Конфлікт у ДР Конго, конопляні ферми в Лондоні, Diet Coke
___________________________________________________________
Аускультація — метод дослідження, який полягає у вислухуванні звукових явищ, які виникають в організмі людини і тварин.
Демократична Республіка Конго
Доброго ранку! Скидається на те, що маємо черговий тиждень паскудних новин, і читати їх стає дедалі важче й важче. Упевнені, що Ти й так слідкуєш за всіма висловлюваннями Трампа і тим, як Сполучені Штати вступили у переговори з Росією, рейтинг Зеленського в реальності Дональда скотився до 4%, а все, чого хочуть українці, – це виборів. Тож сьогодні у «Ранковому допіо» — новини, які через засилля Трампа, затонули в інформаційному шумі.
Випуск ми розпочнемо Демократичною Республікою Конго. Про тамтешній конфлікт хотіли розповісти Тобі раніше, але постійно знаходилися, як нам здавалося, більш нагальні та актуальні для нашого контексту теми. А зараз уже маємо якесь легке почуття провини перед ДР Конго, тому нема куди відкладати. Але з якого ж боку підступити? Звісно, з короткої інформаційної довідки.Демократична Республіка Конго, або ДРК. Англійською найчастіше можна почути саме абревіатуру — DRC. Ти також можеш десь побачити, як цю країну називають Конго, а в дужках зазначають — Кіншаса. Кіншаса — це столиця. Її згадують при назві держави, щоб відрізнити ДРК від Республіки Конго.
Демократична Республіка Конго розташована у Центральній Африці. Країна є другою за величиною на континенті, поступаючись розміром лише Алжиру. Вона має 40-кілометрову лінію на Атлантичному океані, але не має виходу до моря. ДРК межує з вісьмома державами, зокрема з Руандою. Запам’ятай цей факт, він нам потрібен для того, аби зрозуміти, що зараз відбувається у ДРК.
Ця держава здобула незалежність від Бельгії у 1960 році. З 1971-го до 1997-го вона офіційно називалася Республіка Заїр, а після падіння режиму генерала Мобуту Сесе Секо повернулася до назви Демократична Республіка Конго. Про це ми ще поговоримо згодом, але спершу — 1994 рік і сусідня Руанда. Геноцид хуту над тутсі. Він закінчився наступом сил повстанців під командуванням Пола Кагаме — теперішнього президента Руанди. Побоюючись репресій, близько мільйона хуту, включно з тими, хто чинили геноцид, утекли через кордон — на схід Конго. Важливий нюанс: там проживали етнічні тутсі, баньямуленге, і вони через переїзд хуту відчували дедалі більшу загрозу.
Так конфлікт між етнічними групами тутсі та хуту перекинувся на ДРК, і це призвело до десятиліть боротьби. У 1996 Руанда вторглася до ДРК, на той час Заїру, і підтримала повстання, яке призвело до повалення багаторічного режиму Мобуту Сесе Секо. Ці події відомі під назвою Перша конголезька війна. До влади прийшов лідер опозиції Лоран-Дезіре Кабіла. Його підтримала Руанда. Кабіла повернув країні назву Демократична Республіка Конго і дуже швидко відвернувся від своїх союзників — Руанди та Уганди.
Він дозволив ополченцям хуту перегрупуватися на сході Конго, що спонукало Руанду та Уганду до вторгнення в регіон. Так почалася Друга конголезька війна, яка мала регіональний характер і тривала 5 років. Воювали між собою держави, екстремістські організації, повстанці, міліційні групи. У 2001 вбили Лорана-Дезіре Кабіла. Його застрелили у президентській резиденції у Кіншасі. Це була одна з найбільших воєн в історії Африки. 9 держав і близько 25 збройних груп. Мирних угод вдалося досягти у 2002, але спокою це однаково не принесло.
