Випуск №234
Загибель президента Ірану, британський скандал з переливання крові
Guppie — молоді дорослі, які мають заробіток вище середнього і відмовилися від ідеї придбати власне житло.
Загибель Раїсі: чому і що далі?
Доброго ранку! Сьогодні у випуску, з-поміж іншого, плануємо розповідати про скандал з британською системою охорони здоров’я та загибель президента Ірану. З останнього й розпочнемо.
Думаємо, у неділю новина про падіння гелікоптера з кортежу президента Ірану Тебе, як і нас, навряд чи оминула. В понеділок, більш ніж через 12 годин після перших повідомлень про аварію, іранські державні ЗМІ підтвердили, що Ібрагім Раїсі загинув. Хто, окрім нього, був на борту? Загалом загинуло дев’ятеро людей. Президент, міністр закордонних справ, губернатор та місцевий представник верховного лідера в провінції Східний Азербайджан, керівник групи безпеки президента, другий співробітник офіційної служби безпеки, обидва пілоти і технік вертольота.
Washington Post зібрав у один матеріал всю відому інформацію про аварію. У неділю вранці Раїсі брав участь в урочистому відкритті дамби вздовж кордону з Азербайджаном. На заході був присутній і азербайджанський президент Ільхам Алієв. Та дамба є вже третьою, яку дві країни побудували на річці Арас. Зустріч двох президентів відбулася, незважаючи на холодні відносини між їхніми країнами. Пригадаймо напад на посольство Азербайджану в Тегерані у 2023 і дипломатичні відносини Азербайджану з Ізраїлем, державу, яку Іран вважає своїм головним ворогом у регіоні.
Після відкриття дамби Раїсі полетів до Тебріза. Але, як Ти вже, мабуть, знаєш, не долетів. Вертоліт дорогою розбився. У кортежі президента було три гелікоптери. Два інших долетіли до місця призначення.
Гірський район, де сталася аварія, був рясно вкритий туманом. Це ускладнювало пошуки борта, що впав. Десятки пошуково-рятувальних команд працювали до ночі, щоб знайти місце аварії. Згідно з деякими повідомленнями, пошуково-рятувальній групі допомагав турецький дрон. Він виявив джерело тепла та допоміг звузити зону пошуку. Це звучить цілком логічно, адже в неділю ввечері Туреччина оголосила, що допоможе пошуково-рятувальним операціям в Ірані, надавши обладнання для спостереження.
Допомагати зголосилися й інші країни. ЄС запропонував екстрену технологію супутникового зображення. Пропозиції підтримки надсилали країни Близького Сходу. Зокрема, Ірак, Катар та Саудівська Аравія, яка довгий час була регіональним ворогом Ірану.
У понеділок державні ЗМІ вели трансляцію з місця аварії та показали, як рятувальні команди крізь густий ліс пішки на ношах несуть тіла загиблих.
Іран офіційно не підтвердив причину аварії вертольота. Медіа пишуть про те, що авіаційний сектор цієї країни, яка перебуває під санкціями, довго намагався придбати запчастини до техніки. Судячи з усього, це не дуже легко вдавалося. Якщо говорити про військовий авіаційний флот Ірану, то здебільшого він був створений ще до Ісламської революції 1979 року.
Зношеність літальних апаратів неодноразово призводила до авіакатастроф. Хоча не тільки зношеність ставала причиною трощ, але й те, що в Ірані функціонує диктаторський злочинний режим. Нагадаємо Тобі, що у січні 2020 року під Тегераном ракети, випущені Корпусом вартових Ісламської революції, збили літак Boeing 737, який належав авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України». Усі, хто були на борту, загинули. 176 людей. З них — 9 членів екіпажу, усі вони були громадянами та громадянками України. 2 українців були і серед пасажирів того рейсу.
Трішки про те, ким був Ібрагім Раїсі. Політик був протеже верховного лідера аятоли Алі Хаменеї. У 1988 році, наприкінці ірано-іракської війни, в Ірані розпочалися масові таємні страти політичних в’язнів. Тисячі дисидентів систематично затримували, утримували під вартою й страчували без суду. До багатьох з жертв перед вбивством застосовували тортури та інші жорстокі покарання. Така масакра тривала 5 місяців. Точна кількість жертв невідома. Називають дуже різні цифри: від 2 800 до 30 000 людей.
Ібрагім Раїсі був одним з ключових гравців у організації цієї масової страти. Тоді, у свої 27, він був наймолодшим із чотирьох членів так званого Комітету смерті Тегерана. Раїсі віддавав прямі накази про страту. Через це політик перебував під персональними санкціями з боку США.
Президентом йому вдалося стати не одразу. У 2017 році Раїсі вибори програв. А за чотири роки, коли аятола Алі Хаменеї уважно прослідкував, щоб не допустити до змагань нікого з сильних опозиційних кандидатів, виграв.
