Випуск №196
Венесуела привласнює території Гаяни: розбираємося у конфлікті
Анексія?
Доброго ранку! Ти навіть не уявляєш, наскільки сильно ми радіємо, що після невеличкої перерви можемо Тобі це знову бажати. А знаєш, давай ще по-іншому. Доброго ранку в світі, де нарешті більше не існує маленького гвинтіка Іллі Киви! Тепер світ точно став на дещицю кращим, бо у ньому стало менше на одну русню.
Розпочнемо сьогодні з гострого. І ні, йдеться не про якийсь з нових епізодів подкасту «Голодним не слухати». Там наразі нічого гострого. Навпаки. У четвер вийшов епізод про сир, де дослідниця сиру Оксана Чернова розповідає, як його виготовляють, і чому навіть порода корів може мати значення для цього продукту. Дуже рекомендуємо послухати.
А про гостре — це ми про новини з Венесуели. Ось вже майже два роки українці та українки повторюють західним країнам: ви зараз дозволяєте росії та путіну робите все, що вони хочуть, — чекайте, що й інші диктатори та авторитарні режими також почнуть виходити з берегів. Ось й ілюстрація цієї тези не забарилася. Президент Венесуели Ніколас Мадуро привласнює території сусідньої Гаяни, санкціонувавши у вівторок розвідку нафти в районі, який є предметом суперечки з Гаяною. Цьому передував референдум. Інструмент, який також дуже добре відомий Україні як той, що може використовуватися авторитарними режимами для псевдолегітимації їхніх злочинних дій. Зараз спробуємо розібратися з усім, що вже відбулося та відбувається.
Про Венесуелу
Почнімо з інформаційної довідки про країни. Венесуела. Офіційно — Боліваріанська Республіка Венесуела. Держава на північному узбережжі Південної Америки. Складається з континентальної суші та багатьох островів і острівців у Карибському морі. Острови та острівці – часто офшорні. Площа Венесуели становить більше 900 тисяч квадратних кілометрів, а її населення у 2022 році налічувало майже 29 мільйонів людей. Столицею та найбільшою міською агломерацією є місто Каракас.
Венесуела відома своїми запасами нафти та є одним із її провідних світових експортерів.
Територія цієї країни була колонізована Іспанією в 16 столітті. На початку дев’ятнадцятого стала однією з перших іспано-американських територій, які проголосили незалежність від іспанців і увійшли до складу першої федеральної Республіки Колумбія. У 1830 році вона відокремилася як повноцінна суверенна держава. Протягом 19-го століття Венесуела зазнала політичних потрясінь і автократії, залишаючись під домінуванням регіональних військових диктаторів. Так тривало аж до середини 20 століття.
З 1958 року держава мала низку демократичних урядів. Для регіону це було доволі винятковим явищем, оскільки здебільшого латиноамериканськими країнами тоді керували військові диктатури. Період демократичного врядування у Венесуелі також відзначався економічним процвітанням.
У 80-х і 90-х роках у країні почалися економічні складнощі. Вони призвели і до серйозних політичних криз, і до широких соціальних хвилювань: смертоносні заворушення у столиці, дві спроби державного перевороту, імпічмент президента за звинуваченнями в розтраті державних коштів.В умовах тотальної кризи довіри у 1998 році відбулися президентські вибори, на яких переміг Уго Чавес, колишній військовий, який стояв за невдалою спробою державного перевороту на початку 90-х. Прийняли нову конституцію. Уряд почав провадити популістську політику соціального забезпечення, яка була підкріплена стрімким зростанням цін на нафту, тимчасовим збільшенням соціальних видатків та зменшенням економічної нерівності та бідності в перші роки правління режиму Чавеса.
Однак вже у 2010-х бідність почала стрімко зростати. Президентські вибори 2013 року, після смерті Уго Чавеса, пройшли в неспокої. Тоді з дуже невеликою перевагою переміг Ніколас Мадуро, який раніше тимчасово виконував президентські обов’язки. Кандидат від опозиції, зважаючи на невеликий розрив, відмовився визнавати перемогу Мадуро. Він наполягав, що результати сфальсифіковані, та вимагав перепідрахунку. Такі вимоги підтримали Сполучені Штати Америки та Організація американських держав.