Заворушення на сході Конго продовжувалися. Є окремий термін «Конфлікт у Ківу». Північне та Південне Ківу — це провінції на сході ДРК. На їхній території після завершення Другої конголезької війни раз по раз спалахували збройні конфлікти. Одне з угруповань, яке в них брало участь, — це Національний конгрес захисту народу. Домінували в ньому тутсі. 23 березня 2009 року Конгрес підписав мирну угоду з владою Конго, трансформувався у політичну партію, а його солдати інтегрувалися в конголезьку армію. Ми не просто так називаємо повну дату цієї події. Справа в тому, що вже за три роки колишні повстанці у лавах збройних сил Конго підняли заколот і сформували рух М23 — Рух 23 березня. Ця назва походить від дати підписання угоди з конголезькою владою, адже вояки обґрунтовували свій заколот тим, що умови в армії погані, а влада ДРК не дотримується пунктів тієї самої угоди.
М23 кажуть, що взяли до рук зброю, щоб захистити права тутсі. І тут доречно буде зазначити, що підтримує Рух 23 березня Руанда. Невдовзі після створення у 2012 угруповання захопило місто Гому. Міжнародне співтовариство за звичкою засудило такі дії, М23 звинуватили у порушеннях прав людини. Сполучені Штати почали тиснути на Руанду, щоб та припинила свою підтримку Руху 23 березня. Угруповання змушене було відійти від Гоми і зазнало серії важких поразок від конголезької армії та сил ООН. Зрештою бійці М23 погодилися інтегруватися назад до збройних сил ДРК в обмін на обіцянки, що тутсі будуть захищені. Це був 2013 рік. Настало затишшя, яке тривало до 2021. Тоді М23 знову заявили, що обіцянки були порушені, тож вони вимушені братися за зброю. Угруповання встановило контроль над значною частиною регіону Північне Ківу.
Лідер M23 Султані Макенга є конголезьким тутсі. Раніше він воював в армії Руанди. Остання постійно заперечувала свою підтримку Руху 23 березня, але з 2012 року експерти ООН звинувачували цю країну в наданні бойовикам зброї та матеріально-технічної підтримки, а також у тому, що руандійські військові командували М23. Минулого року у звіті ООН було зазначено, що до 4000 військових з Руанди воювали разом з угрупованням.
Руандійський президент Пол Кагаме давно обурений тим, що влада ДРК не вживає достатніх заходів проти «Демократичних сил визволення Руанди». Це збройне ополчення, що складається з хуту і базується, як і М23, на сході Конго. Кагаме вважає його загрозою для Руанди.
Цьогоріч у січні Рух 23 березня розпочав новий наступ на сході Конго і захопив Гому. У тих боях наприкінці січня за 5 днів загинуло щонайменше 700 осіб, 2800 отримали поранення. Принаймні два табори для переміщених осіб пошкодили бомбардуваннями, тож і серед цивільного населення є чимало постраждалих. Бійців M23 звинувачують у вчиненні 12 позасудових страт, захопленні школи та лікарні, а також у тому, що вони примушують цивільних осіб брати участь у боях або працювати.
Декілька африканських країн засудили Руанду за втручання. Руанда, своєю чергою, відкидає ці обвинувачення, заявляючи, що її армія лише охороняє власні кордони. На початку лютого The Guardian повідомили про загибель тисячі руандійських солдатів, що суперечить офіційним заявам Руанди.
Президент Бурунді Еваріст Ндаїшіміє заявив, що конфлікт у ДРК може спричинити масштабну війну в регіоні. Він висловив побоювання, що війна дійде і до його країни, якщо, цитуємо, «Руанда продовжить завоювання». У відповідь представники Руанди заявляють, що Бурунді і так вже бере участь у бойових діях, воюючи разом із конголезькою армією. І це правда, адже бурундійські війська перебували на сході Конго впродовж багатьох років, спочатку для боротьби з бурундійськими повстанцями, а згодом — для підтримки конголезької армії в боротьбі проти М23. Із просуванням М23 Бурунді відкликала своїх солдатів. За словами представників Руху 23 березня, не всі бурундійські війська покинули регіон, деякі з них досі залишаються на конголезькому боці кордону.
