Індустрія знайомств, повільна смерть читання, найдорожчий шоколад
___________________________________________________________
Cезон наручників (cuffing season) — пора року, коли у людей більш зацікавлення у тому, щоб починати стосунки і формувати пари. Зазвичай це осінь і зима. Джерело: Cambridge Dictionary.
Онлайн-знайомства
Доброго ранку! У кінці понеділкового випуску ми обіцяли, що сьогодні буде спеціальний епізод. І він таки буде! Сьогодні ж 14 лютого — День святого Валентина, свято закоханих, а також Міжнародний день книгодарування. І ми вирішили скористатися датою у календарі, щоб трішки втекти від звичних не надто втішних новин. Сьогодні у «Ранковому допіо» — любов, стосунки і книги. Просто, розумієш, якщо ми не зробимо таку павзу, то скоро втратимо рештки адекватності і здорового глузду. Зрештою не завадить нагадати і собі, і Тобі, скільки насправді любові й доброти є у цьому подкасті. Поїхали!
Розпочнемо ми з індустрії онлайн-знайомств. Очевидно, що процес знайомства з потенційними романтичними, сексуальними партнерами та партнерками, друзями та подругами революційно змінився з появою різноманітних інтернет платформ. Коли це сталося? Відлік ведемо з 1995. Тоді запустився американський ресурс Match.com. Його вважають першим сучасним сайтом знайомств. Цікавий факт! У 1965 році двоє студентів Гарвардського університету використали комп’ютер IBM 1401, щоб створити службу знайомств під назвою «Operation Match».
Тоді знайомства у Гарварді були справою непростою. Основний коледж був виключно чоловічим, а студентки з жіночого Коледжу Редкліфф жили окремо. Познайомитися з кимось можна було лише на вечірках і побаченнях наосліп, які влаштовували родичі. І двоє студентів молодших курсів, Джеффрі Тарр і Вон Моррілл, вирішили зробити революцію у сфері сватання завдяки Operation Match — першій комп’ютерній службі знайомств у США. Концепція була простою, але все ж новаторською для того часу. Студенти та студентки заповнювали анкету із 75 питань про свою особистість та ідеального партнера чи ідеальну партнерку. Надсилали відповіді поштою, до листа додавали 3 долари. Коли Тарр і Моррілл отримували анкети, вони обробляли їх за допомогою IBM 1401. Цей комп’ютер Тобі точно доводилося бачити на якихось історичних фото. Це той, який займав усю кімнату. Він, як бачиш, міг також вершити долі та створювати ідеальні, здавалося б, пари.
Комп’ютер на кожну анкету видавав по 6 найкращих збігів. Роздруківку зі своїми метчами отримували всі, хто надіслали анкети.
Послуги Operation Match швидко поширилися за межі Гарварду й охопили коледжі по всіх Сполучених Штатах. У 1966 журнал Look розмістив цей сервіс на обкладинці номера до Дня святого Валентина. Більше 100 000 студентів та студенток зареєструвалися у системі. В Operation Match поволі почали з’являтися конкуренти. Наприклад, Contact, Inc. від Массачусетського технологічного інституту. Утім Operation Match однаково домінувала на ринку, але незважаючи на успіх, ця компанія проіснувала недовго. Тарр і Моррілл мусили обирати між навчанням та розвитком бізнесу. Наближалася війна у В’єтнамі, тож вони обрали університет, щоб уникнути призову. Operation Match продали частинами за невеликі гроші. Але принцип використання технологій для поєднання людей потім утілився і в розробці Match.com, і в Tinder, і в багатьох інших додатках. Але ось в останні роки розчарування застосунками для знайомств тільки наростає, зокрема через механізм свайпів і вподобань. Це явище вже навіть отримало назву swiping fatigue — «втома від свайпування» — відчуття виснаження, яке виникає від нескінченного гортання вліво-вправо без успішних спроб знайти реальні зв’язки. Ще одна причина невдоволення — алгоритми, що змушують платити за бажані збіги. Технологічні компанії, яким належать ці додатки, шукають більш агресивні способи монетизації, тож тепер самотнім людям, які шукають партнера або партнерку, доводиться за ці пошуки платити більше.
На тлі таких тенденцій з 2020 року кількість завантажень додатків для знайомств зменшується. Тож тепер підприємці в цій індустрії переорієнтовуються на те, щоб дати можливість користувачам та користувачкам налагодити більш справжні зв’язки і запропонувати нові способи знайомства, які не передбачають свайп на основі зовнішності та алгоритмів, що викликають звикання. Крім цього, сервіси тепер ще й розширюють свої межі: відходять від фіксації на романтичній складовій і привносять також можливість шукати друзів та бізнес-контакти.
