Випуск №214
Праймериз у США, зміна влади у ПАР, репресії в Тунісі
Упередження телескопа — це ефект, при якому люди сприймають недавні події як більш віддалені, ніж вони є, а віддалені події як більш свіжі, ніж вони є.
Вибори: США
Доброго ранку! Почнемо сьогодні з виборів. США. Там продовжують відбуватися праймериз у різних штатах. Нагадаємо, що це той тип виборів, коли вирішується, хто від партій буде кандидатом на президентських виборах. У Мічигані перемогли Трамп та Байден. Для Байдена перемога в цьому штаті була дуже важливою і здобути її було не те, щоб важко, але й не легко. Окрім того, ці праймериз породили низку бентег для Демократичної партії.
Під час підрахунку було виявлено близько 100 000 бюлетенів із вибором «без зобов’язань». У Мічигані пропонують виборцям такий варіант, він означає, що виборець голосує за партію, але не підтримує кандидатів у бюлетені. У цьому штаті дозволено також вписати свого кандидата чи кандидатку.
Обирати під час голосування опцію «без зобов’язань» закликали активісти, які критикують проізраїльську політику Байдена та вважають, що він робить недостатньо для припинення вогню в Газі. У Мічигані проживає найбільша частка арабсько-американського та мусульманського населення в цілій країні.
Демократична партія готувалася до такого розвитку подій і публічно демонструє, що не так її вже й хвилюють ці голоси «без зобов’язань». Кажуть, щоразу таких бюлетенів близько 20 000, то не настільки була успішна кампанія, якщо домоглася збільшення кількості голосів лише до 100 000.
Щодо Республіканської партії, то Трамп переміг, Ніккі Гейлі за ним. Вона набрала 27% голосів. Дещо кращий результат політикиня показала раніше у Південній Кароліні — 40%. Це її рідний штат. Гейлі була губернаторкою Південної Кароліни протягом 6 років.Цікаво, що, коментуючи результати у цьому штаті, Трамп сказав, що ще ніколи не бачив такої єдності в Республіканській партії. Його конкурентка ж відзначила, що 40% голосів на її користь — це свідчення того, що чимало республіканців хочуть бачити альтернативу Трампу.
Вибори: ПАР
Президент ПАР Сиріл Рамафоса оголосив про проведення загальних виборів 29 травня. Обиратимуть новий склад Національної асамблеї (парламенту) та законодавчих органів провінцій. Щодо парламенту, то обиратимуть 400 депутатів та депутаток, а ті, зі свого боку, голосуватимуть за президента чи президентку. Цьогоріч вперше дозволено балотуватися незалежним кандидатам. Таким способом хочуть залучити апатичних виборців. Цілком можливо, що за результатами цих виборів партія «Африканський національний конгрес» вперше за 30 років утратить владу. У всякому разі про це свідчать опитування громадської думки.
«Африканський національний конгрес» (АНК) — це найстаріша партія ПАР. Її створили у 1912 році для захисту прав темношкірого населення. Коли у 1948 до влади прийшла «Національна партія», «Африканський національний конгрес» визначив своєю місією ліквідацію апартеїду. Це була офіційна політика расової дискримінації, яку впродовж 1948—1991 років провадили правлячі кола Південно-Африканської Республіки проти місцевого темношкірого населення і переселенців з Азії.
У 1960 «Африканський національний конгрес» заборонили. Штаб-квартира партії переїхала до Замбії. У 1964 році ув’язнили лідера Конгресу Нельсона Манделу. Його звільнили лише у 1990 після того, як легалізували діяльність АНК. У 1994 в країні відбулися перші демократичні вибори, ця партія здобула 62% голосів, закріпилася при владі і трималася там упродовж 30 років. Що змінилося тепер?
Високий рівень безробіття серед молоді, перебої з електроенергією та корупція. Якщо 30 років тому АНК прийшов до влади, заявляючи про високий моральний статус і обіцяючи зміни, то сьогодні її хабарницька історія стала «причиною великої ганьби». Так написав один давній член партії у своїй заяві про вихід з її лав. Він також зазначив, що «корупція, яку ми колись засуджували, тепер є частиною ДНК нашого руху». Тут можна згадати про Джейкоба Зуму, колишнього президента ПАР.