Коли бойовики М23 захопили Гому, у місті розпочався хаос, із місцевої в’язниці почали втікати в’язні. ООН повідомляла, що втікачі зґвалтували та спалили живцем від 165 до 167 ув’язнених жінок.
Після Гоми М23 увійшли в Букаву. Це друге за величиною місто на сході ДРК, столиця провінції Південне Ківу. The Guardian опублікували відео, як на шляху до Букаву натовп вітає М23 оплесками. Уряд Конго визнав втрату міста та закликав жителів залишатися вдома, «щоб не стати мішенню для окупаційних сил». Через відхід конголезьких військ у Букаву не залишилося сил правопорядку. Це, як і у Гомі, спричинило хаос і масову втечу в’язнів із центральної в’язниці. Всесвітня продовольча програма ООН повідомила, що склад із майже 7 000 тонн їжі був розграбований.
New York Times прогнозує можливий розвиток подій. Протягом останнього року M23 пришвидшила як добровільне, так і примусове вербування, зокрема неповнолітніх. Бойовики тепер використовують зброю, якої раніше у них не було. Наприклад, ідеться про протитанкові ракети. На основі цього ООН висновує, що Рух 23 березня планує «територіальну експансію та довгострокову окупацію й експлуатацію завойованих територій».
Минулого тижня конголезький президент Фелікс Тшисекеді на Мюнхенській безпековій конференції закликав до санкцій проти Руанди та звинуватив її в експансіоністських амбіціях і розграбуванні ресурсів його країни. Про ресурси — детальніше.
У ДРК є золото, колтан та кобальт. А це, між іншим, ключові компоненти для виробництва електромобілів, мобільних телефонів та інших технологічних продуктів. Конго також є головним постачальником міді для Китаю.
Різні воєнізовані групи змагаються за контроль над багатими природними ресурсами регіону. В останні роки М23 захопили кілька прибуткових гірничодобувних районів. У грудні минулого року експерти ООН повідомляли, що угруповання кожні чотири тижні відправляє близько 120 тонн колтану до Руанди. Захоплене Букаву — це місто з більш ніж мільйоном населення. Воно межує з Руандою та є важливим транзитним пунктом для торгівлі корисними копалинами.
У Конго з 1999 року діє миротворча місія ООН. Нинішні сили Monusco складаються з понад 10 000 військовослужбовців. З них лише бригаді втручання дозволено проводити наступальні операції проти озброєних груп. Саме вона допомогла перемогти M23 у 2013 році.
Конголезці вважають Monusco неспроможними виконувати свою роботу. Президент ДРК попросив місію залишити країну ще до кінця 2024 року, оскільки вона не ефективна. Однак виліт затримався, і в грудні місію продовжили ще на рік. Свої сили у ДРК розгорнула і Спільнота розвитку Південної Африки — регіональна організація з 16 країн.
До речі, раніше українські військові також брали участь у миротворчій місії ООН в ДРК. У вересні 2022 наш контингент з 250 військових повернувся додому. 8 українських вертольотів у Демократичній Республіці Конго проводили повітряну розвідку, патрулювали територію, забезпечували повітряну підтримку дій наземних підрозділів військ Місії ООН. Це була третина повітряного флоту ООН в ДРК. Про українських вертолітників на цій місії розповідає у книзі «Congo-Донбас. Гвинтокрилі флешбеки» безпосередній учасник подій Василь Мулік — український військовий льотчик, підполковник Збройних сил України, командир вертольота Мі-8.
Культ дієтичної коли
Що спільного у Дональда Трампа та Ілона Маска? «Те, що вони фашисти?», — запитаєш Ти і, звісно, матимеш рацію. А ми додамо, що вони обоє дуже люблять дієтичну колу. І не переживай, наша наступна історія більшою мірою про цей напій, ніж про Дональда та Ілона.
Емма Джейкобз, яка пише для Financial Times про роботу, кар’єру та офісне життя, цього тижня випустила колонку про дієтичну колу як символ сучасної офісної культури. Найбільше тут ідеться про канонічну американську офісну культуру.