Ми прочитали про додаток InPress, яки наразі доступний лише у Вашингтоні. Хочемо Тобі про нього розповісти, і Ти зараз зрозумієш, чому. InPress пропонує знайомства та пошук друзів на основі новин! Ми коли прочитали про це, відразу подумали, що класно було б мати такий застосунок на основі «Ранкового допіо».
Адам Гардер, співзасновник InPress, розповідає, що їхній сервіс допомагає з’ясувати, що люди думають та відчувають про світ на основі актуальних новин. Другий за популярністю запит на InPress — це пошук жінками подруг. Так, попри існування численних дейтингових платформ, жінкам хочеться простого людського — дружити з іншими жінками. Сьогодні застосунок мають запустити в Нью-Йорку. А коли ж запустять застосунок за «Ранковим допіо»?
Читання в еру соцмереж
Поговорімо трішки про читання. І поки ми розповідаємо про соціальні мережі, brain rot та повільну смерть читання, Ти залишай у коментарях назву книги, яку радиш прочитати. Ми потім зробимо добірку для соціальних мереж з Твоїми рекомендаціями.
Наприкінці грудня книжкова критикиня та журналістка Міа Левітін розповіла у колонці для Financial Times, що раніше, коли вона на вечірках розповідала, ким працює, то її робота зазвичай викликала бурхливу реакцію та навіть заздрість. Люди відразу фантазували про сповнене читанням життя. Тепер найчастіша реакція — це зніяковіння. Співрозмовники та співрозмовниці раптом зітхають, зізнаючись, що читають набагато менше, ніж хотіли б. Вони, пише критикиня, наче очікують, що вона влаштує їм перевірку.
Недавнє опитування благодійної організації Reading Agency показало, що половина дорослих у Сполученому Королівстві регулярно читає для задоволення. 10 років тому цей показник становив 58%. Найбільш неприємне у цьому падінні те, що 35% людей, які раніше любили читати, перестали це робити.
Наприкінці року Український інститут книги також оприлюднив результати дослідження читання як форми дозвілля. Воно показує, що в Україні ніколи не читають і не розглядають читання як важливу для себе практику дозвілля 34% респондентів. 38% — навпаки, читають кілька разів на тиждень. 16% читають майже щодня, і ця цифра не змінилася порівняно з 2023. Найпопулярніші серед українців способи провести вільний час — перегляд новин у месенджерах, соцмережі, перегляд розважального контенту. Маємо відзначити, що результати цього дослідження багато хто критикував як нерепрезентативні або ж такі, що неправильно інтрепретують дані чи контекст. Але все ж тенденції того, що люди надають перевагу швидким новинам та соціальним мережам чи розважальному контенту — це глобальна реальність, що має великий вплив на наші читацькі практики. Нещодавно літературна критикиня та літературознавиця Ганна Улюра опублікувала колонку з міркуваннями про те, яку літературу насправді, зокрема в Україні, люди читають. Адже ще зі школи нас вчать ділити книжки на високу і низьку полиці, де перша очевидно цінується вище, але не є доступною для всіх, а друга не вважається чимось серйозним. Але що насправді дає нам найбільше задоволення? Обов’язково проглянь цей матеріал і розкажи, що Ти думаєш про елітарну та масову літературу. Яких книжок із цих поличок у Тебе більше?
За словами нейробіологині Маріанни Вулф, хоча наш мозок налаштований на освоєння мови, він не запрограмований на читання. Це навичка, якої ми вчимося. Гнучкість мозку працює в обидва боки: використовуєш або втрачаєш. Сьогодні людство дедалі частіше обирає втрачати навичку читання. Зовсім не випадково словом 2024 року, за версією Oxford University Press, обрали «brain rot» — гниття мозку. Нагадаємо, що так називають «низькоякісний контент без особливої цінності», який через надмірне споживання призводить до інтелектуального занепаду. Іронічно, що саме слово вперше зафіксоване ще у книзі 1854 року, а минулоріч воно здобуло популярність завдяки TikTok.
