Випуск №275
Передвиборчі хвилювання, позов Трампа проти CBS, чому не голосує Пуерто-Рико
Хто лідирує?
Ми накупили кокосів, зібрали усіх своїх котів, пишемо «Допіо» у фланелевій сорочці в червоно-чорну клітинку. До президентських виборів у США залишилося менше доби. Ми на цю ситуацію, звісно, ніяк вплинути не можемо, але й відмовлятися від маніфестаційних ритуалів з кокосами, котами і одягом у стилі Тіма Волца аж ніяк не збираємося. Доброго ранку! А як щодо Тебе?
День виборів — попереду, але можемо поглянути на дострокове голосування. Опитування показують, що за цим показником лідирує Камала Гарріс. Пригадай-но, як в одному з попередніх випусків ми розповідали про цьогорічні загальні тенденції дострокового голосування. Хоча у порівняно з попередніми виборами кількість республіканців, що саме так здійснюють волевиявлення, зросла, та все ж Демократична партія тут впевнено тримає віжки. Зважаючи на це, абсолютно логічно, що Камала Гарріс за достроковим голосуванням обганяє Дональда Трампа. Пам’ятаєш, ми ще розповідали про те, що на його мітингах завжди лунає багато закликів голосувати достроково та інструкцій щодо того, як це можна зробити. Трамп агітує йти на дільниці саме в Election Day, 5 листопада, а про дострокове волевиявлення висловлюється зневажливо.
Перевага за достроковим голосуванням ще нічого не означає, тож не поспішаймо з висновками. Щоб закрити цю тему, ще скажемо, що з хитких штатів, згідно з опитуваннями, серед тих, хто вже проголосували, Трамп перемагає лише у Неваді, у той час як у 6 інших тримає першість Гарріс.
Чи проголосують студенти?
На виборах 2020 року спостерігали історично високу явку серед студентів коледжів — 66%, на 12% більше, ніж у 2016. Чи збережеться ця тенденція цьогоріч?
Чотири роки тому ця категорія виборців відіграла суттєву роль у перемозі Джо Байдена. Тепер для кампанії Камали Гарріс важливо, чи студенти з, наприклад, хиткого штату Мічиган, які голосували у 2020, проголосують і тепер.
Участь політикині у президентських перегонах викликала сплеск ентузіазму серед юних виборців, які раніше дещо відсторонилися від Байдена. Щоб втримати цю хвилю, її штаб подвоїв кількість персоналу, що працює з молоддю.
Вересневе опитування Гарвардського інституту політики показало, що 64% виборців у віці від 18 до 29 років, які вірогідно підуть голосувати, віддають перевагу Гарріс. За Трампа — 32%. Поки Байден був кандидатом у президенти, то його готові були підтримати 56%.
Трамп проти CBS
Давненько нічого не було про Трампа і суди, тож, мабуть, він вирішив це виправити і подав позов на телемережу CBS через нібито фальсифікацію інтерв’ю Камали Гарріс.
Мовиться про популярний формат «60 Minutes». Камала Гарріс на годинну розмову погодилася, а от Дональд Трамп відмовився.
У скарзі від імені політика до федерального суду в Північному окрузі Техасу стверджується, що канал показав дві різні відповіді Гарріс на запитання про війну у Газі. Начебто у версії, що вийшла в етер 6 жовтня, прибрали згадку про вплив адміністрації Байдена на те, як Ізраїль провадить війну, а перед публікацією інтервʼю телеканал показував уривок, де політикиня говорила про роль США у цій війні.
Позов покликається на закон Техасу, що забороняє введення в оману під час підприємницької діяльності, і вимагає суду присяжних та близько 10 мільярдів доларів відшкодування збитків. У позові також міститься вимога заборонити CBS будь-де публікувати відредагований фрагмент інтерв’ю Камали Гарріс і зобов’язати транслювати невідредаговане відео.
Раніше під час передвиборчої кампанії Трамп неодноразово критикував телемережу і погрожував відкликати ліцензію CBS на мовлення, якщо переможе на виборах.