Венесуельська ЦВК таки підтвердила перемогу Мадуро, і розпочалися протести. У столиці відбулися зіткнення військ Нацгвардії та студентів. Війська застосували сльозогінний газ і пластикові кулі, щоб розігнати демонстрантів. Студенти жбурляли у відповідь шматки бетону та каміння. Влада Венесуели придушила демонстрації у всій країні, а президент Мадуро виправдовував застосування сили тим, що йому загрожує переворот. Щонайменше 7 протестувальників загинули, 61 людина зазнала поранень, сотні заарештували.
У 2018 році Мадуро начебто переобрали, але результати цих виборів є ще більш суперечливими, ніж попередніх. Організація американських держав схвалила резолюцію, що визнала його президентство нелегітимним і закликала до нових виборів. Деякі країни відкликали свої посольства з Венесуели, а США, Канада, Бразилія та кілька країн Латинської Америки підтримали опозиційного кандидата як тимчасового президента. Росія, Китай і Куба підтримали Мадуро.
У 2018 адміністрація Дональда Трампа запровадила жорсткі санкції проти Венесуели, назвавши його переобрання «нелегітимним».
Мадуро має стратегічне партнерство з путіним. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну, президент Венесуели обговорював розширення співпраці з державою-терористкою.
І взагалі він — дуже гидкий політик.
Закінчуючи про Венесуелу, ми додамо, що це країна, яка пережила демократичний відкат і перетворилася на авторитарну державу. Вона посідає низьке місце в міжнародних вимірюваннях свободи преси та громадянських свобод; має високий рівень сприйняття корупції.
Невдала політика урядів призвели до краху венесуельської економіки. Країна бореться з рекордною гіперінфляцією, дефіцитом основних товарів, безробіттям, бідністю, високою дитячою смертністю, недоїданням, серйозною злочинністю та корупцією. Через це більше семи мільйонів венесуельців покинуло країну.Континентальна територія Венесуели межує з Карибським морем і Атлантичним океаном, Колумбією, Бразилією, Тринідадом і Тобаго та Гаяною.
Гаяна
Продовжмо про Гаяну. Офіційна назва — Кооперативна Республіка Гаяна. «Гаяна» — це корінне слово, яке означає «Земля багатьох вод». Столиця і найбільше місто — Джорджтаун.
На території цієї країни проживає дев’ять корінних племен. У 16 столітті її території колонізували голландці, а наприкінці 18 століття Гаяна потрапила під британський контроль, і до 1950-х нею керували як Британською Гвіаною з переважно плантаційною економікою. Незалежність країна проголосила у 1966. Гаяна є єдиною південноамериканською державою, в якій англійська — офіційна мова. Однак більшість населення розмовляє гаянською креольською мовою, що базується на англійській.
Площа — більше 200 тисяч кілометрів квадратних. Це одна з найменш густонаселених країн світу. Її населення становить менше 800 000 людей. У 2017 році 41% населення жив за межею бідності. Зараз економіка країни зазнає трансформацій та, за деякими даними, є такою, що розвивається найшвидше у світі. Незважаючи на пандемію коронавірусу, у 2020 році ВВП Гаяни протягом року зріс на 49%. Це стало можливим після того, як у 2015 році відкрили нафту, а у 2019 почали комерційне буріння. Відкриття запасів нафти в понад 11 мільярдів барелів біля узбережжя Гаяни є найбільшим збільшенням світових запасів цієї корисної копалини з 1970-х років. З економічним піднесенням почав загострюватися конфлікт зі сусідньою Венесуелою.
Корені конфлікту
Звернімо увагу на регіоні Гаяна-Ессекібо. Це захід Гаяни. Пам’ятаєш, ми згадували про колоніальне минуле обох держав? Так ось, саме в ньому корені сучасних суперечок. Іспанія свого часу створила Генерал-капітанство Венесуела. Регіон Гаяна-Ессекібо входив до його складу. Потім була війна за незалежність, і Венесуела втратила цю територію.