Легкий допамін, який дають соцмережі, може зробити читання у порівнянні більш виснажливим. Чи варто в такому разі братися за книги? Так! Британські дослідження стверджують, що люди, які читають регулярно, мають вищий рівень благополуччя та задоволення життям, кращу якість сну, уваги, спілкування та креативності. Ми вже бачимо, як Ти починаєш міркувати: що б такого можна було прочитати, щоб вдовольнятися життям в Україні в 2025-му році!
А от в Університеті Валенсії проаналізували понад два десятки досліджень, проведених у період з 2000 по 2022 рік, і виявили, що читання друкованих текстів упродовж тривалого часу може покращити навички розуміння у 6–8 разів сильніше, ніж завдяки читанню цифрових матеріалів. І, як ми розуміємо зі статті на The Guardian, тут ідеться не про порівняння друкованих книг з електронними. Цифрове читання у цьому випадку пов’язують із соціальними мережами та текстами, створеними цільово для розміщення в інтернеті.
Науковці пояснюють, що лінгвістична якість цифрових текстів, як правило, нижча, ніж у друкованих. Наприклад, тексти у соціальних мережах можуть бути написаними в розмовному стилі без складного синтаксису чи логічних зв’язків.
Одним із несподіваних висновків стало те, що відносно слабкий зв’язок між цифровим читанням для дозвілля та розумінням тексту залишається стабільним, незалежно від того, чи це текст у соцмережах, чи на освітньому сайті. Імовірно, тут відіграє роль насамперед наше налаштування. До текстів у інтернеті ми підходимо з більш поверхневим настроєм, ніж до друкованих. Як наслідок, можемо не повністю занурюватися чи вникати в їхній зміст.
Особливо негативно така тенденція виражається в учнів початкової школи. Молодшим дітям важче давати раду з відволіканням, що виникає під час читання на цифровому пристрої. Крім того, цифрові тексти часто є менш лексично різноманітними. Це має значення у критичний період, коли діти переходять від того, що вчаться читати, до того, що читають, аби вчитися.
Повертаючись до дорослих, то сьогодні у країнах заходу розвиваються послуги бібліотерапії (це психологічна допомога, в основі якої — читання) та консультування, як сформувати або повернути звичку читати. Подібним, наприклад, займаються Елла Берту та Сьюзен Елдеркін. Своїх клієнтам вони рекомендують спробувати авдіокниги, створити затишний куточок для читання друкованих книг і вести читацький щоденник, оскільки нотатки допомагають закріпити прочитане у пам’яті. Якщо «м’яз читання» атрофувався, то починати варто з малого — коротких оповідань чи новел. Також тут варто згадати і Тетяну Орлик, співзасновницю сервісу Book Box, яка розробляє програми з читання для низки бізнес-компаній. Vodafone, Readdle, AB Games, Belkins вчать своїх співробітників читати та використовувати це вміння на свою користь.
Інший підхід до популяризації читання використовує «Таємна Книга». Це українська книгарня, яка працює за концепцією «побачення наосліп із книгою». Суть цієї ідеї полягає у тому, що Ти обираєш книгу, не знаючи її назви, автора чи сюжету. Книга запакована таким чином, щоб зберегти інтригу до моменту розпакування. Єдине, що відомо про неї — це коротка підказка на обкладинці, яка натякає на зміст або атмосферу. Якщо ж вибір здається складним, можна звернутися до команди книгарні й отримати підказку, яка історія Тебе зацікавить найбільше. «Таємна книга» продає не обкладинку, а історію, емоції та враження, дозволяє читачам та читачкам зосередитися на змісті, а не на популярності авторів чи дизайні книги. Ця книгарня належить нашій Ані Ткачук, комунікаційній менеджерці Sebto. В описі ми залишаємо лінки на «Таємну книгу» і запрошуємо познайомитися з нею.
Вечір з хвостатим другом
Ми почали випуск із індустрії знайомства і людей, які шукають інших людей. Але як команда, яка починає нараду словами: «Показуйте котів», — ми не можемо змовчати про дуже класну ініціативу у Сполучених Штатах. Там є організація Best Friends Animal Society, яка має притулки для тварин по всій країні. І для тих, хто не має планів на День святого Валентина, Best Friends Animal Society пропонує повечеряти та переглянути фільм із собакою або ж поринути в міцний сон поруч з муркотиливим котиком.
Організація надасть разом із тваринами корм, лежаки, лотки, іграшки та снеки у формі сердечок. Генеральна директорка Best Friends Animal Society сподівається, що за День святого Валентина люди закохаються в тварин, яких візьмуть собі, і не захочуть розлучатися з ними. Якщо людина вирішить залишити тварину, яку взяла на ночівлю, то їй не потрібно буде платити за адопцію. Для жителів Арканзасу взагалі пропонували спершу піти на швидкі побачення із собаками 13 лютого, щоб обрати звіра, з яким захочеться провести довший час разом.