Представники телеканалу надали коментар Axios, у якому заявили, що неодноразові претензії Трампа проти «60 Minutes» є неправдивими, а інтерв’ю не було сфальсифікованим. Цитуємо: «Жодної частини відповіді віцепрезидентки на це запитання не приховали. Шоу справедливо представило інтерв’ю, щоб поінформувати глядачів, а не ввести їх в оману. CBS буде рішуче захищатися від позову».
Чому не голосує Пуерто-Рико?
Минулого тижня у передвиборчих розмовах дуже жвавою була тема пуерториканців. Усе почалося з того, що позаминулої неділі на мітингу Трампа у Медисон Сквер Гарден у Нью-Йорку комік Тоні Гінчкліфф назвав Пуерто-Рико «островом сміття на плаву». Цитуємо: «Багато всілякого відбувається. Я не знаю, чи знаєте ви про це, але зараз посеред океану буквально плаває острів зі сміття. Здається, він називається Пуерто-Рико». Кінець цитати. Здається, це називається поганим жартом.
Засудили його як Камала Гарріс, так і деякі республіканці. Тоні Гінчкліфф того вечора видав ще декілька поганих жартів, але ми про них сьогодні не будемо. Нас зацікавило інше. Чому мільйони громадян США вимушені сплачувати податки до федерального бюджету, але не мають права голосу на президентських виборах? Спробуймо розібратися з юридичним статусом Пуерто-Рико.
У США є 50 штатів, округ Колумбія і території. Ось із останніми ми сьогодні будемо знайомитися. Що таке території США? Це регіони в підпорядкуванні американської влади, але вони не входять до складу жодного з 50 штатів чи округу Колумбія.
Територій у США є 5: Пуерто-Рико, Гуам, Американські Віргінські острови, Американське Самоа та Північні Маріанські острови. Пуерто-Рико є територією США з 1898 року. Тамтешні мешканці є громадянами Сполучених Штатів, але їхнє політична репрезентація обмежується одним повіреним без права голосу в Палаті представників. Пуерториканці можуть голосувати на президентських праймериз, коли визначається, хто від партій буде кандидатом чи кандидаткою, але мешканці Пуерто-Рико не можуть брати участі у загальних виборах. Подібні обмеження застосовуються і на інших територіях США.
Як нам здалося, найскладніший для розуміння статус в Американського Самоа. Люди, народжені тут, автоматично не отримують американського громадянства. У них статус U.S. nationals, який стосується людей, що присягнули на вірність Сполученим Штатам, але не мають усіх прав і привілеїв громадян США. U.S. nationals перебувають під захистом американського уряду і можуть жити і працювати в США без візи або ґрін-карти. Вони мають паспорти США, в яких стоїть позначка «U.S. National», а не «U.S. Citizen» (громадянин США). U.S. nationals не можуть голосувати на федеральних виборах або обіймати певні державні посади. Однак, якщо вони переїжджають до американського штату, то можуть подати заяву на отримання громадянства за спрощеною процедурою і врешті-решт отримати повні права громадян США.
Цей статус з’явився, коли Сполучені Штати здобули нові території. У деяких випадках Конгрес вирішував поширити на ці території американське громадянство. Сьогодні Американське Самоа залишається єдиною територією США, на яку не розповсюджується американське громадянство.
Окей, мешканці Американського Самоа не мають статусу громадян, але як щодо інших територій? Чому люди там не можуть голосувати за президента чи президентку? Здогадуєшся? Ти вже знаєш відповідь! Бо знову все через колегію вибірників, цю, як пишуть різні американські статті, унікальну особливість американської демократії! Шановні, чесно кажучи, тут немає чим пишатися.
Систему для виборів президента США розробляли так, щоб розподілити голоси вибірників між штатами. Цей принцип зафіксували у конституції. Згодом через поправку місця у Колегії вибірників надали й округу Колумбія, а ось території США досі залишаються осторонь. І не лише на президентських виборах.
