Випуск №415
Рік до виборів президента Франції, де лідер Ірану, для чого Трампу ШІ
____________________________________________
Дисоціативна фуга — це психологічний стан, при якому людина втрачає усвідомлення своєї особистості або іншої важливої автобіографічної інформації. Цей підтип дисоціативної амнезії часто включає певну форму несподіваної подорожі. Люди, які переживають дисоціативну фугу, можуть раптово опинитися в певному місці, наприклад, на пляжі чи на роботі, без жодних спогадів про подорож туди. Так само вони можуть опинитися десь у своєму будинку, наприклад, у шафі чи в кутку кімнати, без жодних спогадів про те, як туди потрапили. Окрім плутанини щодо ідентичності, люди, які переживають стан дисоціативної фуги, також можуть розвинути нову ідентичність. Джерело: Psycology Today.
Рік до виборів у Франції
До виборів президента Франції офіційно залишається менше року. Еммануель Макрон вирішив залишок часу на посаді провести, як писав класик, красиво і корисно. Бо як іще можна пояснити його нескінченні гастролі? То співає під акомпанемент прем’єр-міністра Вірменії Пашиняна, то щось готує у Кенії.
Тим часом удома у Макрона точаться інтриги: президентські перегони не за горами. Тепер ось іще, здається, найнепопулярніший президент останніх років планує своє велике повернення.
Франсуа Олланд був президентом Франції лише протягом одного терміну — з 2012-го до 2017-го року. Мабуть, політик найбільш знаний своїми, так би мовити, любовними походеньками. Але про це ми сьогодні не будемо. І ні, не подумай, що ми зараз з Тобою будемо одягати біле пальто і бити себе в груди, що «Ну ми ж не такі! «Ранкове допіо» — серйозний подкаст, який не буде опускатися до рівня обговорення пліток». Ми просто поговоримо про любовні історії французьких президентів вже зовсім скоро у «Вечірньому розе». Такі розмови все ж більше пасують саме до вечірніх посиденьок.
Про те, наскільки ж неяскравим з політичної точки зору було президентство Олланда, можуть свідчити 2 факти. Факт перший: до кінця терміну рейтинг його схвалення впав до 4%. Факт другий: політика прозвали «Фламбі» на честь драглистого заварного десерту, такого, знаєш…, що не має чіткої текстури, легко розвалюється у роті, і це, звісно, може бути приємно… але чи такого нетримання форми ми очікуємо від президента? А уяви, якщо ця субстанція ще й надто солодка на смак! Ага, отож бо й воно! Хоча, якщо вже ми зачепили тему десертів, то, можливо, під кінець кар’єри Олланд навіть більше асоціювався з круасанами, але це не має жодного стосунку до його роботи як президента, а от до чого має стосунок, послухаєш вже у «Розе».
Сьогодні політику — 71 рік. Він — соціаліст. Взагалі Олланд був другим президентом-соціалістом в історії Франції після Франсуа Міттерана. Після не надто вдалого президентського терміну він повернувся у політику аж через 7 років, у 2024-му, коли здобув місце у парламенті. І ось останні тижні він кидає дуже недвозначні натяки, що готується знову балотуватися в президенти. Так, тижневик Marianne у квітні вийшов із цитатою Франсуа Олланда «Я готуюся» на першій шпальті. До чого ж варто готуватися?
Ipsos BVA-CESI на замовлення Le Monde та низки аналітичних організацій опитали майже 11 000 зареєстрованих виборців. 86% респондентів висловили зацікавленість майбутніми виборами. І це гарний сигнал, зважаючи на те, що місцеві вибори у березні відзначились рекордною неявкою. Виборці пояснювали це «наперед відомим результатом», відсутністю близького їм кандидата та відчуттям, що результати нічого для них не змінять.
З цікавого: три чверті опитаних вважає, що партія «Національне об’єднання» вийшла з місцевих виборів зміцнілою. Про жодну іншу партію у респондентів такого враження немає.
У контексті президентських виборів половина опитаних вважає, що суспільство потребує «глибокого реформування», ще чверть хоче «радикальних перетворень». І це на 8 пунктів більше, ніж було в 2023-му році. Серед головних тривог у виборців сьогодні: охорона здоров’я, рівень доходів, освіта, безпека та державний борг.
