо. Або не скоро. Колись побачимо.
Не можемо перейти до останніх коротких новин, поки не розповімо Тобі про один з передвиборчих трендів у французькому сегменті TikTok. Це Габріель Атталь і Жордан Барделла у романтичних відео. Із зустрічі чоловіків на дебатах роблять динамічну та емоційну нарізку під романтичну музику. І виглядає це так, наче між політиками хімія не менша, ніж між героями фільму «Суперники». Це той, що про теніс зі Зендеєю.
Жордан Барделла, який є не лише лідером «Національного об’єднання», але й зіркою TikTok, навіть намагався цей тренд використати на свою користь. Наприклад, на одному з відео він щось проглядає у своєму телефоні та кидає в камеру грайливі погляди, а на фоні звучить та сама романтична пісня, під яку роблять монтажі з ним та Атталем. У коментарях правому політику нагадали, що його політична сила може становити загрозу для ЛГБТК+ людей у Франції, тож, можливо, йому не варто так жартувати.
Сюжетну лінію про політиків розкручують не лише у коротких відео, але й описують в історіях на платформах із фанфіками. Пара Барделла–Атталь наразі фанфіком і є. А там побачимо.
Кілька випусків тому ми розповідали, що Барделла зустрічається з племінницею Марін Ле Пенн. Ця інформація більше не актуальна. Про партнера Атталя нічого не відомо. Але відомо, що його колишній Стефан Сежурне в його уряді працює міністром закордонних справ. На цьому таблоїд «Ранкове допіо» припиняє свою роботу і повертається до серйозних новин. Жордан Барделла, до речі, залишиться там з нами.