Коли громадяни США у штатах підуть голосувати за президента чи президентку, мешканці Пуерто-Рико братимуть участь у референдумі. Обиратимуть, яким буде майбутнє острова: стати американським штатом, стати незалежними або вільна асоціація відповідно до міжнародного права. Останнє — це статус, за якого колишня колонія досягає окремого суверенітету і незалежності, укладаючи при цьому угоду про розподіл влади з більшою країною. Угоду можна відкликати. Цей референдум не матиме обов’язкової сили. Чому? Бо лише американський Конгрес має повноваження зробити вибір пуерториканців реальністю. Ми вже згадували, що Пуерто-Рико має повіреного у Палаті представників, але без права голосу? Зазначимо це ще раз: лише Конгрес має право вирішувати долю острова, але мешканці острова не мають там політичного представництва. Як пише Time: «Якщо відкинути евфемізми, Пуерто-Рико є колонією Сполучених Штатів».
Пуерто-Рико не може стати штатом, якщо Конгрес не визнає цього. Воно не може стати незалежним, якщо Конгрес не погодиться на це. Воно не може укласти угоду про вільну асоціацію, якщо Конгрес не надасть на це дозволу. Щоб Пуерто-Рико перестало бути колонією, Конгрес так чи інак повинен зробити свою частину роботи.
До того, як Сполучені Штати анексували цей острів наприкінці іспано-американської війни, він був колонією Іспанії. Time пише, що останні 100 років іспанського суверенітету політичні лідери Пуерто-Рико дискутували про те, чи повинен острів стати рівноправною провінцією Іспанії, чи натомість варто досягти автономії. Були також і ті, хто виступали за незалежність. Їх, щоправда, було не надто багато.
Іспанський уряд лише за день до вторгнення США у Пуерто-Рико надав острову «Хартію автономії». Не встигла вона набути чинності, як Іспанія, що зазнала поразки, передала Сполученим Штатам тимчасовий контроль над Кубою і повний суверенітет над Пуерто-Рико, Філіппінами і Гуамом.
З початком американського врядування над островом сталося ось що.
Пуерториканські політичні лідери об’єдналися навколо мети отримати статус штату. У ньому вони бачили втілення ідеї автономії, якої раніше прагнули від Іспанії. Амбіція стати штатом у пуерториканців виникла не на порожньому місці. З кінця 18 століття кожна територія, анексована США, ставала на шлях до штатства.
Вашингтон тоді не підтримав намірів пуерториканських лідерів. Острову спершу відмовили навіть у можливості отримати статус громадянства для мешканців.
20 століття розпочалося низкою рішень Верховного суду. Серія так званих «Острівних справ». Ними суд підтвердив, що Пуерто-Рико, Філіппіни та Гуам відрізняються від інших територій США. Вони «належать» Сполученим Штатам, але не є їхньою «частиною». Пуерто-Рико, Філіппіни і Гуам назвали «іноземними для Сполучених Штатів у внутрішньому сенсі». Така позиція федеральної влади спричинила розбіжності серед пуерториканських політиків. Знову утворилися такі ж фракції, як під час іспанського правління.
Конгрес поступово збільшував самоврядування острова, але не надавав йому постійного неколоніального статусу. У 1917 пуерториканці отримала громадянство США, а у 50-х Конгрес дозволив Пуерто-Рико прийняти власну конституцію і надав йому офіційну назву «Співдружність Пуерто-Рико». Острів так і залишився територією США — без федерального представництва, але з підпорядкуванням і зобов’язаннями.
За останні 50 років пуерториканці 6 разів голосували на референдумах щодо статусу острова. Останній з них відбувся у 2022. І, як нам здається, він був найбільш переконливим. Явка — 55%. «За статус штату для Пуерто-Рико» — 52,5% голосів. Будемо пильно стежити за тим, яким буде результат цьогоріч.