В цей час, як Ти можеш пам’ятати, Гаяна була під британським управлінням. Що дуже важливо, Британія отримала цю територію внаслідок угоди з Нідерландами. Угода не визначала чітких меж Гаяни, й територіальні апетити британців зростали. У 1899 відбувсяПаризький арбітражний трибунал, який виніс рішення, що Гаяна-Ессекібо переходить під контроль Британської Гвіани.
Усередині 20 століття було посмертно опубліковано меморандум одного американського юриста, який стверджував, що рішення того Трибуналу було винесено в результаті тиску та політичної угоди між Великою Британією та росією. Після публікації меморандуму Венесуела звернулася зі скаргою до ООН. Так, у 1966 було підписано Женевську угоду між Венесуелою та Сполученим Королівством і його на той момент колонією Британською Гвіаною. Цей документ фактично нічого не вирішив, а просто окреслив кроки, яких будуть дотримуватися сторони для вирішення суперечки. У 1966 Гаяна здобула незалежність, і з того часу вже вона з Венесуелою керується Женевською угодою. Точніше сторони її по-різному тлумачать.
Для Гаяни мета угоди полягає в тому, щоб спочатку визначити, чи є декларація Паризького арбітражного трибуналу 1899 року недійсною, і якщо Венесуела не зможе довести це, арбітражне рішення щодо регіону для Гаяни залишається в силі.
Венесуела ж хоче досягнути задовільного рішення для практичної угоди між двома країнами. Вона трактує угоду такою, в якій прямо зазначено, що рішення трибуналу є недійсним. Венесуела вважає, що і Гаяна це визнала, підписавши угоду, ще будучи британською колонією.
Гаяна на це стверджує, що Венесуела сама ж відмовилася від території Гаяна-Ессекібо, ратифікувавши рішення Арбітражного трибуналу 1899.
Роками суперечка між двома країнами просто собі була. Про її розв’язання говорили хіба популісти, але все змінилося у 2015, коли знайшлася нафта.
Після того, як гаянський уряд дозволив компанії ExxonMobil добувати нафту на шельфах, які Венесуела вважала своїми, венесуельський уряд розкритикував одностороннє використання природних ресурсів Гаяною. Це все було приправлено конспірологічною риторикою, що начебто Сполучені Штати планують збудувати на території Гаяни-Ессекібо військову базу.
Прямої комунікації між сторонами не було. Керівництво Гаяни вважає, що вирішувати конфлікт потрібно через Міжнародний суд ООН. Керівництво Венесуели не визнає його легітимність, але Мадуро звертався до Генерального секретаря ООН з проханням виступити посередником у вирішенні суперечки.
Сумнівний референдум
Цьогоріч виявили нові родовища нафти та газу у морських ділянках Гаяни-Ессекібо, і претензії Венесуели стали сильнішими. Зрештою 3 грудня Мадуро організував референдум, на який винесли 5 питань. Вони стосувалися того, чи згоден народ оскаржувати рішення Паризького трибуналу 1899 всіма засобами відповідно до закону; чи підтримує Женевську угоду; чи погоджується з історичною позицією Венесуели не визнавати юрисдикції Міжнародного суду ООН щодо вирішення територіальної суперечки; чи погоджується на прискорений план видачі венесуельського громадянства населенню спірного регіону, що призведе до включення Гаяни-Ессекібо до складу Венесуели. Себто в людей запитали, чи дають вони згоду на анексію спірних територій.
Уряд президента Мадуро заявив, що виграв голосування: 95% виборців підтримали пропозиції. Критики звертають увагу, що кабінки для голосування по всій країні залишалися здебільшого безлюдними. Явка була низькою. Лунали і заяви про фальсифікацію. Є сумніви в незалежності венесуельської ЦВК.
Мадуро неодноразово заявляв, що референдум має обов’язкову силу, але Міжнародний суд минулого тижня заборонив Венесуелі вживати будь-яких дій, які можуть змінити статус-кво в Гаяні-Ессекібо. Мадуро ж чхати на Міжнародний суд, тому повертаємося до того, з чого почали: він дав розпорядження почати розвідку нафти в цьому регіоні. Венесуельські державна нафтова компанія і державний виробник чавуну та сталі створять окремі підрозділи для спірного регіону.