При Раїсі Іран збагачував уран майже до збройового рівня. Він перешкоджав міжнародним перевіркам атомного сектору. Чи варто згадувати про постачання зброї Росії? «Шахеди» летять вбивати українців щодня. Іран також завдав ударів з безпілотників і ракет по Ізраїлю. На Близькому Сході він продовжує озброювати такі проксі-групи, як хуситів та Хезболлу.
Масові протести в країні тривають роками. Останні розгорілися ще у 2022, коли померла Махса Аміні, яку затримали за те, що вона нібито не носила хіджаб. Унаслідок багатомісячних репресій після демонстрацій понад 500 людей загинуло. Більш як 22 000 ув’язнили.
«Іранській нації не варто хвилюватися. Жодних збоїв у роботі країни не буде», – заявив аятола Алі Хаменеї. На посаді президента Раїсі тимчасово замінив перший віцепрезидент країни Мохаммад Мохбер. Відповідно до іранського законодавства він має провести вибори, на яких народ визначить, хто буде новим президентом протягом наступних 4 років. Голосування відбудеться 28 червня.
Незважаючи на те, що вважалося, що Раїсі міг стати наступним верховним лідером, аналітики стверджують, що його смерть, ймовірно, мало вплине на Іран і регіон. Усі стратегічні рішення ухвалює Хаменеї.
Мохбер, який зараз є т.в.о. президента, має тісні зв’язки з верховним лідером Ірану та перебуває під санкціями Сполучених Штатів та їхніх союзників. У 2010 Європейський Союз накладав санкції на нього та сімох інших іранців за «причетність до ядерної чи балістичної ракетної діяльності». Через два роки його виключили із цього санкційного списку. Три роки тому Міністерство фінансів США наклало санкції на Мохбера за його роль у «системній корупції та безгосподарності».
Після підтвердження загибелі Раїсі Іран отримав співчуття від кількох світових лідерів і політичних діячів, багато з яких підтримували Тегеран у таких питаннях, як війна в Газі або взаємний опір західним державам. Звісно, ноти співчуття надіслали і ХАМАС з Путіним. Останній назвав Раїсі видатним політиком. «Як справжній друг Росії, він зробив неоціненний особистий внесок у розвиток добросусідських відносин між нашими країнами і доклав багато зусиль для виведення їх на рівень стратегічного партнерства».
Було дещо дивно побачити, що свої «щирі співчуття» висловив і президент Європейської ради Шарль Мішель. Що вже й говорити про велику заяву Анджея Дуди, який написав: «з особливим розумінням ми приєднуємося до родичів загиблих та іранського народу в молитві та скорботі». От тільки чи весь народ Ірану в скорботі? Чи взагалі він у скорботі?
Про це ми трішки далі розповімо спільноті Sebto Media.
Як Gorgany стали дистриб’ютором Merrell*
*у партнерстві з брендом Merrell
Оскільки ось вже два місяці ми регулярно розповідаємо про бренд Merrell, то, звісно, частіше почали помічати, що про нього пишуть у соціальних мережах. Так, ми бачимо, солодашко, як Ти купуєш моки, почувши про них у Допіо. Ми також помітили коментарі, у яких висловлюють занепокоєння, чи Merrell раптом не має справ у Росії. Пишуть і про якісь контакти зі «Спортмастером», російською мережею спортивних магазинів та гіпермаркетів. Щоб розібратися зі всім, ми поспілкувалися з Оксаною Донець, співзасновницею Gorgany. Gorgany сьогодні є офіційним дистриб’ютором Merrell в Україні.
«Цей американський бренд — великий, і їхнім дистриб’ютором був “Спортмастер”. Це доволі типово для outdoor ринку, що деякі російські компанії здійснювали дистриб’юцію відразу на кілька країн. Дуже часто в географію їхньої роботи входила Україна. І, власне, це була та ситуація, коли російська компанія мала також дистриб’юцію Merrell в Україні.
Я навіть пам’ятаю, ми якось досить багато вже років тому, може більш як 10, приходили до Merrell, бо цей бренд давно нам цікавий. Тоді нічого неможливо було з ними робити, бо було зафіксовано контрактом, що Merrell в Україні займається російська компанія».
Себто можемо підсумувати, що російська мережа «Спортмастер» раніше була дистриб’ютором товарів бренду Merrell в Україні. Усе змінилося після початку повномасштабного вторгнення. Merrell зупинив цю співпрацю.
«Я навіть захоплена цим, оскільки “Спортмастер” у них робив велике замовлення на моделі дешевшого сегмента, в яких простіший дизайн і які більше орієнтовані на місто. Це були позиції не з каталогу Merrell, а тільки для “Спортмастера” — під особливості ринку. І коли вони зупинили співпрацю, це все взуття залишилося у Merrell на складі. Це був сміливий крок».