Важливо, що у грудні 2022 Палата представників, обидві партії, підтримали Закон про статус Пуерто-Рико. Це федеральний законопроєкт, який нарешті запропонує пуерториканцям самостійно зробити вибір між їхніми неколоніальними варіантами — штат, незалежність чи вільна асоціація в рамках міжнародного права, — і забезпечить перехід до того варіанту, який переможе. У 2022 Сенат не встигнув розглянути законопроєкт. Зараз його внесли на повторний розгляд в обидві палати. Наразі він має 97 співавторів у Палаті представників та 26 у Сенаті, а також підтримку лідера сенатської більшості — демократа Чарльза Шумера. Це найбільша кількість співавторів у Сенаті за всю історію законопроєктів щодо статусу Пуерто-Рико, і це вперше в історії, коли лідер сенатської більшості став його співавтором.
Ми тепер вболіваємо за краще майбутнє для Пуерто-Рико. Обов’язково розповімо про результати референдуму і прогрес із прийняттям законопроєкту. Але повернімося ще до президентських виборів.
Пуерториканці в Пуерто-Рико не зможуть проголосувати. Але це зможуть зробити пуерториканці, які мешкають у континентальній частині США. Їх налічують близько 6 мільйонів. Велика пуерториканська громада проживає, наприклад, у Пенсильванії, одному з ключових штатів.
Пуерториканці є другою за чисельністю групою серед латиноамериканських виборців. З наближенням виборів підтримка Трампа з боку латиноамериканців зростала. Тож дуже цікаво буде подивитися, чи вплинуть погані жарти на мітингу на результати політика серед цієї електоральної групи.
Вибори у Палау: Вашингтон і Пекін слідкують
5 листопада вибори відбудуться не лише у США, але й у Палау. Ця тихоокеанська острівна держава — одна з 12, які мають дипломатичні відносини з Тайванем, а не Китаєм. У вівторок там чинний президент Суранґел Віппс-молодший і колишній президент Томмі Есанг Ременгесау-молодший поборються за владу.
Економіка Палау значною мірою залежить від туризму та підтримки США. Туризм становить близько 40% ВВП острівної держави. У 2017 році в Китаї, колись великому ринку туристів для Палау, наказали туроператорам припинити продаж путівок до цієї країни. Це стало випробуванням для Палау, однак вона продовжує дипломатичні відносини з Тайванем.
Віппс підтримує тісні зв’язки зі США і хоче зміцнити безпекове партнерство Палау з Вашингтоном. Нещодавно США відбудували там аеродром, і чинний президент стверджує, що Палау лише виграє від дружніх відносин зі Сполученими Штатами. Особливо в умовах, коли регіональний вплив Китаю зростає.
Ременгесау пропонує контрастний підхід. Він відкритий до співпраці з Китаєм та іншими партнерами. Найбільше його цікавлять клімат та економічний розвиток. Ременгесау критикує Віппса за конфлікт інтересів, оскільки родинна компанія останнього отримала численні оборонні контракти від США.
Сьогодні обидва кандидати в президенти визнають підтримку Тайваню в таких сферах, як охорона здоров’я та освіта. The Guardian пише, що немає жодних ознак, що ця лояльність до Тайбею зазнає негайних змін. Однак Ременгесау припускає, що Палау може балансувати між Китаєм і Тайванем.
Кожному і кожній по тваринці!
Зараз буде новина, яку затвердили для «Допіо» себтівські тваринки. Колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба та видавчиня Світлана Павелецька, партнерка політика, взяли з притулку ще одного собаку. Його звати Пузан. Песик народився у Лимані, в окупації. Після деокупації його забрали волонтери з ГО Захист тварин «Плюшка».
Наша команда і всі наші хвости — Ластівка, Меверік, Зупа, Жулік, Барсік, Жора-Борис (це одне ім’я) і Дені, — доєднуємося до слів пана Кулеби: «Бути людиною — це дбати не лише про інших людей, а і про тварин. Особливо в часи війни». Тут www.instagram.com/snezhana_zahist_tvarin/ Ти знайдеш анкету, яку можна заповнити, щоб, як ексміністр, забрати тваринку з притулку. Можна також задонатити їм.