POLITICO пише, що 2 опитування вже дослідили, на які результати Олланд може розраховувати. Ідеться про менш як 10% голосів виборців, і це значно нижче, ніж у сьогоднішніх лідерів. А хто у нас лідери? Перші два місця за «Національним об’єднанням». Лідирує Жордан Барделла, далі, трохи йому поступаючись, — Марін Ле Пен. Ти ж пам’ятаєш, що минулого року суд визнав політикиню винною у розтраті європейських коштів для фінансування своєї партії. У межах вироку їй, зокрема, заборонили протягом наступних 5 років балотуватися на державні посади. Але! В опитуваннях вона досі фігурує, бо насправді шанс, що вона таки зможе взяти участь у виборах, залишається. Політикиня подала апеляцію на рішення суду. І 7 липня апеляційний суд має винести вирок, тож вже після цього ми будемо розуміти, чи Ле Пен у грі. І насправді дуже цікаво, а що буде, якщо суд ухвалить рішення на її користь. Як тоді діятиме партія, зважаючи на те, що у рейтингах першість тримає Жордан Барделла? Так, наразі це 3 пункти переваги, але ж переваги!
На третьому місці сьогодні у рейтингах — колишній прем’єр-міністр Едуар Філіпп. У нього 26%. Це на 10 менше, як у Барделла, та на 7 — як у Ле Пен. Але є важливий нюанс. Маємо дивитися також на рейтинг антисхвалення. Перемогою Жордана Барделла були би задоволені 36%, але 51% був би незадоволений. У Марін Ле Пен це співвідношення 33 до 54. В Едуара Філіппа — 26 до 47. Найвищий рейтинг антисхвалення, до речі, у Жан-Люка Меланшона — 81%.
Повертаючись до Франсуа Олланда, то попри його невисокі рейтинги, політик сподівається, що йому вдасться скористатися передвиборчим хаосом. Соціалісти зараз зайняті внутрішньою боротьбою і ніяк не домовляться, хто ж саме має стати їхнім кандидатом на президентських виборах. Власне, не можуть дійти згоди навіть щодо того, як кандидата обирати. Запекла конкуренція також спостерігається і на правоцентристському фланзі, де кілька претендентів уже долучилися до перегонів. І ось Олланд сподівається, що на такому тлі помірковані виборці сприйматимуть його найбільш розважливим варіантом. Але чи підтримає політика його рідна Соціалістична партія? Тут багато сумнівів.
По-перше, є певні ідеологічні розбіжності. Нове покоління соціалістів хоче змістити партію ще більше вліво. Так, минулого місяця Соціалістична партія представила свій «Проєкт для XXI століття». Це документ, що окреслює оновлену ідеологічну дорожню карту соціалістів. У ньому містяться заклики до «політики радикальної справедливості в оподаткуванні», зниження мінімального пенсійного віку та підвищення мінімальної заробітної плати.
Олланд, зі свого боку, досі з гордістю називає себе соціал-демократом, і він пішов усупереч лінії партії щодо зниження пенсійного віку та наголосив на тому, що необхідно відійти від простих рішень. Далі — цитата: «Усі хочуть підвищення мінімальної зарплати, але потрібно зважати на економічні умови».
По-друге, подейкують, що публічно асоціювати себе з колишнім президентом — це досі дуже непопулярний крок. Соціалісти досі переживають те саме жахливе падіння рейтингів Олланда наприкінці його президентського терміну. На минулих президентських виборах колишня меркиня Парижа Анн Ідальго набрала менше двох відсотків голосів. Цей вкрай слабкий результат підштовхнув Соціалістичну партію до того, щоб задля покращення шансів на парламентських виборах приєднатися до широкого лівого альянсу з більш радикальними силами, включно з ультралівим рухом «Нескорена Франція» Жан-Люка Меланшона.
Нинішній лідер соціалістів Олів’є Фор взагалі виступає за коаліційний підхід. Він пропонує провести спільні відкриті праймериз для всіх лівих сил, щоб у такий спосіб обрати єдиного кандидата на президентських виборах. На його думку, лише так можна уникнути розпорошення електорату і дати лівим реальний шанс вийти у другий тур. Через таке бачення політик до літа відмовляється виносити на внутрішньопартійне голосування питання, що стосуються президентських виборів. Але ось тільки він не має підтримки від більшості соціалістів. Минулого місяця взагалі приблизно третина керівництва партії на чолі з Борісом Валло пішла у відставку зі своїх внутрішніх посад на знак протесту проти того, що вони назвали браком внутрішньої демократії.