Стати дистриб’ютором великого міжнародного бренду — справа не з легких. Пані Оксана зізнається, що моментами сумнівалася, чи вдасться Gorgany налагодити таку співпрацю з Merrell. Каже, що і вірила, і не вірила у це. Ми розпитали її, як все ж таки усе вдалося.
«Десь, здається, у квітні 2022 року, наш основний запит був на тактичне взуття. Ми привозили багато різного спорядження — як допомогу, так і купували. Тактичного взуття дуже мало, його не вистачало. Я передивлялася, хто виробляє такі товари. Виявилося, що Merrell також робить тактичне взуття. Я раніше цього навіть не знала.
Коли я натрапила на таку інформацію, після цього мені якось склалася картинка. Подумала, що, можливо, вони призупинять роботу з Росією, оскільки інші бренди це вже почали робити. Я також пригадала, що ми ходили якось до них на стенд [на виставці туристичних товарів — Sebto media], спілкувалися, але тоді якось не склалося. А тут ще й це тактичне взуття. Я вирішила знайти контакти.
Це непросто, оскільки в компанії працюють тисячі людей, а треба знайти вихід на людину, яка приймає рішення з експортного ринку України. Тобто це вже треба знайти, куди писати. Не на загальний емейл. От і я тоді почала шукати. Запитала нашого постачальника в Чехії, чи він має якісь виходи на Merrell. Він мені дав контакти угорського колеги. Я з ним зв’язалася. Виявилося, що угорський колега вже не веде справ з Merrell, але має ізраїльського колегу. Тоді я зв’язалася з ним. І вже ізраїльський колега знав, до кого звернутися. Він дав мені контакт людини, яка в Merrell в Європі відповідає за дистриб’юцію в європейських країнах.
Це був початок квітня. І тоді я була півтора місяці в Чехії з дітьми. Ми саме жили в такому дачному будиночку в лісі. До нас ще оленята приходили, і зв’язок був такий собі. І там була бетонна криничка, а на ній стовпчик. І лише коли вилізеш на нього, то був зв’язок.
Ну я і набрала британський номер, стала на одну ногу на ту пімпочку, двоє моїх дітей бігали навколо. І так я почала наші міжнародні переговори.
Представник Merrell у Європі тоді сказав, що вони призупинили роботу в Росії, але юридично ще не розірвали співпрацю, бо складний контракт, який не дає права це так відразу зробити. І продовжує: “Але давай поговоримо”.
Я йому: “Ну ми поговоримо, але нам треба ще тактичне взуття. Можете продати чи дати?”. Він сказав, що так просто не можуть, потрібен контракт. З тактичним взуттям тоді не вийшло, але ми розпочали переговори з ними.
Вони тривали близько року.
Я знаю від цього хлопця, Грега, що було десь 8 компаній, які вони розглядали. Для нас це стало новим досвідом: довелося змагатися з компаніями, які спеціалізуються на взутті та є значно більшого розміру.
Нам зіграло на руку те, що колись Merrell в Україні сприймали більше, як взуття для міста. Цей бренд у нас не мав позиціювання з горами. Ті, власне, цікаві колекції для гір та трейлу, навіть не дуже і завозили. Відповідно Merrell теж мав таку таємну мрію, щоб і на нашому ринку бути відомим, як у світі. Тобто за свої черевики для хайкінгу, а не шузи для міста.
Це дозволяло нам проводити переговори, і ми вийшли у фінал. Нас лишилося двоє. Це були постійні контакти. Ми їздили на міжнародні виставки. Я там вже перезнайомилася із їхніми маркетологами та сейлами. На якійсь з виставок ми мали наш стенд. Ми представляли пухові спальники, і в нас там літав пух. Трохи видовище відбувалося. Представники Merrell підходили до нас, і їх це вразило.
Врешті вони вибирали між нами та компанією з Польщі. З нею вони вже раніше працювали. Ця польська компанія хотіла взяти собі ще український ринок. Дуже-дуже велика компанія.
В якийсь момент Merrell десь пропали з комунікації. І я тоді думала, що це, мабуть, все. І тут ми отримали від них листа, що хочуть поговорити. У розмові сказали, що прийняли рішення і готові підписувати з нами контракт.
Це коротко про те, як ми налагоджували співпрацю».
Як Ти розумієш, щоб відомий бренд був представлений в Україні українським дистриб’ютором, інколи може бути недостатньо просто добре робити свою роботу. Треба, щоб ще й зорі зійшлися. Класно, що із Merrell все вдалося. Заходь на сайт його офіційного представництва в Україні https://www.merrell.ua/?utm_source=sebto&utm_medium=sebto&utm_campaign=sebto&utm_content=sebto&utm_term=sebto. Прийшли спекотні дні, треба подбати про комфорт ніг. У Merrell гарний вибір літнього взуття.