Президент Венесуели також повідомив про наказ розробити закон про визнання нового штату – Гаяна-Ессекібо, де англомовним мешканцям та мешканкам видаватимуть венесуельські паспорти. Політик також розпорядився створити спеціальний військовий підрозділ для цього регіону.
Соціальними мережами вже поширюються ролики, на яких Мадуро тримає карту і збирається показувати, аткуда гатовілась нападєніє нову збільшену територію Венесуели.
The Guardian пише, що дедалі войовничіша риторика Мадуро розглядається аналітиками як спроба відволікти увагу від низки внутрішніх криз і заручитися підтримкою перед президентськими виборами, запланованими на 2024 рік. У всякому разі так було до вечора вівторка. Після того, як диктатор санкціонував розвідку нафти є занепокоєння, що він може і не зупинитися перед військовими діями. Не варто забувати про президентські вибори. Мадуро може скористатися ситуацією, ввести надзвичайний стан і відтермінувати їх.
Президент Гаяни Ірфаан Алі заявив, що Мадуро демонструє «явну зневагу» до рішення Міжнародного суду, а Венесуела чітко оголосила себе «державою-поза законом», і додав, що Сили оборони Гаяни перебувають у стані підвищеної готовності. У середу ввечері держава звернулася по допомогу до Організації Об’єднаних Націй і Сполучених Штатів.
Буде війна?
Мілітарний у своєму матеріалі розмірковує, чи можлива нова війна у Південній Америці. Сили оборони Гаяни — малочисельні, налічують 4600 військовослужбовців. Ще 3000 — у резерві. Немає танків, бойових машин піхоти, ударної авіації, але є військово-транспортні літаки та гелікоптери. Зважаючи на різноманітність стрілецької зброї, Мілітарний припускає, що Гаяна може мати проблеми з забезпеченням та обслуговуванням озброєння.
Венесуела має чисельно більші збройні сили, а також значно більше озброєння, яке включає і танки, і артилерію, і авіацію. Вище є лінк на матеріал, якщо Тобі цікаво можеш почитати детальний розбір військового потенціалу обох країн. Ми на цьому акцентувати не будемо, натомість зазначимо, що видання звертає увагу на ще одну сторону конфлікту — Бразилію. Вона виступає посередником та прагне мирного врегулювання, але в разі поганого сценарію виступить союзником Гаяни. Нещодавно дві країни провели спільні навчання. Бразильські сухопутні війська знаходяться біля кордону, очікуючи можливого вторгнення Венесуели в Гаяну.
Гаяна-Ессекібо — це суцільні джунглі та мережі річок. Мілітарний пише, що це середовище для дій легкої піхоти та військово-транспортної авіації. Якщо бойові дії розпочнуться, то гелікоптери стануть невід’ємною складовою війни, а використання бронетехніки буде складним завданням.На цьому з Венесуелою та Гаяною сьогодні закінчуємо. Чесно кажучи, ми думали, що зможемо дещо лаконічніше розкрити цю тему, тож планували включити до випуску ще декілька інших. Зокрема зараз різні видання та сервіси вже почали підбивати підсумки року. Ми хотіли про них розповісти, але зробимо це у понеділок. Слово року, найпопулярніша стаття у Вікіпедії, ну і Тейлор Свіфт — людина року.
Треба просто більше спроб
Перед тим, як перейти до останніх новин на сьогодні, розповімо історію про наполегливість. У Сполученому Королівстві є людина, яка 59 разів провалювала теоретичний іспит з водіння, а після цього все ж склала його.
Британська система передбачає, що в разі неуспішної спроби потрібно чекати 3 дні, а потім можна знову проходити тест. Його вартість складає 23 фунти стерлінгів. Правильно відповісти потрібно на 43 з 50 запитань.
Особистість людини, яка змогла це зробити з 60 разу не розкривають, але це і не має значення. Має значення те, що він чи вона своєю історією може надихати інших не здаватися, адже, можливо, щоб досягти бажаного, нам просто потрібно більше спроб.