Журналістка відзначає парадокс. Компанія Coca-Cola, просуваючи свої дієтичні напої, багато років орієнтувалася і продовжує орієнтуватися на жінок-споживачок. У їхній рекламі 2 роки тому знімалася супермодель Кейт Мосс, а у 90-х у роликах фігурували жінки, які задивлялися на красивих чоловіків, коли ті робили «перерви на дієтичну колу» після фізично важкої роботи. Звісно, не обходилося без оголених скульптурних торсів з краплями поту.
Якщо колись образ дієтичної коли асоціювався з підрахунком калорій, перервами та рельєфним пресом, то тепер це сприйняття культового напою відчутно змінюється. Сьогодні дієтична кола — це ракетне паливо для маскулінних робочих практик у США. Пам’ятаєш, недавно Марк Цукерберґ сказав, що занадто багато «жіночої енергії» руйнує корпоративний світ, тож робочі місця мають стати більш маскулінними? Здається, дієтична кола буде обов’язковим атрибутом такої трансформації.
Дональд Трамп — суперфанат цього напою. З матеріалу, який New York Times робили під час його першого терміну, відомо, що політик випиває до 12 банок дієтичної коли на день. Він навіть встановлював червону кнопку в Овальному кабінеті, щоб в разі чого йому поповнювали запаси.
Ілон Маск назвав винахідника дієтичної коли «генієм» і нещодавно запостив фото, де можна бачити на тумбочці біля ліжка 6 порожніх баночок Diet Coke.
Цей напій, що містить кофеїн, пов’язують з гіперпродуктивністю. Пригадаймо неодноразові заяви Трампа про те, що жоден президент ніколи не працював так багато, як він. Маск, коли купив Twitter, оголосив, що планує запровадити у компанії «хардкорну» культуру праці. Його сьогоднішні план щодо реформування уряду — це така ж сама трудова етика. Мільярдер любить хвалитися, що зі своїм Департаментом ефективності працює 120 годин на тиждень. Це виходить по 17 годин на добу впродовж 7 днів.
Репутація дієтичної коли як напою, що сприяє підвищенню продуктивності, сформувалася значно раніше. Боб Даймонд, колишній генеральний директор Barclays, подейкують, мав спеціальні холодильники з дієтичною колою у своєму офісі. Білл Ґейтс якось сказав: «Думаю, якби я перестав її пити, у мене була б невелика ломка». Але ось чи дякувала цим панам компанія Coca-Cola за таку прихильність? Бо Трампу вдячність висловили. Джеймс Квінсі, головний виконавчий директор і голова правління компанії Coca-Cola, подарував Дональду пляшку дієтичної кока-коли на честь інавгурації.
Котячі мандри
А зараз — наша улюблена рубрика. Новини про котів.
Майкл Гарді з англійського містечка Вейбридж, графства Суррей, нещодавно отримав дзвінок. Коли він зняв слухавку, то почув, що це телефонують із квиткової каси лондонського вокзалу Ватерлоо, аби повідомити, що знайшли його кішку. «Що, в біса, моя кішка робить у Ватерлоо, сідає на потяг і їде кататися?», — такою була реакція чоловіка. Між Вейбриджем і Ватерлоо — майже 30 кілометрів.
Дворічна кішка містера Гарді Тіллі відома тим, що любить бродити містечком. Колись вона вже потрапляла до новин, бо ловила автобуси і навіть забиралася за барну стійку місцевого пабу. Але 30 кілометрів від дому? Судячи з даних трекера на Тіллі, вона просто сіла на потяг і відправилася у таку солідну подорож.
Ми вже готові переходити до останніх новин на сьогодні, але ще хочемо розповісти про те, що нещодавно до нас звернулися із Центру «Жіночі перспективи», організації, яка ось вже 27 років займається захистом прав жінок та забезпеченням рівних прав і можливостей для жінок та чоловіків у всіх життєвих сферах, щоб ми спродюсували для них подкаст. Ми свою роботу зробили, цього тижня відбулася прем’єра подкасту «Гендерні окуляри». У першому епізоді ведуча з гостями говорить про участь жінок у політиці, і нам здається, що Тобі буде цікаво послухати.