Великий британський скандал
Найбільша катастрофа лікування в історії британської Національної служби охорони здоров’я. Так називають те, що у 1970-80х роках понад 30 000 людей у Сполученому Королівстві інфікували ВІЛ і гепатитом С після введення заражених продуктів крові. Близько 3000 з них померло. Ті, хто вижили, мали пожиттєві ускладнення. У понеділок оприлюднили звіт про розслідування цієї справи.
Найбільше постраждали дві групи пацієнтів та пацієнток: люди хворі на гемофілію та інші подібні захворювання, через які кров не згортається належним чином; і ті, кому переливали заражену кров після пологів, хірургічного втручання чи іншого лікування.
Як ж так сталося, що стільки людей постраждали, і коли про це стало відомо? У 1970х роках розробили новий метод лікування гемофілії, який передбачав, що білки, яких не вистачає при такій хворобі, замінять за допомогою донорської плазми крові людини. Тоді у Сполученому Королівстві попит на таке лікування був дуже високим. Щоб задовільнити його, донорську кров почали імпортувати зі США. Здебільшого її купували у донорів з групи високого ризику — ув’язнених та наркозалежних людей.
Гемофілія буває декількох типів — A,B,C,D. Тип А, так звана класична гемофілія, спричинена дефіцитом фактора зсідання крові VIII. І ось у 1970х цей фактор VIII для лікування пацієнтів отримували шляхом об’єднання плазми десятків тисяч донорів. Якщо серед цих десятків тисяч був, наприклад, хоча б один носій вірусу гепатиту С, уся партія могла стати зараженою. Донорську кров у Сполученому Королівстві не перевіряли на гепатит С до 1991. Почали це робити лише через 1,5 року після того, як існування цього вірусу довели на генетичному рівні.
До середини 1970-х років неодноразово надходили попередження про те, що імпортований із США Фактор VIII несе більший ризик інфікування. Але спроби зробити так, щоб Сполучене Королівство краще саме себе забезпечувало продуктами крові, провалилися. Тож Національна служба охорони здоров’я продовжувала використовувати іноземні поставки.
Активісти стверджують, що хворим на гемофілію можна було запропонувати альтернативне лікування — «Кріопреципітат». Його набагато важче вводити, але цей препарат роблять з плазми крові одного донора. Це знижує ризик інфікування.
Крім того, в той час діти, часто без згоди їхніх сімей, проходили клінічні випробування нових методів лікування. І це також стало одним із «каналів» інфікування.
Не можемо не згадати, що у 1983 році британський уряд наполягав на тому, що немає «переконливих доказів», що ВІЛ може передаватися через кров. Тож її й надалі, без належних перевірок, закуповували у США і використовували для лікування тисяч людей.
Упродовж багатьох років уряд ігнорував заклики до відновлення справедливості та визнання своєї відповідальності у нанесеній шкоді здоров’ю десятків тисяч людей. Лише у 2017 розпочалося офіційне незалежне розслідування.
І тут важливо розуміти, що така затримка — це лише поглиблення шкоди. Дуже багато людей, які постраждали від неефективності та недбалості британської системи охорони здоров’я, просто не дожили до 2017 року.
У висновках розслідування вказують, що постраждалих підвели «не один раз, а неодноразово», оскільки про ризик вірусних інфекцій у продуктах крові було відомо з 1948. Голова розслідування сер Браян Ленгстафф заявив, що влада не була відкритою зі суспільством, мав місце «відвертий обман», включаючи знищення документів. За його словами, пацієнтам та пацієнткам говорили напівправду, тому вони не були свідомі ризиків свого методу лікування, можливих альтернатив і навіть про те, чи вони взагалі інфіковані.
«Ця катастрофа не була випадковістю. Інфікування відбулося через те, що ті, хто мають владу — лікарі, служби крові, уряди, — не ставили безпеку пацієнтів на перше місце».
Серед інших важливих тез звіту є й такі:
- занадто мало було зроблено, щоб припинити імпорт продуктів крові з країн, які використовували кров від донорів з групи високого ризику
- у самому Сполученому Королівстві до 1986 також приймали кров донорів з групи високого ризику. Наприклад, ув’язнених
- до кінця 1985 продукти крові не піддавали термічній обробці для усунення ВІЛ, хоча ризики вже три роки, як були відомі
- з 1970-х проводили занадто мало тестувань, щоб зменшити ризик гепатиту
Тепер країна витратить більше 12 мільярдів доларів, щоб виплатити компенсації тисячам людей, яких у 70-х і 80-х роках лікували кров’ю, зараженою ВІЛ або гепатитом С. Уряд вже оприлюднив документ, в якому визначені суми, на які можуть розраховувати постраждалі та їхні близькі. Деякі з категорій зможуть отримати до 2,5 мільйонів компенсації.