У 2005 році його звинуватили у зґвалтуванні дочки друга. Жінка подала позов до суду, але політика виправдали, бо секс начебто був «за взаємною згодою». Рішення суду ґрунтувалося на свідченнях самого Зуми і психологічній експертизі, до якої є чимало питань. Позивачка продовжувала наполягати на факті зґвалтування, а у 2007 попросила політичного притулку в Нідерландах і отримала його.
У суді політик визнав, що не користувався презервативом, хоча йому було відомо, що жінка ВІЛ-позитивна. Після сексу Зума, за його словами, прийняв душ, «щоб знизити ризик інфікування». І це дуже цікавий факт в його портреті, бо на той час політик був головою національної ради з боротьби зі СНІДом. Якщо відкрити офіційні рекомендації від ВООЗ щодо запобігання інфікування ВІЛ, то Ти там не знайдеш нічого про душ як захисний засіб. Не треба робити, як Джейкоб Зума. Хоча загалом варто почати з того, що не треба, як він, ґвалтувати людей.
Цей скандал наробив шуму, але ніяк не завадив розвитку кар’єри Зуми. Вже у 2009 парламент ПАР проголосував за його обрання президентом країни.
В політика дуже цікаве особисте життя, але про це слухай у наступному випуску. У відставку Зума пішов у 2018 через суспільний тиск. Ще у 2006 проти нього висунули 16 кримінальних звинувачень: 12 — у шахрайстві, 2 — в корупції, по одному в рекеті та відмиванні грошей. У 2018 оголосили, що він постане перед судом за цими звинуваченнями. Процес розпочався лише у 2021. Оскільки Зума не з’являвся на засідання, його звинуватили в неповазі до суду та засудили до 15 місяців арешту.
Вирок для колишнього
У Тунісі до 8 років ув’язнення заочно засудили колишнього президента Монсефа Марзукі.
Пана Марзукі звинуватили у підбурюванні та закликах до повалення уряду. Адвокат політика заявив, що вирок ілюструє «посилення політичної лінії уряду проти опонентів».
Монсеф Марзукі, досвідчений правозахисник, був першим демократично обраним президентом Тунісу. На цій посаді політик пробув три роки — з 2011 до 2014. Він прийшов до влади після того, як протести арабської весни змусили автократичного президента піти у відставку та втекти з країни.
Останнім часом політик активно критикував спроби чинного президента Каїса Саїда зміцнити свою владу та переглянути конституцію Тунісу, яку прийняли після арабської весни. Він регулярно закликав іноземні держави відмовитися від підтримки Тунісу на тлі відходу від принципів демократії, називав Саїда диктатором, якого потрібно повалити. Марзукі засудили за підбурювання до повалення уряду, але суд у рішенні так і не зазначив, за які саме заяви політика визнали винним.
Це вже вдруге Марзукі заочно засуджують до ув’язнення, політик живе у Парижі. Попереднє рішення винесли в грудні 2021 — 4 роки ув’язнення за підрив державної безпеки. Туніс навіть видав міжнародний ордер на його арешт.
Утім Марзукі не єдиний, кого переслідують. У тому ж таки 2021 його і ще з 20 опонентів чинного режиму звинуватили або ув’язнили. Вони критикували посилення влади Саїда і те, що він таки переписав конституцію. Поправки схвалили на референдумі, але явка була дуже низькою. Саїд називав своїх критиків «зрадниками нації».
Поїзд-втікач
В Індії вантажний поїзд проїхав більше 70 кілометрів без водія. Як таке можливо? На одній зі станцій по дорозі з Джамму до Пенджабу мала відбутися заміна екіпажу. Команда, яка приїхала, виходячи не задіяла ручне гальмо. І потяг почав собі котитися похилою колією. Десь через п’ять станцій він досягнув швидкості в 100 км/год. На щастя, ніхто не постраждав. Службовці індійської залізниці поставили на колію дерев’яні блоки і так змогли зупинити «втікача».