Дехто з соціалістів закликає не гратися у праймериз, а відразу підтримати лівоцентристського депутата Європарламенту Рафаеля Глюксманна. Хоча формально він не є членом Соціалістичної партії, але Глюксманн очолював її список на двох останніх європейських виборах і наразі має найвищі рейтинги серед лівоцентристських претендентів.
POLITICO передбачає, що ключовим фактором для висунення кандидатури Олланда стане правильний вибір моменту. Якщо сильного лівоцентристського кандидата так і не з’явиться, непопулярна, але добре відома й досвідчена фігура може виявитися найсильнішою у цьому передвиборчому бедламі.
ШІ Дональд Трамп
FT проаналізували, як і для чого Дональд Трамп протягом останнього року використовував ШІ у своїй публічній комунікації. І перший висновок: у травні кількість ШІ зображень, які американський президент, публікував у соціальній мережі Truth Social зросла у сім разів. 7 разів!!!!! А це ще місяць навіть не закінчився! Так, наприклад, 9 травня Трамп спершу опублікував зображення себе, що начебто він стоїть на палубі корабля і дивиться в бінокль, як палають інші військові кораблі. Через дев’ять секунд після цього — новий допис. Цього разу це була карикатура на губернатора Іллінойсу Пріцкера. Упродовж наступних 16 хвилин Трамп поділився цілою купою ШІ-згенерованих зображень: військово-морський флот Ірану на дні океану; бій UFC на галявині перед Білим домом; басейн, що відображає Меморіал Лінкольна.
Генрі Аждер, експерт зі штучного інтелекту та діпфейків, описує те, що робить Дональд Трамп як «системне впровадження нового засобу комунікації». Мовиться про ту саму слопаганду, про яку ми раніше вже згадували. У понеділок таки детальніше розповімо про це явище, зараз же коротке нагадування: слопаганда — це поєднання термінів «AI slop» та «пропаганда». Так позначають дешевий у виробництві контент, який може миттєво створювати персоналізовані меседжі для різних авдиторій.
Дональду Трампу, власне, ШІ дозволив створювати швидші та ще більш резонансні дописи, ніж ті, які він створював вербально. Тепер американський президент може ще драматичніше атакувати опонентів, поляризувати політичні ідеї та створювати мітологію навколо себе самого. Сьогодні його сторінка у Truth Social — це безперервний потік згенерованого ШІ контенту, який представляє уявні військові перемоги, релігійну іконографію та фантастичні інфраструктурні проєкти. Тепер він не просто говорить про себе, як про great, best та amazing, він тепер себе звеличує ще й картинками. ШІ дає Трампу максимально простий та безперешкодний спосіб приміряти на себе символічні ідентичності: воїна, цілителя, Папи Римського, спасителя, без необхідності проводити мітинги чи виголошувати промови заради цього.
Загалом за неповних 5 місяців 2026-го року Трамп зробив понад 2700 публікацій у Truth Social. Ховай калькулятор, ми зараз скажемо, по скільки це на день. У середньому — 19 дописів на день. Майже у половині з них були також зображення або відео, тут ідеться і про, так би мовити, натуральні відео та фото, і про згенеровані ШІ. Щодо останнього, то такого контенту FI нарахували 75 одиниць. Але автори аналізу зазначають, що вони застосовували консервативну методологію, яка, ймовірно, занижує справжню цифру. Що тут дуже важливо: 57 із цих 75 одиниць ШІ-згенерованого контенту на сторінці Трампа з’явилися лише за перші три тижні травня. У квітні такого контенту було лише 8 одиниць.
Достеменно невідомо, наскільки політик самостійний у веденні соціальних мереж: що він публікує сам? що робить його команда? а що роблять вони спільно?
Згідно з документами Білого дому, помічниця Трампа Наталі Гарп допомагала створювати тексти для його соцмереж, а також роздруковувала ці дописи, щоб роздавати європейським лідерам під час їхніх офіційних візитів. Як зазначає Wall Street Journal, Гарп також регулярно приносить Трампу паперові чернетки майбутніх публікацій на затвердження.Про слопаганду від Трампа ми розповідали за фінансової підтримки Європейського Союзу та ERIM. Усе сказане є виключною відповідальністю Sebto Media і не обов’язково відображає позицію наших партнерів.