В Україні, наскільки нам відомо, ще не пропонують подібного, та і спершу подивимося, наскільки ефективною така акція буде у США, але незалежно від того, чи є у Тебе плани на сьогоднішній вечір, ми пропонуємо зробити добру справу. У Львові працює «Домівка врятованих тварин», де рятують, лікують та прилаштовують дуже різних тваринок. В описі ми залишаємо сайт цієї ініціативи, де можна обрати когось хвостатого собі. Якщо ж Ти не можеш взяти тварину додому, то на сайті описані способи, якими можна допомогти Домівці. Якщо Ти слухаєш нас зі Львова, то можна вигулювати собак або допомогти із прибиранням вольєрів. Якщо Ти мешкаєш в іншому місті, то можеш стати куратором тварини чи навіть кількох тварин. Це передбачає, що Ти оформлюєш підписку на повне або часткове фінансове утримання когось з вихованців Домівки. Щоб стати куратором, потрібно завантажити додаток, лінк на нього ми також залишаємо в описі до епізоду.
Какао майбутнього
Знаєш, ми таки не можемо оминути серйозних тем. Ціни на шоколад. Цьогоріч вони вищі, ніж будь-коли раніше. З початку 2024 року ціна на какао зросла більш ніж удвічі. У грудні вона сягнула рекорду — 12 646 долари за метричну тонну. Усе через те, що Західна Африка, яка виробляє 70% світового какао, бореться з поганою погодою і руйнівним рослинним вірусом. У результаті ми маємо дефіцит какао, зростання собівартості виробництва шоколаду на 167% та підвищення цін у магазинах. Інші країни, наприклад, Еквадор, отримали можливість заповнити цей дефіцит. Однак є нюанс: від посадки дерева какао до збору врожаю проходить від чотирьох до шести років.
Деякі виробники шоколаду використовують меншу кількість какао, додають більше какао-порошку і менше у твердому вигляді. Але окрім такого скорочення витрат, у галузі відбуваються і більш масштабні зміни. Вони можуть змінити шоколад, яким ми його знаємо.
Протягом століть у цій індустрії використовували лише одну частину плодів какао — боби. М’якоть, лушпиння та сік викидали. Це наче вкусити яблуко та взяти з нього лише насіння. Велике марнотратство!
Команда швейцарських вчених з Федеральної вищої технічної школи Цюріха знайшла спосіб, як використовувати цілий плід какао. Замість того, щоб додавати рафінований цукор, вони витягують з м’якоті натуральний солодкий сік, який за смаком нагадує ананас. Цей сік концентрують у сироп і змішують з висушеним лушпинням, щоб створити стійкий солодкий какао-гель. Це дозволяє отримувати шоколад, який також смачний, але без додавання цукру. Якщо ці інновації в галузі какао матимуть успіх, шоколад майбутнього може стати солодшим, більш стійким і, можливо, трохи доступнішим.
Метод швейцарців може допомогти какао-фермерам заробляти більше, використовуючи кожну частину свого врожаю. Швейцарський стартап «KOA» також припускає, що так вдасться створити більше робочих місць у країнах-виробниках какао замість того, щоб весь прибуток залишався в Європі та Північній Америці.
А от Швейцарії тут є якраз над чим задуматися. Шоколадна імперія цієї країни має коріння в колоніальній експлуатації. Історикиня Летиція Піноха зазначає, що швейцарські компанії спиралися на колоніальну торгівлю, рабську працю та найманців. Женева, наприклад, була центром торгівлі товарами, звідки какао з африканських і південноамериканських плантацій потрапляло на європейські фабрики.
Сьогодні галузь перебуває під значно жорсткішим регулюванням. Починаючи з 2025-го при імпорті шоколаду до ЄС потрібно доводити, що він був вирощений без вирубки лісів. Попри це, проблеми однаково залишаються. Зокрема, хоча великі бренди стверджують, що контролюють свої ланцюги постачання, щоб запобігти використанню дитячої праці, неповнолітніх досі експлуатують.
Далі у нас рубрика «Стіки», але і вона сьогодні не типова. Замість новин, коротко про новинки від українських видавництв. Зрештою, сьогодні день книгодарування. Не варто відмовляти собі в одненькій книжці, чи не так?
